Постанова 4813 № 523/18250/18

Номер провадження: 22-ц/813/2251/20 Номер справи місцевого суду: 523/18250/18 Головуючий у першій інстанції Шепітко І.Г. Доповідач Князюк О. В. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16.01.2020 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі колегії: головуючого Князюка О. В., суддів: Таварткіладзе О. М., Заікіна А. П., за участю секретаря Віцько А. І. учасники справи: представник апелянта ОСОБА_1 представник відповідача ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника Одеської міської ради Бондаренка Ігоря Олеговича на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 25.01.2019 року, по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про внесення змін до договору,- ВСТАНОВИВ:

Описова частина Короткий зміст позовних вимог У грудні 2018 року, позивач, ОСОБА_3 , звернувся до Суворовського районного суду м. Одеси із позовом до ОСОБА_4 та відповідно до позовних вимог, просив внести зміни до договору купівлі продажу №Р4945 від 09.11.2007 року, укладеного між продавцем ОСОБА_4 та покупцем ОСОБА_3 і ОСОБА_5 , додавши до нього пункт: «Кожна із сторін договору має право на повагу його честі і гідності», а також внести зміни до договору купівлі- продажу від 09.11.2007 року, котрий посвідчений приватним нотаріусом та відомості внесено до реєстру за №4942, укладеного між продавцем ОСОБА_4 та покупцем ОСОБА_3 і ОСОБА_5 , додавши до нього пункт: «Кожна із сторін договору має право на повагу його честі і гідності». Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що протягом останніх десяти років після укладення вищевказаного договору відповідач продовжує принижувати його честь та гідність. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 25 січня 2019 року у задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про внесення змін до договору було відмовлено. Рішення суду першої інстанції вмотивовано тим, що позивачем не надано до суду жодних доказів на підтвердження поважності причини пропущення строків позовної давності та з таким клопотанням він до суду не звертався. Відтак, суд дійшов висновку, що ОСОБА_3 пропустив строк позовної давності на захист свого порушеного права, що в силу частини четвертої статті 267 ЦК України є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог про визнання договору удаваним. Короткий зміст вимог апеляційної скарги 03 квітня 2019 року представником Одеської міської ради Бондаренком Ігорем Олеговичем було подано апеляційну скаргу на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 25 січня 2019 року, відповідно до якої апелянт просить вказане рішення скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог з огляду на безпідставність. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу Апелянт посилається на те, що рішення суду першої інстанції постановлено з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Так, апелянт вказує, що суд не повно з`ясував усі фактичні обставини справи, не дослідив і не надав належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам, не сприяв повному й об`єктивному та неупередженому її розгляду. Представник Одеської міської ради в апеляційній скарзі стверджує, що рішення суду від 25.01.2019 року про відмову ОСОБА_3 у позові до ОСОБА_4 про внесення змін до договору купівлі-продажу №Р4945 від 09.11.2007 року шляхом доповнення пункту договору наступним чином: «кожна із сторін договору має право на повагу його честі і гідності», впливає на права і обов`язки Одеської міської ради. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи 19 липня 2019 року ОСОБА_4 подала відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого просила апеляційну скаргу Одеської міської ради залишити без задоволення, а рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 25.01.2019 року - без змін. При цьому посилалася на те, що оскаржуване рішення у повному обсязі відповідає вимогам закону. Оскільки предметом даного позову є внесення змін до договору купівлі-продажу, а питання про права та обов`язки Одеської міської ради судом першої інстанції не розглядались, підстави для оскарження вказаного рішення у Одеської міської ради відсутні. Також ОСОБА_4 просила провести розгляд вказаної справи за її відсутності. У судовому засіданні представник Одеської міської ради Молчанов О. Д. апеляційну скаргу підтримав, просив суд її задовольнити, а рішення першої інстанції скасувати. Представник