Постанова 4852 № 160/4627/19

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 23 січня 2020 року м. Дніпросправа № 160/4627/19 (суддя Серьогіна О.В. м. Дніпро) Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Чередниченка В.Є. (доповідач), суддів: Іванова С.М., Панченко О.М., за участю секретаря судового засідання Чорнова Є.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Новомиколаївського комунального дошкільного навчального закладу «Сонечко» на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2019 року у справі №160/4627/19 за позовом Новомиколаївського комунального дошкільного навчального закладу «Сонечко» до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області, третя особа - відділ освіти Верхньодніпровської районної державної адміністрації про визнання незаконними та скасування постанов про накладення штрафу,- ВСТАНОВИВ: Новомиколаївський комунальний дошкільний навчальний заклад «Сонечко» 22 травня 2019 року звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області в якому, просить: - визнати незаконною та скасувати постанову заступника начальника головного управління Держпраці у Дніпропетровській області Осадчого І.М. № ДН1441/275/АВ/МГ-ФС/358 від 18 квітня 2019 року про накладення на Новомиколаївський комунальний дошкільний заклад «Сонечко» штрафу на суму 83460 гривен. - визнати незаконною та скасувати постанову заступника начальника головного управління Держпраці у Дніпропетровській області Осадчого І.М. № ДН1441/275/АВ/ІП-ФС/357 від 18 квітня 2019 року про накладення на Новомиколаївський комунальний дошкільний заклад «Сонечко» штрафу на суму 4173 гривні. Позов обґрунтовано тим, що кошторисом на 2019 рік не передбачено виплат компенсації за невикористані відпустки та середнього заробітку за весь час затримки розрахунку звільненим працівникам та врахування індексації заробітної плати, позивач не має власних коштів на виплату належних сум звільненим працівникам. Зазначає про порушення допущені відповідачем під час перевірки та розгляду справи про накладення штрафу. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2019 року у задоволенні позову відмовлено повністю. Рішення суду мотивовано тим, що відповідачем було дотримано порядок розгляду справи про накладення штрафу. При цьому, відсутність коштів не може бути підставою для невиконання вимог КЗпП України, Закону України «Про оплату праці», а невиплата працівнику належної компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки є недотриманням мінімальних державних гарантій в оплаті праці, за що відповідачем було правомірно застосовано до Новомиколаївського комунального дошкільного навчального закладу «Сонечко» штраф передбачений абз. 4 ч. 2 ст. 265 КЗпП України. Під час розгляду справи позивачем не спростовано наявність виявлених порушень. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції позивач оскаржив його до апеляційного суду, з підстав неповного з`ясування обставин справи та порушення судом першої інстанції норм матеріального права. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити повністю. Апеляційна скарга фактично обґрунтована тим, що судом першої інстанції неповно встановлені обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи. Згідно з відзивом на апеляційну скаргу, відповідач просить у задоволені апеляційної скарги відмовити, рішення суду першої інстанції залишити без змін. Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача який підтримав доводи апеляційної скарги, пояснення представника відповідача яка заперечувала щодо її задоволення, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та знайшло підтвердження під час апеляційного розгляду справи, що відповідно до наказу Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області від 13.03.2019 року №304-1, на підставі направлення на проведення інспекційного відвідування від 14.03.2019 року № 31-4.4-5 головним державним інспектором відділу з питань додержання законодавства про працю, застрахованих працевлаштування інвалідів та питань дитячої праці у Дніпродзержинському регіоні Лапенко Оксаною Олександрівною в період з 15 березня 2019 року по 18 березня 2019 року проведено інспекційне відвідування зі здійснення державного контролю додержанням законодавства про працю Новомиколаївського комунального дошкільного навчального закладу "Сонечко". 