Постанова 4804 № 2-454/2006

Єдиний унікальний номер 2-454/2006 Номер провадження 22-ц/804/6/20 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 27 січня 2020 року м. Бахмут Донецький апеляційний суд у складі: головуючого судді Космачевської Т.В., суддів: Агєєва О.В., Будулуци М.С., за участю секретаря судового засідання Цимбала Д.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Бахмуті Донецької області апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 , на ухвалу Димитровського міського суду Донецької області від 14 березня 2017 року, постановлену судом у складі головуючого судді Клепки Л.І. в місті Мирнограді Донецької області, у справі номер 2-454/2006 за заявою ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, В С Т А Н О В И В: У лютому 2017 року до Димитровського міського суду Донецької області звернувся ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 , із заявою про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 19 вересня 2006 року Димитровським міським судом видано виконавчі листи про стягнення 10000,00 грн моральної шкоди, 2419,02 грн та 956,30 грн матеріальної шкоди та щомісячного відшкодування в розмірі 609,64 грн на виконання рішення суду від 01.12.2006 року за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди. В зв`язку з повним виконанням рішення виконавче провадження було закрито. Однак, незважаючи на це, стягувачу за його заявою на підставі рішення Димитровського міського суду від 19 вересня 2016 року, залишеного без змін апеляційною інстанцією, видано два дублікати виконавчих листів про стягнення з ОСОБА_1 на його користь моральної шкоди в розмірі 10000,00 грн та на відшкодування щомісячних платежів у сумі 609,64 грн. Заявник просив суд визнати дублікат виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, оскільки видача дублікату виконавчого листа призведе до подвійного стягнення. Ухвалою Димитровського міського суду Донецької області від 14 березня 2017 року в задоволенні заяви ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 , про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню - відмовлено. Із вказаною не ухвалою не погодився ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 , та 24 березня 2017 року подав апеляційну скаргу, в якій просив апеляційний суд скасувати ухвалу Димитровського міського суду Донецької області від 14 березня 2017 року та визнати дублікат виконавчого листа, що виданий на підставі ухвали Димитровського міського суду Донецької області від 19 березня 2016 року таким, що не підлягає виконанню. Доводами апеляційної скарги наведено, що рішення суду за виконавчим листом у справі №2-454 від 01.12.2006 року фактично виконано. Вважає, видання дублікату виконавчого листа помилковим та таким, що призведе до подвійного стягування, а тому потрібно визнати дублікат виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню. ОСОБА_1 в судове засідання апеляційного суду не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, відповідно до ст.ст. 128, 130 ЦПК України, отримавши 18 січня 2020 року судову повістку, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 123, том 3) . ОСОБА_3 в судове засідання апеляційного суду не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, відповідно до ст.ст. 128, 130 ЦПК України, отримавши 18 січня 2020 року судову повістку, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 124, том 3). Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Тому апеляційний суд вважає можливим розглянути справу за відсутністю сторін. Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до статей 13 і 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно до вимог ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судом встановлено і це вбачається з матеріалів цивільної справи, що рішенням Димитровського міського суду Донецької області від 01.12.2006 року №2-454/2006 з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 на відшкодування шкоди, спричиненої здоров`ю в результаті скоєного злочину, стягнуто одноразово з 02.08.2006 року по 01.12.2006 року в відшкодування втраченого заробітку 2419,02 грн, а починаючи з 01.12.2006 року по 609,64 грн щомісячно, матеріальну шкоду в розмірі 956,30 грн та на відшкодування моральної шкоди - 10000 грн (а.с. 3-7, том 1). Постановами заступника начальника ВДВС Димитровського міського управляння юстиції про відкриття виконавчого провадження від 06.04.2007 року та 13.09.2007 року відкрите виконавче провадження з виконання за виконавчим листом №2-454 виданого 01.12.2006 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 10000,00 грн, 2419,02 грн, 956,30 грн та щомісячно 609,64 грн (а.с. 8, 9, том 1). Постановами головного державного виконавця ВДВС Димитровського міського управляння юстиції про закінчення виконавчого провадження від 22.11.2012 року виконавчі провадження з примусового виконання за виконавчим листом №2-454 виданого 21.03.2007 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 10000,00 грн та 609,64 грн закінчено через направлення виконавчих проваджень до відділу ДВС Ворошиловського РУЮ м. Донецьк (а.