Постанова 4873 № 911/1011/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "14" січня 2020 р. Справа№ 911/1011/19 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Ткаченка Б.О. суддів: Гаврилюка О.М. Майданевича А.Г. За участі секретаря судового засідання Москаленко Г.С. представників сторін: від позивача - Тунік А.В. довіреність № ОК-2019/132 від 16.12.19 від відповідача - Білецька К.К. довіреність № 12-03/47/20 від 13.01.20 розглянувши матеріали апеляційної скарги Державного підприємства обслуговування повітряного руху України на рішення Господарського суду Київської області від 24.09.2019 у справі № 911/1011/19 (суддя Кошик А.Ю.) за позовом Приватного підприємства "ОККО КОНТРАКТ" до Державного підприємства обслуговування повітряного руху України про стягнення 3 338 865,69 грн, ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Приватного підприємства «ОККО КОНТРАКТ» (надалі - позивач) до Державного підприємства обслуговування повітряного руху України (надалі - відповідач) прo стягнення 3 338 865,69 грн. Позов обґрунтовано тим, що станом на дату звернення до суду сума основного боргу відповідача перед позивачем становить 3 130 392,77 грн. Короткий зміст оскаржуваного рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття Рішенням Господарського суду Київської області від 24.09.2019 у справі №911/1011/19 позовні вимоги Приватного підприємства "ОККО КОНТРАКТ" задоволено в повному обсязі. Стягнуто з Державного підприємства обслуговування повітряного руху України на користь Приватного підприємства "ОККО КОНТРАКТ" 3 130 392,77 грн основного боргу, 132 762,96 грн пені, 75 709,96 грн інфляційних, 50 082,99 грн витрат по сплаті судового збору та 24 581,40 грн витрат на правову допомогу. Суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позовні вимоги є доведеними і правомірними, відповідачем не спростовані, тому підлягають задоволенню в повному обсязі в загальній сумі 3 338 865,69 грн, з яких 3 130 392,77 грн основного боргу, 132 762,96 грн пені та 75 709,96 грн інфляційних втрат. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів Не погодившись із вказаним рішенням, Державне підприємство обслуговування повітряного руху України звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Київської області від 24.09.2019 у справі №911/1011/19 скасувати та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити в задоволенні позовних вимог. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд першої інстанції не забезпечив всебічний, повний і об`єктивний розгляд всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, припустився порушень норм матеріального та процесуального права, дійшов хибних висновків стосовно дійсних обставин справи. Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.11.2019 для розгляду апеляційної скарги сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Ткаченко Б.О., судді: Гаврилюк О.М., Майданевич А.Г. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.12.2019 поновлено Державному підприємству обслуговування повітряного руху України пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Київської області від 24.09.2019 у справі №911/1011/19, відкрито апеляційне провадження та призначено справу до розгляду на 14.01.2020. Позиції учасників справи Представник Державного підприємства обслуговування повітряного руху України у поясненнях, наданих у судовому засіданні, підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив суд рішення Господарського суду Київської області від 24.09.2019 у справі № 911/1011/19 скасувати та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити в задоволенні позовних вимог. Представник Приватного підприємства "ОККО КОНТРАКТ" у поясненнях, наданих у судовому засіданні, підтримав доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, просив апеляційну скаргу Державного підприємства обслуговування повітряного руху України на рішення Господарського суду Київської області від 24.09.2019 у справі №911/1011/19 залишити без задоволення, а судове рішення - без змін. Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції 09.01.2018 року між Приватним підприємством «ОККО КОНТРАКТ» (далі - Постачальник) та Державним підприємством обслуговування повітряного руху України (далі - Покупець) укладено Договір №13-631/2017 (далі - Договір). Відповідно до п. 2.1 Договору Постачальник зобов`язується передавати у власність Покупця бензин А-92, А-95 та дизельне паливо через АЗС, що розміщені на території України з використанням талонів/карток на пальне (далі - ПММ), а Покупець зобов`язується приймати у власність ПММ та оплачувати їх вартість. Згідно з п.