Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 320/1750/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/1750/19 Суддя (судді) першої інстанції: Кушнова А.О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 січня 2020 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Ісаєнко Ю.А., суддів: Земляної Г.В., Собківа Я.М., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Київської митниці Державної фіскальної служби на рішення Київського окружного адміністративного суду від 09.08.2019 у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Віта-Текс» до Київської митниці ДФС, головного державного інспектора Київської митниці ДФС Зарицької Ірини Анатоліївни та головного державного інспектора Київської митниці ДФС Лакіди Наталії Григорівни про визнання протиправним та скасування рішення, визнання протиправними дій та бездіяльності, В С Т А Н О В И В: Товариство з обмеженою відповідальністю «Віта-Текс» звернулось до суду з позовом до Київської митниці ДФС, головного державного інспектора Київської митниці ДФС Зарицької Ірини Анатоліївни та головного державного інспектора Київської митниці ДФС Лакіди Наталії Григорівни про визнання протиправним та скасування рішення, визнання протиправними дій та бездіяльності. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 09.08.2019 позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Київської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №UA125000/2019/000145/2 від 13.02.2019. Визнано протиправною бездіяльність головного державного інспектора Київської митниці ДФС Зарицької Ірини Анатоліївни, яка полягала в непроведенні в письмовому вигляді консультації між Товариством з обмеженою відповідальністю «Віта-Текс» та Київською митницею ДФС відповідно до частин п`ятої, шостої статті 55 та частини четвертої статті 57 Митного кодексу України перед винесенням рішення Київської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №UA125000/2019/000145/2 від 13.02.2019. Визнано протиправною бездіяльність головного державного інспектора Київської митниці ДФС Лакіди Наталії Григорівни, яка полягала в неприйнятті в строк, відведений статтею 255 Митного кодексу України, рішення про відмову у митному оформленні товарів за митною декларацією ІМ40ТН №UA125110/2019/402223 від 11.02.2019. Визнано протиправними дії головного державного інспектора Київської митниці ДФС Зарицької Ірини Анатоліївни, які полягали у відмові в застосуванні до товару № 1 за митною декларацією ІМ40ТН №UA125110/2019/402223 від 11.02.2019 другорядного методу визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних товарів без урахування прийнятої Київською митницею ДФС ціни договору щодо ідентичного товару № 1 за митною декларацією ІМ40ДЕ №UA125110/2018/421839 від 09.11.2018. Визнано протиправними дії головного державного інспектора Київської митниці ДФС Зарицької Ірини Анатоліївни, які полягали у відмові в застосуванні до товару № 1 за митною декларацією ІМ40ТН №UA125110/2019/402223 від 11.02.2019 другорядного методу визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів без урахування прийнятої Київською митницею ДФС ціни договору щодо подібного (аналогічного) товару №3 за митною декларацією ІМ40ДТ №UA125110/2019/400297 від 11.01.2019 та щодо подібного (аналогічного) товару № 1 за митною декларацією ІМ40ДТ № UA125110/2019/401505 від 08.02.2019. Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, апелянтом подано апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та відмовити в задоволенні позову. Доводи апелянта обґрунтовані тим, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи та положенням закону, оскільки позивачем при митному оформленні надано документи, які містять невідповідності та у встановленому порядку не підтверджують заявлену митну вартість товарів. Справа розглянута у порядку письмового провадження відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України. Згідно з ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, з огляду на наступне. Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 01.12.2015 між Shaoxing City Jinqiao Textile Co., Ltd., компанією, зареєстрованою в Китайській Народній Республіці, (далі - продавець), та ТОВ «Віта-Текс» (покупець) був укладений договір купівлі-продажу № VT0112-15 (далі - договір), відповідно до якого продавець продає позивачу тканини виробництва Китайської Народної Республіки. Відповідно до пунктів 1.2, 2.1, 3.1 та 4.1 договору продавець і позивач погодили, що найменування, вартість і кількість товару може змінюватися згідно з додатками до договору, які є невід`ємною частиною договору, якщо інше не передбачено цим договором. Товар відвантажується морським транспортом на умовах CFR Україна (відповідно до Incoterms 2010), якщо інше не передбачено відповідним додатком до договору. Морський порт на митній території України, до якого продавець зобов`язується поставити товар позивачу, узгоджується сторонами окремо. Сторони домовилися, що в ціну товару включаються також його вартість, упаковка, маркування й доставка. Оплата за товар буде здійснюватися позивачем шляхом сплати виставленого продавцем інвойсу на товар протягом 60 (шістдесяти) календарних днів із дня отримання товару позивачем або його уповноваженим представником на митній території України, якщо інше не передбачено відповідним додатком до договору. 23.11.2018 продавець та позивач уклали додаткову угоду №2 до договору, якою, зокрема продовжили строк дії договору до 31.12.2021 та виклали пункт 5.2 договору в новій редакції, відповідно до якої сторони домовилися, що разом із товаром продавець зобов`язується передати вантажоотримувачу товару наступні документи: товаросупровідні документи на товар; комерційний рахунок (інвойс) продавця; пакувальний лист; сертифікат про походження товару. 06.12.2018 продавець та позивач уклали додаток № VT098 до договору (далі - додаток), відповідно до пункту 1 якого продавець передав у власність позивача, а позивач прийняв та зобов`язався оплатити на умовах додатку наступний товар: тканина вибивна, 100% поліестер, сток, завширшки 220 см, товарна позиція 540754 відповідно до Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності (далі - УКТ ЗКД), у загальній кількості 25 599 кг, 146 561 пог. м, за ціною 3,03 долари США за 1 (один) кг, країна виробництва: Китайська Народна Республіка (далі - товар). Загальна вартість товару згідно з пунктами 1-3 додатку та інвойсу №X180880 від 07.12.2018 склала 77 564,97 долари США, а його поставка відбувалася на умовах CFR м. Одеса, Україна (Incoterms 2010). Вантажовідправником товару є Jiangsu Goostars Hometextiles Co., Ltd. 11.02.2019 позивачем до Київської митниці ДФС було подано тимчасову митну декларацію ІМ40ТН №UA125110/2019/402223, у графі 31 якої позивачем був зазначений товар. Митна вартість товару за митною декларацією ІМ40ТН №UA125110/2019/402223 від 11.02.2019 склала 77 564,97 долари США, його поставка відбувалася на умовах CFR м. Одеса, Україна і була визначена із застосуванням основного методу за ціною договору (контракту). На підтвердження заявленої митної вартості товару митному органу були подані, зокрема: - (0271) пакувальний лист продавця на товар від 07.12.2018; - (0380) рахунок-фактура №X180880 від 07.12.2018; - (0705) коносамент №OOLU2614069200 від 13.12.2018; - (0730) автотранспортна накладна №15079 від 08.02.2019; - (0861) сертифікат про походження товару №18C3205M0289/00180 від 08.12.2018; - (1721) акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу №UA500030/2019/0589 від 08.02.2019; - (3014) прайс-лист продавця від 07.12.2018; - (4103) додаток; - (4103) додаткова угода №1 від 05.12.2017 до договору; - (4103) додаткова угода №2 від 23.11.2018 до договору; - (4104) договір; - (9107) акт про взяття проб (зразків) товарів №139 від 08.02.2019. Розглянувши подані позивачем документи для підтвердження заявленої у митній декларації ІМ40ТН №UA125110/2019/402223 від 11.02.2019 митної вартості товару, митний орган направив позивачеві електронне повідомлення, у якому зазначив, що під час контролю правильності визначення митної вартості було встановлено, що документи надані не в повному обсязі і містять розбіжності та не підтверджують всі числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Посилаючись на положення частин другої та третьої статті 53 МК України, митний орган витребував від позивача наступні додаткові документи для підтвердження митної вартості імпортованих товарів: інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію декларації країн відправлення з врахуванням статті 254 МК України; висновки про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини. На вказаний запит 12.02.2019 позивачем було надано додаткові документи разом із супровідним листом №1202/19-01 від 12.02.2019, який відповідач 1 отримав о 09 год. 09 хв. Так, позивач надав Київській митниці ДФС наступні документи: 1) щодо інших платіжних та/або бухгалтерських документів, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, та щодо виписки з бухгалтерської документації - позивач звернув увагу Київської митниці ДФС, що у нього були відсутні станом на день підписання листа будь-які платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару, адже сам товар ще не брався на бухгалтерській облік позивача, так як він