Постанова 4805 № 296/11132/18

УКРАЇНА Житомирський апеляційний суд Справа №296/11132/18 Головуючий у 1-й інст. Сингаївський О. П. Категорія 61 Доповідач Шевчук А. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 січня 2020 року Житомирський апеляційний суд у складі: головуючої судді Шевчук А.М., суддів: Талько О.Б., Коломієць О.С., з участю секретаря судового засідання Баліцької Т.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі цивільну справу №296/11132/18 за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Житомирської міської ради про визнання рішення незаконним за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 09 вересня 2019 року, яке ухвалене під головуванням судді Сингаївського О.П. у м. Житомирі, в с т а н о в и в: У листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до виконавчого комітету Житомирської міської ради. Просила визнати незаконним рішення виконкому Житомирської міської ради від 03 березня 2018 року №229 в частині відмови у взятті її на квартирний облік для одержання жилої площі у міськвиконкомі та зобов`язати відповідача включити її до списку першочергового та позачергового одержання жилих приміщень. Свої вимоги обґрунтовувала тим, що вона разом із дочкою ОСОБА_2 , зятем ОСОБА_3 та онуком ОСОБА_4 згідно з ордером отримала трикімнатну квартиру жилою площею 39,89 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 ). Наразі сім`я складається із шести чоловік - вона, донька ОСОБА_2 , зять ОСОБА_3 , онук ОСОБА_4 , онука ОСОБА_5 та правнучка ОСОБА_6 . Оскільки вона не перебувала на квартирному обліку, то звернулася до відповідача із заявою про взяття її на квартирний облік, включення до списків першочергового та позачергового одержання жилих приміщень і упорядкування черги за місцем проживання. Рішенням від 03 березня 2018 року №229 виконком відмовив їй у взятті на квартирний облік та включенні до відповідних списків. Вважає таку відмову незаконною з наступних підстав. Площа у квартирі на кожного члена сім`ї становить 6,3 кв.м на одну особу, в той час як норма житлової площі в Україні складає 13,65 кв.м на одну особу. Вважає, що у відповідності до положень частин першої та третьої статті 34 ЖК Української РСР має право на поліпшення житлових умов. Наполягає, що має пільги, як ветеран війни - учасник війни, ветеран праці та інвалід першої групи. Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 09 вересня 2019 року в задоволенні позову відмовлено. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу. Посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити у повному обсязі. На неї поширюються пільги, встановлені для ветеранів війни-учасників війни та ветеранів праці. Відповідно до довідки МСЕК вона має першу групу інвалідності та потребує постійного стороннього догляду, а тому їй необхідна одна ізольована кімната. Другу кімнату займає її донька ОСОБА_2 з чоловіком ОСОБА_3 . У третій кімнаті проживає онук ОСОБА_4 із своєю родиною, а також онука ОСОБА_5 зі своєю дитиною ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відповідно до Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР, потребуючими поліпшення житлових умов визнаються громадяни, які проживають в одній кімнаті по дві і більше сім`ї, незалежно від родинних відносин, або особи різної статі старші за 9 років, крім подружжя (в тому числі, якщо займане ними жиле приміщення складається більш як із однієї кімнати), а тому вважає, що має право на поліпшення житлових умов. Відзиву на апеляційну скаргу не подано. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідно до положень ст.367 ЦПК України, колегія суддів апеляційного суду доходить до висновку, що апеляційна скарга не може бути задоволена з огляду на наступне. Із матеріалів справи вбачається та судом установлено, що згідно з ордером №03555 серії АЖ ОСОБА_1 на сім'ю у складі чотирьох осіб, яка складається із неї, доньки ОСОБА_2 , зятя ОСОБА_3 та онука ОСОБА_4 , у 1988 році надана трикімнатна квартира жилою площею 37,89 кв.м за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.9). Наразі адреса даної квартири: АДРЕСА_3 . Матеріали справи не містять доказів того, що особи, які на час отримання трикімнатної квартири мали право самостійно здійснювати право на одержання жилого приміщення, заперечували б проти одержання даного житлового приміщення на сім'ю. Житло надано зі зняттям із квартирного обліку (а.с.55-58). Наразі позивач звернулася до відповідача із заявою про взяття її на квартирний облік у міськвиконкомі, тобто за місцем проживання (а.