Постанова Херсонський апеляційний суд № 665/670/19

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 січня 2020 року м. Херсон Справа №665/670/19 Провадження № 22-ц/819/41/20 Херсонський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючий Бездрабко В.О. (суддя-доповідач) судді: Приходько Л.А. Радченко С.В., розглянувши в порядку письмового провадження без виклику сторін апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» на рішення Чаплинського районного суду Херсонської області від 20 листопада 2019 року, ухвалене під головуванням судді Пилипенко І.О., у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, В С Т А Н О В И В: У квітні 2019 року АТ КБ «Приватбанк» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позов мотивовано тим, що 19 листопада 2013 року між ПАТ КБ «Приватбанк», правонаступником якого є АТ КБ «Приватбанк», та ОСОБА_1 укладений кредитний договір б/н, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит у розмірі 75000,00грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку. Своїм підписом у заяві позичальник підтвердив, що анкета-заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, та Тарифами Банку, які опубліковані на сайті банку www.privatbank.ua, складає укладений між сторонами кредитний договір. В порушення взятих на себе зобов`язань позичальник умови договору належним чином не виконував, у зв`язку з чим допустив утворення заборгованості, яка станом на 27 лютого 2019 року становить 92060,30грн., з яких: 71948,53грн. заборгованість за тілом кредиту, 15251,76грн. - заборгованість зі сплати процентів за користування кредитом, 500,00грн штраф (фіксована частина) та штраф (процентна складова) у розмірі - 4360,01грн., яку банк просив стягнути з відповідача, а також судові витрати по справі у сумі 1921,00грн. Рішенням Чаплинського районного суду Херсонської області від 20 листопада 2019 року позовні вимоги задоволено частково. Ухвалено стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором б/н від 19 листопада 2013 року у розмірі 71948,53грн., а також судові витрати по справі у сумі 1501,33грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Не погодившись з рішенням суду від 20 листопада 2019 року, АТ КБ «Приватбанк» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду в частині незадоволених позовних вимог (щодо стягнення процентів та штрафів) скасувати, ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким ці позовні вимоги задовольнити. В решті рішення суду залишити без змін. Скарга мотивована тим, що відповідач висловив свою згоду на укладення договору та особистим підписом засвідчив, що ознайомлений та згоден з Умовами та правилами надання банківських послуг, Тарифами банку, їх зміст розуміє, зобов`язується неухильно дотримуватися. Відсутність підпису боржника на відповідних Тарифах, Умовах та правилах не свідчить про неукладеність договору, оскільки суть договору приєднання і полягає в тому, що умови визначаються однією стороною одноособово та викладаються у певних формулярах, а інша сторона може лише приєднатися до таких умов, висловивши певним чином згоду з ними. Відповідач, підписуючи анкету-заяву, користуючись кредитними коштами та, здійснюючи часткове погашення заборгованості, висловив свою згоду з формою договору та його умовами. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Сидоренко Н.О., просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити, рішення Чаплинського районного суду Херсонської області від 20 листопада 2019 року залишити без змін. Зазначив, що Банк пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість по процентах за користування коштами і штрафи за несвоєчасну сплату кредиту. Обґрунтовуючи свої вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку заборгованості за договором від 19 листопада 2013 року, позивач послався на Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг розміщених на сайті банку, як невід`ємні частини спірного договору. При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з тарифів та Витяг з Умов розумів ОСОБА_1 , ознайомився та погодився з ними, підписуючи анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг АТ КБ «Приватбанку», а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, серед іншого й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах та порядках нарахування. Роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в Умови та правила споживчого кредитування. Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом встановлено, що 19 листопада 2013 року між ПАТ КБ «Приватбанк», правонаступником якого є АТ КБ «Приватбанк», та ОСОБА_1 укладений кредитний договір б/н, відповідно до умов якого позичальник отримав кредит в розмірі 15000,00грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, який в подальшому було змінено до 75000,00грн.(а.с.86 зв.бік), шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у АТ КБ «Приватбанк» (а.с.10). У заяві ОСОБА_1 зазначив про свою згоду на те, що ця заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, та, що він ознайомився і погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг. До позовної заяви банк додав Тарифи обслуговування кредитних карт та Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті https://privatbank.ua/terms/. Згідно з наданим позивачем розрахунком заборгованість відповідача перед АТ КБ «ПриватБанк» станом на 27 лютого 2019 року становить 92060,30грн., яка складається з: 71948,53грн. заборгованість за тілом кредиту, 15251,76грн. - заборгованість зі сплати процентів за користування кредитними коштами та штрафи: 500,00грн штраф (фіксована частина); 4360,01грн.- штраф (процентна складова). Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з відсутності правових підстав для стягнення з відповідача нарахованих процентів за користування кредитними коштами, зважаючи на те, що надані банком Умови та правила надання банківських послуг не містять підпису відповідача, і позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що саме ці Умови та правила надання банківських послуг є складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору, та, що з ними був ознайомлений та згоден відповідач, підписуючи анкету-заяву позичальника, зокрема, щодо тарифів АТ КБ «ПриватБанк» та розміру процентів за користування кредитом. Колегія суддів погоджується із зазначеним висновком суду, виходячи з наступного. Відповідно до частин першої, другої статті 207 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК Українипозикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Згідно з частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (у даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК Україниможна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК Українипозикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Частинами першою, другоюстатті 551 ЦК Українивизначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Згідно із частиною першоюстатті 1050 ЦК Україниякщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно достатті 625 цього Кодексу. Отже, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави, стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). У підписаній сторонами заяві позичальника від 19 листопада 2013 року, не зазначена процентна ставка за користування кредитними коштами. Банк, пред`явивши вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості: заборгованість по процентами за користування кредитними коштами, а також штрафи (фіксована частина і процентна складова). Банк, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 19 листопада 2013 року, посилався на витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт та витяг з Умов та правил надання банківських послуг в АТ КБ «ПриватБанк», які розміщені на сайті:https://privatbank.ua/terms/, як невід`ємні частини спірного договору, в яких визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, у тому числі, пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування, та інші умови. При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме із розміщеними банком на сайті кредитора Тарифами, Умовами та правилами у вказаній редакції був ознайомлений відповідач і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг АТ КБ «Приватбанк», а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови щодо сплати процентів за користування кредитними коштами, сплати штрафів, та, саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування. Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт, Умови та правила надання банківських послуг АТ КБ «ПриватБанк» підпису відповідача не містять. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17 (провадження №14-131цс19), зауважила на тому, що роздруківка із сайту позивача не може бути належним доказом, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування. За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретно запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату процентів за користування кредитними коштами та штрафів за порушення термінів виконання договірних зобов`язань, надані банком Витяг з Тарифів та Умови та правила надання банківських послуг у АТ КБ «ПриватБанк» не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, а тому їх не можна розцінювати, як складову кредитного договору, укладеного між сторонами 19 листопада 2013 року шляхом підписання анкети-заяви, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. Таким чином, висновки суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення вимог АТ КБ «ПриватБанк» в частині стягнення процентів за користування кредитом у розмірі 15251,76грн. та штрафів у сумі 4860,01грн. є законними та обґрунтованими. Вимог про стягнення процентів за користування позиченими коштами та інших сум за прострочення виконання грошового зобов`язання, з підстав та у розмірах встановлених актами законодавства, зокрема статтями625, 1048 ЦК Українипозивач не пред`являв, тоді як відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи в межах позовних вимог на підставі поданих сторонами доказів. Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першоїстатті 3 ЦК України. Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першоїстатті 3 ЦК України. Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору. У частинах першій, третійстатті 509 ЦК Українивказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. У даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг (частина перша статті 11 Закону України від 12 травня 1991 року № 1023-XII «Про захист прав споживачів» (далі - Закон № 1023-XII). Згідно з пунктом 22 частини першоїстатті 1 Закону № 1023-XIIспоживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника. Конституційний Суд України у Рішенні по справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22 листопада 1996 року № 543/96-В «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» від 11 липня 2013 року у справі №1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи частини четвертоїстатті 42 Конституції Україниучасть у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту. Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з ОСОБА_1 АТ КБ «ПриватБанк» дотрималося вимог, передбачених частиною другоюстатті 11 Закону №1023-XII, про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодив зі споживачем саме ті умови, про які вважав узгодженими банк. Рішення суду в частині стягнутої суми непогашеного тіла кредиту у розмірі 71948,53грн. не оскаржується, а тому в апеляційному порядку не переглядається (стаття 367 ЦПК України). Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги висновки суду не спростовують і не містять посилань, які б вказували на незаконність ухваленого у справі рішення. Оскільки місцевим судом повно та всебічно з`ясовано дійсні обставини справи, надано належну оцінку зібраним у ній доказам, постановлено законне і обґрунтоване рішення, подану апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а судове рішення - без змін. Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382-384 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» залишити без задоволення. Рішення Чаплинського суду Херсонської області від 20 листопада 2019 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків встановлених ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Головуючий: В.О. Бездрабко Судді: Л.А. Приходько С.В. Радченко