Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 686/5610/19

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 686/5610/19 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Стефанишин С.Л. Суддя-доповідач - Франовська К.С. 23 січня 2020 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Франовської К.С. суддів: Совгири Д. І. Кузьменко Л.В. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу інспектора роти №4 батальйону Управління патрульної поліції в Хмельницькій області Департаменту патрульної поліції молодшого лейтенанта поліції Томчишина Андрія Олександровича на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 19 липня 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора роти №4 батальйону Управління патрульної поліції в Хмельницькій області Департаменту патрульної поліції молодшого лейтенанта поліції Томчишина Андрія Олександровича, Управління патрульної п про скасування постанови про адміністративне правопорушення, В С Т А Н О В И В : В лютому 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області з позовом про скасування постанови інспектора БДР УЖІ в Хмельницькій області молодшого лейтенанта поліції Томчишина Андрія Олександровича серії НК № 287093 від 22.02.2019 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.140 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 510 грн. Позов мотивований відсутністю правових підстав для прийняття постанови відповідачем. Так, зазначає позивач, суб`єктами правопорушення ч.3 ст.140 КупАП статті може бути тільки особа, на яку установленому порядку покладено обов`язки додержання правил, норм і стандартів при утриманні шляхів, вжиття необхідних заходів щодо їх усунення перешкод та попереджені інших учасників руху про небезпеку, що виникла. Він же до таких осіб не відноситься, а тому не може бути притягнутий до відповідальності за вказане правопорушення. Крім того, постанова не містить доказів на обґрунтування вини у вчиненні правопорушення. Рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 19 липня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено, скасовано постанову інспектора БДР УПП в Хмельницькій області молодшого лейтенанта поліції Томчишина А.О. серії НК №287093 від 22 лютого 2019 року у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.3 ст. 140 Кодексу України про адміністративні правопорушення, справу закрито. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права, неповне з`ясування обставин справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову. Доводи заявника апеляційної скарги фактично зводяться до того, що під час винесення оскаржуваного рішення відповідач діяв у межах повноважень та у спосіб, що визначені Законом та з огляду на встановлений факт скоєного правопорушення, обгрунтовано виніс постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності. Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження у відповідності до приписів ст. 311 КАС України. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги законність та обґрунтованість судового рішення, повноту встановлення обставин справи, застосування норм матеріального і процесуального права, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів. Як встановлено судом, Управлінням житлово-комунального господарства Хмельницької міської ради в лютому 2019 року було проведено тендер на виконання робіт по капітальному ремонту балконів у житловому будинку на АДРЕСА_1 . За результатами проведення тендерних процедур, переможцем визнаний ФОП ОСОБА_2 , з яким Управління ЖКГ Хмельницької міської ради уклало договір №52 на виконання робіт з капітального ремонту балконів по АДРЕСА_1 в період з лютого по квітень 2019 року (а.с.41) Згідно п.11.1 Договору Замовник забезпечує Виконавця проектною документацією. За п.10.1 Роботи та матеріальні ресурси, що використовуються для їх виконання, повинні відповідати вимогам нормативно-правових актів і нормативних доку ментів у галузі будівництва, проектній документації та договору підряду. До початку виконання робіт ФОП ОСОБА_2 Комунальним підприємством по будівництву, ремонту та експлуатації доріг 19.02.2019 року видано ордер на перекриття чи обмеження дорожнього руху. Цим ордером надано дозвіл на встановлення автогідропідіймача на тротуар з метою капітального ремонту балконів по АДРЕСА_1 з 20.02.2019 по 01.03.2019 р. Відповідальною особою у ордері зазначено ОСОБА_1 , позивача у справі. Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 зареєстрований фізичною особою підприємцем 05.04.2019 р., КВЕД 42.11 "Будівництво доріг і автострад", 42.99 "Будівництво інших споруд". Згідно інформації ЄДР ОСОБА_1 є керівником ТОВ "Шляхбудгруп", яке зареєстровано 30.11.2016 року і діяльність якого визначена за КВЕД 42.11 "Будівництво доріг і автострад" + 7 видів діяльності. Суд першої інстанції встановив, що 22.02.2019 фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 проводились роботи по капітальному ремонту балконів в житловому будинку по АДРЕСА_1 В ході виконання робіт інспектором роти №4 БУМПП відносно ОСОБА_1 (довіреної особи ФОП ОСОБА_2 ) складено Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі №287093, відповідно до якої роботи проводились без встановлення відповідних технічних засобів регулювання дорожнього руху, чим порушено ст. 32-3 Закону України «Про дорожній рух», п.