Постанова 4856 № 560/2703/19

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 560/2703/19 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Михайлов О.О. Суддя-доповідач - Граб Л.С. 27 січня 2020 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Граб Л.С. суддів: Сторчака В. Ю. Іваненко Т.В. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : В вересні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з аміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (далі ГУ ПФУ в Хмельницькій області), в якому просив: -визнати протиправними дії ГУ ПФУ в Хмельницькій області щодо відмови в наданні грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій згідно п. "е" статті 55 закону України "Про пенсійне забезпечення" ОСОБА_1 ; -зобов`язати ГУ ПФУ в Хмельницькій області зарахувати до стажу роботи ОСОБА_1 , який дає право на призначення грошової допомоги в розмірі 10-ти місячних пенсій, відповідно до п. "е" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" періоди роботи з 1.10.1982 року по 18.08.1984 року викладачем по класу духових інструментів у Чемеровецькій музичній школі семирічці та з 20.08.1984 по даний час викладачем по класу духових інструментів Смотрицької дитячої музичної школи, яка з 29.04.2005 перейменована в комунальний заклад "Смотрицька дитяча музична школа"; -зобов`язати ГУ ПФУ в Хмельницькій області призначити та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу в розмірі 10-ти місячних пенсій відповідно до п. "е" -"ж" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення". Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 03.10.2019 позов задоволено частково: -визнано протиправною відмову ГУ ПФУ в Хмельницькій області у наданні грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій згідно п. "е" статті 55 закону України "Про пенсійне забезпечення" ОСОБА_1 , оформлену листом № М-401-0-02.26-04 від 08.08.2019; -зобов`язано ГУ ПФУ в Хмельницькій області зарахувати до стажу роботи ОСОБА_1 згідно з п. "е" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" період роботи з 20.08.1984 по 23.07.2019 викладачем по класу духових інструментів Смотрицької дитячої музичної школи, яка з 29.04.2005 перейменована в комунальний заклад "Смотрицька дитяча музична школа". -зобов`язано ГУ ПФУ в Хмельницькій області призначити та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу в розмірі десяти місячних пенсій відповідно до пункту 7-1 Розділу ХV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції в частині задоволення позову, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить скасувати вказане рішення в оскаржуваній частині та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні адміністративного позову. В обгрунтуванні апеляційної скарги зазначено, що Переліком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909, в розділі "Освіта" відсутня посада викладача дитячої музичної школи, а тому період роботи позивача з 01.10.1982 по 18.08.1984 неможливо зарахувати до спеціального стажу роботи. 11.12.2019 від позивача через канцелярію суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній вказав, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, прийнятим з дотриманням норм матеріального права, при повному та всебічному з`ясуванні судом обставин, що мають значення для справи, в зв`язку з чим просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін. За правилами п.3 ч.1 ст.311 КАС України, розгляд справи колегією суддів здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції-без змін, виходячи з наступного. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 з 05.04.2019 перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Хмельницькій області та отримує пенсію відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". 23.07.2019 року позивач звернувся до відповідача з заявою про виплату грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій. Листом № М-401-0-02.26-04 від 08.08.2019 ГУ ПФУ в Хмельницькій області повідомило ОСОБА_1 що період роботи з 01.10.1982 по 18.08.1984 у Чемеровецькій музичній школі-семирічці зараховується до стажу, що дає право на призначення пенсії за вислугу років, і становить 1 рік 10 місяців 18 днів. Період роботи на посаді викладача Смотрицької дитячої музичної школи по 31.12.1991 можливо зарахувати до стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугу років, у разі, коли згідно зі статутами, чинними на період роботи в зазначеній дитячій музичній школі, чи іншими документами, ця школа була дитячою середньою музичною школою чи школою-семирічкою. За відсутності вищезазначених документів, підстави для зарахування до вислуги років періоду роботи по 31.12.1991 на посаді викладача Смотрицької дитячої музичної школи відсутні. Крім того, відсутні підстави у зарахуванні до спеціального стажу, що дає право на пенсію за вислугу років, як працівнику освіти, періоду роботи на посаді викладача по класу духових інструментів з 01.01.1992 по 28.02.2019 у Смотрицькій дитячій музичній школі (згодом комунальний заклад "Смотрицька дитяча музична школа"), оскільки у розділі 1 "Освіта" Переліку посада викладача в позашкільних навчальних закладах не передбачена. Вважаючи таку відмову протиправною, позивач звернулася до суду з даним позовом. Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що викладач музичної школи є педагогічним працівником позашкільного навчального закладу, тобто працівником освіти, а отже спірний період роботи позивача підлягає зарахуванню до спеціального стажу, який, з врахуванням спірного періоду роботи, є достатнім для призначення зазначеної допомоги. Колегія суддів погоджується із рішенням суду першої інстанції та надаючи правову оцінку обставинам справи, виходить із наступного. Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до п.7-1 "Прикінцевих положень" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" і мають страховий стаж (для чоловіків-35 років, для жінок-30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення. Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України. У п.2 Порядку обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги та її виплати, затвердженого Постановою КМУ № 1191 від 23.11.2011 зазначено, що до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», що передбачені, зокрема, переліком закладів і установ освіти, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909 «Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років». Згідно зі ст.10 Закону України від 05.09.2017 № 2145-VIII "Про освіту" позашкільна освіта разом із загальною середньою, професійно-технічною, вищою та іншими освітами становить структуру (систему) освіти в Україні. Статтею 21 Закону України від 22.06.2000 № 1841-III "Про позашкільну освіту" передбачено, що права, обов`язки та соціальні гарантії для педагогічних працівників позашкільного навчального закладу визначаються Конституцією України, Законом України "Про освіту", цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Педагогічні працівники позашкільних навчальних закладів мають право на пенсію за вислугу років за наявності педагогічного стажу роботи не менше ніж 25 років. Перелік посад педагогічних працівників системи позашкільної освіти встановлюється Кабінетом Міністрів України. Постановою Кабінету Міністрів України від 14 червня 2000 року №963 "Про затвердження переліку посад педагогічних та науково-педагогічних працівників" викладачів всіх спеціальностей включено до переліку посад педагогічних працівників. При цьому, постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2001 №433 "Про затвердження переліку типів позашкільних навчальних закладів і Положення про позашкільний навчальний заклад" визначено, що одним із типів позашкільних навчальних закладів є початкові спеціалізовані мистецькі навчальні заклади (школи естетичного виховання: музичні та інші). Так із записів в трудовій книжці позивача вбачається, що останній в період з 01.10.1982 по 18.08.1984 працював викладачем по класу духових інструментів у Чемеровецькій музичній школі-семирічці; з 20.08.1984 - викладачем по класу духових інструментів Смотрицької дитячої музичної школи, яка з 29.04.2005 перейменована в комунальний заклад "Смотрицька дитяча музична школа". У Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 04 листопада 1993 року №909, зазначено такі посади в позашкільних навчальних закладах, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років: директори, їх заступники з навчально-виховної, навчальної, виховної роботи, завідуючі відділами (лабораторіями, кабінетами), художні керівники, керівники гуртків, секцій, студій та інших форм гурткової роботи. Отже, посада викладача в позашкільних закладах освіти Переліком №909 не передбачена. В той же, за клопотанням Міністерства соціального захисту населення України Кабінетом Міністрів України поширено на викладачів музичних, художніх, хорових, хореографічних шкіл, шкіл мистецтв та інших шкіл естетичного виховання порядок призначення пенсій за вислугу років, передбачений постановою Кабінету Міністрів України від 04 листопада 1993 року №909, без внесення змін до неї (доручення Кабінету Міністрів України від 06 січня 1995 року №397/21). Верховний Суд України у постанові від 25 травня 2016 року у справі № 419/794/15 висловив позицію, що наявність Доручення № 397/21 без відповідних змін до Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, не є достатньою законодавчою підставою для зарахування до спеціального стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугу років, періоду роботи на посаді викладача в позашкільних закладах освіти. Разом з тим, Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 30 січня 2019 року у справі № 876/5312/17 зазначено, що Верховний Суд України при ухвалені постанови від 25 травня 2016 року, не врахував та