Постанова 4824 № 753/7743/16-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 23 січня 2020 року м. Київ Унікальний номер справи № 753/7743/16-ц Апеляційне провадження № 22-ц/824/1151/2020 Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Левенця Б.Б., суддів - Ратнікової В.М., Борисової О.В., при секретарі - Добровольській Ю.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 05 вересня 2019 року, ухвалене під головуванням судді Даниленко В.В., по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БК «Азур груп» до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: Комунальне підприємство з питань будівництва житлових будинків про стягнення матеріальної шкоди, - в с т а н о в и в : У квітні 2016 року позивач звернувся до суду із позовом до відповідачів ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , на обґрунтування якого зазначив, що 16 січня 2015 року між ТОВ «БК «Азур груп» з однієї сторони та КП «Житлоінвестбуд-УКБ» з другої сторони було укладено підрядний договір №4/1061 на виконання робіт по підготовці території під будівництво житлового будинку з об`єктами господарського та соціально-побутового призначення та підземним паркінгом на земельній ділянці на АДРЕСА_1 . Позивач вказував, що відповідно до умов договору ТОВ «БК «Азур груп» зобов`язується виконати роботи по підготовці території. Для виконання даного договору ТОВ «БК «Азур груп» було направлено робітників на об`єкт для встановлення огорожі, та проведення інших підготовчих робіт, однак роботи по встановленню огорожі та проведенню підготовчих робіт були незаконно зупинені відповідачами. В результаті спільних та навмисних дій відповідачів був зруйновний паркан огорожі будівельного майданчика у зв`язку з чим позивач зазнав збитків на суму 67 531,20 грн., що включає в себе вартість матеріалів та вартість робіт щодо його доставки та монтажу на місці. Зазначав, що на виконання вимог договору підряду №493 з ТОВ «Будівельна компанія «Олімпікс» від 01 березня 2016 року, 17 березня 2016 року під час виконання підрядником своїх обов`язків відповідачі навмисно утворили штучний затор та не дали можливості підряднику здійснювати роботи, в результаті чого позивач поніс реальні збитки у розмірі 128 250,00 грн., які були сплачені підряднику ТОВ «Будівельна компанія «Олімпікс». Впродовж березня 2016 року ТОВ «БК «Азур груп» знову були організовані неодноразові виїзди на земельну ділянку для спроби почати проведення робіт, але працівники знову не отримали вільного доступу до земельної ділянки, оскільки своїми діями відповідачі перешкоджали здійснювати господарську діяльність позивачу. Уточнивши позовні вимоги у липні 2016 року позивач стверджував, що вищевказані неправомірні дії, внаслідок яких позивач зазнав матеріальної шкоди, здійснені відповідачами ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , тому останніх відповідач заявив як належних відповідачів за тих самих фактичних обставин, які викладені позивачем в позовній заяві. Враховуючи вищезазначене, посилаючись наположення ст. 13, 16, 22, 23, 1166 ЦК України, ст. ст. 78, 90 ЗК України, ч. 1 ст. 88, 118-120, п. 5 ч. 6 ст. 130, ч. 1 ст. 137 ЦПК України, позивач просив стягнути на свою користь матеріальні збитки в сумі 195 781,20 грн., які складаються з вартості знищення паркану-огорожі будівництва, що становить 67 531,20 грн., та з вартості простою транспортних засобів, що становить 128 250,00 грн. з таким розподілом: з ОСОБА_4 100 000,20 грн.; з ОСОБА_1 31 927,00 грн.; з ОСОБА_2 31 927,00 грн.; з ОСОБА_3 31 927,00 грн. Стягнути солідарно з відповідачів судові витрати за подачу позовної заяви(т. 1 а.с. 1-5, 82-83, 140-144, т. 3 а.с. 63-64). Представниквідповідачів - ОСОБА_10 Є. подала заперечення на позовну заяву, в яких зазначила, що подавши позов, позивач разом із третьою особою на своїй стороні з метою знищення озера Качине та забудови на його місці багатоповерхового будинку хоче неправомірно використати цивільне провадження у своїх інтересах та позбавити відповідачів та інших жителів міста Києва конституційного права на мирну акцію протесту, вчиняючи на них таким чином психологічний тиск та залякуючи інших можливістю подання до них подібних позовів.