18.03.2019 року відповідачем складено акт інспекційного відвідування юридичної особи, яка використовую найману працю №ДН1441/275/АВ та виявлено ряд порушень законодавства про працю, а саме: - остаточний розрахунок із звільненими працівниками проводиться не в день звільнення. Так, наприклад інспекційним відвідуванням вибірково було встановлено наступне: ОСОБА_1 , кухар, звільнена з 01.06.2018 року на підставі наказу від 01.06.2018 року №05-к/тр. за статтею 38 КЗпП України, компенсація за невикористану відпустку становить 11,5 календарних дня, остаточний розрахунок в сумі 1 553,30 грн. проведений 26.06.2018 року, платіжне доручення №90. ОСОБА_2 , вихователь, звільнена з 02.07.2018 року підставі наказу від 02.07.2018 №09-к/тр, за п.2 статті 36 КЗпП України, компенсація за невикористану відпустку становить 42 календарних днів, остаточний розрахунок в сумі 5 743,09 грн. проведений 24.07.2018 року, платіжне доручення №103. ОСОБА_3 , завідуюча Новомиколаївської комунального дошкільного навчального закладу «Сонечко», звільнена 01.02.2019 року, згідно наказу від 30.01.2019 року №07-к/тр, за п. 1 статті 36 КЗпП України, компенсація за невикористану відпустку становить 105 календарних днів, остаточний розрахунок станом на 18.03.2019 не проведено. Інспекційним відвідуванням встановлено, що при проведенні остаточного розрахунку при звільненні працівників з підприємства розрахунок проводиться не в день звільнення, при цьому не здійснюється нарахування та виплата середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Так наприклад: ОСОБА_1 , звільнена з 01.06.2018 року, остаточний розрахунок проведено 26.06.2018 року, платіжне доручення №90. ОСОБА_2 , звільнена з 02.07.2018 року, остаточний проведено 24.07.2018 року, платіжне доручення №103. ОСОБА_3 , звільнена 01.02.2019, остаточний розрахунок станом на 18.03.2019 - не проведено. В порушення вимог частини першої статті 83 КЗпП України при звільненні ОСОБА_3 з посади завідуючої Новомиколаївського комунального дошкільного навчального закладу «Сонечко» 01.02.2019 року, згідно з наказом від 30.01.2019 року №07-к/тр відділу освіти Верхньодніпровської райдержадміністрації, не було нараховано та виплачено компенсацію за 105 днів невикористаної відпустки, що привело до порушення вимог ст. 12 Закону України «Про оплату праці». Станом на 15.03.2019 Кучеренко не було нарахована виплачено 105 днів невикористаної відпустки. В порушення вимог пункту 10 розділу IV Постанови КМУ №100, керівництвом Новомиколаївського комунального дошкільного навчального закладу «Сонечко» при розрахунку грошової компенсації за всі невикористані працівниками дні щорічної відпустки, при підвищенні посадових окладів, у розрахунковому періоді, заробітна плата, за проміжок часу до підвищення не відкоригована на коефіцієнт їх фактичного підвищення. При звільненні вихователя ОСОБА_2 з 02.07.2018 року (наказ від 02.07.2018 року №09-к/тр) при розрахунку середньомісячного заробітку для розрахунку компенсації за невикористану відпустку не була відкоригована на коефіцієнт їх фактичного підвищення. Для розрахунку середнього заробітку використовували заробітну плату за липень 2017 р. - червень 2018р., при цьому згідно з штатних розписів введених з 01.05.2017 оклад вихователя встановлено 3317,00 грн., з 01.12.2017 року - 3471.00 грн. та з 01.01.2018 року - 3471,00 грн., Застосування при розрахунку невідкоригованого середнього заробітку, привело до зменшення розміру компенсації за всі невикористаної відпустки для звільненої працівниці ОСОБА_2 та привело до порушення вимог ст. 12 Закону України «Про оплату праці» (а.с.14-16). На підставі пункту 27 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017р. №295, 27.03.2019 року відповідачем винесено припис про усунення виявлених порушень №ДН1441/275/АВ/П, яким зобов`язано позивача усунути порушення у строк до 04.04.2019р. письмово проінформувати відповідача про усунення порушення. Надалі вимог чинного законодавства дотримуватись постійно (а.с.17-19). 27.03.2019 року відповідачем винесено рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу №ДН/275/АВ/МГ/ІП, яким вирішено призначити розгляд справи про накладення штрафу за порушення законодавства про працю на 09.04.2019р. на 09 годину 00 хвилин (а.с.37). 09.04.2019 року розгляд справи було відкладено на 18.04.2019 року зв`язку із надходження відповідного клопотання від Новомиколаївського комунального дошкільного начального закладу «Сонечко» (а.с.40). 