Постанова 4803 № 202/7974/17

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/1787/20 Справа № 202/7974/17 Суддя у 1-й інстанції - Бєльченко Л. А. Доповідач - Макаров М. О. Категорія 39 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 січня 2020 року м. Дніпро Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі: головуючого - судді Макарова М.О. суддів - Демченко Е.Л., Куценко Т.Р. при секретарі - Керімовій-Бандюковій Л.К. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 15 жовтня 2019 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , в інтересах якої діє законний представник ОСОБА_3 , треті особи: перша Дніпровська державна нотаріальна контора, орган опіки та піклування Управління служби у справах дітей Соборної районної у місті Дніпрі ради про визнання права на спадкування шляхом зміни черговості та визнання права власності в порядку спадкування за законом, - В С Т А Н О В И Л А: У грудні 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду з даним позовом в обґрунтовування якого зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її рідна сестра ОСОБА_4 . Після її смерті залишилося спадкове майно у вигляді: квартири АДРЕСА_1 і 1/2 частини квартири АДРЕСА_2 . Заповіту на випадок смерті ОСОБА_4 не залишила. Єдиним спадкоємцем першої черги за законом на час смерті ОСОБА_4 залишився її син ОСОБА_5 , який не встиг прийняти спадщину після смерті матері, оскільки помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . У встановлений законом строк до нотаріуса про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 звернулася вона, ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , яка є онукою померлої. Постановою державного нотаріуса Першої дніпровської державної нотаріальної контори Білецькою В.І. їй, позивачеві, відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_4 , оскільки є спадкоємець за законом першої черги. Також позивач зазначила, що син спадкодавця ОСОБА_5 за час життя зловживав спиртними напоями і наркотичними засобами, знущався над матір`ю, заподіював їй тілесні ушкодження; не піклувався про неї, матеріально не допомагав; за насильство в сім`ї притягався до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 173-2 КпПУ. ОСОБА_5 ніде не працював, брав участь у складі Збройних сил України у антитерористичній операції на території Донецької і Луганської областей, але через негативну поведінку був звільнений. Через те, що ОСОБА_5 майже всю пенсію забирав у своєї матері ОСОБА_4 , єдиним джерелом існування останньої була допомога з її, позивача, сторони. Зокрема, вона оплачувала комунальні послуги у обох квартирах ОСОБА_4 , піклувалася про неї, придбувала ліки, продукти харчування та інші необхідні речі. В той час як ОСОБА_4 у зв`язку з похилим віком і через поганий стан здоров`я, зумовлений тяжкими хворобами, фізично і матеріально забезпечити себе не могла і потребувала стороннього догляду, піклування і допомоги, ОСОБА_2 і її мати ОСОБА_3 за життя ОСОБА_4 також як і ОСОБА_5 не переймалися її долею, не виконували своїх обов`язків щодо неї, навіть не були присутні на похоронах померлої. Єдиним хто надавав допомогу ОСОБА_4 , піклувався про неї, матеріально забезпечував, була вона, рідна сестра, позивач у справі. Тому, посилаючись на положення ст. 1259 ч.2 ЦК України, просила суд шляхом зміни черговості одержання права на спадкування з другої черги на першу чергу, визнати за нею право на спадкування після смерті померлої ОСОБА_4 на рівні спадкоємця першої черги за законом і визнати за нею право власності на 1/ 2 частину квартири АДРЕСА_1 і 1/4 частину квартири АДРЕСА_2 , що залишилися після смерті спадкодавця. Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 15 жовтня 2019 року у задоволенні позову відмовлено. Рішення суду мотивовано тим, що правові підстави для одержання позивачем права на спадкування із спадкоємцем першої черги ОСОБА_2 відсутні, у зв`язку з чим суд приходить до висновку про відмову позивачеві у задоволенні позову повністю. Посилання позивача на неналежну поведінку сина ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , щодо спадкодавця, не спростовує висновків суду про безпідставність позовних вимог ОСОБА_1 . В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просила рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити її позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Апеляційна скарга мотивована тим, що судом було допущене неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, належно не з`ясував судового розгляду, було не доведено обставини, що мають значення для справи, та які суд вважав встановленими, а тому рішення суду є незаконним та необґрунтованим, та таким, що порушує її права, гарантовані законодавством України. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, з наступних підстав. Так, судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_4 . Після її смерті відкрилася спадщина на квартиру АДРЕСА_1 і 1/2 частину квартири АДРЕСА_2 (а.