Постанова Північно-західний апеляційний господарський суд № 924/566/19

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД 33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 січня 2020 року Справа № 924/566/19 Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Розізнана І.В., суддя Грязнов В.В. , суддя Мельник О.В. розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Подільська агрохімкомпанія" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 16.10.2019 у справі №924/566/19 (Грамчук І.В.) за позовом Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" м.Київ до відповідача-1 Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Подільська агрохімкомпанія" м.Хмельницький до відповідача-2 ОСОБА_1 м.Хмельницький про стягнення солідарно 90007,28 грн., з яких 66607,36 грн. заборгованості за кредитом, 3330,00 грн. заборгованості по відсотках, 89,92 грн. пені ВСТАНОВИВ: Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 16.10.2019 у справі №924/566/19 позов Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Подільська агрохімкомпанія", до ОСОБА_1 про стягнення солідарно заборгованості за договором №б/н від 06.04.2018, в розмірі 90007,28 грн. задоволено. Не погоджуючись із рішенням Господарського суду Хмельницької області від 16.10.2019 у справі №924/566/19, Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Подільська агрохімкомпанія" звернулося до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій з підстав висвітлених у ній, просить апеляційний суд рішення Господарського суду Хмельницької області від 16.10.2019 у справі №924/566/19 скасувати; стягнути з Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" понесені судові витрати, а саме: 2881,50 грн. - судового збору та 6000,00 грн. - витрат на правову допомогу. Апелянт вважає, що суд першої інстанції неправильно встановив обставини справи та виніс рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права. В обґрунтування апеляційної скарги ТОВ "Торговий дім "Подільська агрохімкомпанія" зазначає, що товариством було подано до Господарського суду Хмельницької області відзив на позовну заяву АТ КБ "Приватбанк", в якому було зазначено, що заборгованість перед банком повністю погашена за кредитним договором№ б/н від 06.04.2018. Також товариством було надано довідку про стан позичкової заборгованості №190702SU14280603 від 02.07.2019, відповідно якої у ТОВ "Торговий дім "Подільська агрохімкомпанія" позичкової заборгованості за кредитами та відсотками немає. При винесенні рішення дані докази та міркування з незрозумілих причин не були прийняті судом першої інстанції до уваги. Автоматизованою системою документообігу суду визначено колегію суддів для розгляду справи №924/566/19 у складі: головуючий суддя Розізнана І.В., суддя Бучинська Г.Б., суддя Грязнов В.В. Листом Північно-західного апеляційного господарського суду №924/566/19/5066/19 від 13.11.2019 матеріали справи №924/566/19 витребувано у Господарського суду Хмельницької області. 18.11.2019 матеріали справи №924/566/19 надійшли на адресу Північно-західного апеляційного господарського суду. Розпорядженням керівника апарату Північно-західного апеляційного господарського суду від 22.11.2019 №01-04/1046 у зв`язку із перебуванням у відпустці судді-члена колегії по справі №924/566/19 - Бучинської Г.Б. у період з 18.11.2019 по 29.11.2019, відповідно до ст. 32 ГПК України, ст.155 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", п.п.18, 20 розділу VIII Положення про автоматизовану систему документообігу суду та п. 8.2 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Північно-західному апеляційному господарському суді, призначено заміну судді-члена колегії у судовій справі №924/566/19. Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північно-західного апеляційного господарського суду від 22.11.2019 для розгляду справи №924/566/19 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Розізнана І.В., суддя Грязнов В.В., суддя Мельник О.В. Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 25.11.2019 у справі №924/566/19 поновлено строк на апеляційне оскарження; зупинено дію рішення Господарського суду Хмельницької області від 16.10.2019 у справі №924/566/19; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Подільська агрохімкомпанія" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 16.10.2019 у справі №924/566/19. При цьому, апеляційним судом в ухвалі було роз`яснено учасникам справи, що враховуючи те, що ціна позову у даній справі не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розгляд апеляційної скарги буде здійснюватися у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження. Запропоновано позивачу у строк - до 13.12.2019 надіслати до Північно-західного апеляційного господарського суду письмовий відзив на апеляційну скаргу, в порядку передбаченому ст.263 ГПК України та докази надсилання копії відзиву та доданих до нього документів відповідачам. Запропоновано ОСОБА_1 у строк - до 13.12.2019 надіслати до Північно-західного апеляційного господарського суду письмові пояснення з приводу поданої апеляційної скарги. Матеріалами справи стверджується, що ухвалу суду від 25.11.2019 у справі №924/566/19 отримано учасниками справи, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень. 11.12.2019 на поштову адресу Північно-західного апеляційного господарського суду надійшов від ОСОБА_1 відзив на апеляційну скаргу, в якому з підстав викладених у ньому, відповідач-2 підтримав вимоги апеляційної скарги та надав додаткові пояснення щодо суті спору, просить суд апеляційної інстанції задоволити апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Подільська агрохімкомпанія", а рішення Господарського суду Хмельницької області від 16.10.2019 у справі №924/566/19 скасувати. 12.12.2019 на електронну адресу Північно-західного апеляційного господарського суду надійшов від позивача відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач зазначив, що до суду АТ КБ "Приватбанк" звернувся з метою захисту своїх законних прав, які на той час були порушені відповідачами, існувала прострочена заборгованість по укладеному договору від б/н від 06.04.2018 року. АТ КБ "Приватбанк" заперечує проти доводів апеляційної скарги в частині стягнення з банку витрат на правничу допомогу в сумі 6000 гривень, оскільки відсутнє документальне підтвердження витрат на правову допомогу поза межами судового засідання, послуги, які зазначені в розрахунку не надавалися, в апеляційній інстанції справа розглядається без виклику сторін в порядку спрощеного провадження, тобто така послуга, як участь в судовому засіданні теж не надана. Також, зазначає, що апелянтом не надано суду доказів фактичного понесення витрат на правову допомогу (їх оплати). Відповідно до ст. ст. 269, 270 ГПК України апеляційна інстанція переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Дослідивши матеріали справи та обставини на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції, враховуючи заперечення викладені у відзиві, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду дійшла наступного висновку. Під час дослідження матеріалів справи апеляційним судом встановлено наступне. 06.04.2018 Акціонерним товариством Комерційним банком "Приватбанк" (банк, кредитодавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Подільська агрохімкомпанія" (позичальник, відповідач-1) через систему інтернет-клієнт-банкінгу із використанням електронного цифрового підпису підписана анкета-заява про приєднання до розділу 3.2.8 Умов та правил надання банківських послуг "Кредит КУБ" (далі - Умови). Згідно п.1 зазначеної анкети-заяви істотними умовами кредитного договору є: вид кредиту - строковий (п.1.1); розмір кредиту - визначається Приватбанком, вказується у профайлі позичальника на сайті kub.pb.ua (п.1.2); строк кредиту - 12 місяців з моменту видачі коштів (п.1.3); проценти (комісія) за користування кредитом - 2% в місяць від початкового розміру кредиту (п.1.4); порядок погашення заборгованості за кредитом: щомісяця рівними частинами до календарного числа місяця, в який було здійснено видачу коштів (п.1.5), у випадку порушення строку погашення заборгованості за кредитом, що зазначений в п.1.5 цієї заяви, проценти за користування кредитом, становлять розмір 4% на місяць від суми заборгованості. При цьому сплачується неустойка в розмірі і згідно розділу 3.2.8 Умов та правил надання банківських послуг. Укладання