знаходився в зоні митного контролю Київської митниці ДФС, не був випущений у вільний обіг та був неоплаченим. В якості виписки з бухгалтерської документації позивач надав Київській митниці ДФС для ознайомлення на 13 аркушах первинні документи бухгалтерського обліку позивача, які підтверджують те, що митна вартість товару відповідає звичайному рівню цін на ідентичні та подібні (аналогічні) товари, які раніше ввозилися позивачем на митну територію України, а саме фотокопії: митної декларації ІМ40ДЕ №UA125110/2018/421839 від 09.11.2018; інвойсу №Х180694 від 22.09.2018, виставленого продавцем; видаткової накладної №ВТ-0000091 від 09.11.2018, складеної між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Текссол-С»; податкової накладної №91 від 09.11.2018, складеної позивачем; митної декларації ІМ40ДТ №UA125110/2019/400297 від 11.01.2019; інвойсу №Х180761 від 20.10.2018, виставленого продавцем; видаткової накладної №ВТ-0000105 від 18.12.2018, складеної між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Текссол-С»; податкової накладної №105 від 18.12.2018, складеної позивачем; митної декларації ІМ40ДТ №UA125110/2019/401505 від 08.02.2019; інвойсу №INV1108 від 08.11.2018, виставленого продавцем; видаткової накладної №ВТ-0000112 від 31.12.2018, складеної між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Текссол-С»; податкової накладної №112 від 31.12.2018, складеної позивачем; 2) щодо каталогів, специфікацій, прейскурантів (прайс-листів) виробника товару - позивач надав Київській митниці ДФС для ознайомлення на 2 аркушах фотокопії листа продавця №20190212/01-OUT від 12.02.2019 (далі - лист продавця) та його перекладу з англійської на українську мову. Позивач звернув увагу відповідача 1, що в листі продавця є актуальний прайс-лист продавця станом на дату підписання додатку, а також міститься підтвердження продавця, що товар є стоковим, що окрім інвойсу, який є первинним документом бухгалтерського обліку, є достатнім для ідентифікації товару. Що стосується зазначення номеру інвойсу в додатку, то позивач зазначив, що в листі продавця також міститься пояснення продавця, що останній має можливість резервувати номери інвойсів наперед у своїй внутрішній системі бухгалтерського обліку. Окрему увагу позивач звернув на те, що такий аргумент відповідача 1 (щодо зазначення номеру інвойсу в додатку) жодним чином, на думку позивача, не пояснює як наявність номеру інвойсу в додатку унеможливлює здійснення ним перевірки числового значення складових митної вартості товару; 3) щодо копії митної декларації країни відправлення з урахуванням статті 254 МК України - позивач звернув увагу Київської митниці ДФС, що у нього була відсутня станом на день підписання листа копія митної декларації країни відправлення, яка є власністю продавця та який у силу додаткової угоди №2 від 23.11.2018 до договору не зобов`язаний надавати такий документ позивачу. Більше того, приписи частини третьої статті 53 МК України покладають на позивача обов`язок щодо надання копії митної декларації країни відправлення лише за умови її наявності в позивача; 4) щодо висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформації біржових організацій про вартість товару або сировини - позивач звернув увагу Київської митниці ДФС, що у нього був відсутній станом на день підписання листа будь-який висновок про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією. Окрему увагу відповідача 1 позивач звернув на те, що приписи частини третьої статті 53 МК України покладають на позивача обов`язок щодо надання експертного висновку лише за умови його наявності в позивача. 13.02.2019 Київською митницею ДФС було прийняте спірне рішення про коригування митної вартості №UA125000/2019/000145/2, згідно з яким відповідач 1, застосувавши резервний метод визначення митної вартості товарів (метод 2ґ), заявлену позивачем митну вартість товару у митній декларації ІМ40ТН №UA125110/2019/402223 від 11.02.2019 скоригував до рівня 90 442,79 долари США. На підставі прийнятого рішення про коригування митної вартості товару Київська митниця ДФС видала позивачу картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA125110/2019/00037 від 13.02.2019. З метою випуску товару у вільний обіг у порядку, передбаченому частиною сьомою статті 55 та частиною другою статті 263 МК України, позивач, з урахуванням коригувань, подав нову тимчасову митну декларацію ІМ40ТН №UA125110/2019/402518 від 13.02.2019 та митний орган прийняв рішення про випуск товару під фінансову гарантію в розмірі 90 427,39 грн. Не погоджуючись із рішенням відповідача 1 про коригування митної вартості товарів та діями й бездіяльністю відповідача 2 та відповідача 3, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом. Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги виходив з того, що відповідачем було допущено порушення вимог МК України при оформленні імпортованого товару, що вказує на обгрунтованість вимог позивача. Колегія суддів погоджується із зазначеним висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного. Положеннями ст.ст. 49, 50 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця (частина п`ята статті 58 МК). Система визначення митної вартості товарів ґрунтується на загальних принципах митної оцінки, прийнятих у міжнародній практиці. Міжнародно-правовим стандартом, на який зорієнтоване українське митне законодавство, є угоди по застосуванню статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (ГААТ). Згідно із частиною другою статті VII ГААТ, оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або подібного товару і не повинна ґрунтуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості. Частинами четвертою та п`ятою статті 58 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціною, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, вважається загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця. При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, за переліком, що визначений частиною десятою статті 58 МК України, серед яких, зокрема, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. Згідно із статтею 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Відповідно до статті 57 МК, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Статтею 58 МК передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо, зокрема, щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу. Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 МК України, орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості (пункт 1 частини п`ятої статті 54 МК України). Цією ж статтею визначено, що у випадках, встановлених цим Кодексом, орган доходів і зборів наділений правом письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості. Відповідно до положень статті 53 МК, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. У силу положень частини п`ятої статті 53 МК, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Дана норма кореспондується з положеннями частини третьої статті 318 МК, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи. Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 №3018-VI "Про внесення змін до Закону України "Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур", якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства. Разом з цим, якщо документи, зазначені у частині другій статті 53 МК, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини (частини третя статті 53 МК). Відповідно до частини третьої статті 58 МК у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу Згідно з частинами першою - третьою статті 64 МК у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГААТ). Відповідно до частини 1 статті 55 МК рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Частиною 2 статті 55 МК передбачено, що прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду. З аналізу частин першої та другої статті 53 МК слідує, що законом визначений вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення. Митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. Разом з тим, згідно із пунктом 2 частини шостої статті 54 МК України, на підставі якого відповідач 1 прийняв рішення про коригування митної вартості товарів, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Тобто умовою, з якою закон пов`язує право митниці самостійно розраховувати митну вартість заявлених декларантом товарів, є наявність документально підтверджених обставин, що свідчать про заявлення декларантом неповних та/або недостовірних відомостей про товар та ціну, яку за нього сплачено. Відтак, рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах. Судом першої інстанції після дослідження оскаржуваного рішення Київської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №UA125000/2019/000145/2 від 13.02.2019 вірно встановлено, що воно було прийнято відповідачем 1, так як позивач не включив до митної вартості спірного товару таку складову як витрати на доставку товару до кордону України. Відповідно до пункту 3 додатку продавець зобов`язаний поставити товар на умовах CFR м. Одеса, Україна. При цьому вантажовідправником спірного товару є Jiangsu Goostars Hometextiles Co., Ltd. Суд першої інстанції обґрунтовано відхилив посилання митного органу на відсутність доказів понесення позивачем витрат щодо транспортування