не проаналізував положення Законів України "Про освіту" і "Про позашкільну освіту" та Переліків № 963, № 433, які поряд з Постановою №909 також регулюють правовідносини, що виникають при розгляді територіальними органами Пенсійного фонду України заяв громадян про призначення пенсій за вислугу років. Велика Палата Верховного Суду наголосила й на тому, що відповідно до ст. 22 Конституції України права і свободи людини та громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються й не можуть бути скасовані. Під час прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів не допускається звуження змісту й обсягу наявних прав і свобод. Згідно з ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом (ч. 3 ст. 46 Основного Закону). Конституційний Суд України у п. 3.4 Рішення від 18 червня 2007 року № 4-рп/2007 зазначив, що Конституційний Суд України неодноразово розглядав проблему, пов`язану з реалізацією права на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція та закони України виокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, яким пенсія призначається за спеціальними законами. У рішеннях Конституційного Суду України підкреслюється, що пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за ст. 22 Конституції України не допускається (рішення Конституційного Суду України від 06 липня 1999 року № 8-рп/99, від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, від 17 березня 2004 року № 7-рп/2004). Конституційне та законодавче регулювання захисту прав і свобод людини узгоджується із міжнародно-правовими актами, а саме Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі Конвенція), яка була ратифікована Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, та відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства. Статтею 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують під час розгляду справ Конвенцію і практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права. ЄСПЛ у п. 52, 56 рішення від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України» зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак, зобов`язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у світлі практики Суду. На думку ЄСПЛ, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника. Таким чином, у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві, органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи. Проте, Верховний Суд України при ухваленні постанови від 25 травня 2016 року у справі №419/794/15-а віддав перевагу найменш сприятливому для позивача тлумаченню законодавства України. При цьому вважав, що положеннями ст. 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. А з огляду на проаналізовані норми законодавства й ураховуючи наявність у національному законодавстві правових «прогалин» щодо захисту прав людини та основних свобод, зокрема, у сфері пенсійного забезпечення викладачів у позашкільних закладах освіти, визначених у Конвенції, а також з метою реалізації положень ст. 46 Конституції України щодо недопущення обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що викладачі позашкільних навчальних закладів, які входять до структури освіти України, мають право отримання пенсії за вислугу років. За правилами ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Таким чином, проаналізувавши вищезазначене, та з`ясувавши обставини справи, колегія суддів приходить до висновку, що викладач музичної школи є педагогічним працівником позашкільного навчального закладу, тобто працівником освіти. Стаж роботи викладачем в дитячій музичній школі має зараховуватись до пільгового стажу осіб у розумінні п. «е» ст. 55 Закону № 1788-ХІІ при розгляді територіальними органами Пенсійного фонду України відповідних заяв про призначення пенсії навіть попри те, що зазначена посада прямо не передбачена затвердженим Переліком №

909. Вищезазначене також узгоджується з правовою позицією, викладеною в постанові Верховного Суду від 10 вересня 2019 року у справі №458/452/17. Отже, колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції, що спірний період роботи позивач, підлягає зарахуванню до стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугу років, відповідно до пункту "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення". При цьому, встановивши у позивача право зарахування періоду роботи на посаді вчителя музичної школи до спеціального педагогічного стажу, суд першої інстанції також правильно задовольнив позовні вимоги шляхом зобов`язання відповідача виплатити грошову допомогу відповідно до пункту 7-1 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення у зв`язку із призначенням пенсії за віком. Підсумовуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції-без змін. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2019 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає. Головуючий Граб Л.С. Судді Сторчак В. Ю. Іваненко Т.В.