Ухвала КГС ВС № 911/564/18

УХВАЛА 24 січня 2020 року м. Київ Справа № 911/564/18 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Баранець О.М. - головуючий, Погребняк В.Я., Студенець В.І., розглянувши матеріали касаційної скарги SITATE LIMITED (Сітате Лімітед) на ухвалу Північного апеляційного господарського суду у складі колегії суддів: Михальської Ю.Б., Тищенко А.І., Іоннікової І.А. від 10.10.2019 за позовом Національного банку України до Товариства з обмежено відповідальністю "Птахофабрика Київська" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Фінансова ініціатива" про звернення стягнення на предмет іпотеки ВСТАНОВИВ: SITATE LIMITED (Сітате Лімітед) 03.12.2019 звернулось до Верховного Суду, через Північний апеляційний господарський суд, з касаційною скаргою на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 10.10.2019 у справі № 911/564/18. Згідно з витягом з протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 14.01.2020 визначено склад колегії суддів: Баранець О.М. - головуючий, Мамалуй О.О., Погребняк В.Я. Згідно з витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.09.2019, у зв?язку з відпусткою судді Мамалуя О.О., визначено склад колегії суддів: Баранець О.М. - головуючий, Погребняк В.Я., Студенець В.І. Дослідивши матеріали касаційної скарги та додані до неї документи, суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження. Відповідно до частини другої статті 293 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо у справі з ціною позову, що не перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), а також у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо: 1) Верховний Суд вже викладав у своїй постанові висновок щодо питання правильного застосування норми права, порушеного в касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку; або 2) правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.10.2019 відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою SITATE LIMITED (Сітате Лімітед) на рішення Господарського суду Київської області від 21.11.2018 у справі № 911/564/18. Правовою підставою визначено пункт 3 частини першої статті 261 Господарського процесуального кодексу України, згідно з яким суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо є постанова про залишення апеляційної скарги цієї ж особи без задоволення або ухвала про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою цієї особи на це саме судове рішення. Судом апеляційної інстанції встановлено, що SITATE LIMITED (Сітате Лімітед) зверталось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду Київської області від 21.11.2018 у справі № 911/564/18. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.05.2019 у справі № 911/564/18 SITATE LIMITED (Сітате Лімітед) відмовлено у відкритті апеляційного провадження за його апеляційною скаргою на рішення Господарського суду Київської області від 21.11.2018. Правовою підставою зазначено пункт 4 частини 1 статті 261 Господарського процесуального кодексу України. Зазначена ухвала була предметом касаційного перегляду за касаційною скаргою SITATE LIMITED (Сітате Лімітед). Ухвалою Верховного Суду від 15.07.2019 відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою SITATE LIMITED (Сітате Лімітед) на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 27.05.2019 у справі № 911/564/18, оскільки правильне застосування судом апеляційної інстанції норм Господарського процесуального кодексу України є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення. Незважаючи на викладене, SITATE LIMITED (Сітате Лімітед) повторно звернулось з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду Київської області від 21.11.2018 у справі № 911/564/18, за якою ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.07.2019 у відкритті апеляційного провадження було відмовлено на підставі пункту 3 частини першої статті 261 Господарського процесуального кодексу України. Ухвалою Верховного Суду від 30.09.2019 відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою SITATE LIMITED (Сітате Лімітед) на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 23.07.2019 у справі № 911/564/18, оскільки правильне застосування судом апеляційної інстанції норм Господарського процесуального кодексу України є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення. 04.10.2019 SITATE LIMITED (Сітате Лімітед) втретє звернулося з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду Київської області від 21.11.2018 у справі № 911/564/18, за якою у відкритті апеляційного провадження судом апеляційної інстанції було відмовлено ухвалою від 10.10.2019. Касаційна скарга SITATE LIMITED (Сітате Лімітед) на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 10.10.2019 у справі № 911/564/18 мотивована порушенням судом апеляційної інстанції статте 8, 9, 55, 129 Конституції України, статтей 4, 5, 11, 174, 260 Господарського процесуального кодексу України щодо забезпечення його права на оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанції. Відповідно до частини 3 статті 125 Конституції України Верховний Суд є найвищим судовим органом, виконує функцію "суду права", що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави. Тим самим Верховний Суд за допомогою загальної правозастосовчої діяльності дозволяє досягнути індивідуального блага. Згідно з імперативними вимогами статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та статті 236 Господарського процесуального кодексу України висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права; при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду; органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи не можуть приймати рішення, які скасовують судові рішення або зупиняють їх виконання. Таким чином, призначення Верховного Суду як найвищої судової установи в Україні - це, у першу чергу, сформувати обґрунтовану правову позицію стосовно застосування всіма судами у подальшій роботі конкретної норми матеріального права або дотримання норми процесуального права, що була неправильно використана судом і таким чином спрямувати судову практику в єдине і правильне правозастосування (вказати напрямок у якому слід здійснювати вибір правової норми); на прикладі конкретної справи роз`яснити зміст акта законодавства в аспекті його розуміння та реалізації на практиці в інших справах з вказівкою на обставини, що потрібно враховувати при застосуванні тієї чи іншої правової норми, але не нав`язуючи, при цьому, нижчестоящим судам результат вирішення конкретної судової справи. Забезпечення єдності судової практики є реалізацією принципу правової визначеності, що є одним із фундаментальних аспектів верховенства права та гарантує розумну передбачуваність судового рішення. Крім того, саме така діяльність Верховного Суду забезпечує дотримання принципу рівності всіх осіб перед законом, який втілюється шляхом однакового застосування судом тієї самої норми закону в однакових справах щодо різних осіб. Ухвала Північного апеляційного господарського суду від 10.10.2019 у справі № 911/564/18 постановлена з дотриманням положень пункту 3 частини першої статті 261 Господарського процесуального кодексу України. Європейський суд з прав людини неодноразово вказував, зокрема і у справі "Устименко проти України" (заява № 32053/13), що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (див. рішення у справі "Рябих проти Росії" заява № 52854/99). Не можна розглядати перегляд, як замасковану апеляцію. Відступи від цього принципу виправдані лише тоді, коли вони необхідні за обставин суттєвого та неспростовного характеру. В контексті викладеного Суд вважає за необхідне зазначити, що Рекомендацією № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року державам-членам рекомендовано вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 Рекомендації, скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися щодо тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Використання касаційним судом оціночних чинників, зокрема, таких понять, як: "суспільний інтерес", "значення для формування єдиної правозастосовчої практики", "малозначні справи", тощо, виходячи з високого статусу Верховного Суду, не повинні викликати думку про наявність певних ризиків, оскільки у деяких випадках вирішення питання про можливість касаційного оскарження має відноситися до його дискреційних повноважень і застосування Судом таких повноважень не може вважатися обмеженням доступу особи до процесу правосуддя. Виходячи з наведеного, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою SITATE LIMITED (Сітате Лімітед) на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 10.10.2019 у справі № 911/564/18, оскільки правильне застосування судом апеляційної інстанції норм Господарського процесуального кодексу України є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення. Щодо наданого Національним банком України заперечення проти відкриття касаційного провадження № 63-0008/2019 від 15.01.2020, в якому позивач просить визнати подання касаційної скарги SITATE LIMITED (Сітате Лімітед) зловживанням процесуальними правами та застосувати до скаржника захід процесуального примусу у вигляді штрафу, то воно підписано представником позивача В. Цвєтковим без підтвердження наявності повноважень на здійснення представництва органу державної влади в суді з 01.01.2020, а тому залишається без розгляду. Керуючись статтями 234, 235, частиною другою статті 293 Господарського процесуального кодексу України, суд У Х В А Л И В:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою SITATE LIMITED (Сітате Лімітед) на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 10.10.2019 у справі № 911/564/18.

2. Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження з доданими до скарги матеріалами направити особі, яка подавала касаційну скаргу, а копію касаційної скарги залишити в суді касаційної інстанції.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Головуючий О. Баранець Судді В. Погребняк В. Студенець