ОСОБА_4 адвокат Хайнак В. Д. просив у задоволенні апеляційної скарги відмовити. ОСОБА_3 до судового засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи належним чином повідомлявся, про причини неявки суду не повідомив заяв та клопотань суду не надавав. Надходження апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції Ухвалами Одеського апеляційного суду від 25.04.2019 року справу за апеляційною скаргою представника Одеської міської ради Бондаренка Ігоря Олеговича на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 25.01.2019 року, по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про внесення змін до договору було відкрито провадження та призначено до розгляду. Розпорядженням № 5882 Щодо повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 22.11.2019 року у відповідності до п. 3.12. Тимчасових засад використання автоматизованої системи документообігу суду в Одеському апеляційному суді, затвердженими рішенням зборів суддів Одеського апеляційного суду 28.12.2018 року з подальшими змінами було проведено автоматизований розподіл справи та визначено колегію суддів Одеського апеляційного суду під головуванням судді Князюка О. В. 26 листопада 2019 року справу було прийнято до провадження головуючого судді Князюка О. В. та призначено до розгляду. Встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини, а також обставини, встановлені судом апеляційної інстанції, і визначені відповідно до них правовідносини. Так, судом встановлено, що згідно договору купівлі продажу №Р4945 від 09.11.2007 року, укладеним між продавцем ОСОБА_4 та покупцями ОСОБА_3 і ОСОБА_5 , покупцями було отримано у власність 1/5 частки нежитлової будівлі. Договір посвідчений нотаріусом та внесений в єдиний реєстр прав на нерухоме майно за адресою АДРЕСА_1 . Позивачем також було придбано земельну ділянку площею 0,0943 га, що підтверджується договором купівлі-продажу від 09.11.2007 року, що посвідчений приватним нотаріусом та відомості внесено до реєстру за №4942 та 26.02.2008 року, на підставі договору купівлі продажу земельної Ділянки, було отримано державний акт на вищезазначену земельну ділянку.

Мотивувальна частина Застосовані норми права та висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги Заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав. За змістом п.1 ст.6, ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на розгляд його справи упродовж розумного строку судом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Відповідно до ст.ст.1,3 ЦК України, ст.ст.2,4-5,12-13,19 ЦПК України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, що виникають з цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також справ, розгляд яких, в порядку цивільного судочинства, прямо передбачено законом. Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повного і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно із ч. 1 ст. 367 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. За правилами, передбаченими п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Відмовляючи у задоволенні вимог, суд першої інстанції виходив з того, що: -договори купівлі-продажу будинку та земельної ділянки сторонами були укладені 09 листопада 2007 року; -протягом останніх десяти років, після укладення з відповідачем договору купівлі-продажу, за яким позивач придбав в останньої земельну ділянку, вона свідомо принижує його честь та гідність, подаючи звернення та скарги, в яких називає його шахраєм; -про обізнаність ОСОБА_3 щодо набуття ним у власність від відповідача частини нежитлової будівлі та земельної ділянки та про початок принижування відповідачем його честі і гідності відповідачем майже одразу після укладення договорів купівлі- продажу будинку та земельної ділянки від 09 листопада 2007 року, не заперечується самим позивачем; - за захистом своїх прав шляхом подання до суду позову про внесення відповідних змін у договори купівлі-продажу будинку та земельної ділянки від 09 листопада 2007 року доповнивши їх пунктом, що «Кожна із сторін договору має право на повагу його честі і гідності» позивач звернувся через 11 років після того, як йому стало відомо про приниження відповідачем його честі і гідності у зв`язку з придбанням ним права на частку у нерухомості; -відповідач не спростовуючи обставини на які посилається позивач щодо приниження його честі і гідності відповідачем, просила застосувати до