с.13,14,16,43). На момент смерті ОСОБА_4 був живим її син, ОСОБА_5 , але ІНФОРМАЦІЯ_2 останній помер (а.с. 119,121). Із заявами про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 до Першої дніпровської державної нотаріальної контори в установлений законом строк звернулась онука спадкодавця, яка є донькою ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , відповідач у справі, а також звернулась рідна сестра ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , позивач у справі (а.с.113-126). ОСОБА_2 також звернулась із заявою про прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 104-112). Відмовляючи у задоволенні позову, районний суд обґрунтовано виходив з того, що правові підстави для одержання позивачем права на спадкування із спадкоємцем першої черги ОСОБА_2 відсутні, у зв`язку з чим суд приходить до висновку про відмову позивачеві у задоволенні позову повністю. Посилання позивача на неналежну поведінку сина ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , щодо спадкодавця, не спростовує висновків суду про безпідставність позовних вимог ОСОБА_1 . Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне. Згідно положень ст.1216, ст.1217, ч.ч.1, 2 ст.1220, ст.1258, ст.1261, ст.1262, ч.1 ст.1265, ч.1 ст.1268, ч.1 ст.1269, ч.1 ст.1270, ч.1 ст.1296 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу). Спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу. У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки. У другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері. Статтею 1259 ЦК України передбачено зміна черговості одержання права на спадкування. Так частиною 2 цієї статті встановлено, що фізична особа, яка є спадкоємцем за законом наступних черг, може за рішенням суду одержати право на спадкування разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, за умови, що вона протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані. Підставами для задоволення позову щодо зміни черговості одержання спадкоємцями за законом права на спадкування є сукупність наступних юридичних фактів, встановлених у судовому порядку: 1) здійснення опіки над спадкоємцем, тобто надання йому нематеріальних послуг (спілкування, поради та консультації, поздоровлення зі святами, тощо); 2) матеріальне забезпечення спадкодавця; 3) надання будь-якої іншої допомоги спадкодавцеві, тобто такої допомоги, яка має матеріалізоване вираження - прибирання приміщення, приготування їжі, ремонт квартири; 4) тривалий час здійснення дій, визначених у пунктах 1-3; 5) безпорадний стан спадкодавця, тобто такий стан, під час якого особа неспроможна самостійно забезпечувати свої потреби, викликаний похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом. Для задоволення такого позову необхідна наявність всіх п`яти вищезазначених обставин. Згідно роз`яснень, які містяться у п.6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування» під безпорадним слід розуміти стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування. А згідно положень ч.1, 6 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. В позовній заяві, так і в апеляційній скарзі, ОСОБА_1 зазначає, що син померлої вів аморальний спосіб життя, постійно зловживав алкогольними напоями, постійно знущався над матір`ю. Єдиною хто надавав допомогу була вона ОСОБА_1 . Проте, позивачем не надано належних доказів на підтвердження тих обставин, що вона протягом тривалого часу матеріально забезпечувала та надавала іншу допомогу померлій ОСОБА_4 , яка через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво перебувала у безпорадному стані. Вказані обставини, не є безумовною підставою для задоволення позовних вимог щодо зміни черговості. Доказів, на підтвердження факту надання безпосередньо позивачкою допомоги спадкодавцю, з урахування сукупності п`яти складових, які визначені у ст.1259 ЦК України, ані суду першої інстанції, ані апеляційному суду надано не було. За таких обставин, ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, враховуючи вказані норми матеріального права, встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, дійшов обґрунтованого висновку щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог, оскільки позивачем не доведено належними та допустимими доказами наявність вище перелічених юридичних фактів у їх сукупності, за наявності яких у позивача могло виникнути право на зміну черговості спадкування з підстав, передбачених ч.2 ст.1259 ЦК України. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують. Рішення суду ухвалене з додержанням вимог матеріального та процесуального права. Згідно положень ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 15 жовтня 2019 року - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Головуючий суддя М.О. Макаров Судді Е.Л. Демченко Т.Р. Куценко