п. 4.1, 6.14 ДСТУ 3090-95, п.1.5 ПДР України, у зв`язку з чим на позивача накладено адміністративне стягнення за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 140 КУпАП, у вигляді штрафу в сумі 510 грн. Не погодившись із даною постановою позивач ОСОБА_1 оскаржив її до суду. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем, на якого покладено обов`язок доказування, не надано жодних доказів (окрім спірної постанови) вчинення позивачем правопорушення, а окрім того, позивач не є суб`єктом правопорушення, передбаченого ч.3 ст.140 КУпАП України, оскільки суб`єктами правопорушення ч.3 ст.140 КупАП статті може бути тільки особа, на яку у встановленому порядку покладено обов`язки додержання правил, норм і стандартів при утриманні шляхів, вжиття необхідних заходів щодо їх усунення перешкод та попереджені інших учасників руху про небезпеку, що виникла. За висновком суду ОСОБА_1 не є посадовою особою або суб`єктом господарювання, в розумінні ч. ст. 140 КУпАП, а є лише представником ФОП ОСОБА_2 та діє саме від імені та інтересах довірителя, з яким у трудових відносинах не перебуває. Надаючи юридичну оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, колегія суддів не може погодитися з висновками суду першої інстанції у повному обсязі, виходячи з наступного. Частиною 3 ст. 140 КУпАП встановлено відповідальність за порушення нормативів щодо обладнання на автомобільних дорогах, вулицях, залізничних переїздах місць: провадження робіт, залишення дорожніх машин, будівельних матеріалів, конструкцій тощо, а так само не усунення після закінчення робіт перешкод і не приведення автомобільної дороги, вулиці, залізничного переїзду в стан, що гарантує безперешкодний і безпечний рух транспортних засобів та пішоходів. Об`єктом правопорушень, передбачених вказаною статтею, є суспільні відносини у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху. Об`єктивна сторона цих правопорушень полягає у недодержанні правил, норм і стандартів при утриманні шляхів та невжитті заходів щодо своєчасної заборони або обмеження руху чи позначення на дорогах місць провадження робіт. Суб`єктивна сторона правопорушень, передбачених даною статтею, характеризується наявністю як умислу, так і необережності. Суб`єктами правопорушень, передбачених, зокрема частиною 3 даної статті, можуть бути як посадові особи, так і громадяни, громадяни-суб`єкти господарської діяльності. Слід зауважити, що дія (бездіяльність) передбачена ч.3 ст.140 КУпАП є правопорушенням із формальним складом, де достатньо лише дії (бездіяльності), тобто невжиття заходів, спрямованих на обладнання технічними засобами регулювання дорожнього руху в місці проведення робіт здаля безпеки дорожнього руху. Відтак, позивач, який є фізичною особою-підприємцем, у даному випадку отримав ордер на встановлення автогідропідіймача на тротуарі на об`єкті благоустрою " капітальний ремонт балконів по вул. Грушевського ,92" і визначений у ордері відповідальною особою, є суб`єктом правопорушення, передбаченого ст.140 ч.3 КУпАП України, як суб`єкт господарювання. Довірена особа- це особа, яка уповноважена іншою особою (довірителем) здійснювати від Імені останньої певні дії, підприємницькі операції, зазначені у договірному документі на ім`я довіреної особи. Повноваження такої особи посвідчуються довіреністю у встановленому законом порядку. Отже, на думку суду апеляційної інстанції, суд першої інстанції допустив помилку, визначаючи юридичний склад правопорушення. Що стосується висновків суду в частині доведеності вини позивача у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.3 ст.140 КУпАП України, суд апеляційної інстанції зазначає наступне. Як встановлено за матеріалами справи, відповідно до оскаржуваної постанови позивача притягнуто до відповідальності саме за те, що роботи проводились без встановлення відповідних технічних засобів регулювання дорожнього руху, чим порушено ст.32-3 Закону України "Про дорожній рух", пп.4.1,6.14 ДСТУ 3090-95,п.1.5 ПДР. Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (зі змінами та доповненнями). Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. Як передбачено ч. 1 ст. 3 Закону України «Про Національну поліцію», у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами. За змістом п. 1-2 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейський зобов`язаний: неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва. У статті 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами. Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності. Тобто, притягненню до адміністративної відповідальності особи обов`язково повинна передувати належна та вчинена у відповідності до вимог чинного законодавства поведінка суб`єкта владних повноважень, зокрема, поліцейського, а також встановлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчення якого передбачена чинним законодавством. Відповідно до ст.283 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення повинна містити опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення. Наведеним вимогам оскаржена постанова не відповідає, оскільки містить виключно загальні фрази і не конкретизує об`єктивну сторону вчиненого правопорушення. Зазначаючи в оскаржуваній постанові факт вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 140 КУпАП, відповідач в порушення вимог ч. 2 ст. 283 КУпАП не зазначив конкретно в чому виразилося порушення, не вказав нормативного акту, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення, а лише формально послався на те, що ОСОБА_1 порушив норми пп.4.1,6.14 ДСТУ 3090-95 п. п.1.5 ПДР України. Відповідно до пункту 1.5 ПДР України дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків. Особа, яка створила такі умови, зобов`язана негайно вжити заходів до забезпечення безпеки дорожнього руху на цій ділянці дороги та вжити всіх можливих заходів до усунення перешкод, а якщо це неможливо, попередити про них інших учасників дорожнього руху, повідомити уповноважений відділ міліції, власника дороги або уповноважений ним орган. Пунктом 4.1 ДСТУ3090-95 визначено, що організація експлуатаційних робіт повинна здійснюватись у відповідності до проектно-технічної документації, технологічних карт на окремі види робіт та інших експлуатаційних документів, а також вимогам цього стандарту. Пунктом 6.14 зазначеного ДСТУ, обладнання ділянок експлуатаційних робіт, а також відповідальність за правильне розміщення і збереження технічних засобів покладається на організацію, яка виконує ці роботи. Колегія суддів звертає увагу, що норми ДСТУ 3090-95 розповсюджуються на організаційні заходи щодо ремонту і утримання міських вулиць та доріг, включаючи дорожньо-транспортні споруди, вуличне обладнання, інженерні мережі та інші об`єкти в межах червоних ліній вулиць та доріг. Жоден з наведених нормативних актів не містить припису щодо вказівки на конкретні обов`язкові дії при виконанні обумовлених робіт. Також колегія суддів звертає увагу, що зазначені в оскаржуваній постанові органом владних повноважень нормативи ДСТУ, зокрема пункти 4.1 та 6.14, ніяким чином не співвідносяться з пунктом 1.5 Правил дорожнього руху. Отже, відповідач не зазначив, які дії відповідно до наведених нормативних актів зобов`язаний був вчинити позивач для забезпечення безпеки дорожнього руху, але не вчинив. Разом з тим, диспозицією частини 3 статті 140 КУПАП не передбачена адміністративна відповідальність за порушення зазначених у постанові вимог ДСТУ 3090-95. Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що постанова про притягнення позивача до відповідальності за частиною 3 статті 140 КУпАП є протиправною та такою, що підлягає скасуванню. Посилання відповідача на численні нормативні акти, якими врегульовано порядок виконання робіт, що виконувались з використанням встановленого на тротуарі автогідропідіймача, не може бути враховано судом, оскільки перелік порушених норм матеріального права повинна містити постанова про адміністративне правопорушення. Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. При цьому, згідно з статтею 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Отже, висновки про наявність чи відсутність в діях особи адміністративного правопорушення мають бути зроблені на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин та доказів. Під час розгляду даної справи відповідач на підтвердження правомірності постанови подав до суду акт огляду ділянки дороги від 22.02.2019 р.(а.с.31) та схему обстеження ділянки вуличної шляхової мережі. Дослідивши подані докази, суд встановив, що у актах відповідач зазначив про порушення вимог ДСТУ 4100 та ДСТУ 3308, констатував перекриття руху пішоходам по тротуару встановленням автогідропідіймача, відсутність дорожньої розмітки та дорожніх знаків. Між тим, посилань про порушення позивачем зазначених ДСТУ в актах, оскаржувана постанова не містить. Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що під час складання постанови по справі про адміністративне правопорушення відповідачем були порушені вимоги ст. ст. 268, 283 КУпАП, на підтвердження правомірності своїх дій відповідач жодних доказів суду не надав. Відтак, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку про помилкове застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, яке призвело б до неправильного вирішення справи. Помилковість висновку щодо юридичного складу правопорушення у даному випадку на правильність висновку суду щодо протиправності прийнятої відповідачем постанови, не впливає. Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Зважаючи на відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про залишення оскаржуваного рішення суду першої інстанції без змін. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу інспектора роти №4 батальйону Управління патрульної поліції в Хмельницькій області Департаменту патрульної поліції молодшого лейтенанта поліції Томчишина Андрія Олександровича залишити без задоволення, а рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 19 липня 2019 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає. Постанова суду складена в повному обсязі 28 січня 2020 року. Головуючий Франовська К.С. Судді Совгира Д. І. Кузьменко Л.В.