Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 160/6660/19

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 12 грудня 2019 року м. Дніпросправа № 160/6660/19 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Божко Л.А. (доповідач), суддів: Баранник Н.П., Дурасової Ю.В., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.09.2019 в адміністративній справі №160/6660/19 (суддя Єфанова О.В.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити дії, - в с т а н о в и В: У липні 2019 року позивач звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому просила визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області № 80/03-10/19 від 22.05.2019р. про відмову в поновленні виплати пенсії за віком ОСОБА_1 . Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області перерахувати розмір та поновити виплату пенсії за віком ОСОБА_1 з дати припинення, як не працюючому пенсіонеру, із застосуванням всіх підвищень, індексацій, надбавок та доплат, передбачених пенсійним законодавством України, здійснити осучаснення пенсії відповідно до пенсійної реформи України, починаючи з 01.10.2017р. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.09.2019 р. адміністративний позов задоволено частково. Визнано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області № 80/03-10/19 від 22.05.2019р. про відмову в поновленні виплати пенсії за віком ОСОБА_1 протиправним.Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області поновити виплату пенсії за віком ОСОБА_1 з моменту звернення - 20.02.2019 року. Не погодившись з рішенням суду, позивач звернулась з апеляційною скаргою, просить скасувати рішення суду в частині відмови позовних вимог та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована тим, що адміністративний позов з вимогами, пов`язаними з виплатами сум пенсії за минулий час, у тому числі сум будь-яких її складових,може бути подано без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсаціїї втрати частини доходів незалежно від того, чи були такі суми нараховані цим органом. Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження у відповідності до приписів ст. 311 КАС України. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, внаслідок наступного. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного перегляду, 13.05.2019р. представник ОСОБА_1 за нотаріально посвідченою довіреністю - Акерман О.М. звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з вимогою прийняти рішення за наслідком розгляду заяви від 20.02.2019р. про перерахунок та поновлення ОСОБА_1 пенсії за віком згідно ст. 45 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Рішенням відділу з питань призначення та перерахунків пенсій № 4 управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області № 80/03-10/19 від 22.05.2019р. відмовлено ОСОБА_1 у поновленні виплати пенсії за віком. В обґрунтування прийнятого рішення управлінням зазначено, що згідно Порядку № 22- 1 перерахунки та поновлення виплати пенсії здійснюються за документами, що є в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло на дату призначення пенсії. Згідно даних інформаційного центру персоніфікованого обліку Центральної бази даних ОСОБА_1 була одержувачем пенсії в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (Центральне об`єднане управління Пенсійного фонду України), на час коли мешкала у м. Дніпро до грудня 2015 року. Виплату пенсії припинено у зв`язку з закінченням довідки від 24.10.2014 року №1241007265 про взяття на облік особи, переміщеної з тимчасово окупованої території України та районів проведення АТО. Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд апеляційної інстанції виходить з наступного. Рішенням Конституційного Суду України № 25рп/2009 від 07.10.2009 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту 2 частини першої статті 49, другого речення статті 51 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 9 липня 2003 року. Вказаним рішенням встановлено, що конституційне право на соціальний захист включає і право громадян на забезпечення їх у старості. Пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв`язку з трудовою діяльністю, заслужені попередньою працею і є однією з форм соціального захисту. Цим визначається зміст і характер обов`язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії. Конституційне право на соціальний захист не може бути поставлене в залежність від факту укладення Україною з відповідною державою міжнародного договору з питань пенсійного забезпечення. Право громадянина на одержання пенсії не може пов`язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні, держава відповідно до конституційних принципів зобов`язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, - в Україні чи за її межами. Відповідно до Закону України «Про Конституційний Суд України» та рішення Конституційного Суду України № 15-рп/2000 від 14.12.2000 закони, правові акти або окремі положення визнані за цими рішеннями неконституційними, не підлягають застосуванню, як такі, що відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Статтею 24 Конституції України встановлено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками. Положеннями статті 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відмова відповідача у поновленні позивачу виплати пенсії за віком у зв`язку з постійним проживанням в Ізраїлі є неправомірною, такою, що суперечить Конституції та законам України. Спростовуючи доводи скаржника щодо необхідності застосування судом першої інстанції норми ч. 2 ст. 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», якою передбачено, що нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів, оскільки в даному випадку пенсійні виплати позивачеві у спірному періоді не нараховувалися. Відповідно до ч. 2 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для поновлення пропущеного строку звернення до суду з адміністративним позовом та можливість поновлення порушеного права позивача на пенсійне забезпечення з моменту звернення до відповідача з відповідною заявою, а саме з 20.02.2019 року. Колегія суддів знаходить обґрунтованим висновок суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги також не спростовують такі висновки суду. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції у даній справі. Керуючись статтями 241-245, 250, 315, 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.09.2019 року - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий - суддя Л.А. Божко суддя Н.П. Баранник суддя Ю. В. Дурасова