Звернула увагу на те, що майно позивача відповідачі не руйнували, а їх акція протесту проти засипання будівельним сміттям озера Качине погоджена з Київською міською державною адміністрацією, порядок проведення акції забезпечували присутні працівники поліції, була мирною та правомірною в якості реалізації прав, передбачених ст. 34, 39 Конституції України, ст. 315 ЦК України, а також ст. 11 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (т. 1 а.с. 77-79, 205-210, т. 3 а.с. 82-86, 90-91). Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 05 вересня 2019 року позов ТОВ «БК «Азур груп» до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 третя особа: Комунальне підприємство з питань будівництва житлових будинків стягнення матеріальної шкоди задоволено. Стягнуто з ОСОБА_4 100 000,20 грн., ОСОБА_1 31 927,00 грн., ОСОБА_2 31 927,00 грн., ОСОБА_3 31 927,00 грн. на користь ТОВ «БК «Азур груп» матеріальної шкоди. Стягнуто з ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ТОВ «БК «Азур груп» судовий збір в розмірі 2 936,72 грн. (т. 3 а.с. 226, 231-237). В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилався на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального і процесуального права, незаконність рішення Дарницького районного суду міста Києва від 05 вересня 2019 року, та просив скасувати рішення в частині задоволення позову щодо ОСОБА_1 та стягнення з нього матеріальної шкоди в розмірі 31 937,00 грн., а також в частині солідарного стягнення з нього та інших трьох відповідачів судового збору в розмірі 2 936,72 грн., ухвалити нове рішення в частині, відмовивши у задоволенні позовних вимог щодо ОСОБА_1 в повному обсязі та повернути ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 4 405,08 грн. На обґрунтування скарги зазначив, що підрядний договір №4/1061 від 16 січня 2015 року та договір підряду №493 від 01 березня 2016 року є удаваними і не є належними і допустимими доказами. Позивачем не доведено вчинення відповідачем протиправних дій або особисту участь ОСОБА_1 у завданні матеріальних збитків при проведенні мирної акції протесту проти знищення природного ландшафту (озеро Качине) 17 березня 2016 року. При цьому зазначив, що у час, визначений позивачем, як час руйнування паркану, жоден із свідків позивача не підтвердив його особисту присутність на цьому місті (т. 4 а.с. 2-13). 19 листопада 2019 року ОСОБА_2 подала до суду апеляційну скаргу та заяву про приєднання до апеляційної скарги ОСОБА_1 , просила скасувати рішення Дарницького районного суду міста Києва від 05 вересня 2019 року в частині задоволення позову щодо ОСОБА_2 та стягнення з неї матеріальної шкоди в розмірі 31 927 грн., а також в частині солідарного стягнення з відповідачів судового збору в розмірі 2 936,72 грн., та ухвалити нове рішення в частині, відмовивши у задоволенні позовних вимог щодо ОСОБА_2 в повному обсязі та повернути судовий збір в розмірі 4 405,08 грн. На обґрунтування скарги зазначила, що позивачем не доведено вчинення відповідачкою протиправних дій або її особисту участь у завданні матеріальних збитків позивачу при проведенні мирної акції протесту проти знищення природного ландшафту (озеро Качине) 17 березня 2016 року(т. 4 а.с. 110-139 т. 5 а.с. 2-24). Також 19 листопада 2019 року ОСОБА_3 подала до суду апеляційну скаргу та заяву про приєднання до апеляційної скарги ОСОБА_1 , просила скасувати рішення Дарницького районного суду міста Києва від 05 вересня 2019 року в частині задоволення позову щодо ОСОБА_3 та стягнення з неї матеріальної шкоди в розмірі 31 927 грн., а також в частині солідарного стягнення з відповідачів судового збору в розмірі 2 936,72 грн., та ухвалити нове рішення в частині, відмовивши у задоволенні позовних вимог щодо ОСОБА_3 в повному обсязі та повернути судовий збір в розмірі 4 405,08 грн. На обґрунтування скарги зазначила, що позивачем не доведено вчинення відповідачкою протиправних дій або її особисту участь у завданні матеріальних збитків позивачу при проведенні мирної акції протесту проти знищення природного ландшафту (озеро Качине) 17 березня 2016 року(т. 4 а.с. 141-170, т. 5 а.с. 30-52). 