Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 240/10273/19

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 240/10273/19 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Капинос О.В. Суддя-доповідач - Франовська К.С. 23 січня 2020 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Франовської К.С. суддів: Кузьменко Л.В. Совгири Д. І. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування пункту рішення, зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Міністерства оборони України, в якому просив визнати протиправним та скасувати пункт 45 рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, оформленого протоколом №65 від 24 травня 2019 року про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги як інваліду II групи з 03.04.2019 та зобов`язати Міністерство оборони України призначити та виплатити одноразову грошову допомогу у розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на день встановлення йому II групи інвалідності, а саме 03.04.2019, відповідно до Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975, з урахуванням проведених виплат. Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2019 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано пункт 45 рішення Міністерства оборони України, оформленого протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних з призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 24.05.2019 №65 про відмову ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги як інваліду II групи з 03.04.2019. Зобов`язано Міністерство оборони України вирішити питання про призначення та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги як інваліду 2 групи у розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня 2017 року відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975 та прийняти рішення з урахуванням висновків суду у даній справі. В решті позову відмовлено. Не погодившись із ухваленим рішенням, його оскаржив відповідач, який із покликанням на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі. В доводах апеляційної скарги, наводячи норми матеріального права, вказує, що згідно з абзацом другим пункту 4 статті 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та пункту 8 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №975 від 25.12.2013 у разі повторного встановлення (зміни) групи інвалідності, причин її виникнення або ступеня втрати працездатності понад дворічний строк після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги не здійснюється. Заявнику 2 група інвалідності встановлена понад дворічний термін після встановлення ступеня втрати працездатності. Допомога у зв`язку з установленням 25 % втрати працездатності та встановленням III групи інвалідності виплачена в сумі 240 000 грн. Позивачем поданий відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що суд першої інстанції правильно застосував норми законодавства, ухвалив рішення, яке є законним та обгрунтованим. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Вирішуючи спір, суд встановив, що ОСОБА_1 згідно рішення ВЛК Вінницького гарнізону при ВМКЦ Центрального регіону від 17.02.2014 року №710 був визнаний придатним до служби у високомобільних військах. За даними медичної документації 12 травня 2014 року, перебуваючи в зоні АТО, під час виконання обов`язків військової служби в ході ведення бою ОСОБА_1 отримав мінно-вибухову акубаротравму(а.с.16,18) Згідно довідки МСЕК серії АГ № 0001841, 26.10.2015 позивачу встановлено 25 % втрати працездатності, без встановлення групи інвалідності із зазначенням причини втрати працездатності" травма, пов`язана із захистом Батьківщини" (а.с.20). Відповідно до довідки МСЕК серія 12 ААА №782528 від 24.05.2017 р. ОСОБА_1 з 03 травня 2017 року встановлено 3 групу інвалідності, внаслідок травми, пов`язаної із захистом Батьківщини (а.с.26). Відповідно до довідки МСЕК серія 12 ААБ №548291 від 09 квітня 2019 року, позивачу з 03 квітня 2019 року встановлено 2 групу інвалідності внаслідок травми, пов`язаної із захистом Батьківщини (а.с.21). У встановленому законом порядку, у квітні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Міністерства оборони України із заявою про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням 2 групи інвалідності та подав необхідний пакет документів відповідно до ст. 16 ч. 1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Відповідно до п. 45 витягу з протоколу засідання Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 24.05.2019 № 65 старшому сержанту військової служби ОСОБА_1 , у призначенні одноразової допомоги відмовлено з підстав спливу дворічного строку після встановлення 26.10.2015 р. 25 % втрати працездатності, без встановлення групи інвалідності та встановленням за висновком МСЕК від 09.04.2019 року 2 групи інвалідності. У зв`язку з тим, що позивач вважає дії відповідача протиправними, він звернувся з цим позовом до суду. Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного. Стаття 46 Конституції України визначає, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Частиною 5 статті 17 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей. Відповідно до вимог статті 41 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей". Згідно з вимогами ч. 1 ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII) (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання. Частиною 2 статті 16 Закону № 2011-XII, встановлено вичерпний перелік підстав, за наявності яких призначається і виплачується одноразова грошова допомога, зокрема, за п. 4 - встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті. Механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності (далі - одноразова грошова допомога) військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - військовослужбовець, військовозобов`язаний та резервіст) визначає Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 (у редакції, чинній на момент встановлення позивачеві ІІ групи інвалідності, далі - Порядок № 975). Відповідно до вимог п. «б» ч. 1 статті 16-2 Закону № 2011-XII та пункту 6 Порядку №975, військовослужбовцю (крім військовослужбовця строкової служби), інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок зазначених причин, у розмірі: - 400-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення інвалідності I групи; - 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення інвалідності II групи; - 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення інвалідності III групи. Пунктом 11 Порядку № 975 військовослужбовець, військовозобов`язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, подає уповноваженому органу такі документи: заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності; довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв`язку інвалідності чи втрати працездатності. Судом встановлено, що позивач отримав одноразову грошову допомогу у зв`язку з встановленням 25 % втрати працездатності без встановлення групи інвалідності та встановленням за висновком МСЕК ІІІ групи інвалідності у розмірі 240 000 грн. Предметом спору у цій справі є вимога додатково нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу як інваліду ІІ групи з урахуванням раніше виплачених сум. Як зазначалось,відповідно до довідки МСЕК серія 12 ААБ №548291 від 09 квітня 2019 року, позивачу з 03 квітня 2019 року встановлено 2 групу інвалідності внаслідок травми, пов`язаної із захистом Батьківщини. Суд враховує, що позивачем подано відповідачу усі документи, які необхідні для призначення одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням ІІ групи інвалідності. Заперечення відповідача стосуються виключно факту спливу дворічного строку з часу встановлення 25 % втрати працездатності без встановлення групи інвалідності ( 26.10.2015 )до встановлення ІІ групи інвалідності ( 03.04.2019 р.), а не інших обставин справи. На день звернення позивача із заявою про виплату одноразової грошової допомоги на підставі статей 16, 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (квітень 2019 р.), діяв Порядок № 975, а тому саме його належить застосовувати у спірних правовідносинах. Згідно з вимогами пункту 12 Порядку № 975 призначення і виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, військовозобов`язаним та резервістам, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, здійснюється Міноборони, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, та іншими органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов`язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами (далі - розпорядник бюджетних коштів). Частиною другою пункту 3 Порядку № 975 встановлено, що днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії. Системний аналіз наведених правових норм (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) дає підстави зробити висновок, що у разі встановлення військовослужбовцю (в тому числі і військовослужбовцю строкової служби) більшого відсотка втрати працездатності або у разі встановлення групи інвалідності, яка дає право на отримання одноразової грошової допомоги у більшому розмірі, у нього виникає право на отримання відповідної допомоги, яка виплачується йому з урахуванням виплаченої раніше суми обов`язкового особистого державного страхування або одноразової грошової допомоги. Верховний Суд неодноразового висловлював свою правову позицію стосовно зміни групи інвалідності понад двохрічний термін, зокрема, в постанові від 21 вересня 2018 р. по справі № 278/2478/17 викладено наступний висновок: «Системний аналіз наведених правових дає підстави зробити висновок, що у разі встановлення військовослужбовцю (в тому числі і військовослужбовцю строкової служби) більшого відсотка втрати працездатності або у разі встановлення групи інвалідності, яка дає право на отримання одноразової грошової допомоги у більшому розмірі, у нього виникає право на отримання відповідної допомоги, яка виплачується йому з урахуванням виплаченої раніше суми обов`язкового особистого державного страхування або одноразової грошової допомоги». Аналогічна правова позиція вкладена в постанові Верховного Суду України від 10 березня 2015 року у справі № 21-563а14, постановах Верховного Суду від 28 лютого 2018 року у справі № 806/694/16, від 15 березня 2018 року у справі № 816/4195/15, від 20 березня 2018 року у справі № 295/3091/17, від 21 червня 2018 року у справі № 751/4367/17. Відповідно до вимог ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Крім того, ЄСПЛ неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (п.53 рішення у справі "Ковач проти України", п.59 рішення у справі «Мельниченко проти України», п.50 рішення у справі «Чуйкіна проти України» тощо). Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позивач набув право на отримання одноразової грошової допомоги у розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, відповідно до Закону № 2011-ХІІ та Порядку № 975, а саме з дати, вказаній в довідці МСЕК при встановленні інвалідності ІІ групи. Щодо посилання відповідача на те, що у разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги у зв`язку із змінами, що відбулися, не здійснюється, суд зазначає наступне. Пункт 4 ст. 16-3 Закону № 2011-ХІІ доповнено абзацом другим такого змісту: «У разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги у зв`язку із змінами, що відбулися, не здійснюється» відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», який набирав чинності з 1 січня 2017 року. Надаючи офіційне тлумачення положень ст. 58 Конституції України Конституційний Суд України в рішенні від 9 лютого 1999 року у справі №1-рп/99 зазначив, що принцип, закріплений у ч. 1 ст. 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Отже, саме з 1 січня 2017 року вказана норма Закону зазнала відповідних змін. Тому суд зазначає, що цю норму, слід застосовувати до зміни інвалідності або її причин, що відбулися після 1 січня 2017 р. Що стосується спливу 2-х річного терміну з дати встановлення 25% втрати працездатності до дати встановлення II групи інвалідності, суд апеляційної інстанції звертає увагу на наступне. Позивачу ОСОБА_1 ІІІ група інвалідності встановлена в п е р ш е, з 03.05.2017 р. Визначення % втрати працездатності здійснюється МСЕК як із встановленням групи інвалідності, так і без встановлення групи інвалідності. Інвалідність - соціальна недостатність (дезадаптація) внаслідок обмеження життєдіяльності людини, яка викликана порушенням здоров`я зі стійким розладом функцій організму, що призводить до необхідності соціального захисту і допомоги. Особа з інвалідністю - це є особа зі с т і й к и м розладом функцій організму, зумовленим захворюванням, наслідком травм або з уродженими дефектами, що призводить до обмеження життєдіяльності, до необхідності в соціальній допомозі і захисті. Група інвалідності при наслідках травми чи захворюванні встановлюється залежно від видів порушення функцій організму людини, критеріїв життєдіяльності . Порушення професійної працездатності - найчастіша причина соціальної недостатності, яка може виникати первинно, коли інші категорії життєдіяльності не порушені, або вторинно на основі обмеження життєдіяльності. При визначенні ступеня втрати професійної працездатності у відсотках враховується вираженість порушень функцій організму потерпілого, що призводять до обмеження здатності до трудової діяльності та інших категорій життєдіяльності. Ступінь втрати професійної працездатності потерпілому у відсотках встановлюється безстроково незалежно від віку у випадку анатомічних дефектів, стійких необоротних морфологічних змін та розладу функцій органів і систем організму, неефективності реабілітаційних заходів, несприятливого прогнозу відновлення працездатності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання зі стійким порушенням професійних здібностей. Вказані поняття (встановлення групи інвалідності та визначення втрати професійної працездатності) є самостійними та не можуть ототожнюватись (інакше кажучи, ознака повторності застосовується суто до кожного поняття окремо, а не в поєднанні). Саме тому, абз.2 п.4 ст.16-3 Закону № 2011-XII не містить часових обмежень для отримання одноразової грошової допомоги у випадку первинного встановлення групи інвалідності після визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках без встановлення інвалідності. Як встановив суд та підтверджено матеріалами справи, зміна групи інвалідності позивача з Ш на II відбулась в межах встановленого часового обмеження- 2 років. Таким чином апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовна вимога щодо визнання відмови Міністерства оборони України у виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги після встановлення йому інвалідності війни II групи є обгрунтованою. Узагальнюючи наведене, суд апеляційної інстанції переконаний, що судом першої інстанції надано належну оцінку наявним у справі доказам, а їх достатня кількість та взаємний зв`язок у сукупності дали змогу суду першої інстанції зробити вірний висновок про наявність підстав для відмови у задоволені адміністративного позову. Відповідно до частини першої статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Згідно із статтею 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам статті 242 КАС України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги колегією суддів не встановлено. Згідно з частиною другою статті 6 КАС України та статті 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права. У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Міністерства оборони України залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2019 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України. Постанова суду складена в повному обсязі 28 січня 2020 року. Головуючий Франовська К.С. Судді Кузьменко Л.В. Совгира Д. І.