Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 490/10179/18

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ___________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 27 січня 2020 р.м.ОдесаСправа № 490/10179/18 Головуючий в 1 інстанції: Гуденко О.А. П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді -Кравченка К.В., судді -Джабурія О.В., судді -Вербицької Н.В. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Миколаївської митниці ДФС на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 28 жовтня 2019 року по справі за позовом ОСОБА_1 до заступника начальника Миколаївської митниці ДФС Сизова Миколи Вікторовича, третя особа Миколаївська митниця ДФС, про скасування постанови,- В С Т А Н О В И В: В грудні 2018 року ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернувся до суду з позовом до заступника начальника Миколаївської митниці ДФС Сизова М.В. (надалі - відповідач), в якому просив скасувати постанову Миколаївської митниці ДФС (надалі - Митниця) в справі про порушення митних правил №0140/50400/18 від 29.08.2018 року, якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.485 Митного кодексу України та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів, що складає 458431,56 грн.. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що спірна постанова Митниці прийнята відповідачем неправомірно, без встановлення усіх обставин справи, зокрема, не встановлено, які саме дії позивача свідчать про використання ним автомобіля. Також позивач зазначив, що правопорушником в даних правовідносинах може бути лише декларант товару, яким він не є і ніколи не був. До того ж, оскільки позивач не ввозив транспортний засіб на територію України, у нього не міг бути умисел на ухилення від сплати митних платежів. Крім того, позивач вказав, що він не повідомлявся у спосіб та у строки встановлені митним законодавством про порушення відносно нього справи та не запрошувався на її розгляд. Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 28.10.2019 року позовні вимоги задоволені повністю. Не погоджуючись з вказаним рішенням, Митниця подала апеляційну скаргу, в якій вказуючи на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та відмовити в задоволенні позовних вимог. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. З матеріалів справи вбачається, що 12.10.2014 року громадянином Грузії ОСОБА_4 через пункт пропуску «Одеський морський торгівельний порт» митного поста «Одеса-Центральний» Одеської митниці ДФС у митному режимі «тимчасове ввезення до 1 року» по смузі руху «зелений коридор» з метою особистого користування на митну територію України було ввезено товар - транспортний засіб марки «Mercedes-Benz Е320», р.н. НОМЕР_1 , країна реєстрації - Республіка Грузія. 23.07.2018 року від слідчого Управління ГУНП в Миколаївській області до Митниці надійшла копія протоколу допиту свідка ОСОБА_1 від 14.05.2018 року, в якому останній зазначає, що 06.03.2018 року керував транспортним засобом «Mercedes-Benz Е320», р.н. НОМЕР_1 , ключі від якого йому надав батько друга для використання у власних потребах. Для визначення вартості автомобіля станом на час ввезення на мину територію України, 12.10.2014 року Митницею до РТПП Миколаївської області був направлений лист щодо проведення експертизи. Згідно експертного висновку РТПП №140-472 від 19.04.2018 року вартість автомобілю «Mercedes-Benz Е320», р.н. НОМЕР_1 , який класифікується згідно УКТЗЕД товарній підкатегорії 8703339030, на час перетину митного кордону України становила 69945,00 грн.. 01.08.2018 року Митницею у відношенні позивача був складений протокол про порушення митних правил №0140/50400/18 за ознаками правопорушення, передбаченого ст.485 МК України. Вказаний протокол був направлений на адресу реєстрації позивача разом з повідомленнями про те, що розгляд справи відбудеться 14, а потім і 29 серпня 2018 року, що підтверджується копіями зворотних поштових повідомлень ПАТ «Укрпошта», проте позивач на виклики до відповідача не з`являвся. 29.08.2018 року відповідачем винесено спірну Постанову в справі про порушення митних правил №0140/50400/18 від 29.08.2018 року, якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.485 МК України та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів, що складає 458431,56 грн.. Як вбачається зі змісту оскаржуваної постанови, митницею встановлено, що товар - автомобіль «Mercedes-Benz Е320», р.н. НОМЕР_1 , фактично використовувався для власних потреб саме громадянином Російської Федерації - резидентом ОСОБА_1 06.03.2018 року в м. Миколаєві по АДРЕСА_1 , а тому саме він здійснив неправомірне використання на митній території України товару - вказаного автомобіля, стосовно якого надано пільги щодо сплати митних платежів в інших цілях, ніж ті, у зв`язку з якими було надано такі пільги, чим ухилився від сплати до державного бюджету України митних платежів на загальну суму 248603,62 грн.. Примірник спірної постанови в цей же день був направлений позивачу за місцем реєстрації. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки позивач не є декларантом зазначеного транспортного засобу та особою відповідальною за дотримання режиму тимчасового ввезення, а також не є платником митних платежів при його ввезенні на територію України на вказаних умовах, а тому позивач і не є суб`єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ст.485 МК України та не може нести адміністративну відповідальність за зазначене правопорушення. Колегія суддів погоджується з цим висновком суду першої інстанції та зазначає наступне. Згідно з ч.1 ст.366 МК України двоканальна система - це спрощена система митного контролю, яка дає громадянам змогу здійснювати декларування, обираючи один з двох каналів проходу (проїзду транспортними засобами особистого користування) через митний кордон України. За змістом ч.4 ст.366 МК України громадянин самостійно обирає відповідний канал («зелений коридор» або «червоний коридор») для проходження митного контролю за двоканальною системою. Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, для ввезення транспортного засобу «Mercedes-Benz Е320», р.