Постанова Кропивницький апеляційний суд № 401/1011/19

ПОСТАНОВА Іменем України 16 січня 2020 року м. Кропивницький справа № 401/1011/19 провадження № 22-ц/4809/110/20 Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого судді: Дуковського О.Л. (суддя-доповідач) суддів: Письменного О.А., Чельник О.І. з участю секретаря: Демешко Л.В. учасники справи: позивач - ОСОБА_1 ; відповідач - уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб АТ «Банк «Фінанси та Кредит». Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому цивільну справу за апеляційною скаргою уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Банк «Фінанси та Кредит» на рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 09 вересня 2019 року, у складі головуючого судді Іващенко В.М., у справі за позовом ОСОБА_1 до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб ліквідатора ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» про зобов`язання вчинити певні дії ,- В С Т А Н О В И В: У березні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб-ліквідатора ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» про зобов`язання вчинити дії, а саме визнати кредиторські вимоги та внести зміни до реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» та подати зміни до реєстру акцептованих вимог кредиторів на затвердження виконавчій дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. В обґрунтування позову позивач вказувала, що є спадкоємцем 1/3 частини вкладу з відповідними відсотками, після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , розмір спадщини, що належить позивачці становить 284 895,00 грн. Після прийняття спадщини всі права та обов`язки за даним банківським вкладом, що знаходиться в АТ «Банк «Фінанси та кредит» перейшли до позивачки тому вона вважає, що стала споживачем банківських послуг. Зазначає, на виконання постанови НБУ від 17 грудня 2015 року №898 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 18 грудня 2015 року №230 «Про початок процедури ліквідації АТ «Банк «Фінанси та кредит» та делегування повноважень ліквідатору банкрута». Проте, вказує, що спадкодавець - ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , тобто до оголошення про ліквідацію банку і відповідно не мав можливості вчасно заявити про свої вимоги до банку у передбачений законодавством строк до 21.01.2016. Відповідно і позивачка не могла звернутися із зазначеною заявою до отримання свідоцтва про право на спадщину. Вказує, що спадкові права на банківський вклад вона оформила у липні 2016 року, після встановленого шестимісячного строку прийняття спадщини, а тому звернутися із завою про вимогу до банку у тридцяти денний термін не мала можливості. 16 вересня 2016 року ОСОБА_1 отримала гарантовану виплату від Фонду ГВФО в розмірі 1/3 частини вкладу, тобто 66666,66 грн., залишок складає виплати - 218 318,34 грн. Позивач зверталася із заявою про повернення їй решти вкладу до Фонду ГВФО, але їй було відмовлено у виплаті коштів, через пропуск тридцяти денного терміну звернення із такою заявою. Тому, змушена була звернутися із даним позовом до суду. Рішенням Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 09 вересня 2019 року позов задоволено. Зобов`язано Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб-ліквідатора ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» визнати кредиторські вимоги ОСОБА_1 та внести зміни до Реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» шляхом включення до нього акцептованих вимог ОСОБА_1 , а також подати зміни до Реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» на затвердження Виконавчій дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Не погоджуючись із вказаним рішенням суду відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову. Відповідач посилається на те, що висновки суду не відповідають обставинам справи. Вважає, що судом не враховано висновки щодо застосування норм права до спірних правовідносин, які викладені в постановах Верховного Суду, в яких неодноразово зазначалося, що встановлений ч. 1 ст.49 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» 30-денний строк прийняття вимог кредиторів банку є граничним (присічним) та поновленню не підлягає, а встановивши, що позивач звернувся до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб із заявою про визнання вимог кредиторів банку з пропуском вказаного строку, суди правомірно відмовляли у задоволенні позову. Зазначені висновки викладені у постановах Верховного Суду від 15.03.2018 у справі №910/8793/17 та від 03.04.2018 справі №910/15373/17. Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 25.11.2019 відкрито апеляційне провадження у даній справі. Від позивача надійшов відзив, в якому просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а скаргу без задоволення. Посилається на те, що право на вклад у банку входить до складу спадщини на підставі ч. 2 ст. 1228 ЦК України. Вказує, що якщо особа, при житті, яка відкрила вклад у фінансовій установі, не зробила розпорядження банку щодо своїх коштів на випадок смерті, то підставою звернення в банк є нотаріально оформлений документ про право на спадщину, де вказується спадкоємець, частка в загальній сумі спадщини та реквізити рахунку. Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення позивача, яка просила рішення суду залишити без змін, дослідивши письмові докази у справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, про залишення скарги без задоволення, а рішення суду без змін. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно грунтувантися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Згідно ч. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати. Оскаржуване судове рішення відповідає зазначеним вимогам виходячи із наступного. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 374 ЦПК Україниза результатами розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (статті 375 ЦПК України). Встановлено, що ОСОБА_1 є спадкоємцем вкладника банку ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . 27 жовтня 2015 року ОСОБА_2 на випадок смерті заповів все своє майно у рівних частинах ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , що підтверджується заповітом(а.с.8). Згідно свідоцтва про смерть НОМЕР_1 , виданого Відділом ДРАЦС Комсомольського міського управління юстиції у Полтавській області, ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.7). Із свідоцтва про право на спадщину від 08 липня 2016 року вбачається, що ОСОБА_1 є спадкоємцем 1/3 частки спадщини, після померлого ОСОБА_2 (а.с.9). 22 вересня 2016 року ОСОБА_1 зверталася до Уповноваженої особи ФГВФО з заявою про включення до реєстру кредиторів, однак 06 жовтня 2016 року отримала відмову мотивовану пропуском строків на подання заяви(а.с.10,11). Постановою НБУ від 17 грудня 2015 року №898 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» відкликано банківську ліцензію ПАТ «Банк «Фінанси та кредит». 18 грудня 2015 року виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення №230 «Про початок процедури ліквідації АТ «Банк «Фінанси та кредит» та делегування повноважень ліквідатора банкрута». Відповідно до ст.45 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» протягом 30 днів з дня опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку кредитори мають право заявити Фонду про свої вимоги до банку. Згідно ст.49 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», Фонд припиняє приймання вимог кредиторів після закінчення 30 днів з дня опублікування відомостей відповідно до ст.45 цього Закону. Будь-які вимоги, що надійшли після закінчення цього строку, вважаються погашеними, крім вимог вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами. Судом першої інстанції було встановлено, що ОСОБА_1 , як спадкоємець вкладника ОСОБА_2 не мала можливості заявити Уповноваженій особі ФГВФО свої вимоги до банку у 30-ти денний термін, визначений законом, оскільки прийняла спадщину після закінчення строку визначеного у Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та дійшов висновку про безпідставність відмови Уповноваженої особи ФГВФО щодо включення ОСОБА_1 до реєстру акцептованих вимог АТ «Банк «Фінанси та кредит». Колегія суддів, апеляційного суду погоджується із висновками суду першої інстанції та не вбачає підстав для скасування оскаржуваного судового рішення з огляду на наступне. Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулювання відносини між Фондом, банками, Національним банком України, повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків встановлені Законом України від 23 лютого 2012 року № 4452-VI «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» . Згідно зі статтею 1 метою цього Закону є захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків. Відповідно до пунктів 2, 4 частини третьої статті 12 Закону № 4452-VI виконавча дирекція Фонду у сфері забезпечення відшкодування коштів за вкладами, зокрема, визначає порядок відшкодування Фондом коштів за вкладами відповідно до розділу V цього Закону; приймає рішення про відшкодування коштів за вкладами у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідації банку. Згідно з частиною п`ятою статті 45 Закону № 4452-VI протягом 30 днів з дня опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку кредитори мають право заявити Фонду про свої вимоги до банку. Вимоги фізичних осіб - вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами не заявляються. У разі призначення уповноваженої особи Фонду, якій делеговано Фондом повноваження щодо складення реєстру акцептованих вимог кредиторів, кредитори заявляють про свої вимоги до банку такій уповноваженій особі Фонду. Будь-які спори щодо акцептування вимог кредиторів підлягають вирішенню у судовому порядку. Судове провадження щодо таких вимог не припиняє перебігу ліквідаційної процедури (частина четверта статті 49 Закону № 4452-VI). Згідно із частиною першою статті 49 Закону № 4452-VI Фонд припиняє приймання вимог кредиторів після закінчення 30 днів з дня опублікування відомостей відповідно до частини другої статті 45 цього Закону. Будь-які вимоги, що надійшли після