Постанова 4856 № 824/898/19-а

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 824/898/19-а Головуючий суддя 1-ої інстанції - Маренич І.В. Суддя-доповідач - Франовська К.С. 23 січня 2020 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Франовської К.С. суддів: Кузьменко Л.В. Совгири Д. І. , за участю: секретаря судового засідання: Ременяк С.Я., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області про скасування наказу, поновлення на посаді, В С Т А Н О В И В : У серпні 2019 року ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області про визнання протиправним та скасування пункту 2 наказу №403 від 19.06.2019 року начальника Головного управління Національної поліції у Чернівецькій області про звільнення з посади, та наказу №83 о/с від 20.06.2019 року про призначення в порядку переведення; поновлення на посаді начальника Путильського відділення поліції Кіцманського відділу поліції Головного управління Національної поліції у Чернівецькій області. Позов мотивований відсутністю правових підстав для прийняття зазначених рішень. Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено. Суд ухвалив : - визнати протиправним та скасувати пункт 2 наказу №403 від 19.06.2019 року начальника Головного управління Національної поліції у Чернівецькій області про звільнення ОСОБА_1 з посади та наказ №83 о/с від 20.06.2019 року про призначення в порядку його переведення; - поновити ОСОБА_1 на посаді начальника Путильського відділення поліції Кіцманського відділу поліції Головного управління Національної поліції у Чернівецькій області. - допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на службі в поліції на посаді начальника Путильського відділення поліції Кіцманського відділу поліції Головного управління Національної поліції у Чернівецькій області; - стягнути з Головного управління Національної поліції у Чернівецькій області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 суму судові витрати (судовий збір) у сумі 768,40 грн. Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, ГУ Національної поліції в Чернівецькій області подало апеляційну скаргу. Вважає, що судом першої інстанції ухвалено рішення із неповним з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи та із невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду обставинам справи. В обґрунтування апеляційної скарги покликається на те, що судом не враховано, що позивач вчинив дії, що підривають авторитет поліції, допустив порушення, що мають дискредитуючий характер, підривають рівень довіри населення до поліції. Допущення позивачем вчинення підлеглими кримінально-караних діянь свідчить про його невідповідність посаді керівника відділення поліції, а тому оскаржуваний наказ є правомірним. Відзив на апеляційну скаргу поданий не був. Відповідно до ч. 4 ст. 304 КАС України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої Згідно ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги законність та обґрунтованість судового рішення, повноту встановлення обставин справи, застосування норм матеріального і процесуального права, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів. Суд першої інстанції встановив, що майор поліції Явніцкий Сергій Танасійович, проходив службу в органах внутрішніх справ з 13.08.2001 р. по 06.11.2015 р., в Національній поліції України з 07.11.2015 р., з 22.03.2018 р. на різних посадах і був звільнений з посади начальника Путильського відділення поліції Кіцманського відділу поліції ГУНП в Чернівецькій області. Згідно з висновком службового розслідування від 19 червня 2019 року, проведеного на підставі наказу Головного Управління Національної поліції в Чернівецькій області від 14.06.2019 р. № 79 "Про призначення службового розслідування та утворення дисциплінарної комісії" та затвердженого начальником Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області Дмитрієвим А.А. 12.06.2019 р., близько 15:00 год., слідчими Державного бюро розслідувань, спільно з працівниками ДВБ НП України, Управління захисту економіки в Хмельницькій області ДЗЕ НПУ, за участю працівників СБУ України та "КОРД", під процесуальним керівництвом Генеральної прокуратури України, в рамках розслідування кримінального провадження №5218000000000740, розпочатого 24.07.2018 р. за ч. 2 ст. 28 та ч. 4 ст. 368 КК України, у м. Камянець-Подільському Хмельницької області, було затримано інспектора з контролю за обігом зброї у сфері дозвільної системи сектору превенції Путильського відділення поліції Кіцманського відділу поліції ГУНП в Чернівецькій області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_2, який перебував на службі, без однострою та вогнепальної зброї. Попередньо встановлено, що ОСОБА_2 нібито вступив у злочинну змову з посадовими особами органів місцевого самоврядування Путильського району, які вимагали від підприємця з Хмельниччини 500 000,00 доларів США неправомірної вигоди за надання у власність 100 га землі на території Путильського району Чернівецької області. Посадовці Путильської районної ради, а саме депутат та в.