Постанова 4872 № 916/1707/19

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД _____________________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 січня 2020 року м. ОдесаСправа № 916/1707/19 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Будішевської Л.О. суддів Таран С.В., Поліщук Л.В. при секретарі судового засідання Бендерук Є.О. за участю представників учасників справи: від позивача Лета М.А., від відповідача Баєнко Я.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства ЄЛС Телеком на рішення господарського суду Одеської області від 06.11.2019, ухвалене суддею Смелянець Г.Є., м. Одеса, повний текст складено 18.11.2019 у справі № 916/1707/19 за позовом Приватного підприємства ЄЛС Телеком до Публічного акціонерного товариства Укртелеком в особі Одеської філії Публічного акціонерного товариства Укртелеком про визнання договорів недійсними ВСТАНОВИВ: У червні 2019 року Приватне підприємство «ЄЛС Телеком» (далі ПП «ЄЛС Телеком») звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» в особі Одеської філії Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» (далі ПАТ «Укртелеком»), в якому просило суд визнати недійсними укладені між сторонами договори про надання в користування кабельної каналізації електрозв`язку від 27.03.2014 № 195-42 та від 30.03.2018 №51Е000-462/18. Позов мотивований тим, що оскаржувані договори не відповідають вимогам законодавства, зокрема вимогам ч. 1 ст. 761 ЦК України, якою встановлено, що право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права, вимогам п. 1 розділу ІІ Правил надання в користування кабельної каналізації електрозв`язку, якими встановлено, що за зверненням замовника постачальник повинен надати документи, які підтверджують право власності на кабельну каналізацію електрозв`язку (далі ККЕ). Позивач зазначив, що за відповідачем, як на час укладання договору у 2014 так і на час укладання договору у 2018 не було зареєстровано право власності на ККЕ, що передана в користування позивачу. Відповідач незаконно та безпідставно розпоряджається ККЕ. Заперечуючи проти задоволення позову, відповідач зазначив про те, що Законом України Про доступ до об`єктів будівництва, транспорту, електроенергетики з метою розвитку телекомунікаційних мереж право на укладення договору має власник, володілець та оператор відповідної інфраструктури. Відповідач відкрито і добросовісно користується ККЕ з моменту її створення, несе витрати в ході експлуатації та укладає договори на користування ККЕ. ПАТ Укртелеком є оператором телекомунікацій, його внесено до реєстру операторів та провайдерів. Оскільки відповідач є законним володільцем ККЕ, це надає йому право на укладення договорів на користування ККЕ. У даному випадку ККЕ є складовою телекомунікаційної мережі, тому відповідач не має можливості зареєструвати право власності на ККЕ відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», оскільки державній реєстрації підлягають лише речові права на споруди, які є окремою нерухомою річчю, тобто не є приналежністю головної речі і складовою частиною іншої речі. Крім того, відповідач володіє ККЕ на належній правовій підставі, оскільки частину із спірної ККЕ відповідачу передала держава під час корпоратизації УДПЕЗ Укртелеком, друга частина побудована відповідачем самостійно, за власні кошти у період після проведення корпоратизації. Про володіння відповідачем ККЕ свідчить проведення обслуговування ККЕ, проведення ним ремонтів, заміна люків, відкачування дощових вод, охорона ККЕ тощо. Рішенням господарського суду Одеської області від 06.11.2019 у справі №916/1707/19 у задоволенні позову ПП «ЄЛС Телеком» відмовлено повністю. Місцевий господарський суд виходив з того, що спірні договори за своєю правовою природою є договорами про надання послуг, а не договорами оренди та змішаними договорами, тому вимоги ст. 761 ЦК України, якими врегульовані орендні правовідносини, не можуть бути застосовані до спірних договорів про надання послуг. Посилання позивача на невідповідність спірних договорів вимогам п. 1 розділу ІІ Правил надання в користування кабельної каналізації електрозв`язку є підставою для розірвання спірних договорів, а не визнання останніх недійсними. Суд також не прийняв до уваги посилання позивача на відсутність у відповідача права власності (володіння) ККЕ та зазначив, що за відсутності акту оцінки вартості цілісного майнового комплексу підприємства, а також відомостей щодо переліку