Постанова 4818 № 643/7680/18

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ Постанова Іменем України Справа № 643/7680/18 Провадження № 22-ц/818/884/20 21 січня 2020 року м. Харків Харківський апеляційний суд в складі колегії: головуючого - Сащенко І.С. суддів - Коваленко І.П., Овсяннікової А.І. за участю секретаря Іманвердізаде А.А. учасники справи: заявник - Харківська міська рада, заінтересована особа - Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Харкові апеляційну скаргу Харківської міської ради на рішення Московського районного суду міста Харкова від 24 жовтня 2019 року (суддя Букреєва І. А.) по справі за заявою Харківської міської ради, заінтересована особа - Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради про визнання спадщини відумерлою та передачу нерухомого майна у комунальну власність територіальної громади м. Харкова,- встановив: У червні 2018 року до суду надійшла вказана заява, в якій представник заявника просив визнати відумерлою спадщину - квартиру АДРЕСА_1 , яка відкрилась ІНФОРМАЦІЯ_1 після смерті ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та передати відумерлу спадщину у комунальну власність територіальної громади м. Харкова в особі ХМР. В обґрунтування вимог посилався на те, що відповідно до листа КП «Жилкомсервіс» квартира АДРЕСА_1 приватизована, комунальна, однокімнатна, загальною площею 32,40 кв.м., житловою площею 16,60 кв.м. За даними довідки з місця мешкання про склад сім`ї та прописку, наданої КП «Жилкомсервіс» в квартирі АДРЕСА_1 була зареєстрована ОСОБА_1 , знята з реєстрації у зв`язку зі смертю. Згідно листа Харківського міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Харківській області від 21.07.2017 року № 7645/15.10-04-06 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що 08.06.2017 року Харківським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Харківській області складено актовий запис про смерть № 8455. Представник заявника в судовому засіданні заяву підтримав в повному обсязі, просив її задовольнити. Представник заінтересованої особи - Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна в судове засідання не з`явився. Рішенням Московського районного суду міста Харкова від 24 жовтня 2019 року в задоволенні заяви ХМР відмовлено. Не погодившись з вказаним рішенням суду ХМР звернулась до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення скасувати та постановити нове, яким заяву залишити без розгляду через наявність спору про право. Скарга мотивована неповним з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи; порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази родинного зв`язку ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , які подали заяви про прийняття спадщини. Правом на надання відзиву сторони по справі не скористались. Вислухавши доповідь судді, пояснення осіб, що з`явилися, вивчивши апеляційну скаргу та матеріали справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Встановлено, що спірна квартира № 329 загальною площею 32,40 кв.м., житловою площею 16,60 кв.м. в будинку АДРЕСА_1 була зареєстрована на праві приватної власності за ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право власності на житло № 5-96-80703, виданого 07.10.1996 року Харківським міським центром приватизації державного житлового фонду. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 померла, актовий запис № 8455 від 08.06.2017 року, яка на час смерті була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . Як на підставу заявлених вимог Харківська міська рада посилалася на те, що з моменту смерті власників квартири АДРЕСА_1 правовстановлюючі документи, в тому числі документи про прийняття спадщини до КП «Жилкомсервіс» ніхто не надавав. До теперішнього часу спадщина, що відкрилася після смерті ОСОБА_1 , ніким із спадкоємців не прийнята. Відповідно до ч.1 ст. 1277 ЦК України у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття орган місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини зобов`язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою. Підставами визнання спадщини відумерлою є: 1) фізична відсутність спадкоємців за заповітом та (або) за законом; 2) позбавлення їх права на спадкування або усунення від права на спадкування; 3) відмова від прийняття спадщини спадкоємцями за заповітом та (або) за законом; 4) неприйняття спадщини спадкоємцями за заповітом та (або) за законом. Відумерлість спадщини означає, що на спадкове майно, яке залишилося після смерті спадкодавця ніхто з його спадкоємців не претендує з будь-яких причин: у спадкодавця може не бути спадкоємців за законом; усі спадкоємці, як за законом, так і за заповітом відмовилися від прийняття спадщини або не встигли прийняти її, або усі спадкоємці усунені від спадщини. Згідно ст. ст. 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст. 1218 ЦК України). Матеріали справи свідчать про те, що 10.01.1986 року ОСОБА_1 на випадок своєї смерті склала заповіт, за яким грошові кошти заповідала ОСОБА_5 та ОСОБА_6 (а.с. 78). Після смерті ОСОБА_1 у шостій ХДНК 19.07.2017 року заведена спадкова справа № 454/2017, яка зареєстрована в книзі обліку та реєстрації спадкових справ за № 1234 . Відповідно до ст. 388 ЦПК України суд, встановивши, що спадкоємці за заповітом і за законом відсутні або спадкоємці усунені від права на спадкування, або спадкоємці не прийняли спадщину чи відмовилися від її прийняття, ухвалює рішення про визнання спадщини відумерлою та про передачу її територіальній громаді відповідно до закону. Рішення про визнання спадщини відумерлою можливе лише у разі безумовного встановлення таких фактів, що на спадкове майно, яке залишилося після смерті спадкодавця, ніхто зі спадкоємців в силу різних причин не претендує, або спадкоємці фактично чи юридично взагалі відсутні, внаслідок чого (неможливості спадкування) територіальна громада за місцем відкриття спадщини на підставі рішення суду стає законним правонаступником (не спадкоємцем) померлої особи в частині тих прав та обов`язків, які залишилися після її смерті. Разом з тим встановлено, що із заявами про прийняття спадщини звернулися ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Крім того, за даними Спадкового реєстру виявлено наявність заповіту від імені ОСОБА_1 , посвідченого 10.01.1986 року Першою Харківською державною нотаріальною конторою за № 5-3-4. Постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії нотаріусом не приймалися. Суд першої інстанції врахувавши зазначені обставини правильно дійшов висновку про відсутність підстав для визнання спадщини відумерлою та передачу нерухомого майна у комунальну власність територіальної громади міста Харкова, оскільки наявність осіб, які звернулися із заявами про прийняття спадщини, щодо яких не прийняті рішення, виключає можливість застосування до правовідносин положень ст. 1277 ЦК України. Доводи апеляційної скарги про наявність спору про право та про те, що відповідно до ч. 6 ст. 294 ЦПК України суд першої інстанції мав залишити заяву ХМР без розгляду, колегія суддів не приймає. Відповідно до ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Заява про визнання спадщини відумерлою не може бути розглянута в іншому порядку, ніж в окремому провадженні - тільки за відсутності спадкоємців, оскільки територіальна громада в цьому випадку стає правонаступником померлого, а не його спадкоємцем. При цьому наявність спору про право може свідчити тільки про те, що після смерті померлої особи залишилися спадкоємці. Апеляційна скарга не містить нових фактів чи засобів доказування, які б спростовували висновки суду першої інстанції. Наведені в апеляційній скарзі доводи фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди позивача з висновками суду першої інстанції, а тому не дають підстав для висновку про неправильне застосування місцевим судом норм матеріального і процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Згідно положень ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 374 ч.1п.1, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд, - постановив: Апеляційну скаргу Харківської міської ради - залишити без задоволення. Рішення Московського районного суду міста Харкова від 24 жовтня 2019 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 27.01.2020 року. Головуючий І.С. Сащенко Судді А.І.Овсяннікова І.П. Коваленко