Постанова 4874 № 924/816/19

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД 33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 січня 2020 року Справа № 924/816/19 Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Демидюк О.О., суддя Павлюк І.Ю. , суддя Савченко Г.І. при секретарі судового засідання - Єфімчук А.І. за участю представників сторін: позивача: Глущенко А.М. (договір про надання правової допомоги №2/2019 від 15.10.2019 року) розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегарент плюс" на рішення господарського суду Хмельницької області від 05.11.2019 р. у справі №924/816/19 (суддя Гладюк Ю.В., повний текст рішення складено 14.11.2019 р.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегарент плюс" до Приватного малого виробничо-комерційного підприємства "Лан" про стягнення 465 591 грн. боргу ВСТАНОВИВ: Рішенням господарського суду Хмельницької області від 05 листопада 2019 року у справі №924/816/19 відмовлено у позові Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегарент плюс" до Приватного малого виробничо-комерційного підприємства "ЛАН" про стягнення 465591 грн. Вказане рішення мотивоване тим, що відсутність підпису та відбитка печатки відповідача на накладній №1661 від 26 вересня 2018 року свідчить про відсутність між сторонами зобов`язання щодо поставки та оплати товару на суму 840 409, 50 грн., недоплата яких є предметом спору в цій справі. Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду першої інстанції, позивач звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Хмельницької області від 05 листопада 2019 року у справі №924/816/19 та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ТОВ "Мегарент Плюс" до ПМВКП "Лан" про стягнення суми боргу в розмірі 465591 грн. задовольнити в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги скаржник зазначає, що вимога №88 від 06 лютого 2019 року та акт звіряння взаєморозрахунків є документами, що підтверджують обсяг боргу відповідача, який є предметом договору №1 про відступлення права вимоги укладеного між ТОВ "Хімтрейд Інвест" та ТОВ "Мегарент Плюс", відповідно поставка за видатковою накладною №1661 від 26 вересня 2018 року входить в предмет договору №1 про відступлення права вимоги від 21 березня 2019 року в сукупності з іншими поставками. Сума 465591 грн. є одночасно і предметом договору про відступлення права вимоги, і сумою, що підлягає сплаті новим кредитором на користь первісного кредитора за відступлення права вимоги за договором. Пунктом 2.2. договору передбачено, що обов`язок оплати виникає у позивача протягом десяти днів з моменту повного фактичного виконання боржником свого зобов`язання, що складає предмет цього договору. Крім того, апелянт звертає увагу на той факт, що місцевий суд заперечуючи, що поставка за видатковою накладною №1661 від 26 вересня 2018 року входить в предмет договору про відступлення права вимоги, враховує платежі на її виконання в оплату поставленого товару за накладними наданими позивачем за договором про відступлення права вимоги. Апелянт зауважує, що всі платежі в хронологічній послідовності відображені в акті звіряння взаєморозрахунків між ТОВ "Хімтрейд Інвест" та ПМВКП "Лан", з цього, очевидно, що розрахунки за всі поставки товару взаємозалежні, й заборгованість виникла в результаті звіряння сумарно здійснених поставок у співвідношенні до сумарно здійснених проплат, проте суд проігнорував дані факти та обставини, хоча вони й підтверджуються матеріалами справи. Окремо скаржник вважає за необхідне зазначити, що навмисне не підписання окремих документів відповідачем, як то видаткової накладної, акту звірки розрахунків тощо, - є не що іншим як намагання ввести суд в оману з метою уникнення виконання зобов`язання щодо сплати отриманого відповідачем товару. Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 26 грудня 2019 року у справі №924/816/19 (з урахуванням ухвали про виправлення описки від 28 грудня 2019 року) поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Мегарент плюс" строк на подання апеляційної скарги, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегарент плюс" на рішення господарського суду Хмельницької області від 05 листопада 2019 року у справі №924/816/19 та призначено дату судового засідання на 20 січня 2020 року. Також, скаржником - ТОВ "Мегарент плюс" подано клопотання про долучення додаткових доказів по справі №924/816/19 за переліком додатків до даного клопотання. Відповідно до частин 2, 3 статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. У відповідності до частин 1 та 3 статті 80 ГПК України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи. Згідно з частиною 4 статті 80 ГПК України, якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. Частиною 8 статті 80 ГПК України також передбачено, що докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї. З матеріалів справи колегією суддів вбачається, що ТОВ "Мегарент плюс" був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи у суді першої інстанції, відтак міг подати зазначені докази під час розгляду справи саме місцевим судом. Також позивач не був позбавлений можливості у порядку частини 4 статті 80 ГПК України письмово та завчасно повідомити суд першої інстанції про неможливість подання у встановлений законом строк доказів, та об`єктивних причини, з яких такі докази не могли бути подані у встановлений строк. Отже суд апеляційної інстанції не приймає до розгляду вказані в клопотанні про долучення додаткових доказів по справі №924/816/19 документи. Відповідач своїм правом, передбаченим статтею 96 ГПК України, не скористався, відзиву на апеляційну скаргу не надав. Безпосередньо в судовому засіданні представник позивача повністю підтримав вимоги і доводи викладені в апеляційній скарзі. Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив. Про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином. Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 120 Господарського процесуального кодексу України. Відповідно до частини першої статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки (частина третя статті 202 Господарського процесуального кодексу України). Враховуючи те, що судом вчинено всі необхідні дії для належного повідомлення всіх учасників провадження у справі про день, час та місце розгляду справи, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні за наявними у справі матеріалами, відповідності до вимог статті 269 ГПК України. Колегія суддів, заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши надану судом юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, оскаржуване рішення - скасуванню. При цьому колегія суддів виходила з наступного. Як вбачається з матеріалів справи, на виконання договору поставки нафтопродуктів №17/08-2018-124 від 17 серпня 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Хімтрейд Інвест" поставило ПМВК підприємству "ЛАН" товар на загальну суму 6 782 414 грн., що підтверджується підписаними представниками постачальника і покупця та скріплені їх печатками видатковими накладними: від 30 серпня 2018 року №1425 на суму 791 571 грн., від 28 серпня 2018 року №1388 на суму 291795 грн., від 21 серпня 2018 року №1322 на суму 763587.50 грн., від 13 вересня 2018 року №1540 на суму 818592,50 грн., від 14 вересня 2018 року №1572 на суму 817003 грн., від 14 вересня 2018 року №1571 на суму 815975 грн., від 04 вересня 2018 року №1462 на суму 826540 грн., від 07 вересня 2018 року №1485 на суму 823912,50 грн., від 24 вересня 2018 року №1643 на суму 833437,50 грн. Також у справі міститься видаткова накладна №1661 від 26 вересня 2018 року на суму 840409,50 грн., де постачальником є ТОВ "Хімтрейд Інвест", покупцем - ПМВКП "Лан". Проте, дана накладна підписана лише зі сторони постачальника. У графі "Отримав" жодного підпису чи відбитку печатки немає. Відповідач оплатив поставлений йому ТОВ "Хімтрейд Інвест" товар на суму 7 162 232,50 грн згідно наступних платіжних доручень (призначення платежу - за паливо-мастильні матеріали згідно рахунків): №168 від 04 вересня 2018 року на суму 240000 грн., № 318 від 04 жовтня 2018 року на суму 30000 грн., №297 від 28 вересня 2018 року на суму 100000 грн., №279 від 26 вересня 2018 року на суму 175000 грн., №280 від 26 вересня 2018 року на суму 64256 грн., №278 від 25 вересня 2018 року на суму 600000 грн., №271 від 24 вересня 2018 року на суму 