закінчення цього строку, вважаються погашеними, крім вимог вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами. Отже, про свої вимоги до банку кредитор зобов`язаний заявити у межах 30 днів з дня опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку. Разом з тим Закон № 4452-VI не передбачає заборони щодо поновлення такого строку у разі його пропуску з поважних причин. Вказане узгоджується з пунктом 3 частини першої статті 48 Закону № 4452-VI, згідно з яким Фонд та його уповноважена особа наділені повноваженнями вносити зміни до реєстру акцептованих вимог кредиторів. Рішенням виконавчої дирекції Фонду від 05 липня 2012 року № 2 затверджено Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку, яке регулює відносини, що виникають у процесі виведення неплатоспроможного банку з ринку, а саме: підготовку, затвердження та реалізацію плану врегулювання, розробленого на основі найменш витратного для Фонду способу виведення неплатоспроможного банку з ринку (далі - Положення). Відповідно до пункту 4.31 Положення у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, за необхідності уповноважена особа Фонду на ліквідацію банку вносить пропозиції щодо затвердження виконавчою дирекцією Фонду змін до реєстру акцептованих вимог на підставі, зокрема, рішення суду, яке набрало законної сили. Обмеження кредиторів надзвичайно коротким строком на звернення з вимогами про включення до реєстру акцептованих вимог кредиторів без можливості поновлення такого строку, якщо його пропущено з причин, що є поважними, було б непропорційним, а таке втручання у права кредиторів на мирне володіння їх майном - неправомірним. Такі висновки сформульовані Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 20 червня 2018 року у справі № 553/1642/15-ц, від 29 серпня 2018 року у справі № 755/17365/15-ц, від 20 березня 2019 року у справі № 456/450/16-ц, тому посилання в апеляційній скарзі на граничний (присічний) характер встановленого частиною п`ятою статті 45, частиною першою статті 49 Закону № 4452-VI 30-денного строку на прийняття вимог кредиторів банку та неможливість його поновлення є безпідставними. Судом першої інстанції вірно встановлено, що позивач не мала можливості вчасно, до 21 січня 2016 року звернутися до Уповноваженої особи Фонду з вимогою про включення до реєстру акцептованих вимог кредиторів АТ «Банк «Фінанси та Кредит», оскільки свідоцтво про право на спадщину за заповітом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 у відповідності до частини першої статті 1298 ЦК України вона отримала лише 08 липня 2016 року. Доводи апеляційної скарги щодо нездійснення позивачем права на звернення до нотаріуса за дозволом на одержання частини вкладу у банку на підставі частини третьої статті 1298 ЦК України ґрунтуються на власному тлумаченні заявником норм права та припущенні і до уваги колегією судів не беруться. Беручи до уваги встановлені судом фактичні обставини справи, що свідчать про поважність причин пропуску позивачем встановленого статтею 45 Закону строку для звернення з відповідною заявою, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для його поновлення, вважаючи, що позбавлення позивача права претендувати на отримання решти банківського вкладу через пропуск 30-денного строку для звернення до Фонду з вимогами стане для позивача надмірним тягарем і у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції не буде пропорційним меті, з якою цей строк у Законі був встановлений. Складання реєстру акцептованих вимог кредиторів входить до повноважень Уповноваженої особи Фонду та є складовою виконання повноважень органів управління банку відповідно до пункту 17 частини першої статті 2, частини другої статті 4, частини п`ятої статті 45, пунктів 1-3 частини першої статті 48, пункту 3 частини другої, частини третьої статті 49 Закону № 4452-VI, тому заявлені вимоги є обґрунтованими та підлягають до задоволення. Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, у рішеннях судів та органів, що вирішують спори, має бути належним чином викладено підстави, на яких вони ґрунтуються. Обсяг цього обов`язку щодо обґрунтовування рішення може бути різним залежно від характеру самого рішення і має визначатись з урахуванням обставин відповідної справи (рішення у справі «Гарсія Руїс проти Іспанії» (Garsia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26 із подальшими посиланнями). Пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає вимогам щодо законності та обґрунтованості судового рішення, ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування з наведених в апеляційній скарзі мотивів, апеляційним судом не вбачається. Керуючись ст.ст. 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Кропивницький апеляційний суд,- П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Банк «Фінанси та Кредит» залишити без задоволення. Рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 09 вересня 2019 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. 27.01.2020 складено постанову. Головуючий суддя О.Л. Дуковський Судді О.А. Письменний О.І. Чельник