19 листопада 2019 року ОСОБА_4 подав до суду апеляційну скаргу та заяву про приєднання до апеляційної скарги ОСОБА_1 , просив скасувати рішення Дарницького районного суду міста Києва від 05 вересня 2019 року в частині задоволення позову щодо ОСОБА_4 та стягнення з нього матеріальної шкоди в розмірі 100 000,20 грн., а також в частині солідарного стягнення з відповідачів судового збору в розмірі 2 936,72 грн., та ухвалити нове рішення в частині, відмовивши у задоволенні позовних вимог щодо ОСОБА_4 в повному обсязі та повернути судовий збір в розмірі 4 405,08 грн. На обґрунтування скарги зазначив, що позивачем не доведено вчинення відповідачем протиправних дій або його особисту участь у завданні матеріальних збитків при проведенні мирної акції протесту проти знищення природного ландшафту (озеро Качине) 17 березня 2016 року(т. 4 а.с. 172-200, т. 5 а.с. 58-80). Представник Комунального підприємства з питань будівництва житлових будинків «Житлоінвестбуд-УКБ» - Данилович С. направив відзив, в якому просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , а оскаржуване рішення залишити без змін (т. 4 а.с. 203-208). У судовому засіданні відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та їх представник - адвокат Сапожнікова О.Є. підтримали доводи поданих ними апеляційних скарг і просили їх задовольнити, представник ТОВ «БК «Азур груп» - адвокат Ковригіна В.Є., представники Комунального підприємства з питань будівництва житлових будинків «Житлоінвестбуд-УКБ» - Кокойко М.І., Правило Т.О. заперечували проти скарг і просили їх відхилити. Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, обговоривши доводи апеляційних скарг, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів дійшла висновку, що скарги підлягають задоволенню частково з наступних підстав. Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що вимоги позивача є обґрунтованими, підтверджені належними, допустимими та достовірними доказами щодо винної поведінки відповідачів, які завдали матеріальну шкоду позивачу. Колегія суддів не погодилась з таким висновком суду з огляду на наступне. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 16 січня 2015 року між ТОВ «БК «Азур груп» (Генпідрядник), з однієї сторони, та КП «Житлоінвестбуд-УКБ» (Замовник), з другої сторони, укладено підрядний договір №4/1061 на виконання робіт з підготовки території під будівництво житлового будинку з об`єктами господарського та соціально-побутового призначення та підземним паркінгом (з виділенням частки квартир для потерпілих від діяльності ГІБК «Еліта-Центр») на земельній ділянці на АДРЕСА_1 (т. 1 а.с. 40-42). Відповідно до умов Договору ТОВ «БК «Азур груп» (Генпідрядник) зобов`язувалося виконати роботи з підготовки території, а саме: встановлення огорожі, влаштування тимчасового електропостачання та водопостачання, влаштування пробних кущів паль, винесення зовнішніх мереж, тощо (надалі Роботи), для будівництва житлового будинку з об`єктами господарського та соціально-побутового призначення та підземним паркінгом (з виділенням частки квартир для потерпілих від діяльності ГІБК «Еліта-Центр») на земельній ділянці на АДРЕСА_1 . За пунктом 2.1 цього Договору, початок виконання робіт - І квартал 2015 року, завершення робіт - ІІ квартал 2015 року (т. 1 а.с. 40) Департаментом міського благоустрою та збереження природного середовища Київської міської державної адміністрації була видана Контрольна картка №15020021-Др на тимчасове порушення благоустрою та його відновлення у зв`язку з встановленням тимчасової огорожі для утримання земельної ділянки в належному санітарному стані та її охорони за адресою АДРЕСА_1 ), та, станом на день подачі позовної заяви, термін виконання робіт подовжений до 18 березня 2017 року (т. 1 а.с. 59). 01 березня 2016 року позивач, на виконання умов підрядного Договору, уклав договір підряду № 493 з ТОВ «БК «Олімпікс» (Підрядник), предметом якого є проведення Підрядником повного комплексу робіт з підсипки території під будівництво житлового будинку з об`єктами господарського та соціально-побутового призначення та підземним паркінгом (з виділенням частки квартир для потерпілих від діяльності ГІБК «Еліта-Центр») на земельній ділянці на АДРЕСА_1 . Початок робіт - березень 2016 року, завершення робіт - грудень 2016 року. (т. 1 а.