о. голови сільської об`єднаної територіальної громади, мали намір надати землю підприємцю із земель запасу шляхом складання фіктивних заповітів від померлих осіб, а працівники поліції у свою чергу нібито повинні були вирішити питання щодо впорядкування документації на відчуження земельних ділянок. При передачі раніше обумовленої суми неправомірної вигоди в розмірі 200 000,00 доларів США посадовцю Путильської районної ради, а також поліцейського ОСОБА_2 , було затримано. Предмет неправомірної вигоди вилучено. Під час проведення службового розслідування Дисциплінарною комісією ГУНП встановлено, що 12.06.2019 р., з 09:00 год. по 18:00 год., ОСОБА_2 не вийшов на службу без поважних причин, в особистих справах виїхав за межі гарнізону (Чернівецька область), що свідчить про вчинене ОСОБА_2 порушення службової дисципліни. Дисциплінарна комісія дійшла висновку, що за порушення вимог ст. 3 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, до начальника Путильського відділення поліції Кіцманського відділу поліції ГУНП в Чернівецькій області майора поліції ОСОБА_1 слід застосувати дисциплінарне стягнення у виді звільнення з посади. За порушення вимог ст. 3 Дисциплінарного статуту Національної поліції України до начальника Путильського відділення поліції Кіцманського відділу поліції ГУНП в Чернівецькій області майора поліції ОСОБА_1 . застосувати дисциплінарне стягнення у виді звільнення з посади, про що 19.06.2019 р. відповідачем видано наказ №403 (а.с. 11, 98 - 99). Також, згідно наказу №83 о/с від 20.06.2019 р. майора поліції ОСОБА_1 призначено в порядку переведення чи просування по службі на посаду старшого інспектора - чергової частини сектору моніторингу Чернівецького відділу поліції ГУНП в Чернівецькій області, увільнивши від посади начальника Путильського відділення поліції Кіцманського відділу поліції ГУНП в Чернівецькій області з 20.06.2019 р. (а.с. 12, 100). Згідно наявних в матеріалах справи довідки та листка непрацездатності серії АГЩ №417169 позивач з 13.06.2019 р. по 24.06.2019 р. перебував на стаціонарному лікуванні в КЗ "Путильська ЦРЛ" та перебував на амбулаторному лікуванні з 25.06.2019 р. по 04.07.2019 р. в КНП "Путильський районний центр первинно медико - санітарної допомоги" Путильської районної ради Путильського району Чернівецької області (а. с. 17, 18, 134, 135). З урахуванням періоду тимчасової непрацездатності позивача, відповідачем на підставі висновку службового розслідування дисциплінарної комісії від 26.06.2019 р. внесено зміни до наказу від 20.06.2019 р. №83 о/с в частині призначення на посаду старшого інспектора - чергового чергової частини сектору моніторингу Чернівецького відділу поліції ГУНП в Чернівецькій області, з увільненням від посади начальника Путильського відділення поліції Кіцманського відділу поліції ГУНП в Чернівецькій області в частині дати звільнення: «20 червня» змінено на «05 липня», про що винесено наказ від 26.09.2019 р. №146 о/с (а.с. 166). Не погоджуючись з виданими відповідачем наказами про звільнення та переведення, позивач звернувся до суду з цим позовом. Задовольняючи позов, суд першої інстанції провів аналіз законодавства, та, зокрема, норм, які висвітлені у висновку службового розслідування та прийшов до того, що в останньому не обґрунтовано, в чому саме проявилося порушення службової дисципліни та вказав, що в діях позивача відсутні порушення службової дисципліни, оскільки позивач як начальник Путильського відділення поліції Кіцманського відділу поліції ГУНП в Чернівецькій області не давав ніяких вказівок, які б свідчили про його намір скоординувати роботу ОСОБА_2 на порушення Законів чи посадових інструкцій. Такі висновки суду першої інстанції, на переконання колегії суддів апеляційного суду, відповідають нормам матеріального права, фактичним обставинам справи і є правильними з огляду на таке. Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначені Законом України "Про Національну поліцію". Відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини першої статті 18 Закону України "Про Національну поліцію" поліцейський зобов`язаний: неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва; поважати і не порушувати прав і свобод людини. Згідно частин першої та другої статті 19 Закону України "Про Національну поліцію" у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону. Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом. За приписами частин першої та другої статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018 № 2337-VIII (далі - Дисциплінарний статут) службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників. Службова дисципліна ґрунтується на створенні необхідних організаційних та соціально-економічних умов для чесного, неупередженого і гідного виконання обов`язків поліцейського, повазі до честі і гідності поліцейського, вихованні сумлінного ставлення до виконання обов`язків поліцейського шляхом зваженого застосування методів переконання, заохочення та примусу. Відповідно до ст.1 Статуту службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників. Службова дисципліна ґрунтується на створенні необхідних організаційних та соціально-економічних умов для чесного, неупередженого і гідного виконання обов`язків поліцейського, повазі до честі і гідності поліцейського, вихованні сумлінного ставлення до виконання обов`язків поліцейського шляхом зваженого застосування методів переконання, заохочення та примусу (ст.2 Статуту). Невиконання чи неналежне виконання поліцейським службової дисципліни є дисциплінарним проступком, вчинення якого є підставою для дисциплінарної відповідальності (стаття 2 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України). Згідно з ст. 3 Статуту службова дисципліна, крім основних обов`язків поліцейського, визначених ст.18 Закону України "Про Національну поліцію", зобов`язує поліцейського: бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов`язки; поважати права, честь і гідність людини, надавати допомогу та запобігати вчиненню правопорушень; безумовно виконувати накази керівників, віддані (видані) в межах наданих їм повноважень та відповідно до закону; вживати заходів до негайного усунення причин та умов, що ускладнюють виконання обов`язків поліцейського, та негайно інформувати про це безпосереднього керівника; утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов`язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України; утримуватися від висловлювань та дій, що порушують права людини або принижують честь і гідність людини; знати і виконувати заходи безпеки під час несення служби, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку; підтримувати рівень своєї підготовки (кваліфікації), необхідний для виконання службових повноважень; берегти службове майно, забезпечувати належний стан зброї та спеціальних засобів; поважати честь і гідність інших поліцейських і працівників поліції, надавати їм допомогу та стримувати їх від вчинення правопорушень; дотримуватися правил носіння однострою та знаків розрізнення; сприяти керівникові в організації дотримання службової дисципліни, інформувати його про виявлені порушення, у тому числі вчинені іншими працівниками поліції; під час несення служби поліцейському заборонено перебувати у стані алкогольного, наркотичного та/або іншого сп`яніння. Пунктами 1, 5 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту установлено, що службова дисципліна, крім основних обов`язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України "Про Національну поліцію", зобов`язує поліцейського: бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; вживати заходів до негайного усунення причин та умов, що ускладнюють виконання обов`язків поліцейського, та негайно інформувати про це безпосереднього керівника. За порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом (частина перша статті 11 Дисциплінарного статуту). Відповідно до частини першої статті 12 Дисциплінарного статуту дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції. В силу вимог частин першої, третьої статті 13 Дисциплінарного статуту дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків. До поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції. Колегія суддів зазначає, що згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 13 Статуту дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони. Частинами другою, третьою, десятою статті 14 Дисциплінарного статуту передбачено, що службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків. Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення. Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України встановлюється Міністерством внутрішніх справ України. З аналізу викладених норм слідує, що накладенню дисциплінарного стягнення передує службове розслідування, прийняття рішення про його проведення належить до дискреційних повноважень керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення. Підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності має бути повне доведення вини особи в ході службового розслідування, метою якого є з`ясування фактичних обставин вчинення дисциплінарного правопорушення та визначення ступеня вини. Отже, підставою для накладення дисциплінарного стягнення є виключно фактичні дані, що свідчать про реальну наявність у діях поліцейського ознак дисциплінарного проступку, зокрема