85000 грн., №2446 від 24 вересня 2018 року на суму 35000 грн., №259 від 21 вересня 2018 року на суму 310000 грн., №258 від 21 вересня 2018 року на суму 124000 грн., №262 від 21 вересня 2018 року на суму 77833 грн., №244 від 20 вересня 2018 року на суму 100000 грн., №242 від 19 вересня 2018 року на суму 64000 грн., №2416 від 19 вересня 2018 року на суму 45000 грн., №239 від 18 вересня 2018 року на суму 205000 грн., №2409 від 18 вересня 2018 року на суму 14000 грн., №2392 від 17 вересня 2018 року на суму 70000 грн., №213 від 12 вересня 2018 року на суму 178675 грн., №209 від 11 вересня 2018 року на суму 150000 грн., №200 від 07 вересня 2018 року на суму 300000 грн., №175 від 05 вересня 2018 року на суму 350000 грн., №2300 від 04 вересня 2018 року на суму 60000 грн., №152 від 30 серпня 2018 року на суму 491571 грн., №148 від 30 серпня 2018 року на суму 300000 грн., №203 від 10 вересня 2018 року на суму 200000 грн., №236 від 17 вересня 2018 року на суму 30000 грн., №227 від 14 вересня 2018 року на суму 815975 грн., №226 від 14 вересня 2018 року на суму 290000 грн., №229 від 14 вересня 2018 року на суму 120000 грн., №223 від 13 вересня 2018 року на суму 185000 грн., №176 від 05 вересня 2018 року на суму 176540 грн., №143 від 29 серпня 2018 року на суму 111795 грн., № 2239 від 28 серпня 2018 року на суму 180000 грн., №128 від 23 серпня 2018 року на суму 400000 грн., №126 від 21 серпня 2018 року на суму 215000 грн., №2212 від 21 серпня 2018 року на суму 148587,50 грн., №1258 від 20 лютого 2019 року на суму 5000 грн., №1219 від 13 лютого 2019 року на суму 5000 грн., №1175 від 08 лютого 2019 року на суму 5000 грн., №1080 від 31 січня 2019 року на суму 5000 грн., №940 від 09 січня 2019 року на суму 5000 грн., №2732 від 27 листопада 2018 року на суму 1000 грн., №638 від 22 листопада 2018 року на суму 3000 грн., №2725 від 20 листопада 2018 року на суму 5000 грн., №2706 від 16 листопада 2018 року на суму 11000 грн., №2644 від 02 листопада 2018 року на суму 10000 грн., №2633 від 01 листопада 2018 року на суму 10000 грн., №2595 від 17 жовтня 2018 року на суму 50000 грн., №1586 від 28 березня 2019 року на суму 5000 грн. Відповідач видав довіреності директору Літвіцькому Г.В. та менеджеру по продажу Буцкевичу О.В. на отримання від ТОВ "Хімтрейд Інвест" дизельного палива, а саме: №ЛАН 141 від 29 серпня 2018 року, №ЛАН 148 від 06 вересня 2018 року, №ЛАН 162 від 24 вересня 2018 року, №ЛАН 146 від 04 вересня 2018 року; №ЛАН 139 від 27 серпня 2018 року, №ЛАН 135 від 20 серпня 2018 року, №ЛАН 164 від 25 вересня 2018 року, №ЛАН 157 від 14 вересня 2018 року, №ЛАН 153 від 14 вересня 2018 року. Довіреності підписані керівником, головним бухгалтером товариства відповідача, скріплені його печаткою та підписані повіреним. Також додано товаро-транспортні накладні на відпуск нафтопродуктів: від 21 серпня 2018 року №4458, від 28 серпня 2018 року №4557, від 30 серпня 2018 року №4603, від 04 вересня 2018 року №4658, від 07 вересня 2018 року №4670, від 13 вересня 2018 року №4734, від 14 вересня 2018 року №4772, від 14 вересня 2018 року №4778, від 24 вересня 2018 року №4851 (вантажовідправником в яких вказано - ТОВ "Хімтрейд Інвест", вантажоодержувач - відповідач, товар - дизельне паливо). Крім того, в справі наявні рахунки на оплату товару (постачальник - ТОВ "Хімтрейд Інвест", покупець - ПМВКП "Лан", товар - дизельне паливо), які підписані та скріплені печаткою ТОВ "Хімтрейд Інвест": від 20 серпня 2018 року №1004 на суму 763587,50 грн., від 27 серпня 2018 року №1053 на суму 291795 грн., від 29 серпня 2018 року №1071 на суму 791571 грн, від 04 вересня 2018 року №1091 на суму 826540 грн, від 06 вересня 2018 року №1108 на суму 823912,50 грн, від 12 вересня 2018 року №1148 на суму 818592,50 грн, від 14 вересня 2018 року №1168 на суму 815975 грн, від 14 вересня 2018 року №1169 на суму 817003 грн, від 24 вересня 2018 року №1222 на суму 833437,50 грн, від 25 вересня 2018 року №1232 на суму 840409,50 грн. Згідно претензії №88 від 02 лютого 2019 року, адресованої відповідачу, ТОВ "Хімтрейд Інвест" вимагає оплатити борг в розмірі 465591 грн. Дана претензія направлена відповідачу згідно опису вкладення в цінний лист №26966497 (зі штампом пошти від 01 березня 2019 року) з якого вбачається, що ТОВ "Хімтрейд Інвест" (відправник) направив на адресу відповідача: копію договору поставки нафтопродуктів №24/11-16-01 від 24 листопада 2016 року (два екземпляри), акт звірки взаєморозрахунків (два екземпляри), видаткову накладну №1661 від 26 вересня 2018 року (два екземпляри), претензію про повернення боргу №88 від 06 лютого 2019 року. Крім того, додано фіскальний чек пошти від 02 березня 2019 року. Також до справи додано: текст договору поставки нафтопродуктів №17/08-2018-124 від 17 серпня 2018 року, сторонами якого є ТОВ "Хімтрейд Інвест" та відповідач та який засвідчений лише зі сторони ТОВ "Хімтрейд Інвест"; видаткову накладну №1661 від 26 вересня 2018 року, яка також засвідчена лише зі сторони ТОВ "Хімтрейд Інвест"; акт звірки розрахунків між ТОВ "Хімтрейд Інвест" та відповідачем, що засвідчений лише ТОВ "Хімтрейд Інвест". Згідно вимоги №88 від 06 березня 2019 року, адресованої відповідачу ТОВ "Хімтрейд Інвест" вимагає сплатити суму боргу у розмірі 465591 грн. 21 березня 2019 року між ТОВ "Хімтрейд Інвест" (первісний кредитор) та ТОВ "Мегарент плюс" (новий кредитор) укладено договір про відступлення права вимоги №1, за яким первісний кредитор відступає, а новий кредитор набуває право вимоги до Приватного малого виробничо-комерційного підприємства "Лан" щодо виконання боржником всіх своїх зобов`язань з оплати дизельного палива ДТ-Л-К5 сорт С. За цим договором новий кредитор одержує право замість первісного кредитора вимагати від боржника виконання зобов`язання щодо сплати суми боргу яка становить 465591 грн. за видатковими накладними за поставлений товар: №1425 від 30 серпня 2018 року, №1388 від 28 серпня 2018 року, №1322 від 21 серпня 2018 року, №1540 від 13 вересня 2018 року, №1572 від 14 вересня 2018 року, №1571 від 14 вересня 2018 року, №1462 від 04 вересня 2018 року, №1485 від 07 вересня 2018 року, №1643 від 24 вересня 2018 року. Згідно пункту 2.2. договору за відступлення права вимоги за цим договором новий кредитор зобов`язаний сплатити первісному кредитору суму в розмірі 465591 грн. протягом десяти банківських днів з моменту повного фактичного виконання боржником свого зобов`язання, що складає предмет цього договору. Договір підписаний обома сторонами та скріплений їх печатками. 21 березня 2019 року ТОВ "Хімтрейд Інвест" та ТОВ "Мегарент плюс" підписали та скріпили печатками акт прийому-передачі документів до договору про відступлення права вимоги, про те, що новий кредитор отримав від первісного кредитора: видаткові накладні; виписки з банківського рахунку; вимогу №88 про сплату боргу від 06 лютого 2019 року; довіреності на отримання від ТОВ "Хімтрейд Інвест" цінностей; товарно-транспортні накладні. 02 травня 2019 року ТОВ "Мегарент плюс" направив відповідачу повідомлення №1 про повернення боргу від 22 березня 2019 року, де вказав, що ТОВ "Хімтрейд Інвест" за договором про відступлення права вимоги №1 від 21 березня 2019 року відступило право вимоги на дебіторську заборгованість яка становить 465591 грн., щодо виконання боржником всіх своїх зобов`язань з оплати дизельного пального. У зв`язку з цим сума боргу підлягає сплаті новому кредитору - ТОВ "Мегарент плюс". Докази направлення повідомлення - опис вкладень в цінний лист, де зазначено про направлення повідомлення про переведення боргу №1 від 22 березня 2019 року на адресу відповідача. Відправник - ТОВ "Мегарент плюс". Опис містить штамп пошти та підпис працівника зв`язку. Також подано фіскальний чек від 02 травня 2019. Враховуючи вищевикладені обставини справи, місцевий господарський суд прийшов до висновку, що відсутність підпису та відбитка печатки відповідача на накладній №1661 від 26 вересня 2018 року свідчить про відсутність між сторонами зобов`язання щодо поставки та оплати товару на суму 840409,50 грн., недоплата яких є предметом спору в цій справі. Однак, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду не може погодитись з такими висновками з огляду на наступне. Згідно частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини. Відповідно до статті 173 ГПК України господарським визначається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Основними видами господарських зобов`язань є майново-господарські зобов`язання та організаційно-господарські зобов`язання. Сторони можуть за взаємною згодою конкретизувати або розширити зміст господарського зобов`язання в процесі його виконання, якщо законом не встановлено інше. За статтею 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, серед іншого з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать. Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні регулюються Законом України від 16 липня 1999 року №996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". Відповідно до статті 1 цього Закону первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов`язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення. Згідно зі статтею 1 Закону № 996-XIV господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, шо вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку. За змістом частин першої та другої статті 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Статтею 512 Цивільного кодексу України визначено підстави заміни кредитора у зобов`язанні, зокрема внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Згідно зі статтями 514 та 516 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено поговором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. Відповідно до частини першої статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, оплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Згідно зі статтею 526 цього ж Кодексу зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту. Аналогічні вимоги містить і стаття 193 Господарського кодексу України. Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Згідно статті 712 Цивільного кодексу України, договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим, подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю- продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Відповідно до статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами. Частина 1 статті 265 Господарського кодексу України визначає, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Аналогічні приписи містить частина 1 статті 712 Цивільного кодексу України. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 статті 712 Цивільного кодексу України). Стаття 655 Цивільного кодексу України унормовує, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Частина 1 статті 692 цього ж Кодексу визначає, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо говором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Отже, в силу приписів статей 655, 692 Цивільного кодексу України - факт прийняття відповідачем товару зумовлює виникнення у нього зобов`язання оплатити вартість цього товару. Згідно статті 229 Господарського кодексу України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов`язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов`язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов`язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами. З дослідженого колегією суддів вбачається, що на виконання договору поставки нафтопродуктів №17/08-2018-124 від 17 серпня 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Хімтрейд Інвест" поставило ПМВК підприємству "ЛАН" товар на загальну суму 7622823,5 грн., що підтверджується вищезазначеними видатковими накладними /т.1, а.с.11-20, 203/. Безпідставними є висновки місцевого господарського суду щодо відсутності між сторонами зобов`язання з поставки та оплати товару на суму 840409,50 грн. згідно видаткової накладної №1661 від 26 вересня 2018 року, з огляду на наступне. Відповідно до видаткової накладної №1661 від 26 вересня 2018 оку (в якій зазначено номер рахунку на оплату покупцю №1232 від 25 вересня 2018 року) за Договором поставки нафтопродуктів №17/08-2018-124 від 17 серпня 2018 року ТОВ "Хімтрейд Інвест" було поставлено ПМВК "Лан" дизельне паливо на суму 840409,5 грн. Вказана накладна підписана директором постачальника Махиня В.Д. та направлена для підписання директору покупця. В матеріалах справи, серед інших, міститься довіреність №ЛАН164 від 25 вересня 2018 року із підписами керівника та головного бухгалтера ПМВКП "Лан" видана для отримання менеджером по продажу Буцкевич О.