18.04.2019 року відповідачем винесені постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ДН1441/275/АВ/МГ-ФС/358 про накладення на штрафу на суму 83460, 00 грн. та № ДН1441/275/АВ/ІП-ФС/357 про накладення на штрафу на суму 4173,00 грн. Законність та обґрунтованість вищезазначених постанов є предметом спору переданого на вирішення суду. Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при винесенні оскарженого рішення, виходить з наступного. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно зі статтею 259 Кодексу законів про працю України, державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Центральні органи виконавчої влади здійснюють контроль за додержанням законодавства про працю на підприємствах, в установах і організаціях, що перебувають у їх функціональному підпорядкуванні, крім органів доходів і зборів, які мають право з метою перевірки дотримання податкового законодавства здійснювати такий контроль на всіх підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування. Відповідно до п.1 Положення про Державну службу України з питань праці (далі - Положення №96), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року № 96, Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов`язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб. Пунктом 7 Положення встановлено, що Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи. Процедура здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю, визначена в Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 року № 295 "Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (далі за текстом - Порядок № 295). Відповідно до п.2 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю № 295, державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці: Держпраці та її територіальних органів; виконавчих органів міських рад міст обласного значення та сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад (з питань своєчасної та у повному обсязі оплати праці, додержання мінімальних гарантій в оплаті праці, оформлення трудових відносин). Відповідно до пп. 1 п.5 Порядку інспекційне відвідування проводиться за зверненням працівника про порушення стосовно нього законодавства про працю. Як вбачається з копії наказу №304-і від 13.03.2019 року про призначення інспекційного відвідування, інспекційне відвідування позивача зі здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю призначено на підставі звернення працівника ОСОБА_3 (а.с.34). На підставі вищезазначеного наказу було видано направлення на проведення інспекційного відвідування №31-4.4-5 від 14.03.2019 року (а.с.35). При цьому, суд апеляційної інстанції вважає безпідставними доводи позивача про те, що у відповідача були відсутні підстави для здійснення інспекційного відвідування позивача та відповідачем був порушений порядок призначення інспекційного відвідування позивача, виходячи з наступного. Згідно з ч. 2 ст. 17 Конвенції Міжнародної організації праці № 81 1947 року про інспекцію праці у промисловості і торгівлі (далі - Конвенція), ратифікованою Законом України "Про ратифікацію Конвенції міжнародної організації праці №81 1947 року про інспекцію праці у промисловості і торгівлі" від 08.09.2014 року № 1985-ІV інспектори праці можуть на свій розсуд вирішити питання щодо того, чи слід робити попередження або давати пораду замість того, щоб порушувати або рекомендувати порушити переслідування. Частина 1 статті 9 Конституції України встановлює, що "Чинні міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України". Відповідно до ч. 2 ст. 19 Закону України "Про міжнародні договори України" у разі розбіжності правил міжнародного договору України з правилами внутрішнього законодавства України слід застосовувати правила міжнародного договору. Так, відповідно до п. 11 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю № 295, інспектори праці за наявності службового посвідчення безперешкодно, без попереднього повідомлення мають право: 1) під час проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин за наявності підстав, визначених пунктом 5 цього Порядку, самостійно і в будь-яку годину доби з урахуванням вимог законодавства про охорону праці проходити до будь-яких виробничих, службових, адміністративних приміщень об`єкта відвідування, в яких використовується наймана праця; 2) ознайомлюватися з будь-якими книгами, реєстрами та документами, ведення яких передбачено законодавством про працю, що містять інформацію/відомості з питань, які є предметом інспекційного відвідування, невиїзного інспектування, з метою перевірки їх