протиправної поведінки, шкідливих наслідків та причинного зв`язку між ним і дією (бездіяльністю) порушника дисципліни. Ці обставини, як і причини та умови, що їх зумовили, а також ступінь вини поліцейського, з`ясовуються під час службового розслідування, за наслідками якого начальник вирішує питання щодо наявності чи відсутності у діянні поліцейського складу дисциплінарного проступку, та, відповідно, вирішує питання щодо наявності чи відсутності підстав для притягнення його до дисциплінарної відповідальності, обґрунтовуючи при цьому своє рішення у відповідному наказі, у тому числі в частині обрання виду стягнення. Як вбачається з матеріалів справи, підставою для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення з посади начальника Путильського відділення поліції Кіцманського відділу поліції ГУНП в Чернівецькій області за висновками проведеного службового розслідування, слугував факт неналежного контролю за діями підлеглих, що дало змогу підлеглому інспектору з контролю за обігом зброї у сфері дозвільної системи сектору превенції Путильського відділення поліції Кіцманського відділу поліції ГУНП в Чернівецькій області старшому лейтенанту поліції Камбуру С.В.,12.06.2019 р., з 09:00 год. по 18:00 год., не вийти на службу без поважних причин, виїхати в особистих справах за межі гарнізону (Чернівецька область), де він був затриманий за вчинення кримінально-карних діянь, що мають дискредитуючий характер, підривають рівень довіри населення до поліції і які викликали суспільний резонанс. Згідно із статтею 8 Дисциплінарного статуту ОВС начальник несе персональну відповідальність за стан службової дисципліни і повинен постійно його контролювати. Начальник зобов`язаний бути прикладом у дотриманні законності, службової дисципліни, бездоганному виконанні вимог Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів, наказів, норм моралі, професійної та службової етики, розвивати і підтримувати в підлеглих свідоме ставлення до виконання службових обов`язків, честь і гідність, заохочувати розумну ініціативу, самостійність, старанність у службі, уміло застосовувати заходи дисциплінарного впливу. Особливу увагу начальник повинен приділяти вивченню індивідуальних якостей підлеглих, дотриманню статутних відносин між ними, створенню здорового морально-психологічного клімату в колективі, його згуртуванню, своєчасному запобіганню порушенням службової дисципліни та виявленню причин їх учинення, формуванню нетерпимого ставлення до порушників, враховуючи при цьому думку колективу та громадськості. Начальник зобов`язаний попередити про неприпустимість порушення службової дисципліни, а в разі вчинення підлеглим таких діянь за необхідності накласти на винного дисциплінарне стягнення або порушити клопотання про накладення стягнення старшим прямим начальником. Як встановив суд, підлеглий позивача ОСОБА_2 12.06.2019 р. з 9 до 15 години не перебував на службі, а о 15 годині його затримано в іншому населеному пункті у зв`язку із розслідуванням кримінального провадження №5218000000000740. Позивач в цей час виконував посадові обов`язки. Акт про відсутність ОСОБА_2 на службі складено інспекторами відділу ВІОС УКЗ ГУВНП в Чернівецькій області 12.06.2019 р. Згідно акту, ОСОБА_2 не перебував на службі з 9 до 18 години, без поважних причин, чим вчинив прогул. При цьому, як встановив суд, на момент складення акту про невихід на роботу, факт затримання ОСОБА_2 слідчими Державного бюро розслідувань був відомий. Однак, протягом 13-14 червня 2019 року відповідачем надсилались листи до медичних установ, чи не перебуває ОСОБА_2 на лікуванні (а.с.86-89). Зазначаючи у висновку службового розслідування, яке проведено не за фактом порушення позивачем службової дисципліни, а за фактом затримання ОСОБА_2 та порушення ним службової дисципліни, про відсутність контролю з боку ОСОБА_1 за діями підлеглих, відповідач не зазначив, які дії свідчать про наведене (самоусунення від виконання посадових інструкцій в частині організації службової діяльності підпорядкованого відділення поліції, відсутності належного контролю за службовою діяльністю підлеглого особового складу, що призвело до систематичних порушень у службовій діяльності підрозділу поліції, невжиття відповідних заходів щодо їх усунення, а також непроведенні профілактичної та виховної роботи з підлеглими щодо недопущення порушень дисципліни і законності, у тому числі випадків вчинення кримінальних та корупційних правопорушень, невжиття заходів впливу безпосередньо до ОСОБА_2 за вчинення дисциплінарних проступків тощо). Адміністративний суд у силу вимог частини третьої статті 2 КАС України в порядку судового контролю за рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єктів владних повноважень повинен