В. на отримання від ТОВ "Хімтрейд Інвест" дизельного палива за рахунком №1232 від 25 вересня 2018 року в обсязі 31,79 тис.л. (об`єм, що зазначений у видатковій накладній). Безпідставні є висновки місцевого суду про неприйняття до уваги довіреності №ЛАН 164 з посиланням на те, що вона видана на суму 31790 грн., в той час як накладна № 1661 видана на суму 840409, 50 грн., оскільки у довіреності вказано не вартість товару (грн), а його кількість (літри). Крім того, оплата згідно платіжних доручень №278 від 25 вересня 2018 року, №279 від 26 вересня 2018 року, №280 від 26 вересня 2018 року, №297 від 28 вересня 2018 року, №318 від 04 жовтня 2018 року, №2595 від 17 жовтня 2018 року була здійснена відповідачем із зазначенням платежу "за ПММ згідно рах. №1232 від 25 вересня 2018 року в т.ч. ПДВ…". Вказаним підтверджується згода відповідача на поставку згідно видаткової накладної №1661 від 26 вересня 2018 року, її схвалення, прийняття та оплатність з боку відповідача. Таким чином, ТОВ "Хімтрейд Інвест" було поставлено позивачу товар на загальну суму 7622823,5 грн., що підтверджується матеріалами справи. Водночас, з дослідженого колегією суддів вбачається, що ПМВКП "Лан" оплатив поставлений йому ТОВ "Хімтрейд Інвест" товар на суму 7162232,50 грн згідно наступних платіжних доручень (призначення платежу - за паливо-мастильні матеріали згідно рахунків): №168 від 04 вересня 2018 року на суму 240000 грн., № 318 від 04 жовтня 2018 року на суму 30000 грн., №297 від 28 вересня 2018 року на суму 100000 грн., №279 від 26 вересня 2018 року на суму 175000 грн., №280 від 26 вересня 2018 року на суму 64256 грн., №278 від 25 вересня 2018 року на суму 600000 грн., №271 від 24 вересня 2018 року на суму 85000 грн., №2446 від 24 вересня 2018 року на суму 35000 грн., №259 від 21 вересня 2018 року на суму 310000 грн., №258 від 21 вересня 2018 року на суму 124000 грн., №262 від 21 вересня 2018 року на суму 77833 грн., №244 від 20 вересня 2018 року на суму 100000 грн., №242 від 19 вересня 2018 року на суму 64000 грн., №2416 від 19 вересня 2018 року на суму 45000 грн., №239 від 18 вересня 2018 року на суму 205000 грн., №2409 від 18 вересня 2018 року на суму 14000 грн., №2392 від 17 вересня 2018 року на суму 70000 грн., №213 від 12 вересня 2018 року на суму 178675 грн., №209 від 11 вересня 2018 року на суму 150000 грн., №200 від 07 вересня 2018 року на суму 300000 грн., №175 від 05 вересня 2018 року на суму 350000 грн., №2300 від 04 вересня 2018 року на суму 60000 грн., №152 від 30 серпня 2018 року на суму 491571 грн., №148 від 30 серпня 2018 року на суму 300000 грн., №203 від 10 вересня 2018 року на суму 200000 грн., №236 від 17 вересня 2018 року на суму 30000 грн., №227 від 14 вересня 2018 року на суму 815975 грн., №226 від 14 вересня 2018 року на суму 290000 грн., №229 від 14 вересня 2018 року на суму 120000 грн., №223 від 13 вересня 2018 року на суму 185000 грн., №176 від 05 вересня 2018 року на суму 176540 грн., №143 від 29 серпня 2018 року на суму 111795 грн., № 2239 від 28 серпня 2018 року на суму 180000 грн., №128 від 23 серпня 2018 року на суму 400000 грн., №126 від 21 серпня 2018 року на суму 215000 грн., №2212 від 21 серпня 2018 року на суму 148587,50 грн., №1258 від 20 лютого 2019 року на суму 5000 грн., №1219 від 13 лютого 2019 року на суму 5000 грн., №1175 від 08 лютого 2019 року на суму 5000 грн., №1080 від 31 січня 2019 року на суму 5000 грн., №940 від 09 січня 2019 року на суму 5000 грн., №2732 від 27 листопада 2018 року на суму 1000 грн., №638 від 22 листопада 2018 року на суму 3000 грн., №2725 від 20 листопада 2018 року на суму 5000 грн., №2706 від 16 листопада 2018 року на суму 11000 грн., №2644 від 02 листопада 2018 року на суму 10000 грн., №2633 від 01 листопада 2018 року на суму 10000 грн., №2595 від 17 жовтня 2018 року на суму 50000 грн., №1586 від 28 березня 2019 року на суму 5000 грн. Таким чином, неоплаченою залишилась заборгованість відповідача у сумі 465591 грн., що і є предметом спору у справі та позовна вимога про стягнення якої підлягає задоволенню. Право вимоги до відповідача на заявлену до стягнення суму, виникло у позивача на підставі договору про відступлення