нерухомого майна, переданого до статутного капіталу ВАТ «Укртелеком» по Одеській філії посилання позивача на відсутність у відповідача права власності або володіння на ККЕ визнаються недоведеними. Також суд зазначив, що невиконання відповідачем вимог закону щодо проведення державної реєстрації прав на нерухоме майно (якщо таке нерухоме майно підлягає державній реєстрації) не свідчить про відсутність у відповідача відповідного права на це майно. Не погодившись з рішенням суду, позивач подав на нього апеляційну скаргу, яка мотивована наступним. Суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо виду оскаржуваних договорів, зазначаючи, що вони є договорами надання послуг. Суд безпідставно відхилив доводи позивача про порушення відповідачем ст. 761 ЦК України під час укладення договорів, що в силу статтей 203, 215 ЦК України є підставою для визнання їх недійсними. Акт оцінки цілісного майнового комплексу не є документом, що підтверджує передачу майна приватизованому підприємству, а перелік майна, переданого до статутного капіталу взагалі ніколи не складався Фондом державного майна України, а ПАТ «Укртелеком» ніколи не зверталось з вимогою про його складання. Таким чином, помилковим є висновок суду першої інстанції про те, що за відсутності акту оцінки вартості цілісного майнового комплексу підприємства, а також відомостей щодо переліку нерухомого майна, переданого до статутного капіталу ВАТ «Укртелеком» по Одеській філії посилання позивача на відсутність у відповідача права власності або володіння на ККЕ визнаються недоведеними. Суд також безпідставно відхилив доводи позивача про перебування ККЕ у комунальній власності. Крім того, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що невиконання відповідачем вимог закону щодо проведення державної реєстрації прав на нерухоме майно (якщо таке нерухоме майно підлягає державній реєстрації) не свідчить про відсутність у відповідача відповідного права на це майно. Враховуючи викладене, позивач просив скасувати рішення господарського суду Одеської області від 06.11.2019 у справі №916/1707/19, прийняти нове рішення про задоволення позову. Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.12.2019 за апеляційною скаргою ПП «ЄЛС Телеком» відкрито апеляційне провадження, встановлено ПАТ Укртелеком строк до 28.12.2019 для подання відзиву на апеляційну скаргу, роз`яснено учасникам справи про їх право в строк до 28.12.2019 подати до суду будь-які заяви чи клопотання стосовно процесуальних питань. Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 24.12.2019 справу №916/1707/19 призначено до розгляду на 23.01.2020 о 11:00 год. 22.01.2020 від ПАТ «Укртелеком» надійшов відзив на апеляційну скаргу. В судове засідання 23.01.2020 з`явились представники учасників справи. Представник ПП «ЄЛС Телеком» просив апеляційну скаргу задовольнити, рішення господарського суду Одеської області від 06.11.2019 у справі №916/1707/19 скасувати, прийняти нове рішення про задоволення позову. Представник ПАТ «Укртелеком» заперечував проти доводів та вимог апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення, оскаржуване рішення місцевого господарського суду без змін. Розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги, заслухавши представників позивача та відповідача, перевіривши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції зазначає наступне. Як вбачається з матеріалів справи, 27.03.2014 між ПАТ «Укртелеком» (Укртелеком) та ПП «ЄЛС Телеком» (Замовник) укладено договір № 195-42 про надання в користування кабальної каналізації електрозв`язку ПАТ «Укртелеком» (далі договір № 195-42), предметом якого є технічні, організаційні та економічні умови прокладення кабелів електрозв`язку Замовника в каналах кабельної каналізації електрозв`язку Укртелекому. Укртелеком відповідно до умов цього договору надає Замовнику в користування кабельну каналізацію електрозв`язку (далі ККЕ), що передбачає виконання комплексу організаційно-технічних заходів та надання таких послуг: а) бронювання місця в ККЕ Укртелекому; б) погодження робочого проекту; в) технічний нагляд за роботою Замовника в ККЕ Укртелекому; г) надання місця в каналі ККЕ Укртелекому; г) використання ККЕ Укртелекому. Замовник зобов`язується оплачувати послуги відповідно до умов цього договору, додаткових угод та додатків до нього (п. 2.3 договору). Сторони зобов`язуються дотримуватися вимог з експлуатації та обслуговування технічних