LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Постанова 4851440/3317/19

від 16.01.2020 ·
Резолютивна:Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Полтавській області залишити без задоволення. Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 25.09.2019 року по справі № 440/3317/19 залишити без змін.

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 січня 2020 р.Справа № 440/3317/19 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Калитки О. М., Суддів: Рєзнікової С.С. , Старосуда М.І. , за участю секретаря судового засідання Білюк Д.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 25.09.2019 року, головуючий суддя І інстанції: І.С. Шевяков, місце складання м. Полтава, повний текст складено 27.09.19 року по справі № 440/3317/19 за позовом Фермерського господарства "ЗІНЬКІВ АГРО" до Головного управління ДПС у Полтавській області , Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, ВСТАНОВИВ: Позивач, Фермерське господарство "ЗІНЬКІВ АГРО", звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області, Державної податкової служби України, в якому просив суд: - визнати протиправними та скасувати рішень комісії Головного управління ДФС у Полтавській області про відмову в реєстрації податкових накладних: № 980081/42045410 від 06.11.2018 (податкова накладна № 1 від 31.08.2018), № 980080/42045410 від 06.11.2018 (податкова накладна № 1 від 01.09.2018); - зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні № 1 від 31.08.2018 та № 1 від 01.09.2018, які складені та подані на реєстрацію Фермерським господарством "ЗІНЬКІВ АГРО". В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на невідповідність спірних рішень вимогам чинного законодавства. За твердженням позивача, після зупинення реєстрації податкових накладних Фермерського господарства "ЗІНЬКІВ АГРО" на вимогу фіскального органу були надані усі наявні документи на підтвердження реальності здійснення господарських операцій. Проте, відповідні документи не були взяті до уваги, у зв`язку з чим прийняті рішення про відмову в реєстрації вказаних податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних. Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 25.09.2019 у справі № 440/3317/19 задоволено адміністративний позов Фермерського господарства "ЗІНЬКІВ АГРО" до Головного управління ДПС у Полтавській області, Державної податкової служби України. Відповідач не погодився із рішенням суду та подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що рішення суду першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, просив суд скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. Представник позивача в судове засідання не з`явився, про дату час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, причини неявки не повідомив. Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про дату час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, причини неявки не повідомив. Відповідно до ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Згідно ч. 4 ст. 229 у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду, Фермерське господарство "ЗІНЬКІВ АГРО" (код ЄДРПОУ 42045410), зареєстровано 04.04.2018 (а.с. 100-101). Відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, одним з основних видів діяльності Фермерського господарства "ЗІНЬКІВ АГРО" за КВЕД 01.11 є вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур. Між Фермерським господарством "ЗІНЬКІВ АГРО" (постачальник) та ТОВ "Кременчуцька птахофабрика" (покупець) укладено Договір поставки №1287 ДС від 31.08.2018 (а.с. 24-25), за умовами якого постачальник зобов`язується передати у власність покупцеві сою, а покупець зобов`язується прийняти товар і оплатити його на умовах, передбачених Договором. Відповідно до п. 3.6 вказаного договору, датою поставки товару вважається дата підписання представником покупця акта приймання-передачі товару чи видаткової накладної постачальника Згідно з пунктом 3.8 Договору поставки, постачальник надає покупцеві наступні документи на товар: рахунок-фактура, накладні. Оплата товару, відповідно до п. 4.4 цього договору, здійснюється покупцем у розмірі 100% вартості кожної окремої партії товару протягом 3 банківських днів з моменту передачі товару покупцю у повному обсязі даної партії. Поставка сої у кількості 36,995 тон здійснена за видатковою накладною № 1 від 31.08.2018 (а.с. 27) за ціною 8 835,00 грн. без ПДВ за 1 тону, на загальну суму - 392 220,99 грн., в т.ч. ПДВ - 65 370, 16 грн. Транспортування товару на адресу покупця здійснювалося ФОП ОСОБА_1 на підставі договору перевезення вантажів автомобільним транспортом №31/08-1 від 31.08.2018 укладеного з Позивачем та відповідно до заявки на транспортне перевезення № 1 від 31.08.2018 до Договору перевезення вантажів автомобільним транспортом № 31/08-1 від 31 серпня 2018 року (а.с. 32-34). Транспортування товару здійснювалося автомобілем DAF, сідловий тягач, НОМЕР_5 з напівпричепом НОМЕР_1 , про що складено товарно-транспортну накладну № 1 від 31.08.2018 (а.с. 40), а також надання зазначених вище послуг в повному обсязі підтверджено актом № ОУ-0000003 здачі-прийняття наданих послуг (виконаних робіт) від 31.08.2018 (а.с. 42). Позивачем під час здійснення операцій з постачання сої, було складено податкову накладну № 1 від 31.08.2018 на суму 392 220,99 грн., в тому числі ПДВ 65 370, 16 грн (а.с. 22). Також, позивачем була здійснена поставка сої у кількості 30,772 тон за видатковою накладною № 1 від 01.09.2018 за ціною 8 835,67 грн. без ПДВ за 1 тону, на загальну суму - 326 244,74 грн., в т.