с.74). У заяві зазначила, що має пільги учасника війни (ВВВ). Рішенням виконавчого комітету Житомирської міської ради від 07 березня 2018 року №229 ОСОБА_1 відмовлено у взятті на квартирний облік для одержання жилої площі у міськвиконкомі з тих підстав, що вона забезпечена упорядкованою жилою площею за місцем проживання та реєстрації, із посиланням на підпункт 2.1 пункту 2 постанови виконкому Житомирської обласної Ради народних депутатів і президії обласної ради професійних спілок від 07 січня 1985 року №4 «Про ведення обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в області» (а.с.10). Із змістів ст.36 ЖК Української РСР та п.20 Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР, затверджених постановою Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 11 грудня 1984 року №470, слідує, що облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов, також здійснюється за місцем проживання у виконавчому комітеті міської ради. Із довідок ТОВ «Керуюча компанія «Домком Житомир» №№1106,1256,1255 та акту обстеження житлових умов від 02 липня 2019 року вбачається, що у трикімнатній квартирі житловою площею 37,89 кв.м за адресою: АДРЕСА_3 зареєстровані: наймач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2; донька наймача - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 зять наймача - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 онук наймача - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5; онука наймача - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6, та правнучка наймача - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_7 (а.с.8). Жиле приміщення є благоустроєним стосовно до умов даного населеного пункту та відповідає встановленим санітарним і технічним вимогам. Усі кімнати у квартирі ізольовані. Квартира знаходиться на третьому поверсі. Особовий рахунок відкритий на позивача та його розподіл не здійснений (а.с.54). Позивач є особою з інвалідністю першої групи загального захворювання та потребує постійного стороннього догляду (а.с.11). Також ОСОБА_1 облікована в Єдиному державному автоматизованому реєстрі осіб, які мають право на пільги, як учасник війни (а.с.80), а у акті обстеження зазначено, що позивач є ветераном війни (посвідчення НОМЕР_1) та ветераном праці (посвідчення НОМЕР_2) (а.с.81). Відповідно до пункту 11 Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР, затверджених постановою Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 11 грудня 1984 року №470 (надалі - Правила обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов), кожна сім'я може перебувати на квартирному обліку за місцем роботи одного з членів сім'ї (за їх вибором) та у виконавчому комітеті Ради народних депутатів за місцем проживання. На квартирний облік беруться громадяни, які потребують поліпшення житлових умов. Відповідно до частини першої ст.34 ЖК Української РСР та пункту 13 Правила обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, потребуючими поліпшення житлових умов визнаються громадяни, зокрема, забезпеченні жилою площею нижче за рівень, що визначається виконавчими комітетами обласних, Київської і Севастопольської міських ради народних депутатів разом із радами профспілок; які проживають у приміщенні, що не відповідає встановленим санітарним і технічним вимогам; які хворіють на тяжкі форми деяких хронічних захворювань, у зв`язку з чим не можуть проживати в комунальній квартирі або в одній кімнаті з членами своєї сім`ї; які проживають в одній кімнаті по дві і більше сім`ї, незалежно від родинних відносин, або особи різної статі старші за 9 років, окрім подружжя (в тому числі, якщо займане ними жиле приміщення складається більш як із однієї кімнати). Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 постанови виконкому Житомирської обласної Ради народних депутатів та президії обласної ради професійних спілок від 07 січня 1985 року №4 «Про ведення обліку громадян, потребуючих поліпшення житлових умов, та надання їм жилих приміщень у області» потребуючими поліпшення житлових умов вважаються громадяни, які забезпечені жилою площею нижче мінімального розміру 6 кв.м на кожного члена сім`ї (пункт 13). Окрім того, у додатку до постанови зазначено, що середня норма забезпеченості жилою площею у м. Житомирі - 7,5 кв.м. Зазначені рівні або показники не переглядалися уповноваженими органами. Разом із тим, стаття 47 ЖК Української РСР передбачає, що норма жилої площі в УРСР встановлюється у розмірі 13,65 кв.м на одну особу. Мінімальний розмір жилої площі 6 кв.м слід приймати до уваги при вирішенні питання щодо прийняття сім`ї на квартирний облік, а норми 7,5 кв.м. та 13,65 кв.