Постанова 4857 № 500/1844/19

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 січня 2020 рокуЛьвівСправа № 500/1844/19 пров. № 857/12219/19 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді Ільчишин Н.В., суддів Гуляка В.В., Коваля Р.Й., за участі секретаря судового засідання Федак С.Р., розглянувши у судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Тернопільській області на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2019 року (головуючого судді Баб`юка П.М., ухвалене у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження о 10 год. 53 хв. в м. Тернопіль повний текст рішення складено 26.10.2019) у справі №500/1844/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Аспекон» до Головного управління ДПС у Тернопільській області, Державної податкової служби України про скасування рішення та зобов`язання вчинити дії,- ВСТАНОВИВ: ТзОВ «Аспекон» 05.08.2019 звернулося в суд з позовом до Головного управління ДФС у Тернопільській області (правонаступник Головне управління ДПС у Тернопільській області), Державної фіскальної служби України (правонаступник Державна податкова служба України) в якому просить скасувати рішення Головного управління ДФС у Тернопільській області від 21.06.2019 №1199787/3961448, зобов`язати Державну фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладну від 23.05.2019 №2 подану на реєстрацію ТОВ «Аспекон», стягнути з Головного управління ДФС у Тернопільській області та Державної фіскальної служби України судові витрати. Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2019 року позов задоволено повністю. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції Головне управління ДПС у Тернопільській області подало апеляційну скаргу, яку обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення допущено порушення норм процесуального та матеріального права, просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову. Зазначає, що позивачем порушено норми Податкового кодексу України та постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року №117, якою затверджено «Порядок зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних». Також відповідно до підпункту 1.6 пункту 1 Листа ДФС України від 21.03.2018 року №959/99- 99-07-18 «Про критерії ризиковості платника податку» визначено, що комісії головних управлінь ДФС в областях, м. Києві та Офісу великих платників податків ДФС можуть розглядати питання щодо встановлення ризиковості платника податків, а саме серед інших платник податку зареєстрований платником ПДВ менше трьох місяців, а відповідно до інформації щодо ТОВ «Аспекон» (код ЄДРПОУ: 39615448), яка міститься у інформаційній системі «Податковий блок. Облік платників податків», а саме: розділ «Реєстраційні дані», відомо, що позивач зареєстрований як платник ПДВ 01.04.2019 за номером 200456660. Таким чином, оскільки податкова накладна №2 сформована 23.05.2019, позивач підпав під критерії ризиковості платників податку, а саме платник податку зареєстрований платником ПДВ менше трьох місяців, і, відповідно, реєстрація даних накладних була зупинена. Вважає, що надані позивачем документи не були достатніми для прийняття Комісією рішення про реєстрацію спірних податкових накладних та правомірно прийнято рішення про відмову в реєстрації податкових накладних. Також позивачем не було надано пояснень, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній, а доводи позивача, що форма повідомлення «Про надання пояснень та копій документів щодо податкових накладних/ розрахунків коригування, реєстрацію яких зупинено», містить графу для надання пояснень платником, а, відтак, пояснення позивачем були надані є хибними. Позивач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, відповідно до частини 4 статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Справа розглядалася в порядку спрощеного позовного провадження судом першої інстанції. Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20.01.2020 апеляційну скаргу Державної податкової служби України повернуто, оскільки не усунуто її недоліків. Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання апеляційного суду не з`явилися, хоча належним чином повідомленні про дату, час та місце розгляду справи, що відповідно до частини 2 статті 313 КАС України, що не перешкоджає судовому розгляду. Відповідно до частини 4 статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. В порядку статті 230 КАС України секретарем судового засідання забезпечено ведення протоколу судового засідання. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що подана скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що ТОВ «Аспекон» зареєстроване як юридична особа, здійснює свою діяльність згідно КВЕД 46.73 «Оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та сантехнічним обладнанням». 