Постанова 4824 № 760/8684/19

Головуючий у І інстанції Українець В.В. Провадження № 22-ц/824/1241/2020 Доповідач у 2 інстанції Матвієнко Ю.О. ПОСТАНОВА Іменем України 23 січня 2020 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого - судді: Матвієнко Ю.О., суддів: Іванової І.В., Мельника Я.С., при секретарі: Ковтун М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенніКиївськогоапеляційного суду справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Солом`янського районного суду м. Києва від 04 жовтня 2019 року у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії приватного виконавця виконавчого округу м.Києва Лисенка Сергія Олексійовича, заінтересована особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Новобудова», В С Т А Н О В И В: У березні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Солом`янського районного суду м. Києва із скаргою, в якій просив визнати незаконними дії приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Лисенка С.О. щодо прийняття до виконання виконавчого листа № 760/23116/18 від 07 лютого 2019 року з печаткою без зображення Державного герба України та щодо винесення постанов на підставі зазначеного виконавчого листа, а також просив скасувати постанову про арешт майна боржника від 20 лютого 2019 року, постанову про стягнення з боржника основної винагороди від 20 лютого 2019 року, постанову про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження від 22 лютого 2019 року та постанову про арешт коштів боржника від 22 лютого 2019 року, постановлені приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Лисенком С.О., посилаючись на те, що ним 13 березня 2019 року отримано постанову про арешт майна боржника від 20 лютого 2019 року, постанову про стягнення з боржника основної винагороди від 20 лютого 2019 року, постанову про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження від 22 лютого 2019 року та постанову про арешт коштів боржника від 22 лютого 2019 року, винесені приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Лисенком С.О. Зазначені постанови завірені печатками, що не містять конституційного зображення Державного Герба України відповідно до ст. 20 Конституції України. Відповідно до ст. 20 Конституції України державними символами України є Державний Прапор України, Державний Герб України і Державний Гімн України. Великий Державний Герб України встановлюється з урахуванням малого Державного Герба України та герба Війська Запорізького законом, що приймається не менш як двома третинами від конституційного складу Верховної Ради України. Опис державних символів України та порядок їх використання встановлюються законом, що приймається не менш як двома третинами від конституційного складу Верховної Ради України. Станом на теперішній час ні опис Державного Герба України, ні порядок використання і захисту Державного Герба України не визначені законом, що приймається не менш як двома третинами від конституційного складу Верховної Ради України. Таким чином, за ст. 20 Конституції України 1996 року закону про герб не прийнято, а Державний Герб УРСР за Конституцією 1978 року втратив чинність з 17 квітня 1992 року. Виходячи з цього, на теперішній час немає законом визначеного зображення, яке б можна було розмістити на печатці як Державний Герб України із зображенням Великого Державного Герба України з урахуванням Знаку Княжої Держави Володимира Великого (малого Державного Герба України) та герба Війська Запорізького. Зображення на печатці приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Лисенка С.О. містить герб, який не відповідає ні гербу, що діяв до 17 квітня 1992 року, ні передбаченому ст. 20 Конституції України з огляду на те, що останній не прийнято. Вищенаведені дії приватного виконавця при складанні вказаних виконавчих документів є незаконними, порушують права заявника та є підставою до задоволення його скарги в повному обсязі. Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 04 жовтня 2019 року в задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовлено. Не погоджуючись з ухвалою, ОСОБА_1 подав на неї апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив ухвалу скасувати, як таку, що винесена не від імені національної держави Україна української нації, оскільки дане судове рішення не містить печатки з зображенням Державного Герба України за ст. 20 Конституції України та винесене суддею з посвідченням і паспортом громадянина України без зображення Державного Герба України за ст. 20 Конституції України. Також в апеляційній скарзі апелянт просив постановити окрему ухвалу про відсутність Державних символів України на печатці та офіційному бланку Солом`янського районного суду м. Києва або використання ним нечинної Постанови №2137 від 19.02.1992 року і направити її до Верховної Ради України до негайного виконання порушеної ст. 20 Конституції України в частині прийняття закону України про опис і порядок використання Державного Герба України. Крім того, в скарзі ОСОБА_1 просив надіслати окрему ухвалу стосовно порушення Солом`янським районним судом м. Києва ст. 20 Конституції України, що містить ознаки кримінального правопорушення - повалення конституційного ладу України, прокурору або органу досудового розслідування та зобов`язати Солом`янський районний суд м. Києва у подальшому утриматись від використання печатки на офіційних бланках та рішеннях суду з зображенням не Державного Герба України, відмінного від прийнятого Верховною Радою України Закону України про Державні символи України за ст. 20 Конституції України. В судове засідання учасники процесу, належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, не з`явились, однак їхня неявка згідно вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи апеляційним судом. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про залишення її без задоволення, а ухвали суду - без змін, виходячи з наступного. Відповідно до ч.ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судом першої інстанції встановлено, що на виконанні у приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Лисенка С.О. знаходиться виконавче провадження № 58440120 з примусового виконання виконавчого листа № 760/23116/18, виданого 07 лютого 2019 року Солом`янським районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Новобудова» заборгованості в розмірі 30 884 грн. 42 коп. Приватнимвиконавцем виконавчого округу м. Києва ЛисенкомС.О. у зазначеному виконавчому провадженні винесено постанову про арешт майна боржника від 20 лютого 2019 року (а.с.10), постановупро стягнення з боржника основної винагороди від 20 лютого 2019 року (а.с.11), постанову про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження від 22 лютого 2019 року (а.с.12), постанову про арешт коштів боржника від 22 лютого 2019 року (а.с.13). Відмовляючи у задоволенні скарги ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з її необґрунтованості та недоведеності, і колегія суддів погоджується з такими висновками суду, виходячи з наступного. Предметом скарги ОСОБА_1 є оцінка законності дій приватного виконавця щодо вчинення виконавчих дій, передбачених Законом України "Про виконавче провадження". Неправомірні дії - дії, що порушують вимоги закону або інших нормативних актів, здійснюються всупереч праву. Вони являють собою заборонені нормами права форми поведінки суб`єктів права та порушують приписи юридичних норм. Отже, суть протиправності зводиться до об`єктивного порушення закону. Із змісту поданої ОСОБА_1 скарги вбачається, що неправомірність дій приватного виконавця та незаконність винесених ним постанов в рамках виконавчого провадження заявник пов`язує з невідповідністю зображення на печатці приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Лисенка С.О. державного герба України ні гербу, що діяв до 17 квітня 1992 року, ні передбаченому ст. 20 Конституції України з огляду на те, що останній не прийнято. Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі рішення). Згідно ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження»виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Відповідно до ст. 20 Конституції України державними символами України є Державний Прапор України, Державний Герб України і Державний Гімн України. Великий Державний Герб України встановлюється з урахуванням малого Державного Герба України та герба Війська Запорізького законом, що приймається не менш як двома третинами від конституційного складу Верховної Ради України. Опис державних символів України та порядок їх використання встановлюються законом, що приймається не менш як двома третинами від конституційного складу Верховної Ради України. Постановою Верховної Ради України «Про Державний герб України» від 19 лютого 1992 року № 2137-ХІІ затверджений тризуб як малий герб України, вважаючи його головним елементом великого герба України. Пунктом 2 зазначеної постанови визначено, що зображення Державного герба України поміщується на печатках органів державної влади і державного управління, грошових знаках та знаках поштової оплати, службових посвідченнях, штампах, бланках державних установ з обов`язковим додержанням пропорцій зображення герба, затвердженого пунктом 1 цієї Постанови. До постанови додано кольорове та схематичне зображення герба. Судом першої інстанції встановлено, що зображення герба на печатці приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Лисенка С.О. відповідає зображенню герба, що міститься у додатку до постанови Верховної Ради України «Про Державний герб України» від 19 лютого 1992 року № 2137-ХІІ, в зв`язку із чим обґрунтованим є висновок суду про те, що оскаржувані постановискладені у відповідності до вимог Закону України «Про виконавче провадження» і підстави до їх скасування відсутні. Згідно ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи. Відповідно до ст. 451 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги. Враховуючи те, що приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Лисенко С.О. при постановленні оскаржуваних постанов діяв відповідно до закону, в межах наданих йому повноважень, обґрунтованим є висновок суду першої інстанції про відсутність підстав до задоволення скарги ОСОБА_1 . Доводи апеляційної скарги заявника зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції та з їх оцінкою і законності та обґрунтованості постановленої судом ухвали не спростовують. При цьому, колегія суддів зауважує і про відсутність у справі передбачених законом підстав для постановлення окремої ухвали відносно Солом`янського районного суду м. Києва. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Згідно ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки судом першої інстанції судове рішення ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстави для його скасування згідно вимог ч. 1 ст. 375 ЦПК України відсутні. Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382, 383 ЦПК України, Київський апеляційний суд в складі колегії суддів П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Ухвалу Солом`янського районного суду м. Києва від 04 жовтня 2019 року - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Головуючий : Судді :