відповідності нормам законодавства та отримувати завірені об`єктом відвідування їх копії або витяги; 3) наодинці або у присутності свідків ставити керівнику та/або працівникам об`єкта відвідування запитання, що стосуються законодавства про працю, отримувати із зазначених питань усні та/або письмові пояснення; 4) за наявності ознак кримінального правопорушення та/або створення загрози безпеці інспектора праці залучати працівників правоохоронних органів; 5) на надання робочого місця з можливістю ведення конфіденційної розмови з працівниками щодо предмета інспекційного відвідування; 6) фіксувати проведення інспекційного відвідування з питань виявлення неоформлених трудових відносин засобами аудіо-, фото- та відеотехніки; 7) отримувати від державних органів інформацію, необхідну для проведення інспекційного відвідування, невиїзного інспектування. Вимога інспектора праці про надання об`єктом відвідування для ознайомлення документів та/або їх копій чи витягів з документів, пояснень, доступу до приміщень, організації робочого місця, внесена в межах повноважень, є обов`язковою для виконання. Пунктами 19, 20 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю № 295 визначено, що за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення. Акт складається в останній день інспекційного відвідування або невиїзного інспектування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та керівником об`єкта відвідування або його уповноваженим представником. Як вбачається з матеріалів справи, за результатом інспекційного відвідування відповідачем 18.03.2019 року складено акт інспекційного відвідування юридичної особи, яка використовую найману працю №ДН1441/275/АВ та виявлено ряд порушень законодавства про працю, копію якого отримано позивачем 03 квітня 2019 року, про що зазначає позивач у своєму позові. Згідно з п. 27 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю № 295 у разі наявності порушень вимог законодавства про працю, зафіксованих актом інспекційного відвідування або актом невиїзного інспектування, після розгляду зауважень об`єкта відвідування (у разі їх надходження) інспектор праці проводить аналіз матеріалів інспекційного відвідування або невиїзного інспектування, за результатами якого вносить припис та/або вживає заходів до притягнення винної у допущенні порушень посадової особи до встановленої законом відповідальності. Механізм накладення на суб`єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю, передбачених ч. 2 статті 265 Кодексу законів про працю України, визначено Порядком №509. Відповідно до п. 2 Порядку № 509, штрафи накладаються Головою управління Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками (далі - уповноважені посадові особи). Штрафи можуть бути накладені на підставі: рішення суду про оформленім трудових відносин із працівником, який виконував роботу без укладення трудового договору, та встановлення періоду такої роботи чи роботи на умовах неповного робочого часу в разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, в установі, організації; акта про виявлення під час перевірки суб`єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу; акта документальної виїзної перевірки ДФС, її територіального органу, в ході якої виявлені порушення законодавства про працю. Відповідно до пунктів 3-7 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення уповноважена посадова особа не пізніше ніж через 10 днів з дати складення акта приймає рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу (далі - справа). Справа розглядається у п`ятнадцятиденний строк з дня прийняття рішення про її розгляд. У разі надходження від суб`єкта господарювання або роботодавця, щодо якого порушено справу, обґрунтованого клопотання про відкладення її розгляду, строк розгляду справи може бути продовжений Головою Держпраці, його заступниками, але не більше ніж на 10 днів. Про розгляд справи Держпраці та її територіальні органи письмово повідомляють суб`єктів господарювання та роботодавців не пізніше ніж за п`ять днів до дати розгляду рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в Держпраці чи її територіальному органі, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника. Справа розглядається за участю представника суб`єкта господарювання або роботодавця, щодо якого її порушено. Справу може бути розглянуто без участі такого представника у разі, коли його поінформовано відповідно до пункту 6 цього Порядку і від нього не надійшло обґрунтоване клопотання про відкладення її розгляд. Так, 27 березня 2019 року відповідачем прийнято рішення №ДН1441/275/АВ/МГ/ІП щодо розгляду справи про накладення штрафу на позивача та датою розгляду справи зазначено 09.04.2019 року 09:00 год. (а.