01.05.2019 між ТОВ «Аспекон» та МПП «Кордо» укладено договір поставки №010519, предмет, якого є панелі «сандвіч», технічні характеристики яких та кількість викладені у специфікаціях (аркуші справи 28-32) та за умовами даного договору оплата за поставлений товар здійснюється у формі безготівкового розрахунку на таких умовах: 80% - передоплата, 20% - за партію товару протягом двох банківських днів від моменту письмового повідомлення про готовність до відвантаження. На виконання вимог вказаного договору ТОВ «Аспекон» отримано від МПП «Кордо» авансовий платіж на суму 100000,61 грн, (в тому числі ПДВ 16666,77 грн), що підтверджується платіжним дорученням №2854 від 13.05.2019 (аркуш справи 18) та складено податкову накладну від 13.05.2019 №1, яку направлено на реєстрацію засобами електронного зв`язку на адресу контролюючого органу (аркуш справи 17). Реєстрація податкової накладної від 13.05.2019 №1 була зупинена, проте, з метою реєстрації позивачем подано повідомлення щодо реальності господарських операцій та Комісією Головного Управління ДФС в Тернопільській області прийнято рішення від 12.06.2019 №1191696/39615448 про реєстрацію податкової накладної №1 від 13.05.2019 (аркуші справи 15-16). ТОВ «Аспекон» 15.05.2019 укладено договір поставки із ТОВ «ЮСП КРАФТ» №19П.29 предметом постачання якого є панелі «сандвіч» (аркуші справи 19-24). ТОВ «Аспекон» на підставі видаткової накладної від 23.05.2019 №РН-0000075 отримало від контрагента сандвіч панелі СПС-100РUR та СПС-60РUR (аркуш справи 27). Оплата за поставлений товар проведена згідно платіжних доручень від 15.05.2019 №164 та від 31.05.2019 №172 (аркуші справи 25, 26) та на виконання умов договору поставки №010519 від 01.05.2019 відбулася поставка товару від ТОВ «Аспекон» до МПП «Кордо», що підтверджується первинними документами, а саме, видатковою накладною №1 та товарно - транспортною накладною №Р1 від 23.05.2019 (аркуші справи 34-36). Відповідно до платіжного доручення №2922 від 31.05.2019 на суму 184583,61 грн відбувся повний розрахунок за поставлений відповідно до договору товар (аркуш справи 33) За наслідками поставки товару ТОВ «Аспекон» із врахуванням вимог статті 187 Податкового кодексу України складено податкову накладну від 23.05.2019 №2, яку направлено на реєстрацію засобами електронного зв`язку на адресу Державної податкової служби України (аркуш справи 14). За результатами перевірки податкової накладної від 23.05.2019 №2, Державна фіскальна служба України направила позивачу квитанцію №1 від 14.06.2019 про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, у якій зазначено, що реєстрація податкової накладної зупинена відповідно до пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України, оскільки, податкова накладна відповідає пп. 1.6 п.1 «Критеріїв ризиковості платника податку». Водночас, запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатні для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної (аркуш справи 13). На виконання вимог Державної податкової служби України, ТОВ «Аспекон» по податковій накладній №2, реєстрацію якої зупинено, 03.07.2019 подано до контролюючого органу повідомлення №2 від 20.06.2019 (аркуш справи 14), в якому в графі «пояснення» надано пояснення по господарській операції та додано копії документів. За наслідками розгляду поданого позивачем повідомлення, пояснень та документів Головним управлінням ДФС в Тернопільській області прийнято рішення від 21.06.2019 №1199787/3961448 про відмову в реєстрації податкової накладної (аркуші справи 9-10). Підставою відмови в рішеннях визначено: ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрація яких зупинена. Не погоджуючись з рішенням від 21.06.2019 №1199787/3961448, яким відмовлено у реєстрації податкової накладної від 23.05.2019 №2, позивач звернувся з даним позовом до суду. Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції мотивував його тим, що підприємство надало контролюючому органу на його вимогу всі необхідні документи, які підтверджують зазначену у податковій накладні інформацію і які є цілком достатніми для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної. Даючи правову оцінку оскаржуваному судовому рішенню та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого. Згідно з підпункту «б» пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України (далі - ПК України в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) об`єктом оподаткування є операції платників податку з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу. Відповідно до пункту 187.1 статті 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Пунктом 201.10 статті 201 ПК України передбачено при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження. Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин. Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних. Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період. Відповідно до пункту 2 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року № 1246 (далі Порядок № 1246) податкова накладна - електронний документ, який складається платником податку на додану вартість відповідно до вимог ПК в електронній формі у затвердженому в установленому порядку форматі (стандарті) та надсилається для реєстрації. Як передбачено пунктом 12 Порядку № 1246, після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки, зокрема, відповідності податкових накладних та/або розрахунків коригування затвердженому формату (стандарту), наявності підстав для зупинення реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування. Згідно із пунктом 13 Порядку № 1246 за результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування (далі - квитанція). Відповідно до пункту 5 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних №117, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження порядків з питань зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних» №117 від 21.02.2018 (далі Порядок №117) податкова накладна / розрахунок коригування, які підлягають моніторингу, перевіряються на відповідність критеріям ризиковості платника податку, критеріям ризиковості здійснення операцій та показникам позитивної податкової історії платника податку. У разі коли за результатами моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну / розрахунок коригування, відповідає критеріям ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної / розрахунку коригування зупиняється (пункт 6 Порядку №117). Пункт 7 Порядку №117 встановлює, що у разі коли за результатами моніторингу податкова накладна / розрахунок коригування відповідають критеріям ризиковості здійснення операції, крім податкової накладної / розрахунку коригування, складених платником податку, який має позитивну податкову історію платника податку, реєстрація таких податкової накладної / розрахунку коригування зупиняється. За змістом пункту 10 Порядку № 117, критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій, перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку, визначає ДФС та надсилає на погодження Мінфіну в електронній формі через систему електронної взаємодії органів виконавчої влади. ДФС оприлюднює на своєму офіційному веб-сайті погоджені критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій, перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку. Відповідно до вимог пункту 12 Порядку № 117, у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, контролюючий орган протягом операційного дня надсилає (в електронній формі у текстовому форматі) в автоматичному режимі платнику податку квитанцію про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування. Така квитанція є підтвердженням зупинення такої реєстрації. Відповідно до пункту 14 Порядку №117, перелік документів, необхідних для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, включає в себе: договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством. Згідно пункту 15 Порядку №117, письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 14 цього Порядку, платник податку має право подати до контролюючого органу протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов`язання, відображеного у податковій накладній / розрахунку коригування. Письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 14 цього Порядку, платник податку подає до ДФС в електронній формі засобами електронного зв`язку, визначеними ДФС, з урахуванням вимог Законів України «Про електронний цифровий підпис», «Про електронні документи та електронний документообіг» та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку (пункт 16 Порядку №117). Пунктами 18-20 Порядку №117 регламентовано, що письмові пояснення та копії документів, подані платником податку до контролюючого органу відповідно до пункту 15 цього Порядку, розглядаються комісіями контролюючих органів. Комісії контролюючих органів складаються з комісій регіонального рівня (комісії головних управлінь ДФС в областях, м. Києві та Офісу великих платників ДФС) та комісії центрального рівня (ДФС). Зазначені комісії приймають рішення про: реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі; відмову у реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі. Відповідно до пункту 21 Порядку №117, підставами для прийняття комісіями контролюючих органів рішення про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування є: ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено; ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту 4 пункту 13 цього Порядку; надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства. Рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі за формою згідно з додатком 2 підлягає реєстрації в окремому Реєстрі податкових накладних / розрахунків коригування, реєстрація яких зупинена. Відповідне рішення набирає чинності після реєстрації його в такому Реєстрі (пункт 22 Порядку №117). Відповідно до наявної у матеріалах справи квитанції щодо зупинення реєстрації ПН № 2 від 23.05.2019 зазначається: «відповідно до пункту 201.16 ст.201 ПК України, оскільки ПН/РК відповідає вимогам пп.1.6 п.1 «Критеріїв ризикованості платника податків», запропоновано подати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних. На виконання вимог податкового органу, ТОВ «Аспекон» по податковій накладній №2, реєстрацію якої зупинено, 03.07.2019 подано до контролюючого органу повідомлення №2 від 20.06.2019 (аркуш справи 14), в якому в графі «пояснення» надано пояснення по господарській операції та додано копії документів. Згідно рішення про відмову в реєстрації податкової накладної як підставу відмови контролюючим органом визначено: ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрація яких зупинена. Разом з тим, колегія суддів вважає, що повідомлення про подання пояснень та копій документів щодо податкових накладних №2 від 20.06.2019, яке надано позивачем після зупинення реєстрації податкової