Ухвала КАС ВС № 260/1103/18

УХВАЛА 28 січня 2020 року Київ справа №260/1103/18 адміністративне провадження №К/9901/2491/20 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Соколова В.М., суддів: Єресько Л.О., Загороднюка А.Г., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 19 червня 2019 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23 жовтня 2019 року у справі №260/1103/18 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, УСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом, у якому просив: - визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області від 11 жовтня 2018 року про відмову у прийнятті заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту; - зобов`язати Головне управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області прийняти стосовно ОСОБА_1 рішення про прийняття заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту. На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що 11 жовтня 2018 року він повторно звернувся до Головного управління Державної міграційної служби України у Закарпатській області із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, оскільки не бажав повертатися до країни його постійного перебування - Ліван через переслідування. На підтвердження факту того, що він та його родина є палестинськими біженцями, при зверненні ОСОБА_1 надав оригінал картки біженця, виданої Близькосхідним агентством Організації Об`єднаних Націй для допомоги палестинським біженцям і організації робіт, однак дана обставина була проігнорована міграційною службою. Вважає, що відповідач не дослідив нові обставини, не проаналізував всі можливі наслідки його повернення до Лівану та неправомірно відмовив йому у прийнятті заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту. Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 19 червня 2019 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23 жовтня 2019 року, у задоволенні позову відмовлено. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про обґрунтованість оскаржуваного рішення, оскільки позивач за жодною із конвенційних ознак в країні походження не переслідувався, побоювання стати жертвою переслідувань достовірними доводами не підтверджуються, інформаційні матеріали носять загальний характер і свідчать, що позивач не тікав від небезпеки, рятуючи своє життя, а залишив територію країни добровільно з метою покращення рівня життєвих умов, відсутні умови, передбачені в пунктах 1, 13 частини першої статті 1 Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту», і зазначені умови не змінилися. Обставини наявності у ОСОБА_1 реєстраційної картки родини, виданої Близькосхідним агентством Організації Об`єднаних Націй з допомоги палестинським біженцям і організації робіт, були відомі Головному управлінню Державної міграційної служби України у Закарпатській області ще при первинному зверненні в 2015 році, а тому не є новими, як стверджує позивач. Доказів того, що ОСОБА_1 в поданій 11 жовтня 2018 року заяві та документах зазначив будь-які нові умови, що не були предметом розгляду в 2015 році, позивач суду не надав. Крім цього суди зазначили про відсутність фактів, які б підтверджували про можливість застосування до позивача смертної кари, катування чи нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження чи покарання в країні походження, або ж серйозної особистої загрози життю особи з причин недиференційованого насилля в умовах внутрішнього збройного конфлікту. Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням апеляційної інстанції, позивач звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду з вказаною касаційною скаргою. Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи. Відповідно до частини першої статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі. Втім, у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав. Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Наведеним конституційним положенням кореспондують приписи статті 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» і статті 13 КАС України. Згідно з частиною першою статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Водночас, пунктом 2 частини п`ятої цієї ж норми Кодексу обумовлено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково. У свою чергу, за змістом пункту 11 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є, зокрема, справи щодо перебування іноземців або осіб без громадянства на території України. Як вбачається з оскаржуваних судових рішень ОСОБА_1 є особою без громадянства, палестинського походження, який проживав в Лівані. 10 листопада 2015 року ОСОБА_1 звертався до Головного управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту. Причиною звернення зазначив те, що він є палестинцем за походженням, змінив іслам на християнство, тому не може жити спокійно в Лівані. Проте рішенням Державної міграційної служби України №151-16 від 12 березня 2016 року заявнику було відмовлено у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту у зв`язку з відсутністю умов, передбачених пунктами 1 чи 13 частини першої статті 1 Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту». Вважаючи таке рішення Державної міграційної служби України протиправним, ОСОБА_1 оскаржив його в судовому порядку. Однак постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2016 року №807/526/16, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 25 січня 2017 року та постановою Верховного Суду від 18 липня 2018 року, у задоволенні позову було відмовлено. 11 жовтня 2018 року позивач повторно звернувся до Головного управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту. Причиною звернення зазначив те, що він є палестинцем та знаходиться під захистом UNHCR в Лівані, змінив свою релігію з ісламу на християнство, тому вважає, що його сім`я в разі повернення до Лівану буде в небезпеці. Наказом Головного управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області від 11 жовтня 2018 року ОСОБА_1 відмовлено в прийнятті заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, як особі, якій раніше було відмовлено у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, за відсутності умов, передбачених в пунктах 1, 13 частини першої статті 1 Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту», про що заявника повідомлено повідомленням №6 від 11.10.2018 р. Вважаючи зазначену відмову протиправною, позивач звернувся за захистом своїх прав до суду. З огляду на викладене, спірні правовідносини виникли щодо перебування іноземця на території України. У поданій касаційній скарзі позивач не зазначає обставин, які б свідчили про наявність у справі ознак її суспільної важливості або виняткового значення, а також не виділено особливо рідкісних, унікальних вимог, що дають підстави вважати, що вона має значення для уніфікованого розуміння та застосування права для сторін спору. Допустимість відкриття касаційного провадження, якщо справа становить значний суспільний інтерес чи має виняткове значення для скаржника, зумовлена потребою забезпечення єдності судової практики. Зміст вказаних норм та проведений аналіз доводів касаційної скарги в сукупності з відображеними в судових рішеннях судів першої й апеляційної інстанцій обставинами справи не дають підстав для висновку про наявність у даному випадку обставин, наведених у підпунктах «а»-«в» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. За такого правового врегулювання та обставин справи підстави для відкриття касаційного провадження відсутні. Керуючись статтями 3, 328, 333 КАС України УХВАЛИВ: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 19 червня 2019 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23 жовтня 2019 року у справі №260/1103/18 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії. Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями є остаточною та оскарженню не підлягає. ........................... ........................... ........................... В.М. Соколов Л.О. Єресько А.Г. Загороднюк , Судді Верховного Суду