дослідити, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, розсудливо, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, пропорційно тощо. У той же час адміністративний суд не наділений повноваженнями щодо прямої чи опосередкованої оцінки правильності кримінально-правової чи адміністративно-правової кваліфікації діяння чи інших аспектів відповідного провадження. Суб`єкт владних повноважень, своєю чергою, повинен довести суду правомірність свого рішення належними, допустимими та достатніми доказами, зокрема, матеріалами службового розслідування тощо. При цьому саме лише відтворення у висновку службового розслідування фабули певного правопорушення не є достатнім для того, щоб уважати такий висновок обґрунтованим, як і ухвалене на підставі нього рішення. Обставини подій, що стали підставою для призначення службового розслідування, мають бути підтверджені й оцінені в сукупності з іншими зібраними під час службового розслідування доказами. Стосовно правової оцінки правильності та обґрунтованості рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності, то така повинна фокусуватися насамперед на такому: - чи прийнято рішення у межах повноважень, у порядку та спосіб, встановлені Конституцією та законами України; - чи дійсно у діянні особи є склад дисциплінарного порушення; - чи є встановлені законом підстави для застосування дисциплінарного стягнення; - чи є застосований вид стягнення пропорційним (співмірним) із учиненим діянням. При цьому слід ураховувати, що звільнення у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби не пов`язано із кримінально-правовою, цивільно-правовою чи адміністративно-правовою кваліфікацією тих самих діянь, які водночас стали підставою для ініціювання службового розслідування. Вирішення питання про правомірність притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності передбачає необхідність з`ясувати саме наявність складу дисциплінарного проступку в його діяннях. Зважаючи на встановлені судами фактичні обставини цієї справи, апеляційний суд погоджується з позицією судів першої інстанції про недоведеність у даному випадку в діянні позивача недотримання службової дисципліни та, відповідно, складу дисциплінарного проступку. Відповідач також не надав суду належного обґрунтування, у чому саме полягала причетність позивача до подій, що є предметом розслідування у наведеному кримінальному провадженні окрім констатації того факту, що ОСОБА_1 обіймав керівну посаду в Путильському відділенні поліції Кіцманського відділу поліції ГУНП в Чернівецькій області . До того ж, відповідач жодним чином не мотивував обрання найсуворішого з видів стягнень, що передбачені статтею 12 Дисциплінарного статуту. Суд апеляційної інстанції наголошує на тому, що будь-які фактори, у тому числі суспільний резонанс навколо відповідних подій, не звільняють суб`єкта владних повноважень від обов`язку під час прийняття рішення діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано та добросовісно. Отже, висновки суду про протиправність звільнення позивача з посади та наявність підстав для задоволення відповідної частини позовних вимог є правильним. Колегія суддів звертає увагу на те, що принцип обгрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень має на увазі, що рішення повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), №37801/97, п.36, від 01.07.2003, вказує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. З огляду на викладене, апеляційний суд приходить до переконання в тому, що відповідачем не встановлено фактів порушення позивачем Дисциплінарного статуту, оскільки не встановлено порушень позивачем законів України, невиконання службових обов`язків, чи вчинення будь - яких інших дій, всупереч інтересам служби, як і не встановлено фактів вчинення дій, що підривають довіру до позивача як до носія влади і призвело до приниження державного органу та унеможливило подальше виконання позивачем своїх обов`язків. Доводи апеляційної скарги зазначених висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. За таких обставин колегія суддів приходить до переконання, що місцевий суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, та погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність задоволення позовних вимог. Статтею 316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З урахуванням викладеного, рішення суду першої інстанції є законним, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують, тому підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції відсутні. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області залишити без задоволення, а рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2019 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України. Постанова суду складена в повному обсязі 28 січня 2020 року. Головуючий Франовська К.С. Судді Кузьменко Л.В. Совгира Д. І.