Постанова 4851 № 520/9864/19

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 січня 2020 р. Справа № 520/9864/19 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Донець Л.О., Суддів: Бенедик А.П. , Гуцала М.І. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Департаменту захисту економіки Національної поліції України на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29.11.2019 по справі № 520/9864/19 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту захисту економіки Національної поліції України про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: 23.09.2019, ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Департаменту захисту економіки Національної поліції України (далі - відповідач), в якому просив суд: визнати протиправними дії та бездіяльність відповідача щодо невиплати на користь позивача індексації грошового забезпечення за період: листопад 2015 року, грудень 2015 року, січень - грудень 2016 року, січень - жовтень 2017 року; зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити на користь позивача індексацію грошового забезпечення за період: листопад 2015 року, грудень 2015 року, січень- грудень 2016 року, січень - жовтень 2017 року. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 29.11.2019 адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати на користь позивача індексації грошового забезпечення за період: листопад - грудень 2015, січень - грудень 2016, січень - жовтень 2017 року. зобов`язано відповідача нарахувати та виплатити на користь позивача індексацію грошового забезпечення за період: листопад - грудень 2015, січень - грудень 2016, січень - жовтень 2017 року. У задоволенні адміністративного позову в решті позовних вимог - відмовлено. Стягнуто на користь позивача витрати на правничу допомогу у розмірі 2700,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача. Відповідач, не погодившись з судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю. В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач посилається на неправильне встановлення судом першої інстанції обставин справи та порушення норм матеріального права. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції вважає, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що наказом голови Національної поліції України №170 о/с від 11.11.2015 позивач прийнятий на службу в управління захисту економіки в Харківській області ДЗЕ Національної поліції України (далі - УЗЕ в Харківській області ДЗЕ НП України) на посаду оперуповноваженого з присвоєнням спеціального звання «капітана поліції» . Наказом від 15.02.2017 № 50 о/с Департаменту захисту економіки Національної поліції України (далі - ДЗЕ НП України) у зв`язку з організаційно - штатними змінами позивач призначений на посаду старшого оперуповноваженого міжрайонного відділу № 1 (м. Харків) УЗЕ в Харківській області ДЗЕ НП України. Наказом ДЗЕ НП України від 28.08.2019 № 269 о/с позивача звільнено з посади оперуповноваженого міжрайонного відділу № 1 (м. Харків) УЗЕ в Харківській області ДЗЕ НП України за п.7 (за власним бажанням) ч.1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію" з 31.08.2019. Позивачем направлено запит до ДЗЕ Національної поліції України щодо надання інформації про грошове забезпечення, яке він отримував щомісяця за весь час проходження служби в УЗЕ в Харківській області ДЗЕ НП України. Департамент захисту економіки НП України листом від 19.09.2019 № 135 зі надав інформацію про грошове забезпечення позивача, яке він отримував щомісяця за весь час проходження служби в УЗЕ в Харківській області ДЗЕ НП України, в тому числі, і розрахункові листи. З наданої інформації позивач виявив відсутність нарахування та виплати йому сум індексації грошового забезпечення за оскаржувані періоди. Суд першої інстанції, під час розгляду справи, дійшов до висновку, що судовим розглядом не встановлено доказів нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення за спірний у даній справі період, що свідчить про обґрунтованість позовних вимог позивача про визнання неправомірною саме бездіяльності (як пасивної поведінки) відповідача з невиплати індексації грошового забезпечення. Правильним та ефективним способом захисту порушеного права буде зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити на користь позивача індексацію грошового забезпечення за спірний період. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з ч.ч. 1, 2, 5 ст. 94 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання. Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України. Грошове забезпечення поліцейських індексується відповідно до закону. Відповідно до абз. 1, 6 ст. 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру: пенсії; стипендії; оплата праці (грошове забезпечення); суми виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їхніх сімей і пенсій, які індексуються відповідно до закону за цими видами страхування; суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника, крім суми виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування; розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі. Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. Підстави для проведення індексації визначені ст. 4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», відповідно до якої індексація грошових доходів населення проводиться в разу, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка. Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті. Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін. Частинами 1, 2, 6 ст. 5 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» встановлено, що підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів. Підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України. Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік. Відповідно до ст. 8 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» перегляд розмірів державних соціальних гарантій та гарантій оплати праці відповідно до умов, визначених цим Законом, здійснюється уповноваженими на це органами протягом місяця, у якому виникли підстави для перегляду. За наявності підстав, визначених цим Законом, право населення на реалізацію зазначених гарантій не залежить від прийняття рішень відповідними органами. Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення, що поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників визначає Порядок проведення індексації грошових доходів населення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 1078 від 17.07.2003 (далі - Порядок № 1078). Абзацами 1, 2 п. 4 Порядку №1078 встановлено, що індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. Оплата праці, у тому числі працюючим пенсіонерам, грошове забезпечення, розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, допомога по безробіттю, що надається залежно від страхового стажу у відсотках середньої заробітної плати, стипендії індексуються у межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб. Відповідно до пп. 2 п. 6 Порядку № 1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких проводяться відповідні грошові виплати населенню, а саме підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету. Згідно з абз. 4 п. 6 Порядку № 1078 проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік. Таким чином, індексація грошового забезпечення є складовою частиною грошового забезпечення і, відповідно до чинного законодавства, підлягає обов`язковому нарахуванню та виплаті, так як належить до основних державних гарантій щодо оплати праці. У відповідності до приписів вищенаведених нормативно-правовий актів проведення індексації, у зв`язку із зростанням споживчих цін (інфляцією), є обов`язковим для всіх юридичних осіб роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи. За обставинами справи, позивач від 11.11.2015 прийнятий на службу в УЗЕ в Харківській області ДЗЕ НП України на посаду оперуповноваженого з присвоєнням спеціального звання «капітана поліції» (а.с. 19). У зв`язку з організаційно - штатними змінами, позивач з 15.02.2017 призначений на посаду старшого оперуповноваженого міжрайонного відділу № 1 (м. Харків) УЗЕ в Харківській області ДЗЕ НП України (а.с. 20). Наказом ДЗЕ НП України від 28.08.2019 № 269 о/с позивача звільнено з посади оперуповноваженого міжрайонного відділу № 1 (м. Харків) УЗЕ в Харківській області ДЗЕ НП України за п.7 (за власним бажанням) ч.1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію" з 31.08.2019 (а.с. 21). За період з листопада 2015 року по жовтень 2017 року позивачу не нараховувалась та не виплачувалась індексація грошового забезпечення, що підтверджується довідками про нараховане грошове забезпечення позивача (а.с. 24-26), та не заперечується відповідачем. У своїй апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що індексація грошового забезпечення позивача повинна здійснюватися лише з набранням чинності постановою Кабінету Міністрів України від 18.10.2017 № 782 «Про внесення зміни до пункту 2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення» (далі - Постанова № 782). Відповідно до Постанови № 782 Кабінет Міністрів України постановляє внести зміну до пункту 2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 № 1078, доповнивши абзац п`ятий після слова "військовослужбовців" словом ", поліцейських". Колегія суддів відхиляє дані доводи відповідача з огляду на те, що індексація грошового забезпечення поліцейських прямо передбачена положеннями Закону України «Про Національну поліцію», Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та Порядку № 1078. З огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що позивач має право на індексацію грошового забезпечення за період з листопада 2015 року по жовтень 2017 року, а бездіяльність відповідача щодо невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за вказаний період є протиправною. Щодо стягнення на користь позивача судових витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до ч. 1, 3 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи. Згідно зі ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Частина 1, 7 ст. 139 КАС України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Згідно зі ст. 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності є, зокрема: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом. Отже, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо, а договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності. Статтею 30 «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Колегія суддів звертає увагу, що матеріали справи містять підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції представником позивача, а саме: свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ДН № 5422 (а.с.41-42); ордер серії ДН № 083862 на надання правової допомоги (а.с. 43-44); договір № б/н про надання правової допомоги від 10.09.2019 (а.с. 45-46); акт виконаних робіт від 27.09.2019, за яким характер професійної правничої допомоги, з розрахунком вартості в загальному розмірі 2700,00 грн., складає: усну консультацію без вивчення документів, усну консультацію з вивченням документів та підготовку та подачу позовної заяви до суду першої інстанції (а.с. 47); квитанція № 0.0.1477615691.1 від 27.09.2019 (а.с. 48). Дослідивши матеріали справи та врахувавши те, що позивачем надано необхідні докази на підтвердження витрат на правничу допомогу, дані витрати є співмірними із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, значенням справи для сторони, колегія суддів приходить до висновку про наявність достатніх правових підстав для задоволення клопотання про стягнення на користь позивача судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 2700 (дві тисячі сімсот) грн. 00 коп. Доводи апеляційної скарги про стягнення на користь позивача витрат на правничу допомогу у розмірі 2700 (чотири тисячі) грн., як зазначено в абз. 5 резолютивної частини оскаржуваного рішення, відхиляються колегією суддів з огляду на наявність описки в даному рішенні суду. Відповідно до ч. 1 ст. 253 КАС України суд, який постановив судове рішення, може з власної ініціативи або за заявою учасника справи чи іншої заінтересованої особи виправити допущені в судовому рішенні цього суду описки, очевидні арифметичні помилки незалежно від того, набрало судове рішення законної сили чи ні. Інші доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, спростовані зібраними по справі доказами та встановленими обставинами, з наведених підстав висновків суду не спростовують. З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла до висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому судове рішення не підлягає скасуванню, а апеляційна скарга - задоволенню. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Департаменту захисту економіки Національної поліції України - залишити без задоволення. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29.11.2019 по справі № 520/9864/19 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя Л.О. Донець Судді А.П. Бенедик М.І. Гуцал