кредитного договору здійснюється в порядку, визначеному розділом 3.2.8 Умов та правил надання банківських послуг (п.1.6). Отже, договір "Кредит КУБ" від 06.04.2018 складається з анкети-заяви про приєднання та Умов та правил надання банківських послуг, що розміщені на офіційному веб-сайті АТ КБ "Приватбанк" http://privatbank.ua. Пунктами 3.2.8.1, 3.2.8.2 Умов (тут і далі - в редакції, чинній на момент подання анкети) визначено, що банк за наявності вільних грошових коштів зобов`язується надати клієнту строковий "Кредит КУБ" для фінансування поточної діяльності клієнта, в обмін на зобов`язання клієнта з повернення кредиту, сплати процентів в обумовлені цим договором терміни. Істотні умови кредиту (сума кредиту, проценти за користування кредитом, розмір щомісячного платежу, порядок їх сплати) вказуються в Заяві про приєднання до Умов та правил надання банківських послуги "КУБ" (далі - Заява), а також в системі Приват24. Клієнт приєднується до Послуги шляхом підписання електронно-цифровим підписом Заяви в системі Приват24 або у сервісі "Paperless" або іншим шляхом, що прирівнюється до належного способу укладення сторонами кредитного договору. Кредит також може надаватись шляхом видачі кредитних коштів з наступним їх перерахуванням на рахунок підприємства-продавця за товари та послуги. Якість послуг має відповідати законодавству України, нормативним актам Національного Банку України, які регулюють кредитні відносини. Розмір кредиту, який може бути наданий в рамках послуги, складає від 50000,00 до 1000000 грн. (п. 3.2.8.2. Умов). Відповідно до п.3.2.8.3.1 Умов надання кредитів у рамках послуги: надання кредитів здійснюється на умовах: повернення кредиту здійснюється щомісяця шляхом забезпечення Клієнтом позитивного сальдо на його поточному рахунку в сумах і в дати щомісячних внесків, зазначених у Заяві. Для позичальників, що працюють у сегменті агро-бізнесу, може бути встановлений окремий порядок погашення, що передбачає погашення основного боргу на протязі 6 місяців, користування кредитом на вибір Клієнта за погодженням Банку. Для позичальників, що працюють у сфері туристичного бізнесу та його інфраструктурі, строк кредиту встановлюється від 3 до 8 місяців, в залежності від дати оформлення кредиту з адаптованим графіком погашення, кінцева дата кредиту не пізніше вересня (літній сезон) або березня (зимовий сезон): період надання кредиту для підготовки до літнього сезону: з 01 січня по 30 червня з обов`язковим погашенням тіла кредиту рівними частинами у липні, серпні, вересні (для Клієнтів з фактичним місцем ведення бізнесу на узбережжі Чорного та Азовського морів); період надання кредиту для підготовки до зимового сезону: з 01 липня по 31 грудня з обов`язковим погашенням тіла кредиту рівними частинами у січні, лютому, березні (для Клієнтів з фактичним місцем ведення бізнесу на Прикарпатті та Закарпатті). Датами сплати платежів є дати, зазначені в Заяві. Клієнт доручає Банку щомісячно у строки, зазначені в Заяві, здійснювати договірне списання з його рахунків, відкритих у Банку, на погашення заборгованості за Послугою у кількості та розмірі, зазначеному в кредитному договорі. Остаточним терміном погашення заборгованості за кредитом є дата повернення кредиту. Згідно зі ст.ст. 212, 651 ЦКУ при порушенні Клієнтом будь-якого із зобов`язань, передбачених цим Договором, Банк на свій розсуд, починаючи з 91-ого дня порушення будь-якого із зобов`язань, має право змінити умови Договору, встановивши інший термін повернення кредиту. При цьому Банк направляє Клієнту повідомлення із зазначенням дати терміну повернення кредиту (Банк здійснює інформування Клієнта на свій вибір або письмово, або через встановлені засоби електронного зв`язку Банку та Клієнта (системи клієнт-банк, інтернет-клієнт-банк, sms-повідомлення або інших)). При непогашенні заборгованості за цим Договором у термін, зазначений у повідомленні, вся заборгованість за кредитним договором, починаючи з наступного дня від дати, зазначеної в повідомленні, вважається простроченою. У разі погашення заборгованості в період до закінчення 90 днів (включно) з моменту порушення будь-якого із зобов`язань, терміном повернення кредиту є дата останнього платежу. За