с. 43-51). Як зазначав позивач у позовній заяві, для виконання підрядного Договору ТОВ «БК «Азур груп» було направлено робітників з підготовки території під будівництво житлового будинку з об`єктами господарського та соціально-побутового призначення та підземним паркінгом (з виділенням частки квартир для потерпілих від діяльності ГІБК «Еліта-Центр») на земельній ділянці на АДРЕСА_1 для встановлення огорожі, та проведення інших підготовчих робіт. Посилався на те, що 17 березня 2016 року під час здійснення Підрядником виконання своїх обов`язків по Договору підряду від 01 березня 2016 року №493, відповідачі навмисно утворили штучний затор та не давали можливості Підряднику здійснювати роботи, а саме - заблокували транспорті засоби, належні Підряднику, не давали можливості їм здійснити заїзд на будівельний майданчик протягом 10 годин. Відповідний простій транспортних засобів та збитки, був зафіксований позивачем та Підрядником у акті від 17 березня 2016 року №17/03/16, у результаті чого Позивач поніс реальні збитки у розмірі 128 250,00 грн., які були сплачені Підряднику - ТОВ «БК «Олімпікс» (т. 1 а.с. 51). Позивач стверджував, що у результаті дій відповідачів був зруйнований паркан огорожі будівельного майданчика з підготовки території під будівництво житлового будинку з об`єктами господарського та соціально-побутового призначення та підземним паркінгом на земельній ділянці на АДРЕСА_1 , а позивач зазнав збитків на суму 67 531,20 грн., що включає у себе вартість знищеного паркану - огорожі будівництва. На підтвердження суми збитків позивач надав до суду розрахунок вартості збитків 18 березня 2016 року при поваленні огорожі будівельного майданчику групою невстановлених осіб на об`єкті «Будівництво житлового будинку з об`єктами господарського та соціально-побутового призначення та підземним паркінгом ((з виділенням частки квартир для потерпілих від діяльності ГІБК «Еліта-Центр») на земельній ділянці на АДРЕСА_1 , з якого вбачається, що сума збитків, понесених за знищення тимчасової огорожі будівельного майданчику з профнастилу становить 67 531,20 грн. (т. 1 а.с. 53-54). Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Згідно зі ч. 1 ст. 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). За роз`ясненнями п. 2 постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27 березня 1992 року №6 розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини. Аналіз положень ст. 11, 1166 ЦК України дає підстави вважати, що підставою виникнення зобов`язання про відшкодування шкоди є завдання майнової шкоди іншій особі. Зобов`язання про відшкодування шкоди виникає за умов наявності шкоди, протиправної поведінки особи, яка завдала шкоду, наявності причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала шкоду та завданою шкодою, вина особи, яка завдала шкоду. Підставами для настання позадоговірної (деліктної) відповідальності є цивільне правопорушення, структурними елементами якого є протиправність поведінки особи, шкода, причинний зв`язок між ними, а також вина заподіювача шкоди (крім випадків відповідальності без вини). Таким чином, цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини. Якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. З огляду на наведене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивності цивільного процесу саме на відповідачів покладено обов`язок доведення відсутності їх вини в завданні шкоди позивачу. Відповідно до ч. 2 ст. 1166 ЦК України особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування якщо вона доведе, що шкоду завдано не з її вини. Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. За змістом ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Судом встановлено, що здійснення позивачем будівельних робіт за вищевказаною адресою оспорювалось ініціативними групами жителів мікрорайону міста Києва, громадськими організаціями, які вважали дії забудовника незаконними, що супроводжувалось сутичками і конфліктами. Так, за наданим до суду листом Голови Ради ГО «Точка росту: освіта і наука» від 15 березня 2016 року на адресу Голови Київської міської державної адміністрації повідомлено про те, що у відповідності до статті 39 Конституції України, 16 березня 2016 року з 12.00 годин ініціативна група мешканців мікрорайонів Позняки-4, 4-а та Позняки-2 проводитимуть безстрокову акцію по збереженню від засипання забудовником водойми, яка знаходиться біля перетину вулиці Здолбунівської та проспекту П.Григоренка. Захід відбуватиметься за адресою: м АДРЕСА_1 на парній стороні пр АДРЕСА_2 поряд з його перетином з вулицею Здолбунівська, на березі водойми із заявленою кількістю учасників близько 20 осіб та проханням забезпечити охорону громадського порядку. Факт прийняття управлінням документального забезпечення КМДА вказаного звернення підтверджується відповідним штемпелем із відміткою уповноваженої особи. До звернення додані підписи мешканців вищевказаних мікрорайонів міста Києва, науково-експертний висновок щодо статусу озера «Качине» в Дарницькому районі міста Києва, докази розгляду вказаного питання органом місцевого самоврядування (т. 1 а.