с.37). У зв`язку з надходженням клопотання позивача про відкладення розгляду справи розгляд справи відкладено на 18.04.2019 року на 09:00 год. про що складено повідомлення, копію якого отримано представником позивача 09.04.2019 року (а.с.40). Оскаржувані постанови було винесено відповідачем 18 квітня 2019 року. Зазначені обставини свідчать про те, що відповідачем було дотримано порядок проведення інспекційного відвідування та порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю. Щодо постанови про накладення штрафу №ДН 1441/275/АВ/МГ-ФС/358 від 18.04.2019 року суд зазначає наступне. За висновками акта перевірки встановлено, що в порушення вимог частини першої статті 83 КЗпП України при звільненні ОСОБА_3 з посади завідуючої Новомиколаївського комунального дошкільного начального закладу «Сонечко» 01.02.2019 року, згідно з наказом від 30.01.2019 року №07-к/тр відділу освіти Верхньодніпровської райдержадміністрації, не було нараховано та виплачено компенсацію за 105 днів невикористаної відпустки, що привело до порушення вимог ст. 12 Закону України «Про оплату праці». А також при звільненні вихователя ОСОБА_2 з 02.07.2018 року (наказ від 02.07.2018 року №09-к/тр) при розрахунку середнього заробітку для розрахунку компенсації за невикористану відпустку вона не була відкоригована на коефіцієнт їх фактичного підвищення. Для розрахунку середнього заробітку використовували заробітну плату за липень 2017 р. - червень 2018р., при цьому згідно з штатних розписів введених з 01.05.2017 року оклад вихователя встановлено 3317,00 грн., з 01.12.2017 року - 3471,00 грн. та з 01.01.2018 року - 3471,00 грн., Застосування при розрахунку невідкоригованого середнього заробітку, привело до зменшення розміру компенсації за всі дні невикористаної відпустки для звільненої працівниці ОСОБА_2 , що привело до порушення вимог ст. 12 Закону України «Про оплату праці». Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне. Статтею 74 Кодексу законів про працю України передбачено, що громадянам, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи, надаються щорічні (основна та додаткові) відпустки із збереженням на їх період місця роботи (посади) і заробітної плати. Згідно з ст. 4 Закону України ''Про відпустки'' установлюються такі види відпусток: 1) щорічні відпустки: основна відпустка (стаття 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 цього Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством; 2) додаткові відпустки у зв`язку з навчанням (статті 13, 14 і 15 цього Закону); 3) творча відпустка (стаття 16 цього Закону); 3-1) відпустка для підготовки та участі в змаганнях (стаття 16-1 цього Закону); 4) соціальні відпустки: відпустка у зв`язку з вагітністю та пологами (стаття 17 цього Закону); відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (стаття 18 цього Закону); відпустка у зв`язку з усиновленням дитини (стаття 18-1 цього Закону); додаткова відпустка працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи (стаття 19 цього Закону); 5) відпустки без збереження заробітної плати (статті 25, 26 цього Закону). Законодавством, колективним договором, угодою та трудовим договором можуть установлюватись інші види відпусток. Відповідно до частини 1 статті 75 КЗпП України щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менш як 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору. Відповідно до ст. 12 Закону України ''Про відпустки'' щорічну відпустку на прохання працівника може бути поділено на частини будь-якої тривалості за умови, що основна безперервна її частина становитиме не менше 14 календарних днів. За приписами частини 1 статті 83 КЗпП України у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - інваліда з дитинства підгрупи А I групи. Згідно із частиною 1 статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. Судом встановлено, що ОСОБА_3 працювала в Новомиколаївському комунальному дошкільному навчальному закладі "Сонечко" на посаді завідуючої. Наказом від 30.01.2019 року відділу освіти Верхньодніпровської районної державної адміністрації Кучеренко Ірини Олексіївни була звільнена з посади завідуючої Новомиколаївського комунального дошкільного навчального закладу "Сонечко" на підставі її заяви від 29.01.2019 року, відомості про нарахування компенсації за невикористану частину щорічної відпустки - відсутні (а.