м. слід ураховувати при вирішенні питання при наданні житлової площі на сім`ю. Так, при наданні житлової площі зі зняттям із квартирного обліку на кожного члена сім`ї має бути надана житлова площа не менш аніж 7,5 кв.м. на кожного члена сім`ї та не більше ніж 13,65 кв.м. на кожну особу, за виключенням, якщо жиле приміщення становить одну кімнату (однокімнатна квартира) або призначене для осіб різної статі. Отже, позивачу на сім`ю у складі чотирьох осіб у 1988 році була надана трикімнатна квартира житловою площею 37,89 кв.м із зняттям із квартирного обліку, оскільки на кожного члена її сім`ї припало 9,47 кв.м., що перевищувало середню норму забезпеченості (7,5 кв.м), а надання на кожного члена сім`ї площі у розмірі 13,65 кв.м. не є обов`язком за виключенням окремих випадків, які відсутні у даній справі. Наразі у трикімнатній квартирі житловою площею 37,89 кв.м зареєстрована позивач, її донька, зять, двоє онуків та правнучка, тобто шість осіб та кожний із них забезпечений житловою площею у розмірі 6,3 кв.м (37,89 : 6), що перевищує мінімальну норму, яка передбачена чинним законодавством, а тому суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні позову. Посилання в апеляційній скарзі на те, що позивач має право на додаткову жилу площу у вигляді кімнати або в розмірі десяти квадратних метрів, оскільки хворіє на тяжку форму хронічного захворювання не можуть бути прийняті до уваги, враховуючи, що положення ст.49 ЖК УРСР підлягають до застосування не на час вирішення питання про прийняття на квартирний облік, а на час надання житлового приміщення. Житлове приміщення, яким забезпечена позивач, відповідає встановленим санітарним і технічним вимогам, а тому підпункт 2 п.13 Правила обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, не може бути застосований для визнання позивача потребуючою поліпшення житлових умов. Позивач є особою з інвалідністю 1-ї групи, яка потребує стороннього догляду. У матеріалах справи відсутній медичний висновок про те, що хвороба перешкоджає тому, щоб із нею у кімнаті проживала інший член її сім`ї, наприклад, її донька ОСОБА_2 , а тому відсутні підстави й для застосування до спірних правовідносин положень підпунктів 3 та 7 п.13 Правила обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, а доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на положеннях чинного житлового законодавства. Такими, що потребують поліпшення житлових умов, визнаються також громадяни, які проживають у комунальній чи невпорядкованих стосовно умов даного населеного пункту квартирах, зокрема, учасники війни; працівники, які тривалий час сумлінно пропрацювали на одному підприємстві, в установі, організації (ветерани праці). Хоча позивач має статуси учасника війни та ветерана праці, але вона забезпечена житлом не у комунальній квартирі та квартира впорядкована стосовно умов м. Житомира, а тому й на підставі пункту 14 Правила обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, вона не може бути визнана такою, що потребує поліпшення житлових умов. Рішення виконкому, прийняте у межах наданих органу повноважень та з додержанням приписів чинного житлового законодавства є законним, а доводи апеляційної скарги із цього приводу безпідставні. Решта доводів апеляційної скарги стосовно вимоги зобов`язати виконком включити позивача до списків першочергового та позачергового одержання жилого приміщення є передчасним із урахуванням його похідного характеру від основного. Лише визнання особи потребуючою поліпшення житлових умов тягне віднесення її до відповідної черги. Ось тоді має значення наявність відповідного статусу, що пов`язується із часом надання житла (пункти 44,46 Правила обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов). Зокрема, у першу чергу надаються жилі приміщення тим громадянам, що перебувають на квартирному обліку - учасникам війни, а особи з інвалідністю 1 групи мають право на першочергове одержання житла лише, якщо інвалідність наступила внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання, а не загального захворювання. Поза чергою жилі приміщення надаються, знову ж таки, коли інвалідність настала внаслідок війни, а також особам, на яких поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Відповідно до ст.375 ЦПК України суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не змінюють та, із огляду на вищевикладене, додаткового правового обґрунтування не потребують, а тому рішення суду першої інстанції залишається без змін. Керуючись ст.ст.259,268,367-368,374-375,381-384 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 09 вересня 2019 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуюча Судді: Повний текст постанови складений 27 січня 2020 року.