засобів, інженерних об`єктів та виробничих споруд, які прокладаються в ККЕ (п.2.4.) Відповідно до умов п. 10.1., п.10.2. сторони домовилися, що договір набуває чинності з 01.01.2014 і діє протягом трьох років. Термін дії договору продовжується на кожний наступний рік на тих самих умовах, якщо жодна із сторін не заявить письмово іншій стороні про своє небажання продовжити дію договору не менше ніж за чотири місяці до закінчення строку його дії. Згідно з умовами п.11.1. договору передбачені цим договором права та обов`язки Укртелекому, в тому числі проведення розрахунків, виконуються Одеською філією ПАТ «Укртелеком». Додатком до цього договору, серед іншого, є Перелік ділянок та технічні дані на прокладення кабелю та Розрахунок плати за використання ККЕ. 30.03.2018 між ПАТ «Укртелеком» (Укртелеком) та ПП «ЄЛС Телеком» (Замовник) укладено договір про надання в користування кабельної каналізації електрозв`язку ПАТ «Укртелеком» №51Е000-462/18 (далі договір №51Е000-462/18) з умовами, які є аналогічними умовам договору № 195-42. Предметом спору у даній справі є вимоги ПП «ЄЛС Телеком» визнати вищезазначені договори недійсними з тих підстав, що вони не відповідають вимогам ч. 1 ст. 761 ЦК України, статтей 3, 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», ст. 10 Закону України «Про телекомунікації» та Постанови Кабінету Міністрів України №135 від 29.01.1996 «Про затвердження Правил охорони ліній електрозв`язку» (у ПАТ «Укртелеком» відсутнє право власності на ККЕ, яка надається ПП «ЄЛС Телеком» у користування на підставі спірних договорів). Відмовляючи у задоволенні позову, місцевий господарський суд виходив, зокрема, з того, що вимоги ст. 761 ЦК України, якими врегульовані орендні правовідносини, не можуть бути застосовані до спірних договорів, оскільки останні є договорами надання послуг, а не договорами оренди та змішаними договорами. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та зазначає наступне. Згідно з ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1 - 3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу. Частиною 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права (ч. 1 ст. 761 ЦК України). Згідно ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання. Проаналізувавши зміст спірних договорів, колегія суддів зазначає, за своєю правовою природою вони є договорами надання відповідачем послуг позивачу. Такий висновок також узгоджується з Правилами надання в користування кабельної каналізації електрозв`язку (далі Правила), затвердженими Рішенням Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв`язку та інформатизації від 23.08.2012 №428. Враховуючи викладене, посилання ПП «ЄЛС Телеком» на невідповідність спірних договорів вимогам ч. 1 ст. 761 ЦК України є безпідставними. Також колегія суддів не приймає до уваги доводи скаржника про невідповідність спірних договорів вимогам п. 1 розділу ІІ Правил, згідно якого для встановлення можливості надання в користування ККЕ замовник має право звернутися до постачальника із запитом про можливість надання в користування ККЕ. Ненадання постачальником за зверненням замовника документів, які підтверджують право власності або право володіння на ККЕ не може бути підставою для визнання укладених між ними договорів недійсними в порядку ст. 215 ЦК України. Щодо доводів ПП «ЄЛС Телеком» про відсутність у ПАТ «Укртелеком» права власності (володіння) ККЕ, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 ГПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 79 ГПК України). Враховуючи викладене, колегія суддів зауважує, що в даному випадку саме на позивача покладено обов`язок довести належними та допустимими ті обставини, на які він посилається, як на підставу для задоволення своїх вимог. Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Статтею 345 ЦК України встановлено, що фізична або юридична особа може набути право власності у разі приватизації державного майна та майна, що є в комунальній власності. У результаті придбання єдиного майнового комплексу державного (комунального) підприємства у процесі приватизації до покупця переходять всі його права та обов`язки. Приватизація здійснюється у порядку, встановленому законом. Судом встановлено, що ВАТ «Укртелеком» створено на підставі наказу Державного комітету зв`язку та інформатизації України від 27.12.1999 №155 «Про створення ВАТ «Укртелеком» та затвердження його Статуту» цілісного майнового комплексу Українського