товарів, позаяк поставка спірного товару відбувалася на умовах CFR м. Одеса, Україна, які згідно з Інкотермс 2010 покладають саме на продавця, а не на позивача обов`язок понесення витрат на доставку товару до митного кордону України, тобто такі витрати були понесені за рахунок продавця та були включені до ціни товару. Окрім того, вірно вказано, що в договорі (з додатками) є посилання на інвойс № X180880 від 07.12.2018, зі змісту яких вбачається, що товар постачався продавцем позивачу на умовах CFR м. Одеса, Україна, а сама вартість товару в розмірі 77 564,97 долари США відповідає заявленій позивачем митній вартості товару в графах 20, 22 та 42 тимчасової митної декларації IM40ТН №UA125110/2019/402223 від 11.02.2019. Відповідно до додатку та інвойсу № X180880 від 07.12.2018 продавець передав у власність позивачу, а позивач прийняв та зобов`язався оплатити товар відповідно до договору та додатку. При цьому сторони угоди чітко визначилися, що товар є стоковим. Матеріали справи також містять лист продавця, в якому останній повторно підтвердив продаж позивачу стокового товару. У цьому ж листі продавець товару надав позивачу власні пояснення стосовно своєї можливості резервувати номери інвойсів наперед у своїй внутрішній системі бухгалтерського обліку. Вказане в сукупності свідчить про те, що аргументи відповідача стосовно того, що надані позивачем документи, які підтверджують митну вартість товару, містять розбіжності та що в них відсутні всі відомості, що б підтверджували числові значення складових митної вартості товару є необґрунтованими. Разом з тим, Київська митниця ДФС у рішенні про коригування митної вартості товарів № UA125000/2019/000145/2 від 13.02.2019 вказала, що за результатами митного огляду (акт митного огляду № UA500030/2019/0589 від 08.02.2019) не підтверджено, що товар є стоковим. Водночас, згідно акту митного огляду Одеська митниця ДФС в пункті 8.3 цього акту під час проведення митного огляду товару встановила відповідність опису товару тому, який був задекларований позивачем у графі 31 попередньої митної декларації ІМ40ЕЕ № UA125000/2019/905057 від 01.02.2019. Згідно з п.4.2. Порядку проведення огляду та переогляду товарів, транспортних засобів комерційного призначення, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 12.12.2012 № 1316, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.02.2013 за № 318/22850, при виявленні під час огляду фактів невідповідності фактичних характеристик, кількості або відомостей про товари (найменування, країна походження, виробник тощо) відомостям, що зазначені в товаросупровідних документах, митних деклараціях, ці факти зазначаються в Акті огляду. За наведених обставин суд першої інстанції вірно звернув увагу на те, що актом митного огляду №UA500030/2019/0589 від 08.02.2019 не встановлено невідповідності фактичних характеристик, кількості та інших відомостей про товар, що поставлявся позивачем, відомостям, що зазначені в товаросупровідних документах, митних деклараціях, в тому числі щодо такої характеристики як стоковий товар, що позбавляє відповідача права стверджувати про те, що за результатами митного огляду не підтверджено, що товар є стоковим. Колегія суддів також вказує на те, що за основу для коригування митної вартості спірного товару за резервним методом митним органом взято визнану митну вартість товару, оформленого за митною декларацією №UA500010/2019/000925 від 17.01.2019. Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування. У разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування орган доходів і зборів поряд з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо; також у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні (пункт 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598). Відтак, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу. Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у своїх постановах від 19 червня 2018 року у справі № 826/6346/16 (№К/9901/36092/18), від 31.01.2018 у справі № 813/7272/13-а (К/9901/3036/18), від 02.03.2018 у справі № 804/2997/17 (К/9901/4472/17), що згідно з ч. 5 ст. 242 КАС України є обов`язковим для врахування судами. В той же час, з графи 33 оскаржуваного рішення видно, що у ньому зазначено лише дату та номер вказаної митної декларацій, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, що не дає підстав вважати таке рішення обґрунтованим та мотивованим у контексті положень пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України. Відтак, висновки митного органу щодо документального непідтвердження позивачем митної вартості імпортованого товару є безпідставними, а коригування його