п. 2.2 та 2.3 Договору кількість та асортимент ПММ, які можуть бути відпущені по даному Договору, наведені у Специфікації. Приймання та оплата, а також виконання інших обов`язків Покупця за Договором для об`єктів регіональних структур підрозділів Покупця покладається на відповідні регіональні структурні підрозділи Покупця визначені в Додатку №3 до основного Договору. Розділом 4 Договору передбачено умови поставки ПММ де зокрема зазначено, що ПММ передаються партіями відповідно до заявок Покупця. Після погодження Сторонами асортименту, кількості та ціни партії ПММ Постачальник надає за видатковою накладною Покупцю талони/картки на пальне встановленої форми відповідного номіналу. Одночасно Постачальник надає Покупцю видаткову накладну та акт приймання-передачі ПММ. Передача Покупцю талонів/карток на пальне здійснюється Постачальником уповноваженій особі покупця протягом 4-х робочих днів з дня отримання Постачальником заявки на поставку партії Товару. Відповідно до п. 5.1 Договору та Специфікації, загальна вартість Товару, що підлягає поставці відповідно до умов цього Договору становить 23 800 094,40 грн. Пунктом 6.2 Договору визначено, що Покупець сплачує вартість поставлених ПММ не пізніше 20 робочих днів з дати отримання від Постачальника рахунку-фактури, оформленого належним чином, після підписання Сторонами Акта приймання-передачі ПММ та видаткових накладних. Відповідно до заявки про поставку талонів на пальне від 10.12.2018 року Покупець зробив замовлення на загальну суму 4 958 754,00 грн. На виконання вказаної заявки Приватне підприємство "ОККО КОНТРАКТ" здійснило поставку ПММ, що підтверджується Видатковою накладною від 11.12.2018 №16-631/2017-9077316852 та Актами приймання-передачі від 11.12.2018. За вказану поставку строк оплати Товару настав 14.01.2019. Однак, відповідачем оплата за зазначену вище поставку проведена лише частково, а саме 11.01.2019 року на суму 1 828 361,23 грн, що підтверджується платіжним дорученням №278. Отже, станом на дату звернення до суду сума основного боргу відповідача перед позивачем становить 3 130 392,77 грн. З урахуванням наведених обставин, Приватне підприємство "ОККО КОНТРАКТ" звернулося до суду із позовом про стягнення 3 338 865,69 грн. Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови Згідно з ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Відповідно до ч. 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно з ч. 1 ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту. Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Згідно з ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Відповідно до ч. 1 ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Згідно з положеннями ч. 1 ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України). Відповідно до положень ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Пунктом 8.2 Договору передбачено, що за несвоєчасну оплату ПММ Покупець сплачує пеню у розмірі облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми невчасно сплачених коштів за кожен день прострочення, включаючи день оплати, у зв`язку з чим позивачем станом на 10.04.2019 нараховано відповідачу пеню за прострочену оплату за період 15.01.2019 - 10.04.2019 (86 календарних днів) у сумі 132 762,96 грн. Крім того, відповідно до приписів ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. На підставі ст. 625 Цивільного кодексу України позивачем нараховано 75 709,96 грн інфляційного збільшення суми заборгованості. Таким чином, усього позивач у позові просить стягнути з відповідача 3 338 865,69 грн, з яких 3 130 392,77 грн сума основного боргу за невиконаним зобов`язанням, 132 762,96 грн пеня, 75 709,96 грн інфляційні втрати. Відповідач позовні вимоги заперечує, зазначає, що відповідно до п. 4.1 Договору ПММ передаються партіями відповідно до заявок Покупця. Після погодження Сторонами асортименту, кількості та ціни партії ПММ (товарної партії) Постачальник надає за видатковою накладною Покупцю талони/картки на пальне встановленої форми відповідного номіналу. Одночасно Постачальник надає Покупцю видаткову накладну та акт приймання-передачі ПММ. Передача Покупцю талонів/карток на пальне здійснюється Постачальником уповноваженій особі Покупця протягом 4-х робочих днів з дня отримання Постачальником заявки Покупця на поставку партії Товару. Відповідач вказує, що листом № 1-26.2-2127 від 07.05.2018 ним було оформлено заявку на поставку палива для регіонального структурного підрозділу «Київцентраеро» (далі - РСП «Київцентраеро») та Одеському регіональному структурному підрозділу (далі - Одеський РСП). Приватне підприємство "ОККО КОНТРАКТ" листом від 08.05.2018 року №05-05 повідомило про неможливість виконати постачання нафтопродуктів за заявкою від 07.05.2018 № 1-26.2-2127, оскільки питання ціни ПММ не узгоджено між сторонами. У розділі 5 Договору та специфікації (Додаток 1 до Договору) вказані види палива, кількість та вартість, щодо яких укладено Договір від 09.01.2018 року №13-631/2017 на загальну суму 23 800 094,40 грн. Листом від 18.06.2018 №1-26.2-2808 відповідач попередив позивача про те, що останній не здійснив поставку замовленого товару, що є порушенням умов Договору, а саме п. 4.1 та згідно розділу 8 Договору відповідач розпочинає нарахування штрафних санкцій. Пунктом 8.1 Договору визначено, що за невиконання чи неналежне виконання умов Договору Сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України. Зокрема за порушення умов п. 4.1 Договору Постачальник сплачує пеню у розмірі 1% від вартості непоставленого Товару за кожний день прострочення, включаючи день підписання Сторонами видаткової накладної та/або акту приймання-передачі ПММ, а за прострочення понад 30 календарних днів додатково сплачує штраф у розмірі 7% від вартості непоставленого Товару за кожний день прострочення (пункт 8.3 Договору). Пунктом 6.3 Договору встановлено, що