заявлених вимог позовну давність; -позивачем не надано до суду жодних доказів на підтвердження поважності причини пропущення строків позовної давності. Такий висновок районного суду відповідає встановленим у справі обставинам. Судом встановлено, що: - згідно з договором купівлі продажу №Р4945 від 09.11.2007 року, укладеним між продавцем ОСОБА_4 та покупцями ОСОБА_3 і ОСОБА_5 , покупцями було отримано у власність 1/5 частки нежитлової будівлі. Договір посвідчений нотаріусом та внесений в єдиний реєстр прав на нерухоме майно за адресою АДРЕСА_1 ; -позивачем також було придбано земельну ділянку площею 0,0943 га., що підтверджується договором купівлі-продажу від 09.11.2007 року, що посвідчений приватним нотаріусом та відомості внесено до реєстру за №4942 та 26.02.2008 року, на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки, було отримано державний акт на вищезазначену земельну ділянку; - з приводу шахрайських дій позивача відповідач звертався 27.11.2018 року із заявою про притягнення його до кримінальної відповідальності, однак постановою слідчого кримінальне провадження було закрите у зв`язку з відсутністю складу злочину із посиланням також на пропущення строків давності. Відповідно до ч. ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може грунтуватися на припущеннях. Відповідно до ч.1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників. В апеляційній скарзі та у наданих в судовому засіданні в апеляційному суді поясненнях представник Одеської міської ради зазначив, що оскаржуваним судовим рішенням порушуються права Одеської міської ради тим, що договори, про внесення зміни про доповнення яких пунктом «кожна із сторін договору має право на повагу його честі і гідності» заявлені відповідні позовні вимоги, пов`язані з землею, на повернення якої у комунальну власність претендує Одеська міська рада і щодо якої вже тривалий час існує і продовжується судовий спір. Представник апелянта зокрема зазначив, що на даний час не вирішений спір між Одеською міською радою та Павловими про витребування земельної ділянки з тих підстав, що спірна земельна ділянка вибула з комунальної власності на підставі судового рішення, яке в подальшому було скасовано. Але до скасування рішення суду, набувач земельної ділянки ОСОБА_4 встигла отримати правовстановлюючі документи на землю та відчужити її ОСОБА_6 . Враховуючи, що скасування судового рішення, на підставі якого земельна ділянка вибула з комунальної власності, було скасовано, дана обставина свідчить, що земельна ділянка вибула поза волею Одеської міської ради, як органу, що діє в інтересах територіальної громади міста Одеси. Оскільки земля була відчужена третій особі, Одеська міська рада не оспорюючи сам договір про відчуження, звернулася до останнього власника з вимогами про витребування земельної ділянки з підстави ст. 388 ЦПК України. Дане судове рішення, яким відмовлено у вимогах ОСОБА_3 до ОСОБА_4 у зв`язку зі спливом позовної давності, впливає на права Одеської міської ради, як сторони не вирішеного спору щодо земельної ділянки, оскільки відмова у вимогах про внесення змін до договорів у зв`язку зі спливом строку позовної давності означає обґрунтованість заявлених вимог і можливість використати це рішення суду як доказ у невирішеному спорі про пропуск Одеської міської радою позовної давності при зверненні з вимогами про витребування земельної ділянки. Судова колегія виходячи з того, що предметом існуючого спору між Одеською міською радою та ОСОБА_3 , як співвласником нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 є земельна ділянка площею 0,0943 га га. за цією ж адресою, і дана земельна ділянка є предметом та невід`ємною частиною договорів, про внесення змін до яких позивачем заявлені вимоги про внесення відповідних змін, вважає що в даному випадку оскаржуваним рішенням може зачіпатися інтерес Одеської міської ради, але виключно як сторони спору про витребування земельної ділянки, який на даний час не вирішений судом. При таких обставинах відсутні підстави для закриття апеляційного провадження згідно ч.3 ст. 362 ЦПК України, у зв`язку з чим апеляційна скарга, подана Одеською міською радою підлягає вирішенню по суті. Як вже зазначалося, Одеська міська рада визначилася зі способом захисту своїх прав щодо спірної земельної ділянки, обравши на власний розсуд подання позову про витребування майна з чужого незаконного володіння. Визначальним