Постанова 4824 № 760/28980/19

ПОСТАНОВА І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 24 січня 2020 року м. Київ справа № 760/28980/19 провадження № 22-ц/824/12/20 Київський Апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: Іванової І.В. (суддя-доповідач), Матвієнко Ю.О., Мельника Я.С. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Солом`янського районного суду міста Києва від 29 жовтня 2019 року про повернення заяви ОСОБА_1 про забезпечення доказів, встановив: У жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою про забезпечення доказів, в якій просила витребувати у судді Солом`янського районного суду міста Києва Усатової І.А. завірений нею пакет документів, долучених до іншої справи № 760/26728/18, які 22 жовтня 2018 року на її вимогу направив із супровідним листом начальник Шевченківського РВ ДВС ГТУЮ у місті Києві Гоцій Б.І. В обґрунтування вимог ОСОБА_1 посилається на необхідність доведення обставин, які мають значення для іншої справи № 760/6763/19 і які матимуть значення для особи, яка може набути статусу позивача у даній справі. Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 29 жовтня 2019 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення доказів повернуто заявнику. Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, ОСОБА_1 звернулась до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та постановити нову, якою заяву про забезпечення доказів задовольнити, оскільки вважає оскаржувану ухвалу постановлено з порушенням норм процесуального права. Апеляційну скаргу мотивує тим, що суд першої інстанції не звернув своєї уваги на фактичні обставини та в порушення вимоги статей 5, 12, 13, 116, 263 ЦПК України дійшов висновку щодо необґрунтованості заяви, чим не сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи № 760/6763/19, проігнорував п. 15 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства, що регулюють провадження у справі до судового розгляду» від 12 червня 2009 року №

9. Скаржник зазначає, що вона обмежена у праві отримати по АДРЕСА_1 оригінал справи № 760/26728/18 і надати його по АДРЕСА_2 при розгляді справи № 760/6763/19, а місцевий суд, знаходячись на цій же вулиці, має право витребувати витяг із справи № 760/26728/18 (надані начальником Шевченківського РВ ДВС Гоцієм Б.І. копії документів із виконавчого провадження № 97234915). Крім того, ОСОБА_1 вказує про те, що проблемність в доведенні і полягає в необхідності терміново досліджувати докази, оскільки скарга у справі № 760/6763/19 може бути розглянута без даного речового доказу, та на її думку, такий доказ може в подальшому зникнути. Строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу не встановлювався. Згідно вимог ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційна скарга на ухвалу суду про повернення заяви розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. За таких обставин апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч.13 ст.7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість ухвали суду в межах апеляційного оскарження, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення частково з таких підстав. Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що заява про забезпечення доказів не містить належного обґрунтування необхідності забезпечення доказів у запропонований спосіб, а саме заявником не вказано про обставини, що свідчать про підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання або подання відповідних доказів стане згодом неможливим чи утрудненим. Оскільки заявником при подачі заяви про забезпечення доказів не було дотримано вимог ст.ст. 116, 117 ЦПК України, суд дійшов висновку про повернення заяви заявнику. Однак, колегія суддів не в повній мірі погоджується з висновком суду першої інстанції, з наступних підстав. Підстави і порядок забезпечення доказів, вимоги до заяви про забезпечення доказів, а також порядок розгляду судом заяви про забезпечення доказів унормовано у ст.ст. 116-119 ЦПК України. Згідно вимог ч. 1 ст. 116 ЦПК України суд за заявою учасника справи або особи, яка може набути статусу позивача, має забезпечити докази, якщо є підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання або подання відповідних доказів стане згодом неможливим чи утрудненим. Процесуальний механізм забезпечення доказів, зокрема шляхом їх витребування, призначений для того, щоб отримати/зберегти ті докази, щодо яких існують достатні підстави вважати, що з часом їх може бути безповоротно втрачено. Забезпечення доказів - це не тільки спосіб здобути докази, які стосуються предмету доказування і мають значення/потрібні для вирішення справи, але насамперед спосіб одночасно запобігти їх ймовірній втраті у майбутньому. Щодо останнього, то ризик такої втрати повинен ґрунтуватися на об`єктивних фактах і тільки в сукупності усіх наведених умов суд може вжити заходів для забезпечення доказів. Разом з тим, заяву про забезпечення доказів, подану в порядку ст.ст. 116-117 ЦПК України, слід відрізняти від клопотання про витребування доказів, яке може бути подане учасником справи у відповідності до ст. 84 ЦПК України, оскільки вони є різними за своєю правовою природою. Так, відповідно до Великого тлумачного словнику української мови «забезпечувати» - це створювати надійні умови для здійснення чого-небудь, захищати, охороняти кого-, що-небудь від небезпеки. «Витребувати» - одержувати щось на вимогу, запропонувати комусь з`явитися, викликати листом. Отже, потрібно розрізняти витребування доказів як спосіб забезпечення доказів, що в майбутньому можуть бути втрачені або їх подання виявиться ускладненим (ст.ст. 116-119 ЦПК України), та витребування доказів як допомогу суду особам, котрі беруть участь у справі, у поданні відповідно доказу, який неможливо отримати самостійно (ст. 84 ЦПК України). Зі змісту поданої ОСОБА_1 заяви про забезпечення доказів вбачається, що остання просила витребувати докази (пакет документів) з іншої судової справи, оскільки вона не може самостійно їх отримувати. Такі вимоги по суті є клопотанням про витребування доказів, адже наведені обставини свідчать про, те що заявник тривалий час не може отримати документи, а не про те, що такі докази у майбутньому не вдасться отримати взагалі. Заявником не наведено підстав для забезпечення цих доказів відповідно до наведених вище положень ЦПК України. Крім того, згідно даних Єдиного державного реєстру судових рішень, ОСОБА_1 протягом десяти днів не зверталась до суду з відповідною позовною заявою у даній справі, як того вимагає ч. 5 ст. 116 ЦПК України. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують і не дають підстав вважати, що оскаржувана ухвала постановлена з порушенням норм процессуального права. Згідно з вимогами ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Згідно з вимогами ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, порушення норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини. Отже, суд першої інстанції по суті прийшов до правильного висновку про повернення заяви ОСОБА_1 про забезпечення доказів, проте, виходив при цьому із невірних мотивів. Керуючись ст. ст. 7, 374, 376, 381, 382, 384 ЦПК України, Київський Апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах, постановив : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Ухвалу Солом`янського районного суду міста Києва від 29 жовтня 2019 року змінити в мотивувальній частині, виклавши її в редакції цієї постанови. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Головуючий: Судді :