вартості на підставі митної декларації № UA500010/2019/000925 від 17.1.2019 є протиправним, що вказує на правомірне задоволення судом першої інстанції вимоги про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UA125000/2019/000145/2 від 13.02.2019. Крім того, матеріалами справи підтверджується, що позивач звернувся до відповідача 1 із листом № 1202/19-01 від 12.02.2019 з проханням у випадку неможливості визнання митної вартості товару за першим методом провести в письмовому вигляді консультацію між позивачем та відповідачем 1 перед винесенням рішення про коригування митної вартості товару з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості товару та надання позивачем наявної в нього інформації для застосування другорядних методів. Відповідно до частини четвертої статті 57 МК України застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. Всупереч вказаному, Київська митниця ДФС, отримавши лист позивача № 1202/19-01 від 12.02.2019, незважаючи на вимогу позивача про проведення письмової консультації з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості товару, таку консультацію перед винесенням рішення Київської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №UA125000/2019/000145/2 від 13.02.2019 належно не провела, що не було спростовано контролюючим органом під час апеляційного розгляду. Вказане, в свою чергу, свідчить про те, що відповідачем було допущено протиправну бездіяльність, яка полягала в непроведенні консультації між позивачем та Київською митницею ДФС відповідно до частин п`ятої, шостої статті 55 та частини четвертої статті 57 Митного кодексу України перед винесенням рішення Київської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №UA125000/2019/000145/2 від 13.02.2019. Крім того, апелянтом не спростовано правомірності висновків суду першої інстанції щодо бездіяльності Київської митниці щодо неприйняття в строк, відведений статтею 255 МК України (чотири години), рішення про відмову у митному оформленні товарів за митною декларацією ІМ40ТН №UA125110/2019/402223 від 11.02.2019, позаяк 12.02.2019 о 09 год. 09 хв. відповідач 1 отримав лист позивача №1202/19-01 від 12.02.2019, проте всупереч приписам статей 255, 256 МК України прийняв картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA125110/2019/00037 лише 13.02.2019 об 11 год. 51 хв., тобто з порушенням законодавчо встановленого строку (чотирьох робочих годин із моменту отримання листа позивача №1202/19-01 від 12.02.2019). Не спростовано апелянтом й правомірність висновків суду першої інстанції в частині безпідставності відмови митниці в застосуванні до товару другорядного методу визначення вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних товарів без урахування прийнятої Київською митницею ДФС ціни договору щодо ідентичного товару №1 за митною декларацією ІМ40ДЕ №UA125110/2018/421839 від 09.11.2018 та другорядного методу визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів без урахування прийнятої Київською митницею ДФС ціни договору щодо подібного (аналогічного) товару № 3 за митною декларацією ІМ40ДТ № UA125110/2019/400297 від 11.01.2019 та щодо подібного (аналогічного) товару №1 за митною декларацією ІМ40ДТ № UA125110/2019/401505 від 08.02.2019, позаяк товар ввезений за тимчасовою митною декларацією ІМ40ТН №UA125110/2019/402223 від 11.02.2019 та товар №1 за митною декларацією ІМ40ДЕ №UA125110/2018/421839 від 09.11.2018 є ідентичними товарами в розумінні частин другої та третьої статті 59 МК України, а спірний товар за тимчасовою митною декларацією ІМ40ТН №UA125110/2019/402223 від 11.02.2019 та товар №3 за митною декларацією ІМ40ДТ №UA125110/2019/400297 від 11.01.2019 та товар №1 за митною декларацією ІМ40ДТ №UA125110/2019/401505 від 08.02.2019 є подібними (аналогічними) товарами в розумінні частин другої та третьої статті 60 МК України (відмінність полягає у різній щільності тканин). Враховуючи викладене нормативне регулювання та обставини справи, судом першої інстанції обґрунтовано задоволені позовні вимоги. Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків не спростовують та не свідчать про наявність підстав для скасування оскаржуваного рішення суду. Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. За змістом частини першої статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін. Керуючись статтями 242, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Київської митниці Державної фіскальної служби залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 09.08.2019 - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення. Головуючий суддя Ю.А. Ісаєнко Суддя Г.В. Земляна Суддя Я.М. Собків