накладної містить графу «Пояснення», яка заповнена позивачем інформацією наступного змісту: податкова накладна виписана на реалізацію товарів згідно видаткової накладної №1 від 23.05.2019 (копія додається). Основним видом діяльності товариства є 41.10 організація будівництва будівель, однак оскільки товариство тільки розпочало свою діяльність і ще не виготовило необхідних дозвільних документів для ведення будівельної діяльності, на сьогоднішній день займається торгівлею, використовуючи код 46.73 оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням. Отже, позивачем було подано своєчасно за встановленою формою (у відповідності до приписів пунктів 15 та 16 Порядку №117 та статті 201 ПК України) ДФС повідомлення разом із поясненнями та додатками - копіями первинних документів щодо господарських операцій по зазначеній податковій накладній. Доводи апелянта, що позивачу необхідно було надати пояснення на окремому аркуші є необґрунтованими, адже форма повідомлення про подання пояснень та копій документів щодо податкових накладних / розрахунків коригування, реєстрацію яких зупинено містить графу для надання пояснень платником, яка позивачем в установленому порядку заповнена, також податкове законодавство не містить вимог, що такі пояснення мають бути оформлені на окремому бланку, як і відсутня затверджена будь-яка форма такого бланку. Натомість, бланк повідомлення містить графу «Пояснення», яка позивачем і була заповнена у встановленому порядку. Зважаючи на наявність у позивача передбачених законодавством документів на підтвердження здійснених господарських операцій, а також, враховуючи, що достатність їх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної не спростована відповідачем під час розгляду справи, колегія суддів дійшла висновку, що останній не мав правових підстав для відмови позивачеві у реєстрації податкових накладних посилаючись лише на відсутність пояснень оформлених окремим аркушем. Апелянт не наводить пояснень, чому ті пояснення, які вказані позивачем у повідомленні від 20.06.2019 не взято до уваги. Апелянт посилається на лист Державної фіскальної служби України № 959/99-99-07-18 від 21 березня 2018 року за погодженням з Міністерством фінансів України від 22 березня 2018 року, який визначав критерії ризиковості та передбачав необхідність подання різних за своїм переліком документів, необхідних для підтвердження господарської операції з метою подальшої реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування у Єдиному реєстрі податкових накладних, а пункт 1.6 пункту 1 встановлює, що комісії головних управлінь ДФС в областях, м. Києві та Офісу великих платників податків ДФС можуть розглядати питання щодо встановлення ризиковості платника податків, якщо платник податків зареєстрований платником ПДВ менше трьох місяців. Надаючи оцінку доводам апеляційної скарги та позовної заяви, колегія суддів враховує, що листи міністерств, інших органів виконавчої влади не є нормативно-правовими актами у розумінні статті 117 Конституції України, а, відтак, не є джерелом права відповідно до статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України. Виходячи із системного тлумачення норм права, наведених вище, колегія суддів вважає, що наявність повноважень - це одна з обставин, які входять до предмета доказування у справах цієї категорії, але не єдина. Надання податковому органу відповідних повноважень - це лише передумова подальшої реалізації його управлінських функцій, результатом реалізації чого, у цій справі, є прийняття рішення, законність якого повинна бути перевірена судом. Загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення податковим органом конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття. Крім того, акти, що затверджують критерії ризиковості здійснення операцій мають на меті встановити норми права, які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян, а відтак підлягають обов`язковій реєстрації у порядку, визначеному діючим законодавством. Окрім того, апеляційний суд наголошує, що первинним об`єктом судового дослідження у даній справі є обставини, за яких контролюючий орган вчинив дії щодо зупинення реєстрації податкової накладної, а відтак прийняв рішення про відмову у її реєстрації. Підставою для таких дій мають бути чіткі критерії оцінки ступеня ризиків відповідних господарських операцій, конкретний перелік документів, встановлений податковим законодавством, який підлягав наданню контролюючому органу для дослідження при прийнятті ним оспорюваних рішень. Посилання податкового органу у квитанції №1 від 14.06.2019 із зазначенням «Пропонуємо надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних» не вказують чіткого зазначення, які документи будуть достатніми для реєстрації податкової накладної. В ході розгляду справи знайшов своє підтвердження той факт, що господарські операції, за результатами яких позивачем видано податкову накладну, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами та оформленими належними чином первинними документами. Суд зазначає, що факт зупинення реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних не спростовує ані факту здійснення платником податків господарської операції, ані факту наявності