с. 14, 15, 22, 23, 18, том 1). З письмового повідомлення Слов`янського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Донецькій області, який виконує функції Ворошиловського відділу державної виконавчої служби м. Донецька, від 30.08.2016 року вбачається, що на підставі виконавчого листа №2-454/2006 від 16 січня 2013 року відкрито виконавче провадження про стягнення з ОСОБА_1 10000,00 грн, у відкритті виконавчого провадження по виконавчому листу №2-454/2006 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 щомісячно 609,64 грн відмовлено, проте доступ до вказаних виконавчих проваджень на теперішній час відсутній, у зв`язку з проведенням активної фази АТО на території Донецької області, тому підтвердити втрату або наявність виконавчих проваджень та виконавчих документів є неможливим (а.с. 10, том 1). Відповідно до ухвали Димитровського міського суду від 19 вересня 2016 року ОСОБА_3 видано дублікати виконавчих листів на підставі рішення Димитровського міського суду від 01.12.2006 року про стягнення з ОСОБА_1 на його користь в відшкодування моральної шкоди, спричиненої ушкодженням здоров`ю, в розмірі 10000,00 грн та стягнення щомісячних платежів в відшкодування втраченого заробітку в розмірі 609,64 грн, починаючи з 01.12.2006 року (а.с. 25-26, том 1). Згідно з ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 26 грудня 2016 року ухвалу Димитровського міського суду від 19.09.2016 року залишено без змін (а.с. 128-131, том 1). Відповідно до постанови Верховного Суду від 4 вересня 2019 року ухвалу Димитровського міського суду від 19.09.2016 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 26 грудня 2016 року залишено без змін (а.с. 251-254, том 1). Відмовляючи в задоволенні заяви про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, суд першої інстанції виходив з відсутності підстав для її задоволення, оскільки виконавче провадження триває. Такий висновок суду першої інстанції є правильним та таким, що відповідає обставинам справи та вимогам закону. Відповідно до частини першої статті 370 ЦПК України 2004 року в редакції, чинній на час розгляду справи судами, замість втраченого оригіналу виконавчого листа або судового наказу суд, який видав виконавчий лист або судовий наказ, має право за заявою стягувача або поданням державного виконавця видати його дублікат. Дублікатом називається документ, який видається замість втраченого оригіналу і має силу первісного акта. Від останнього його відрізняє спеціальна позначка «Дублікат». При розгляді питання про видачу дубліката перевіряється чи не виконано рішення, чи не втратило воно законної сили. У випадку часткового виконання змінювати у дублікаті загальну суму не можна. Це враховується в ході подальшого виконавчого провадження. Нормами статті 432 ЦПК України (ст. 369 ЦПК України 2004 року в редакції, чинній на час розгляду справи судом) передбачено, що суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню. Підстави для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, визначені в частині другій статті 432 ЦПК України (частині четвертій статті 369 ЦПК України 2004 року), якщо: а) його було видано помилково; б) якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою; в) з інших причин. Наведені підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, поділяються на дві групи: матеріально-правові (зобов`язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов`язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання) та процесуально-правові, до яких відносяться обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі за нею виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред`явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред`явлення цього листа до виконання. Відповідно до частини п`ятої статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. У пункті 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду. Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий судовий розгляд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що випливає зі змісту статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, згідно з прецендентною практикою Європейського суду з прав людини право на виконання судового рішення є складовою права на доступ до суду, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина судового розгляду (рішення від 20 липня 2004 року у справі «Шмалько проти України» (Shmalko v. Ukraine, № 60750/00, § 43). З огляду на наведене, суд повно і всебічно дослідив наявні у справі докази та дав їм належну правову оцінку, правильно встановив обставини справи, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального і процесуального права. Отже, суд першої інстанції, на підставі наданих доказів та у відповідності із встановленими судом фактичними обставинами справи, дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення («Серявін та інші проти України» (Seryavin and Others v. Ukraine) від 10 лютого 2010 року, заява №4909/04). Відтак, підстав для скасування судового рішення не вбачається. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 , залишити без задоволення, ухвалу Димитровського міського суду Донецької області від 14 березня 2017 року про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, - без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України. Судді: Повне судове рішення складено 27 січня 2020 року. Суддя: