Постанова 4854 № 540/2072/19

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ___________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 29 січня 2020 р.м.ОдесаСправа № 540/2072/19 Головуючий в 1 інстанції: Войтович І.І. П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Федусика А.Г., суддів: Бойка А.В. та Шевчук О.А., розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційні скарги ОСОБА_1 та Головного управління Державної податкової служби у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м.Севастополі на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2019 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м.Севастополі про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,- В С Т А Н О В И В : У жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м.Севастополі (далі ДПС) та просив стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 219600,00 грн.. Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2019 року позов задоволено частково. Суд стягнув з ДПС на користь ОСОБА_1 суму середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 11 жовтня 2018 року по 13 вересня 2019 року у сумі 95998,30 грн. з подальшим відрахуванням обов`язкових податків і зборів. В задоволенні решти позовних вимог було відмовлено. Не погоджуючись з даним рішенням суду, ДПС подало апеляційну скаргу, в якій зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з частковим порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим апелянт просив його скасувати та прийняти нове про відмову в задоволенні позову повністю. Також, не погоджуючись з даним рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з частковим порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим апелянт просив його скасувати та прийняти нове про задоволення позову повністю. Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційних скарг, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційних скарг, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для їх задоволення з огляду на таке. Судом першої інстанції встановлено, що на підставі постанови Херсонського окружного адміністративного суду від 18 травня 2016 року у справі №821/358/16 та постанови у виконавчому проваджені від 12 липня 2016 року ВП №51629347 ОСОБА_1 поновлено з 19 лютого 2016 року на посаді заступника начальника начальника Нижньосірогозького відділення Генічеської ОДПІ Головного управління ДФС у Херсонській області, що підтверджується наказом ДФС України від 15 серпня 2016 року №2941-о «Про виконання рішення суду та поновлення на посаді ОСОБА_1 ». В подальшому, на підставі наказу ДФС України від 17 жовтня 2016 року №3412-о «Про звільнення ОСОБА_1 », позивача звільнено з вищезазначеної посади у зв`язку із переведенням на нижчу посаду до Генічеської ОДПІ ГУ ДФС у Херсонській області, п.1 ч.1 ст.41 Закону України «Про державну службу». На виконання постанови Херсонського окружного адміністративного суду від 18 травня 2016 року у справі №821/358/16 ОСОБА_1 наказом Генічеської ОДПІ Головного управління ДФС у Херсонській області №56-о від 20 жовтня 2016 року призначено в порядку переведення з 20 жовтня 2016 року на посаду начальника Нижньосірогозького відділення Генічеської ОДПІ Головного управління ДФС у Херсонській (підстава наказ ДФС України від 17 жовтня 2016 року №3412-о «Про звільнення ОСОБА_1 »). Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 11 липня 2019 року, яке набрало законної сили з 22 серпня 2019 року, позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправними дії Головного управління ДФС України в Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 заробітної плати за період роботи на посаді заступника начальника - начальника Нижньосірогозького відділення Генічеської ОДПІ ГУ ДФС у Херсонській області з 19 травня 2016 року по 14 серпня 2016 року. Зобов`язано Головне управління ДФС України в Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі нарахувати та виплатити ОСОБА_1 заробітну плату за період роботи на посаді заступника начальника - начальника Нижньосірогозького відділення Генічеської ОДПІ ГУ ДФС у Херсонській області з 19 травня 2016 року по 14 серпня 2016 року. В іншій частині позову відмовлено. Рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 11 липня 2019 року, у справі №540/349/19, яке набрало законної сили з 22 серпня 2019 м, в частині виплати ОСОБА_2 середнього заробітку за період з 19 травня 2016 року по 14 вересня 2016 року, виконано відповідачем 13 вересня 2019 року. Також, судом встановлено, що наказом Генічеської ОДПІ ГУ ДФС у Херсонській області від 11 жовтня 2018 року №49-о «Про звільнення ОСОБА_1 », припинено державну службу та звільнено ОСОБА_1 , начальника Нижньосірогозького відділення Генічеської ОДПІ ГУ ДФС у Херсонській області, із займаної посади 11 жовтня 2018 року згідно п.1 ч.1 ст. 87 Закону України «Про державну службу» скорочення штатної чисельності. Вважаючи, що з ним не проведено виплату по заробітній платі в повному обсязі в день звільнення 17 жовтня 2016 року, ОСОБА_1 звернувся з даним позовом до суду. Задовольняючи позов в частині, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем протиправно не було проведено виплату по заробітній платі в повному обсязі в день звільнення, водночас, суд зазначив, що період затримки виплати заробітної плати позивачу слід обраховувати з 11 жовтня 2018 року (день остаточного звільнення та припинення державної служби позивача) по день фактичного виконання рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 11 липня 2019 року у справі №540/349/19, а саме - 13 вересня 2019 року. Колегія суддів вважає ці висновки суду першої інстанції вірними і такими, що відповідають вимогам статей 2, 6, 8, 9, 73, 74, 75, 76, 77, 78 КАС України з огляду на таке. Преамбулою Кодексу законів про працю України (далі КЗпП) передбачено, що ним визначено правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці. Відповідно до ст.116 КЗпП при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму. Положеннями статті 117 КЗпП визначено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору. З матеріалів справи вбачається, що рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 11 липня 2019 року, у справі №540/349/19, на яке посилається позивач в адміністративному позові, судом було встановлено, що позивачу не було нараховано і сплачено заробітну плату за період з 19 травня 2016 року по 14 серпня 2016 року, а остаточний розрахунок проведено 13 вересня 2019 року. Наведені обставини щодо не сплати позивачу заробітної плати фактично підтверджено і відповідачем, що свідчить про наявність у ОСОБА_1 права на отримання середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Разом з тим, з аналізу положень ч.1 ст.116 КЗпП вбачається, що право на отримання працівником саме за цією нормою (ст.116 КЗпП) середнього заробітку за весь час затримки (в разі не виплати належних сум вчасно) пов`язано виключно (в контексті спірних правовідносин) з фактом звільнення вказаного працівника з відповідного підприємства, установи, організації, тобто з повним припиненням правого зв`язку, що регулюється нормами трудового законодавства, такої особи з його роботодавцем. З матеріалів справи вбачається, що на підставі наказу ДФС України від 17 жовтня 2016 року №3412-о «Про звільнення ОСОБА_1 », позивача звільнено з вищезазначеної посади у зв`язку із переведенням на нижчу посаду до Генічеської ОДПІ ГУ ДФС у Херсонській області, що свідчить про відсутність факту припинення правого (трудового) зв`язку позивача з ДПС та необґрунтованість вимог щодо стягнення з ДПС на користь позивача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні саме з 17 жовтня 2016 року. Водночас, згідно наказу Генічеської ОДПІ ГУ ДФС у Херсонській області від 11 жовтня 2018 року №49-о «Про звільнення ОСОБА_1 », припинено державну службу та звільнено ОСОБА_1 , начальника Нижньосірогозького відділення Генічеської ОДПІ ГУ ДФС у Херсонській області, із займаної посади з 11 жовтня 2018 року. Таким чином, враховуючи що позивача було звільнено лише з 11 жовтня 2018 року та з урахуванням дати остаточного розрахунку 13 вересня 2019 року, колегія суддів приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні на підставі ст.ст.116, 117 КЗпП саме за період з 11 жовтня 2018 року по 13 вересня 2019 року. Наведені висновки також узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 17 жовтня 2018 року справа №822/2385/15. Посилання ДПС на відсутність банківських реквізитів для переведення грошових коштів позивачу колегія суддів не приймає до уваги, оскільки як було зазначено вище в період часу з 17 жовтня 2016 року по 11 жовтня 2018 року позивач перебував в трудових відносинах з ДПС, що передбачає наявність можливості у відповідача по виплаті грошових коштів позивачу. Інші доводи апеляційних скарг, яким була дана оцінка в мотивувальній частині рішенні, ґрунтуються на суб`єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції. Таким чином, на підставі встановлених в ході судового розгляду обставин, суд першої інстанції правильно дійшов висновку щодо спірних правовідносин. Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скаргах доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційні скарги задоволенню не підлягають. З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін відповідно до приписів статті 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні. Керуючись статтями 308, 309, 315, 321, 322, 325 КАС України, суд - П О С Т А Н О В И В : Апеляційні скарги ОСОБА_1 та Головного управління Державної податкової служби у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м.Севастополі - залишити без задоволення, а рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2019 року без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України. Головуючий суддя Федусик А.Г. Судді Бойко А.В. Шевчук О.А.