дати виникнення саме першої події (відвантаження товарів), що підтверджується первинними документами, на підставі яких складається податкова накладна. Крім того, правочин, вчинений між позивачем та МПП «Кордо» не визнано у судовому порядку нечинним. Таким чином, колегія суддів дійшов висновку, що зважаючи на наявність передбачених законодавством документів, які свідчать про проведення господарських операцій між позивачем та МПП «Кордо», та на те, що пояснення та документи надавались разом із повідомленням, контролюючий орган не мав правових підстав для відмови ТОВ «Аспекон» у реєстрації податкової накладної №2 від 23.06.2019. Колегія суддів вважає, що надані позивачем пояснення та/або копії документів на підтвердження реальності господарської діяльності, є достатніми для прийняття рішення про реєстрацію податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, а тому судом правомірно скасовано рішення Комісії, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації від 21.06.2019 №1199787/3961448 . Щодо позовної вимоги про зобов`язання зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну від №2 від 23.06.2019, подану на реєстрацію ТОВ «Аспекон». Відповідно до пунктів 19, 20 Порядку № 1246 податкова накладна та/або розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструються у день: 1) прийняття комісією рішення про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування; 2) набрання законної сили рішенням суду про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування (у разі надходження до ДФС відповідного рішення суду). У разі надходження до ДФС рішення суду про реєстрацію або скасування реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування, яке набрало законної сили, такі податкові накладні та/або розрахунки коригування реєструються після проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), або їх реєстрація скасовується. При цьому датою реєстрації або скасування реєстрації вважається день, зазначений в такому рішенні, або день набрання законної сили рішенням суду. Таким чином, нормами ПК України та Порядку №1246 чітко визначено настання такої події, як набрання законної сили рішенням суду про реєстрацію відповідної податкової накладної. Вказана правова позиція апеляційного суду узгоджується із постановою Верховного Суду від 16 квітня 2019 року по справі №826/10649/17, яка в силу приписів частини 5 статті 242 КАС України та частини 6 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» враховується апеляційним судом під час вирішення наведеного спору. Частиною 2 статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини. У пункті 110 рішення Європейського суду з прав людини від 23 липня 2002 року у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» (Vastberga taxi Aktiebolag and Vulic v. Sweden № 36985/97) Суд визначив, що «…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління». Хоча ця справа стосується податкового спору, на переконання апеляційного суду, у ній закладено один з основних принципів забезпечення вирішення спорів у публічно-правовій сфері, зокрема, між суб`єктом приватного права і суб`єктом владних повноважень, який передбачає, що останній зобов`язаний забезпечити доведення в суді правомірності свого рішення, дії або бездіяльності, оскільки, в протилежному випадку, презюмується, що вони є протиправними. У пункті 70 рішення Європейського суду з прав людини від 20 жовтня 2011 року у справі «Рисовський проти України» Суд зазначив, що принцип «належного урядування», зокрема передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовніший спосіб. При цьому, на них покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість уникати виконання своїх обов`язків. Одночасно апеляційний суд вважає за можливе врахувати позицію Європейського суду з прав людини, яку він висловив у справі «Федорченко та Лозенко проти України» (заява № 387/03, 20 вересня 2012 року, пункт 53), відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумними сумнівом», тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими. Підсумовуючи викладене, на думку апеляційного суду, оскаржуване рішення контролюючого органу про зупинення реєстрації податкової накладної не відповідають наведеним вище вимогам щодо чіткості, зрозумілості, відповідності нормам чинного законодавства, а отже не можуть вважатися обґрунтованими, що свідчить про їх протиправність. Порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права поза межами вимог апелянта та доводів, викладених у апеляційній скарзі, у ході апеляційного розгляду справи встановлено не було. Колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається. Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Відповідно до статті 139 КАС України понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги належить покласти на апелянта. Керуючись ст.ст. 308, 310, 313, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Тернопільській області залишити без задоволення. Рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2019 року у справі №500/1844/19 залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України. Головуючий суддя Н.В. Ільчишин Судді Р.Й. Коваль В.В. Гуляк Повний текст постанови складено 27.01.2020