державного підприємства електрозв`язку «Укртелеком» відповідно до указу Президента України від 15.06.1993 №210/93 Про корпоратизацію підприємств та Положення про порядок корпоратизації підприємств, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.07.1993 №508 (далі Положення). Відповідно до п. 11 Положення засновник у тижневий термін розглядає і затверджує акт оцінки вартості цілісного майнового комплексу підприємства, що підлягає корпоратизації, і в десятиденний термін приймає рішення про створення відкритого акціонерного товариства та затверджує його статут. Листом Фонду державного майна України від 15.05.2019 №10-21-9106, який наданий на адвокатський запит від 15.04.2019 №21 Фондом надано позивачу Перелік нерухомого державного майна, що не увійшло до статутного капіталу ПАТ Укртелеком, але перебуває на його балансі, який був складений за результатами інвентаризації станом на 30.09.2011 та Перелік державного майна, що не увійшло до статутного капіталу ПАТ Укртелеком, але перебуває на його балансі, та віднесено до сфери управляння Фонду, що знаходиться в Одеській області. При цьому ККЕ, які були надані позивачу у користування на підставі спірних договорів, у вказаних Переліках відсутні. У листі Фонду державного майна України від 15.05.2019 №10-21-9106 міститься інформація, що матеріали з корпоратизації ВАТ Укртелеком, що зберігаються в архіві Фонду та які були передані Державним комітетом зв`язку та інформатизації України, не мітять інформації по ККЕ. Водночас, у листі Фонду державного майна України від 15.05.2019 №10-21-9106 наявна інформація про те, що на підставі звернення ВАТ Укртелеком були надані переліки нерухомого майна, переданого до статутного капіталу ВАТ Укртелеком за підрозділами, по яких були відповідні звернення. Інформація щодо звернень з питань надання переліку нерухомого майна, переданого до статутного капіталу ВАТ Укртелеком по Одеській філії відсутні. Тобто, Фондом не здійснювалася підготовка переліку нерухомого майна (акта приймання-передачі), переданого до статутного капіталу ВАТ Укртелеком по Одеській філії. Відповідно до п.2.1., п.2.2. Положення про впорядкування передачі об`єктів нерухомого майна, приватизованих у складі цілісного майнового комплексу або переданих до статутного фонду господарського товариства, затвердженого Наказом Фонду державного майна від 25.11.2003 №2097, при створенні ВАТ (при перетворенні підприємства у ВАТ) у процесі приватизації (корпоратизації) передача об`єктів нерухомого майна проводиться на підставі наказів засновників ВАТ, створених у процесі приватизації (корпоратизації) з актом приймання-передавання нерухомого майна до статутного фонду ВАТ, який готується за окремою формою, що наведена в додатку

1. У разі перетворення у ВАТ підприємства із змішаною формою власності нерухоме майно передається актом приймання-передавання нерухомого майна за формою, що наведена в додатку

2. На письмовий запит ВАТ або осіб, які відповідно до законодавства України є правонаступниками ВАТ, арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), у разі порушення справи про банкрутство підприємства, засновник ВАТ готує перелік нерухомого майна, переданого до статутного фонду відкритого акціонерного товариства за формою, що наведена в додатку

3. Пунктом 5.6. Положення встановлено, що у разі якщо заявник не може надати підтверджувальні документи, які необхідні для підготовки переліку нерухомого майна, приватизованого об`єкта або переданого до статутного фонду господарського товариства, крім об`єктів, які приватизувались відповідно до Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", державним органом приватизації створюється комісія, до складу якої входять представники уповноважених осіб, державного органу приватизації, заявника, місцевих органів влади за їх згодою. Наказом Фонду держаного майна України від 12.01.2017 №17, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 07.02.2017 за №170/30038 визнаний таким, що втратив чинність наказ Фонду державного майна України від 25.11.2003 №2097 та затверджений Порядок підтвердження державними органами приватизації факту передачі державного майна до статутного капіталу господарських товариств, утворених у процесі приватизації (корпоратизації), який також визначає механізм надання Фондом державного майна України та його регіональними відділеннями (далі - державні органи приватизації) підтвердження факту передачі державного майна до статутного капіталу господарських товариств, утворених у процесі приватизації (корпоратизації). Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що за відсутності акту оцінки вартості цілісного майнового комплексу підприємства, а також відомостей щодо переліку майна, переданого до статутного капіталу ВАТ «Укртелеком» посилання ПП «ЄЛС Телеком» на відсутність у ПАТ «Укртелеком» права власності або володіння на ККЕ є недоведеними. Відповідно до частин 1, 2 ст. 80 ГПК України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні пожати докази разом із поданням позовної заяви. Згідно з ч. 1 ст. 81 ГПК України учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Клопотання про витребування акту оцінки вартості цілісного майнового комплексу підприємства, позивачем до суду першої інстанції надано не було. Посилання скаржника на те, що ККЕ, як складова частина інженерної інфраструктури міст, знаходилася не у загальнодержавній, а у комунальній власності та не могла увійти до статутного фонду ВАТ «Укртелеком» без відповідного рішення місцевої ради, також, всупереч вимог ч. 1 ст. 74 ГПК України не підтверджені належними доказами. Крім того, позивачем не було надано суду жодних доказів на підтвердження того, що спірна ККЕ належить будь-якій іншій особі, аніж ПАТ «Укртелеком». Додатково колегія суддів зазначає наступне. Згідно з положеннями частин 1, 2 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Відповідно до ч. 2 ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. Отже, до господарського суду вправі звернутися особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється, при цьому має бути визначено які права позивача порушені відповідачем та якими законодавчими актами передбачено право позивача на звернення із заявленим позовом. Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 поняття "охоронюваний законом інтерес" треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних та колективних потреб, які не суперечать Конституції та законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам. Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмету і підстави позову. Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача. Підстава позову - це факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. Отже, завданням суду при здійсненні правосуддя є забезпечення, зокрема, захисту прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави, відтак, встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті. Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. При цьому, вказана норма визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи. Тобто підставою для звернення до суду є наявність порушеного права, і таке звернення здійснюється особою, якій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які б підтверджували наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого позову (постанова Верховного Суду від 24.12.2019 у справі № 911/556/18). Разом з тим, ПП «ЄЛС «Телеком» ні в суді першої інстанції, ні при апеляційному перегляді справи не обґрунтувало, на захист яких порушених прав та законних інтересів поданий позов, яким чином спірні договори порушують його права або законні інтереси та яким чином задоволення позову призведе до відновлення прав або захистить його законні інтереси. Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову ПП «ЄЛС «Телеком». Рішення господарського суду Одеської області від 06.11.2019 у справі № 916/1707/19 ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права України, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду та не можуть бути підставою для його скасування або зміни. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги відповідно до вимог ст. 129 ГПК України покладаються на скаржника. Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236, 240, 269, 270, 275, 276, 281, 282, 283 ГПК України, Південно-західний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ: Рішення господарського суду Одеської області від 06.11.2019 у справі № 916/1707/19 залишити без змін. Апеляційну скаргу Приватного підприємства «ЄЛС Телеком» залишити без задоволення. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Приватне підприємство «ЄЛС Телеком». Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку у строк, який обчислюється відповідно до статті 288 ГПК України. Повний текст постанови складено 28.01.2020. Головуючий суддя Л.О. Будішевська Суддя С.В. Таран Суддя Л.В. Поліщук