ч. ПДВ - 54 374,12 грн. Транспортування товару на адресу покупця здійснювалося ФОП ОСОБА_2 на підставі договору перевезення вантажів автомобільним транспортом №20/08-1 від 20.08.2018 (а.с. 35-37), укладеного з Позивачем та відповідно до заявки на транспортне перевезення № 1 від 01.09.2018 до Договору перевезення вантажів автомобільним транспортом №20/08-1 від 20.08.2018 (а.с. 39). Транспортування товару здійснювалося автомобілем КАМАЗ 5320, вантажний бортовий, НОМЕР_6 з причепом НОМЕР_3 , про що складено товарно-транспортну накладну №2 від 0 1.09.2018 (а.с. 41), а також надання послуг перевезення в повному обсязі підтверджується актом ОУ-0000003 здачі-приймання наданих послуг (виконаних робіт) від 01.09.2018 (а.с. 43). Позивачем під час здійснення операцій з постачання сої, було складено податкову накладну № 1 від 01.09.2018 на суму 326 244,74 грн, в точу числі ПДВ - 54 374,12 грн (а.с. 23). Після направлення для реєстрації податкових накладних автоматизованою системою ДФС України було направлено платнику Квитанції, у яких зазначено що відповідно до п.201.16 ст. 201 ПКУ реєстрація ПН/РК зупинена. Обсяг постачання товару/послуги 1201 перевищує величину залишку обсягу придбання такого товару/послуг та обсягу його постачання, що відповідає вимогам пп.2.1 п.2 Критеріїв ризиковості платника податку. Запропоновано надати пояснення та/або копії документів, що достатні для прийняття рішення про реєстрацію ПН/РК. На виконання зазначених вимог позивачем через автоматизовану систему на адресу відповідача направлені документи, які включали первинні документи на підтвердження реальності господарської діяльності та відповідних господарських операцій між позивачем та ТОВ "Кременчуцька птахофабрика" щодо перевезення вантажів, та повідомлення щодо подачі документів про підтвердження реальності здійснення операцій по ПН/РК. Однак відповідач, зробивши висновок про ненадання платником копій документів (договорів, зокрема зовнішньоекономічних контрактів, з додатками до них, первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів, у тому числі рахунку-фактури/інвойсів, актів приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладних), а також про ненадання договорів щодо транспортних послуг з перевізником та ТТН на перевезення сої, прийняв рішення про відмову в реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних від № 980081/42045410 від 06.11.2018 (податкова накладна № 1 від 31.08.2018); №980080/42045410 від 06.11.2018 (податкова накладна № 1 від 01.09.2018). Не погоджуючись з рішеннями, позивач оскаржив їх до суду. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено правомірність рішення щодо відмови в реєстрації податкових накладних в ЄРПН. Колегія суддів погоджується з таким висновком, виходячи з наступного. Згідно з підпунктами "а", "б" пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України та постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України. Пунктом 187.1 статті 187 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Відповідно до абзацу першого пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін. Абзацами першим, другим пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. За приписами пункту 74.2 статті 74 ПК України, в Єдиному реєстрі податкових накладних забезпечується проведення постійного автоматизованого моніторингу відповідності податкових накладних / розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації таких податкових накладних / розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних. Критерії оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань, а також центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, для формування та реалізації єдиної державної податкової та митної політики (пункт 74.3 статті 74 ПК України). Згідно з пунктом 201.16 статті 201 Податкового кодексу України реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України. Вказана редакція пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України змінена на підставі Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2018 році» від 7 грудня 2017 року №2245-VIII. Пунктом 12 постанови Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року №1246 затверджено Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних (тут і далі - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, Порядок №1246) передбачено, що після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки, зокрема наявності підстав для зупинення реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування. Відповідно до пункту сьомого Прикінцевих та перехідних положень Закону №2245-VIII Кабінету Міністрів України доручено до 1 березня 2018 року визначити порядок зупинення реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування, прийняти нормативно-правові акти, необхідні для реалізації цього Закону, привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом та забезпечити перегляд та приведення центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом. 21 лютого 2018 року на виконання вимог Закону №2245-VIII Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову №117 «Про затвердження порядків з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних», якою, зокрема, затверджено Порядок зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Порядок № 117). Згідно з пунктом 5 Порядку №117 податкова накладна/розрахунок коригування, які підлягають