виконання Покупцем свого обов`язку щодо оплати обумовлюється виконанням Постачальником свого обов`язку зі сплати штрафу та пені, який передбачений Договором, у разі настання відповідних підстав (зустрічне виконання зобов`язання). Грошове зобов`язання Покупця з оплати за цим Договором зменшується на суму нарахованих Покупцем та не сплачених Постачальником штрафних санкцій. Враховуючи вищевикладене, відповідачем під час оплати вартості ПММ було зменшено суму оплати вартості на суму нарахованих та несплачених штрафних санкцій. Позивач заперечує наявність підстав для нарахування відповідачем штрафних санкцій та їх суми, у зв`язку з чим, зазначає про невизначеність та спірність відповідного зустрічного зобов`язання. Позивач зазначає, що сума заявки, на яку не було поставлено пальне, складала 320 126,40 грн, на яку відповідачем на підставі п. 8.3 Договору нараховано позивачу штрафні санкції на загальну суму 4 039 995,17 грн, що є неспівмірним і не може вважатись обґрунтованим. При цьому позивач наголошує, що відповідна умова п. 8.3 Договору суперечить нормам законодавства і призводить до нарахування неспівмірних штрафних санкцій (на 320 126,40 грн за півроку нараховано 4 039 995,17 грн штрафних санкцій), що не може вважатись обґрунтованим і безспірним. Як вбачається з розрахунку відповідача, пеню нараховано за період з 16.05.2018 по 15.11.2018 (за 184 дні прострочення) в сумі 589 032,58 грн, штраф нараховано за 154 дні прострочення в сумі 3 450 962,59 грн, тобто в розмірі 7% за кожний день прострочення. Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Таким чином, відповідно до приписів ст. 549 Цивільного кодексу України такий вид неустойки як штраф, на відміну від пені, застосовується одноразово у випадку порушення боржником зобов`язання. Згідно з ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Як визначено в ч.ч. 1-3 ст. 6 Цивільного кодексу України, сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами. Згідно з ч. 4 ст. 179 Господарського кодексу України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі, зокрема, вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству. Відповідно до ч.ч. 2, 4 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення умов зобов`язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг); за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Таким чином, з огляду на положення ст. 231 Господарського кодексу України, враховуючи, що відповідач належить до державного сектору економіки, розмір штрафних санкцій визначено в ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України, тому визначення іншого розміру штрафних санкцій, який, до того ж, суперечить загальним засадам цивільного законодавства, не може вважатись обґрунтованим і бути покладений в основу безспірної вимоги. Крім того, згідно з правовою позицією, викладеною в постанові Верховного Суду від 19.03.2019 у справі № 917/889/17, Верховний Суд наголошує на необхідності врахування під час укладення договору правової природи наведеної в ст. 549 ЦК України пені, яка нараховується у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання та штрафу, який на відміну від пені, застосовується одноразово у випадку порушення боржником зобов`язання. Визначення в договорі іншого змісту неустойки (штрафу, пені) не змінює їх правової природи і є підставою для відмови в задоволенні відповідної вимоги. Таким чином, застосоване в п. 8.3 Договору поняття штрафу суперечить суті штрафу, наведеній в ст. 549 Цивільного кодексу України, не відповідає ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України, яка підлягає застосуванню до спірних правовідносин, порушує положення ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України. Наведені обставини свідчать про спірність зустрічної вимоги про нарахування штрафних санкцій, яка заперечується позивачем у справі і підлягає дослідженню та вирішенню по суті. Як вбачається з правової позиції, викладеної в постанові Верховного суду від 27.11.2018 у справі № 914/162/14, про спірність вимоги свідчить відсутність підтвердження дійсності вимоги рішенням суду, що набрало законної сили. Тобто, спірною може вважатися будь-яка вимога, безспірність якої не встановлена рішенням суду, що набрало законної сили. Таким чином, відсутні підстави для висновку про безспірність зустрічного зобов`язання, обґрунтованість якого підлягає дослідженню по суті у відповідному позові. При цьому відповідачем не заявлено зустрічного позову про вирішення обґрунтованості та правомірності нарахованих штрафних санкцій. Крім того, у листі-повідомленні відповідача від 09.01.2019 №1-14-117 про взаємозалік за Договором та зменшення суми оплати вартості ПММ на 4 039 995,17 грн відсутній обґрунтований розрахунок зустрічних вимог про сплату штрафних санкцій і мова йде про зарахування таких штрафних санкцій у погашення зобов`язання в загальній сумі 7 964 725,20 грн, тобто визнається наявність заборгованості в сумі 3 924 730,03 грн, а тому з його змісту не можливо встановити, за якими саме зобов`язаннями відповідач мав намір провести взаємозалік. Отже, викладені відповідачем обставини не є підставою для припинення його зобов`язання перед позивачем з оплати поставленого товару. Таким чином, враховуючи