н. НОМЕР_1 , громадянином Грузії ОСОБА_4 був обраний канал «зелений коридор» для проходження митного контролю. Відповідно до ч.5, 6 ст.366 МК України обрання «зеленого коридору» вважається заявою громадянина про те, що переміщувані ним через митний кордон України товари не підлягають письмовому декларуванню, оподаткуванню митними платежами, не підпадають під встановлені законодавством заборони та/або обмеження щодо ввезення на митну територію України або вивезення за межі цієї території та свідчить про факти, що мають юридичне значення. Громадяни, які проходять (проїжджають) через «зелений коридор», звільняються від подання письмової митної декларації. Звільнення від подання письмової митної декларації не означає звільнення від обов`язкового дотримання порядку переміщення товарів через митний кордон України. Отже, обираючи «зелений коридор» для проходження митного контролю, громадянин Грузії ОСОБА_4 фактично заявив про те, що переміщуваний ним через митний кордон України автомобіль не підлягає письмовому декларуванню, оподаткуванню митними платежами, не підпадає під встановлені законодавством заборони та/або обмеження щодо ввезення на митну територію України. Згідно з частинами 1, 2 ст.380 МК України тимчасове ввезення громадянами-нерезидентами на митну територію України транспортних засобів особистого користування дозволяється на строк до одного року. Цей строк може бути продовжено органами доходів і зборів з урахуванням дії обставин непереборної сили та особистих обставин громадян, які ввезли такі транспортні засоби, за умови документального підтвердження цих обставин, але не більш як на 60 днів. Обов`язковою умовою допуску зазначених транспортних засобів до тимчасового ввезення на митну територію України є реєстрація цих транспортних засобів в уповноважених органах іноземних держав, що підтверджується відповідним документом. Транспортні засоби особистого користування, що тимчасово ввозяться на митну територію України громадянами-нерезидентами, не підлягають письмовому декларуванню та звільняються від подання документів, що видаються державними органами, уповноваженими здійснювати види контролю, зазначені у статті 319 цього Кодексу. Пропуск таких транспортних засобів через митний кордон України здійснюється без застосування до них заходів гарантування, передбачених розділом Х цього Кодексу. Пальне, що міститься у звичайних (встановлених заводом-виробником) баках зазначених транспортних засобів, не підлягає письмовому декларуванню та не є об`єктом оподаткування митними платежами. Таким чином, у випадку, якщо тимчасове ввезення транспортного засобу особистого користування здійснюється громадянами-нерезидентами, таке ввезення не підлягає письмовому декларуванню та звільняється від подання документів, що видаються державними органами, уповноваженими здійснювати види контролю. Відповідно до ч.1 ст.458 МК України порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред`явлення їх митним органам для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на митні органи цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність. Згідно зі ст.485 МК України заявлення в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості, та/або надання з цією ж метою органу доходів і зборів документів, що містять такі відомості, або несплата митних платежів у строк, встановлений законом, або інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, а так само використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв`язку з якими було надано такі пільги, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів. Диспозиція ст.485 МК України передбачає спеціальну протиправну мету дій декларанта щодо заявлення неправдивих відомостей - неправомірне звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру. Наявність спеціальної протиправної мети вказує на те, що правопорушення може бути вчинене виключно з умисною формою вини та лише декларантом або уповноваженою ним особою, оскільки на момент подачі декларації декларант (уповноважена ним особа) повинен усвідомлювати факт заявлення неправдивих відомостей та умисно бажати, щоб заявлені ним неправдиві відомості вплинули на розмір митних платежів, які необхідно сплатити за митне оформлення задекларованого ним товару. Таким чином, суб`єктом відповідальності за порушення передбачені ст.485 МК України може бути лише декларант або уповноважена ним особа. Натомість, позивач до таких не належить, оскільки, як слідує із матеріалів справи, «Mercedes-Benz Е320», р.н. НОМЕР_1 , ввозився на митну територію України громадянином Грузії ОСОБА_4 , який є громадянином-нерезидентом, а позивач лише тимчасово використовував вказаний автомобіль в особистих цілях, а відповідно не є суб`єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ст.485 МК України та не може нести адміністративну відповідальність за вчинення такого. Отже, саме громадянин Грузії ОСОБА_4 взяв на себе обов`язки щодо дотримання правил режиму тимчасового ввезення. Суд першої інстанції вірно зазначив, що позивач не міг мати прямий умисел на вчинення будь-якого порушення митних правил, оскільки він не є ані власником транспортного засобу, ані особою, відповідальною за дотримання правил митного режиму, ані взагалі заінтересованою в цьому особою. Колегія суддів також погоджується з наведеними судом першої інстанції обґрунтуваннями відхилення посилань позивача на порушення Митницею строків накладення стягнення та на недотримання відповідачем процедури порядку розгляду справи про порушення митних правил. Оскільки позивач не оскаржував рішення суду першої інстанції в частині відхилення його доводів, колегія суддів, виходячи із визначених у ч.1 ст.308 КАС України меж перегляду судом апеляційної інстанції, переглядає дану справу в межах доводів апелянта. Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Відповідно до ч.1 та ч.4 ст.2 КУпАП законодавство України про адміністративні правопорушення складається з цього Кодексу та інших законів України. Питання щодо адміністративної відповідальності за порушення митних правил регулюються Митним кодексом України. Згідно ч.1 ст.458 ПК України, порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред`явлення їх органам доходів і зборів для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на органи доходів і зборів цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність. Статтею 286 КАС України встановленні особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності. Відповідно до ч.3 ст.272 КАС України судові рішення суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду справ, визначених статтями 273-277, 282-286 цього Кодексу, набирають законної сили з моменту проголошення і не можуть бути оскаржені. Керуючись ст.272, ст.311, ст.315, ст.316, ст.321, ст.322, ст.325 КАС України, апеляційний суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Миколаївської митниці ДФС - залишити без задоволення, а рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 28 жовтня 2019 року - залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає. Головуючий суддя Кравченко К.В. Судді Джабурія О.В. Вербицька Н. В.