для задоволення заявлених Одеською міською радою позовних вимог про витребування майна з чужого незаконного володіння в даному випадку є встановлення або доведення обставин, що майно дійсно вибуло від власника поза його волею. Враховуючи наведене задоволення вимог про витребування майна з чужого незаконного володіння не пов`язується з дійсністю відплатного договору, на підставі якого (яких) набувач придбав у власність спірну земельну ділянку, а також з добросовісністю самого набувача. Разом з тим у відповідності до ч. 1 ст. 44 ЦПК України сторони мають добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання якими не допускається. Ініціювання штучних спорів для ухвалення судових рішень виключно з метою використання їх, як доказової бази в невирішених спорах є зловживанням процесуальними правами. В даному випадку сам факт конфлікту між сторонами договорів купівлі-продажу нерухомого майна від 09.11.2007 року з питань честі і гідності підтверджується зверненням ОСОБА_4 до органів поліції зі звинуваченнями ОСОБА_3 у шахрайстві, за наслідками розгляду якого кримінальне провадження було закрито за відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення. Оскільки обставини, якими позивач обґрунтував заявлені вимоги про внесення змін до договорів купівлі-продажу нерухомого майна, а саме у зв`язку приниження його честі і гідності у зв`язку з придбанням ним у відповідача нерухомого майна, відповідачем не спростовані, суд першої інстанції правильно виходив з обґрунтованості заявлених позивачем вимог. Разом з тим, у відповідності до ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Така заява про застосування позовної давності до суду першої інстанції до ухваленням ним рішення по суті спору була подана відповідачем. В свою чергу встановивши, що позивач знав про порушення своїх прав відповідачем в частині приниження честі і гідності, які почалися одразу після придбанням позивачем у відповідача нерухомого майна у 2007 році, і що позивач подав відповідний позов до суду через майже 11 років не обґрунтувавши поважності причин пропуску позовної давності, суд дійшов до обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову у зв`язку з пропуском позовної давності. Доводи апеляційної скарги про штучність заявленого позову через зловживання своїми процесуальними правами саме сторонами справи, Одеською міською радою не доведені. Посилання, що сторони вели себе узгоджено і що позивач не оскаржив рішення суду, яким йому відмовлено у позові і навпаки повідомив про нього Одеську міську раду, яка не виключає, що ОСОБА_3 буде використовувати судове рішення, як підставу для доведеності пропуску позовної давності Одеською міською радою не є достатньою підставою вважати, що подання позову відбулося через зловживання сторонами, зокрема позивачем, своїми процесуальними правами. Наведені представником Одеської міської ради доводи не засновані на допустимих і достатніх доказах і по суті є припущеннями, на яких не може ґрунтуватися доказування. Крім того, представник апелянта не пояснив з чого він виходив, що Одеська міська рада при поданні позову про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння дійсно пропустила строк звернення до суду і навіть у разі пропуску такого строку у суду відсутні підстави для його поновлення саме через існування оскаржуваного в даній справі рішення про відмову у внесенні змін до договорів купівлі-продажу у зв`язку з пропуском позовної давності. За таких обставин, суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права в зв`язку з чим, апеляційний суд залишає без задоволення апеляційну скаргу і залишає рішення без змін. СУДОВІ ВИТРАТИ Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ст. 141 ч.1 ЦПК України). Оскільки колегія суддів відхилила апеляційну скаргу, судові витрати Одеської міської ради за подачу апеляційної скарги відшкодуванню не підлягають. РЕЗОЛЮТИВНА ЧАСТИНА Керуючись ст. ст. 374, 375, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу представника Одеської міської ради Бондаренка Ігоря Олеговича залишити без задоволення. Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 25.01.2019 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про внесення змін до договору залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення. Повний текст судового рішення складено 24 січня 2020 року. Головуючий: О. В. Князюк Судді: А. П. Заїкін О. М. Таварткіладзе