права вимоги №1 від 21 березня 2019 року, укладеного між позивачем (новий кредитор) та ТОВ "Хімтрейд Інвест" (первісний кредитор). Як вбачається з пункту 1.2. договору про відступлення права вимоги №1 від 21 березня 2019 року, за цим договором новий кредитор (позивач) одержує право замість первісного кредитора вимагати від боржника (відповідача) виконання зобов`язання щодо сплати суми боргу яка становить 465591 грн. за видатковими накладними: №1425 від 30.08.18, №1388 від 28.08.18, №1322 від 21.08.18, №1540 від 13.09.18, №1572 від 14.09.18, №1571 від 14.09.18, №1462 від 04.09.18, №1485 від 07.09.18, №1643 від 24.09.18. Згідно пункту 2.2. договору про відступлення права вимоги від 21 березня 2019 року за відступлення права вимоги за цим договором новий кредитор (позивач) зобов`язаний сплатити первісному кредитору суму в 465591 грн. протягом десяти банківських днів з моменту повного фактичного виконання боржником свого зобов`язання, що складає предмет цього договору. Згідно пункту 2.1. право вимоги, що є предметом цього договору, відступається первісним кредитором новому кредитору на оплатній основі. Матеріали справи не містять доказів оплати позивачем вищевказаної суми на користь первісного кредитора. Однак, місцевий господарський суд прийшов до помилкового висновку про непідтвердженість (документально) факту укладення договору про відступлення права вимоги з огляду на відсутність доказів оплати згідно договору, зазначивши, що перехід відповідного права до позивача можливий при умові його оплати (докази якої відсутні). Такий висновок є безпідставним, оскільки оплата за довоговором відступлення права вимоги немає визначального значення при стягненні заборгованості згідно вимоги, яка є предметом позову, оскільки договір про відступлення права вимоги є дійсним, ніким не оскаржений, а виконання його умов залежить виключно від волевиявлення сторін, які уклали цей договір та жодним чином не впливає на права та обов`язки боржника у зобов`язанні. Враховуючи вищевикладене, висновки зроблені місцевим господарським судом не відповідають обставинам справи, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, оскаржуване рішення - скасуванню, позов підлягає задоволенню. У відповідності до статті 129 ГПК України судові витрати за подання позовної заяви та апеляційної скарги покладаються на відповідача. Керуючись ст. ст. 269, 270, 275, 276, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегарент плюс" на рішення господарського суду Хмельницької області від 05.11.2019 р. у справі №924/816/19 задоволити. Рішення господарського суду Хмельницької області від 05.11.2019 р. у справі №924/816/19 скасувати. Прийняти нове судове рішення, яким: Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегарент плюс" задоволити. Стягнути з Приватного малого виробничо-комерційного підприємства "Лан" (29000 м. Хмельницкий вул. Грушевського, 99 кім. 106, кож ЄДРПОУ14148278) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегарент плюс" (02232 м. Київ, пр-т Маяковського 68 кв. 233, код ЄДРПОУ 39842833) 465 591 грн. боргу. Стягнути з Приватного малого виробничо-комерційного підприємства "Лан" (29000 м. Хмельницкий вул. Грушевського, 99 кім. 106, кож ЄДРПОУ14148278) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегарент плюс" (02232 м. Київ, пр-т Маяковського 68 кв. 233, код ЄДРПОУ 39842833) 6 983,86 грн. витрат по сплаті судового збору за подання позову. Стягнути з Приватного малого виробничо-комерційного підприємства "Лан" (29000 м. Хмельницкий вул. Грушевського, 99 кім. 106, кож ЄДРПОУ14148278) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегарент плюс" (02232 м. Київ, пр-т Маяковського 68 кв. 233, код ЄДРПОУ 39842833) 10 475,80 грн. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги. Доручити господарському суду Хмельницької області видати накази. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в строк та в порядку встановленому ст.ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України. Справу №924/816/19 повернути до господарського суду Хмельницької області. Повний текст постанови складений "24" січня 2020 р. Головуючий суддя Демидюк О.О. Суддя Павлюк І.Ю. Суддя Савченко Г.І.