с. 218-250, т. 2 а.с. 1-94). Судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні зазначено, що роботи з встановлення огорожі та проведення підготовчих робіт були незаконно зупинені відповідачами, які зруйнували паркан та блокували в`їзд будівельної техніки, чим завдали позивачу значних збитків, а вказані обставини знайшли підтвердження дослідженням наданих позивачем фото- та відеоматеріалів, на яких зафіксовані дії відповідачів, що також було підтверджено свідками. Колегія суддів перевірила такі висновки районного суду та визнала їх неспроможними, оскільки вони не підтверджуються наявними у справі доказами. Допитані судом свідки дали в суді першої інстанції суперечливі показання. Так, свідки ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 кожен окремо, показали, що відбувалась мирна акція протесту громадян, мешканців мікрорайону проти незаконної забудови водойми без агресивних дій і спротиву забудовнику. Свідок ОСОБА_15 зазначив, що відповідачі будь-яких протиправних дій не вчиняли і не заходили на будівельний майданчик. Свідок ОСОБА_16 показав, що на місці події були присутні поліцейські та люди у формі, свідок ОСОБА_17 показав, що коли відбувалось руйнування паркану, осіб, яким висувають обвинувачення тоді не було, а проїзд був заблокований спорудою у вигляді барикади (т. 2 а.с. 138-142). Допитана районним судом свідок ОСОБА_18 показала, що 18 березня 2016 року біля 18.00 годин підійшла група молодих людей і почали деформувати паркан, руйнували паркан протягом 15 хвилин і потім розійшлись. Свідки ОСОБА_19 і ОСОБА_20 повідомили, що до озера приїхали машини із сміттям, викликали поліцію, працівники поліції говорили з водіями, вантажівки розвернулись і поїхали. Свідок ОСОБА_21 показав суду, що бачив як чоловіки спортивної статури, десь 50 осіб, зруйнували паркан, а присутні працівники поліції не втручались (т. 2 а.с. 152-156). Свідки ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , кожен окремо, показали, що відповідачі забудовнику не перешкоджали, руйнували паркан хлопці віком років 30, не офісної статури. Свідок ОСОБА_24 зазначив, що ОСОБА_1 перешкоджав роботі будівельної техніки, зокрема, просив показати дозвільні документи на будівництво (т. 2 а.с. 162-165). Допитана судом свідок ОСОБА_25 показала, що 18 березня 2016 року був зруйнований паркан, були молодики у балаклавах, ОСОБА_4 сидів, лежав, своїм авто загороджував проїзд транспорту. Це не був мирний протест, кидали пісок, каміння. Коли побачили, що техніка почала заїжджати ОСОБА_2 впала, ОСОБА_3 почала кричати, що б'ють жінок. Свідок ОСОБА_26 показала, що бачила, як ОСОБА_27 своїм авто блокував проїзд, ОСОБА_3 кричала, ОСОБА_28 ходив з телефоном питав супровідні листи у водіїв, ОСОБА_29 сідала та лягала перед технікою (т. 2 а.с. 215-219). Такі ж за змістом покази зазначили допитані судом свідки ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , свідок ОСОБА_32 повідомив суду, що бачив як активісти кидались під колеса, коли і хто руйнував паркан не бачив (т. 2 а.с. 235-237, т. 3 а.с. 55-58). У матеріалах справи знаходиться наданий позивачем носій інформації, на якому міститься відеозапис подій загальною тривалістю 3 хвилини 16 секунд. За змістом вказаного відеозапису, містяться вибіркові відеокадри із зображеннями кожного з відповідачів, які в присутності працівників Національної поліції України спілкуються із іншими громадянами та працівниками будівельного майданчику. При цьому, зафіксовані на відео: разове падіння ОСОБА_2 , короткочасне перебування на дорозі ОСОБА_4 , звернення відповідача ОСОБА_33 до водія самоскиду і до присутніх поруч працівників поліції щодо перевірки наявності дозволу на скид будівельного сміття, емоційна поведінка ОСОБА_3 , не свідчать про вчинення ними винних та(або) протиправних дій, які призвели до завдання матеріальної шкоди позивачу у заявленому останнім розмірі. Короткочасна відеофіксація подій сутички між громадянами на якій зазначено знаходження ОСОБА_5 виходять за межі предмету доказування по цій справі, оскільки до ОСОБА_5 вимог у цьому провадженні не заявлено, а про наявність відповідачів у цих сутичках позивачем не зазначено (т. 2 а.