моніторингу, перевіряються на відповідність критеріям ризиковості платника податку, критеріям ризиковості здійснення операцій та показникам позитивної податкової історії платника податку. Відповідно до пункту 6 Порядку №117 у разі коли за результатами моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну/розрахунок коригування, відповідає критеріям ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється. Підпунктами 3, 4 пункту 13 Порядку №117 зазначено, що у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються: критерій(ї) ризиковості платника податку та/або критерій(ї) ризиковості здійснення операцій, на підставі якого(их) зупинено реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, із розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку. Пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі. Пунктом 14 порядку №117 визначено перелік документів, необхідних для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, який включає в себе: договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством. Окремими положеннями Порядку №117 не визначено конкретних критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, натомість на підставі пункту 10 цього Порядку зобов`язано Державну фіскальну службу України визначити такі критерії та погодити їх з Міністерством фінансів України. На час виникнення спірних у цій справі правовідносин критерії ризиковості здійснення операцій були визначені листом Державної фіскальної служби України від 21 березня 2018 року №959/99-99-07-18 за погодженням з Міністерством фінансів України від 22 березня 2018 року. Критерії погоджено за умови, що вони будуть переглянуті протягом місяця. Так, відповідно до підпункту 2.1 пункту 2 вказаних вище Критеріїв ризиковості податкові накладні/розрахунки коригування, складені платниками податку, перевіряються на відповідність ознакам ризиковості здійснення операцій: обсяг постачання товару/послуги, зазначений у податковій накладній / розрахунку коригування, яку(ий) подано на реєстрацію в Реєстрі, дорівнює або перевищує величину залишку, що визначається як різниця обсягу придбання на митній території України такого товару/послуги (крім обсягу придбання товарів/послуг за операціями, які звільнені від оподаткування та підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою) та/або ввезення на митну територію України такого товару, зазначеного з 01 січня 2017 року в отриманих податкових накладних / розрахунках коригування, зареєстрованих в Реєстрі, і митних деклараціях, збільшеного у 1,5 раза, та обсягу постачання відповідного товару/послуги, зазначеного у податкових накладних / розрахунках коригування, зареєстрованих з 01 січня 2017 року в Реєстрі, і переважання в такому залишку (більше 75 відсотків загального такого залишку) товарів з кодами згідно з УКТ ЗЕД та послуг з кодами згідно з ДКПП, перелік яких визначено ДФС відповідно до додатка, та відсутність товару/послуги, зазначеного/зазначеної в податковій накладній, яка подана на реєстрацію в Реєстрі, в Таблиці даних платника податку як товару/послуги, що на постійній основі постачається (виготовляється). Разом з тим, у квитанціях не наведено детальний обґрунтований розрахунок, що свідчитиме про відповідність податкової накладної визначеному критерію, у квитанціях зазначено лише загальне посилання на відповідність податкових накладних критеріям ризиковості платника податку, визначеним положеннями Критеріїв ризиковості платника податку, у той час, як чинне законодавство вимагає від контролюючого органу зазначення конкретного виду критерію. Враховуючи наведене, колегія суддів зазначає, що контролюючим органом у квитанціях в порушення підпункту «в» підпункту 201.16.1 пункту 201.16 Податкового кодексу України не вказано конкретний перелік документів, необхідних для реєстрації податкової накладної, що є свідченням не відповідності рішення контролюючого органу про зупинення реєстрації податкової накладної вимозі правової визначеності. Можливість виконання платником податків обов`язку надати документи, необхідні для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної, прямо залежить від чіткого визначення контролюючим органом переліку цих документів. Загальними вимогами, яким повинен відповідати індивідуальний акт (акт правозастосування), є його обґрунтованість та вмотивованість. Не зазначення в індивідуальному акті підстав його прийняття (фактичних і юридичних), зрозумілих мотивів його прийняття породжує його протиправність. При цьому, Критерії ризиковості платників податків існують виключно у вигляді листа ДФС України від 21.03.18 №959/99-99-07-18 "Критерії ризиковості платника податків", не затверджені наказом Державної фіскальної служби України чи Міністерства фінансів України та не зареєстровані в Міністерстві юстиції України. У свою чергу, листи міністерств, інших органів виконавчої влади не є нормативно-правовими актами у розумінні статті 117 Конституції України, а відтак не є джерелом права відповідно до статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України і не можуть бути підставою для прийняття рішення суб`єктом владних повноважень. Загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як актів правозастосування, є їх обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення податковим органом конкретних підстав їх прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів їх прийняття. Невиконання податковим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії призводить до його