с.65). Відповідно до розрахункового листка за лютий 2019 року (а.с.66) при звільненні їй не було нараховано компенсацію невикористаної частини щорічної відпустки тривалістю 105 днів. ОСОБА_2 працювала в Новомиколаївському комунальному дошкільному навчальному закладі "Сонечко" на посаді вихователя. Наказом від 02.07.2018 року Новомиколаївського комунального дошкільного навчального закладу "Сонечко" була звільнена з посади вихователя на підставі її заяви. В зазначеному наказі, вказано про виплату ОСОБА_2 компенсації за невикористану відпустку з 12.06.2017 року по 02.07.2018 року (а.с.113). При цьому відповідачем було встановлено, що відповідно до наданого розрахунку середньої зарплати для відпускних (а.с.114) сума компенсації, що була нарахована ОСОБА_2 не була відкоригована на коефіцієнт їх фактичного підвищення. Сам факт зазначеного порушення позивачем не заперечувався. Доводи позивача про те, що засновником Комунального дошкільного навчального закладу "Сонечко" є Новомиколаївська селищна рада, а відповідно до ст. 89 Бюджетного Кодексу України в редакції 2014 року фінансування дошкільного закладу здійснюється за рахунок районного бюджету та кошти районного бюджету передбачені на 2019 рік тільки на виплату основної заробітної плати працівникам, оплату комунальних послуг та продуктів харчування суд вважає такими, що не звільняють його від обов`язку дотримуватися вимог законодавства про оплату праці. При цьому, відповідно до ч.1, ч.2 ст. 12 Закону України "Про оплату праці" норми оплати праці (за роботу в надурочний час; у святкові, неробочі та вихідні дні; у нічний час; за час простою, який мав місце не з вини працівника; при виготовленні продукції, що виявилася браком не з вини працівника; працівників молодше вісімнадцяти років, при скороченій тривалості їх щоденної роботи тощо) і гарантії для працівників (оплата щорічних відпусток; за час виконання державних обов`язків; для тих, які направляються для підвищення кваліфікації, на обстеження в медичний заклад; для переведених за станом здоров`я на легшу нижчеоплачувану роботу; переведених тимчасово на іншу роботу у зв`язку з виробничою необхідністю; для вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років, переведених на легшу роботу; при різних формах виробничого навчання, перекваліфікації або навчання інших спеціальностей; для донорів тощо), а також гарантії та компенсації працівникам в разі переїзду на роботу до іншої місцевості, службових відряджень, роботи у польових умовах тощо встановлюються Кодексом законів про працю України та іншими актами законодавства України. Норми і гарантії в оплаті праці, передбачені частиною першою цієї статті та Кодексом законів про працю України, є мінімальними державними гарантіями. Враховуючи зазначене, невиплата працівнику належної компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки є недотриманням мінімальних державних гарантій в оплаті праці, за що відповідачем було правомірно застосовано до Новомиколаївського комунального дошкільного навчального закладу "Сонечко" штраф передбачений абз. 4 ч. 2 ст. 265 КЗпП України. З огляду на викладене, суд першої інстанції зробив вірний висновок про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання протиправною та скасування постанови ГУ Держпраці у Дніпропетровській області про накладення штрафу № ДН 1441/275/АВ/МГ-ФС/358 від 18.04.2019 року. Щодо постанови про накладення штрафу № ДН 1441/275/АВ/МГ-ФС/357 від 18.04.2019 року суд зазначає наступне. За висновками акта перевірки встановлено, що остаточний розрахунок із звільненими працівниками проводиться не в день звільнення. Так, інспекційним відвідуванням вибірково було встановлено наступне: ОСОБА_1 , кухар, звільнена з 01.06.2018 року підставі наказу від 01.06.2018 року №05-к/тр. за статтею 38 КЗпП України, компенсація за невикористану відпустку становить 11,5 календарних дня, остаточний розрахунок в сумі 1 553,30 грн. проведений 26.06.2018 року, платіжне доручення №90. ОСОБА_2 , вихователь, звільнена з 02.07.2018 року підставі наказу від 02.07.2018 року №09-к/тр, за п.2 статті 36 КЗпП України, компенсація за невикористану відпустку становить 42 календарних днів, остаточний розрахунок в сумі 5 743,09 грн. проведений 24.07.2018 року, платіжне доручення №103. ОСОБА_3 , завідуюча Новомиколаївської комунального дошкільного навчального закладу «Сонечко», звільнена 01.02.2019 року, згідно наказу від 30.01.2019 року №07-к/тр, за п. 1 статті 36 КЗпП України, компенсація за невикористану відпустку становить 105 календарних днів, остаточний розрахунок станом на 18.03.2019 не проведено. Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне. Відповідно до частини 1 статті 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. Так, днем звільнення вважається останній день роботи. У цей день працівникові має бути повністю виданий розрахунок із заробітної плати: має бути видана заробітна плата, включаючи оплату праці за останній день роботи, компенсація за невикористані дні відпустки. Згідно зі статтею 241-1 КЗпП України, строки виникнення і припинення трудових прав та обов`язків обчислюються роками, місяцями, тижнями і днями. Строк, обчислюваний роками, закінчується у відповідні місяць і число останнього року строку. Строк, обчислюваний місяцями, закінчується у відповідне число останнього місяця строку. Якщо кінець строку, обчислюваного місяцями, припадає на такий місяць, що відповідного числа не має, то строк закінчується в останній день цього місяця. Строк, обчислюваний тижнями, закінчується у відповідний день тижня. Коли строки визначаються днями, то їх обчислюють з дня, наступного після того дня, з якого починається строк. Якщо останній день строку припадає на святковий, вихідний або неробочий день, то днем закінчення строку вважається найближчий робочий день. Відповідно до абз. 3 ч. 2 ст. 265 КЗпП України, юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі порушення встановлених строків виплати заробітної плати працівникам, інших виплат, передбачених законодавством про працю, більш як за один місяць, виплата їх не в повному обсязі - у трикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення. Абзацом 8 ч. 2 ст. 265 КЗпП України передбачено, що порушення інших вимог трудового законодавства, крім передбачених абзацами другим - сьомим цієї частини, - у розмірі мінімальної заробітної плати. Отже, вимогами законодавства визначений обов`язок роботодавця здійснювати виплату всіх належних сум при звільненні в день звільнення, за порушення якого роботодавець несе відповідальність у вигляді штрафу. Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для скасування постанови ГУ Держпраці у Дніпропетровській області про накладення штрафу № ДН 1441/275/АВ/МГ-ФС/357 від 18.04.2019 року. Разом з цим, суд апеляційної інстанції вважає такими, що не впливають на правильність висновків суду першої інстанції доводи позивача в апеляційній скарзі про те, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 були написані заяви в яких вони погодились на виплату їм компенсації не в день звільнення, а при виплаті заробітної плати всім працівникам, оскільки КЗпП прямо встановлено обов`язок роботодавця здійснити такий розрахунок виключно в день звільнення працівника. Крім того, доводи позивача в апеляційній скарзі про те, що ОСОБА_3 була звільнена за наказом начальника відділу освіти Верхньодніпровської районної державної адміністрації і саме керівник цієї установи повинен був вирішувати питання розрахунку при звільненні, суд апеляційної інстанції вважає такими, що не впливають на правильність рішення суду першої інстанції, оскільки зазначені доводи не були підставами позову. На підставі зазначеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції під час розгляду цієї справи об`єктивно, повно та всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку і ухвалив законне, обґрунтоване рішення без порушень норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому рішення суду першої інстанції у цій справі необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Керуючись: пунктом 1 частини 1 статті 315, статтями 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, Третій апеляційний адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Новомиколаївського комунального дошкільного навчального закладу «Сонечко» - залишити без задоволення, а рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2019 року у справі №160/4627/19 - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених частиною 5 статті 291, пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Вступну та резолютивну частини постанови проголошено 23 січня 2020 року. Повне судове рішення складено 24 січня 2020 року. Головуючий - суддя В.Є. Чередниченко суддя С.М. Іванов суддя О.М. Панченко