оплатну природу договору купівлі-продажу (поставки), оскільки відповідачем не доведено безспірність зустрічних вимог (не надано рішення суду, що набрало законної сили, про правомірність зустрічних вимог відповідача щодо нарахування штрафних санкцій) і відповідне питання не заявлено в зустрічному позові, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність достатніх правових підстав вважати зобов`язання з оплати фактично отриманого товару припиненим зустрічним зарахуванням. За таких обставин, заявлена в позові заборгованість за поставлений товар підлягає стягненню з Покупця у відповідності до умов Договору та чинного законодавства. В той же час, відповідач, який є кредитором за Договором в частині зобов`язань з поставки товару, не позбавлений можливості вирішити питання про застосування відповідальності за порушення умов Договору в судовому порядку шляхом подання позову про стягнення штрафних санкцій, що може бути підставою для проведення зустрічного зарахування. Згідно з положеннями ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України, ст. 599 Цивільного кодексу України зобов`язання, зокрема припиняється виконанням, проведеним належним чином. Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. Частинами 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Відповідно до ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. Згідно з ч. 3 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Положеннями ч.ч. 1-3, 6 ст. 13 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені частинами другою - п`ятою цієї статті, суд може зобов`язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом. Відповідно до ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Згідно з ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Відповідно до приписів п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Статтею 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Відповідно до п. 8.2 Договору за несвоєчасну оплату ПММ Покупець сплачує пеню у розмірі облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми невчасно сплачених коштів за кожен день прострочення, включаючи день оплати. Крім того, відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Колегія суддів, провівши перевірку нарахованих позивачем сум пені (132 762,96 грн) за період 15.01.2019 - 10.04.2019 (86 календарних днів) та інфляційних втрат (75 709,96 грн) за порушення грошового зобов`язання, доходить висновку, що вони відповідає фактичним обставинам справи, та є вірними. Також колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язану з розглядом справи, в загальній сумі 24 581,40 грн. Згідно з ч. 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. В підтвердження понесених витрат позивач надав суду Договір №АО/С-18/1 про надання правової допомоги від 02.07.2018 з додатком №3 від 18.03.2019, перелік та вартість виконаних робіт та платіжне доручення №0001993553 від 20.09.2019 про сплату 24 581,40 грн за правову допомогу. Таким чином, понесені позивачем витрати на правову допомогу обґрунтовані, доведені і підлягають відшкодуванню як судові витрати за рахунок відповідача. З урахуванням вищевикладеного, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги є доведеними і правомірними, відповідачем не спростовані, тому підлягають задоволенню в повному обсязі в загальній сумі 3 338 865,69 грн, з яких 3 130 392,77 грн основного боргу, 132 762,96 грн пені та 75 709,96 грн інфляційних втрат. Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги Таким чином, рішення місцевого господарського суду про задоволення позовних вимог Приватного підприємства «ОККО КОНТРАКТ» до Державного підприємства обслуговування повітряного руху України прo стягнення 3 338 865,69 грн, є законним і обґрунтованим. Інших доводів та доказів, які б могли бути підставою для скасування судового рішення у даній справі апелянтом не наведено. Практикою Європейського суду з прав людини передбачено, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, проте його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Згідно ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Обставини, викладені Державним підприємством обслуговування повітряного руху України в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду даної справи. Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду Київської області від 24.09.2019 у справі №911/1011/19 прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також із дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга Державного підприємства обслуговування повітряного руху України задоволенню не підлягає. Керуючись ст.ст. 76-79, 86, 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного підприємства обслуговування повітряного руху України залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Київської області від 24.09.2019 у справі №911/1011/19 залишити без змін.

2. Матеріали справи № 911/1011/19 повернути до Господарського суду Київської області. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову може бути оскаржено до Верховного Суду у порядку та строк, передбачені ст.ст. 288, 289 Господарського процесуального кодексу України. Головуючий суддя Б.О. Ткаченко Судді О.М. Гаврилюк А.Г. Майданевич Повний текст рішення складено 24.01.2020