протиправності. Аналогічний висновок щодо правозастосування наведений у постанові Верховного Суду від 02.04.19 у справі №822/1878/18. Відповідно до пункту 21 Порядку №117 підставами для прийняття комісіями контролюючих органів рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування є: ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено; ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту 4 пункту 13 цього Порядку; надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства. Форма рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН, визначена Порядком №117 (додаток 2 до Порядку), передбачає, що у разі відмови в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН через ненадання платником податку копій документів, документи, які не надано, повинні бути підкреслені. Матеріалами справи встановлено, що контролюючим органом сформовано висновок про відповідність податкової накладної від 02.05.19 №1 складеної ТОВ «Торгово-будівельна компанія СМП-17», критеріям ризиковості платника податку, визначених пп. 2.1 п. 2 "Критеріїв ризиковості платника податку". Виявлено, що обсяг постачання товару/послуги 1201 перевищує величину залишку обсягу придбання такого товару/послуги та обсягу його постачання. Запропоновано надати пояснення та/або копії документів, що достатні для прийняття рішення про реєстрацію ПН/РК. (а.с 138, 147) Відповідно до запропонованого, позивачем складено та направлено відповідачу через автоматизовану систему повідомлення щодо подачі документів про підтвердження реальності здійснення господарських операцій, а також первинну документацію на підтвердження реальності господарських операцій з ТОВ "Кременчуцька птахофабрика". Однак відповідачем вказані документи та пояснення до уваги взяті не були, з посиланням у рішеннях на ненадання платником податку документів. При цьому, квитанції про зупинення реєстрації податкових накладних не містили чіткої вказівки на те, які документи повинні бути надані позивачем для здійснення реєстрації таких податкових накладних в ЄРПН, позивач був позбавлений можливості зрозуміти, які саме документи він повинен надати відповідачеві. Судовим розглядом встановлено, що безпосередньою підставою для відмови у реєстрації податкової накладної від 31.08.2018 № 1 стало ненадання позивачем договору транспортних послуг з перевізником ФОП ОСОБА_1 , а податкова накладна від 01.09.2018 № 1 не зареєстрована в ЄРПН у зв`язку з ненаданням позивачем договору транспортних послуг з перевізником ФОП ОСОБА_1 та товарно-транспортних накладних на перевезення сої. Натомість матеріалами справи підтверджено, що перевезення сої, яка поставлялась на підставі податкової накладної № 1 від 01.09.2018 здійснювалось не ФОП ОСОБА_1 , а ФОП ОСОБА_2 відповідно до договору перевезення вантажів автомобільним транспортом № 20/08-1 від 20.08.2018 (а.с. 35-37). За наслідками такого перевезення складена товарно-транспортна накладна № 2 від 01.09.2018, копія якої приєднана до матеріалів справи (а.с. 41). На підтвердження реальності такого перевезення також складено акт здачі-приймання наданих послуг від 01.09.2018 (а.с. 43). Також, під час розгляду справи позивачем надано до суду документи на підтвердження транспортування сої, що поставлялась за податковою накладною № 1 від 31.08.2018. Зокрема, позивачем надано договір перевезення вантажів автомобільним транспортом №31/08-1 від 31.08.2018, укладений з ФОП ОСОБА_1 , заявку на транспортне перевезення № 1 від 31.08.2018 до Договору перевезення вантажів автомобільним транспортом № 31/08-1 від 31 серпня 2018 року (а.с. 38), товарно-транспорту накладну № 1 від 31.08.2018 (а.с. 40). Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що з огляду на те, що документи на підтвердження надання транспортних послуг з перевірником та товарно-транспортні накладні на перевезення сої у позивача є в наявності, враховуючи відсутність встановлення документів, що складені з порушенням законодавства, відповідач не мав правових підстав для відмови позивачу у реєстрації податкової накладної № 1 від 31.08.2018 та податкової накладної № 1 від 01.09.2018. Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Згідно ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. За приписами ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Таким чином, колегія суддів вказує, що відповідачем не доведено правомірність власних рішень, а тому позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню Доводи апеляційної скарги не спростовують правильність доводів, якими мотивовано судове рішення, зводяться до переоцінки належним чином проаналізованих судом першої інстанції доказів та не дають підстав вважати висновки суду помилковими, а застосування норм матеріального та процесуального права - неправильним. Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справ Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, тому підстави для скасування рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 25.09.2019 у справі № 440/3317/19 відсутні. Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову чи ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Полтавській області залишити без задоволення. Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 25.09.2019 року по справі № 440/3317/19 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя (підпис)О.М. Калитка Судді(підпис) (підпис) С.С. Рєзнікова М.І. Старосуд Повний текст постанови складено 27.01.2020 року

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»