с. 118). Тому, за змістом показань допитаних судом свідків і наданого до справи відеозапису, відсутнє підтвердження обставин, на які посилався позивач, зокрема, що відповідачами у даній справі завдано майнової шкоди позивачу на суму 67531,20 грн. шляхом знищення паркану та на суму 12 8250 грн. перешкоджанням будівництву, зокрема, блокування проїзду транспортних засобів. Судом встановлено і вказане підтверджується наявними у справі доказами, що під час акції протесту громадян, на якій були присутні відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , були присутні також працівники поліції. При цьому, будь-яких доказів фіксації працівниками поліції протиправних дій саме відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та складання відносно останніх протоколів за скоєння адміністративних правопорушень, у т.ч. щодо ОСОБА_4 , який за твердженням позивача блокував своїм автомобілем дорогу, до суду не надано і судом таких не встановлено. Крім того, позивачем не обґрунтовано підстав розподілу стягнення суми завданої майнової шкоди з ОСОБА_4 - 100 000,20 грн.; з ОСОБА_1 - 31 927,00 грн.; з ОСОБА_2 - 31 927,00 грн.; з ОСОБА_3 - 31 927,00 грн. Отже, для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність одночасно усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки, шкоди, причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою, вини. Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи. Під шкодою розуміється майнова шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стає об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди. Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за вини заподіювача шкоди (умислу або необережності). Відсутність будь-якої з цих умов є підставою для звільнення особи від відповідальності, якщо інше не встановлено законом. Колегія суддів вважає, що відповідачами спростовано доводи позивача про вину відповідачів та протиправність їхніх дій, направлених на знищення паркану та перешкоджання господарській діяльності позивача. Таким чином, рішення суду першої інстанції ухвалене при неповному з`ясуванні обставин справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, що призвело до помилкових висновків та ухвалення необґрунтованого рішення суду. Помилковим є і висновок районного суду про покладення на відповідачів солідарного зобов`язання щодо стягнення на користь позивача сплаченого останнім судового збору. Інші доводи скарг цих висновків не спростовують, тому колегія суддів їх відхилила. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, а оскаржуване рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Відповідно до ч. 1, п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача. Таким чином, на підставі ст. 141 ЦПК України позивач має відшкодувати ОСОБА_4 - 2250,00 грн., ОСОБА_1 - 718,35 грн., ОСОБА_3 - 718,35 грн. та ОСОБА_2 - 718,35 грн. судового збору за розгляд справи судом апеляційної інстанції. Керуючись ст. 367, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст. 376, ст.ст. 381-384 ЦПК України, - п о с т а н о в и в : Апеляційні скарги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 - задовольнити частково. Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 05 вересня 2019 року скасувати, ухвалити нове. Відмовити у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «БК «Азур груп» до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: Комунальне підприємство з питань будівництва житлових будинків про стягнення матеріальної шкоди. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «БК «Азур груп» (код ЄДРПОУ - 37312682), на користь ОСОБА_4 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 )2250,00 грн. (дві тисячі двісті п`ятдесят) грн., ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 ) 718 (сімсот вісімнадцять) грн. 35 коп., ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_3 ) 718 (сімсот вісімнадцять) грн. 35 коп., ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_4 ) 718 (сімсот вісімнадцять) грн. 35 коп.судового збору за розгляд справи апеляційним судом. Постанова набирає законної сили негайно з моменту прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Дата складання повного судового рішення - 27 січня 2020 року. Судді Київського апеляційного суду: Б.Б. Левенець В.М. Ратнікова О.В. Борисова