змістом п.3.2.8.3.2 Умов передбачено, що за користування послугою клієнт сплачує щомісяця проценти за користування кредитом у вигляді щомісячної комісії в розмірі 2% від початкового розміру кредиту. Відповідно до п. 3.2.8.9.2 Умов, нарахування прострочених процентів здійснюється щодня, при цьому проценти розраховуються на непогашену частину кредиту за фактичну кількість днів користування кредитними ресурсами, виходячи з 360 днів у році. День повернення кредиту в часовий інтервал нарахування процентів не враховується. Пунктом 3.2.8.9.3 Умов передбачено, що сплата процентів за користування кредитом, передбаченої п.3.2.8.3.2, здійснюється в дати платежів, зазначені у заяві (п.3.2.8.3.1). Якщо повне погашення кредиту здійснюється в дату, що відрізняється від зазначеної в цьому пункті, то останньою датою погашення процентів, розрахованої від попередньої дати погашення по день фактичного повного погашення кредиту, є дата фактичного погашення кредиту. У п. 3.2.8.9.4 Умов вказано, що у разі, якщо дата погашення кредиту та/або сплати процентів за користування кредитом, винагороди, неустойки за цим Договором припадає на вихідний або святковий день, зазначені платежі повинні бути здійснені в банківський день, що передує вихідному або святковому дню. Банківський день - день, у який банківські установи України відкриті для проведення операцій з переказу грошових коштів із використанням каналів взаємодії з НБУ. Погашення кредиту, сплата процентів за цим Договором здійснюються у валюті кредиту. Погашення неустойки за цим Договором здійснюються у гривні відповідно до умов цього Договору. (п. 3.2.8.9.5. Умов). Відповідно до п. 3.2.8.9.6. Умов, зобов`язання за цим договором виконуються в такій послідовності: кошти, отримані від Клієнта, а також від інших уповноважених органів/ осіб, для погашення заборгованості за цим Договором, перш за все спрямовуються для відшкодування витрат/збитків Банку згідно з п.п. 3.2.8.5.14 цього договору, далі для погашення неустойки згідно з розділом 5 цього договору, далі - прострочених процентів, далі - простроченого кредиту, далі - процентів, далі - кредиту. Остаточне погашення заборгованості за цим договором проводиться не пізніше дати, зазначеної в п. 3.2.8.9.3. цього Договору. У разі несплати процентів у відповідні дати сплати, визначені в цьому Договорі, вони вважаються простроченими. У разі розрахунку витрат Банку згідно з п.п.3.2.8.5.14, цього Договору за згодою сторін можлива зміна термінів погашення кредиту. Пунктом 3.2.8.9.7 Умов передбачено, що розрахунок і нарахування процентів за користування кредитом здійснюється у терміни, вказані в заяві, кожного місяця, на наступний день після дня отримання Клієнтам кредиту або дня погашення чергової частини боргу і проводиться до повного погашення заборгованості за кредитом на первісну суму кредиту. Згідно з п.3.2.8.10.1 Умов у разі порушення клієнтом будь-якого із зобов`язань щодо сплати комісії за користування кредитом, передбачених п.п.3.2.8.3.2, 3.2.8.3.1 цього договору, термінів повернення кредиту, передбачених п.п.3.2.8.9, 3.2.8.3.1 цього договору, клієнт сплачує банку за кожен випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня, (у % річних) від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу. Сплата пені здійснюється у гривні. Нарахування неустойки за кожен випадок порушення зобов`язань здійснюється протягом 15 років з дня, коли зобов`язання мало бути виконано клієнтом (п.3.2.8.10.3 Умов). З метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором 06.04.2018 між ОСОБА_1 (поручитель, відповідач-2) та Акціонерним товариством комерційний банк "Приватбанк" (позивач, банк, кредитор) укладено договір поруки №POR1523014499715, предметом якого відповідно до п.1.1 є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Подільська агрохімкомпанія", код 39319779, (Боржник) зобов`язань за угодами-приєднання до розділу 3.2.8 "Кредит КУБ" Умов та правил надання банківських послуг, далі - угода-1, по сплаті: а) процентної ставки за користування кредитом, а саме за період користування кредитом згідно угоди 1 - 2.0% від суми кредиту щомісяця, за період користування кредитом згідно п.3.2.8.5.3 угоди 1 - 4.0% від суми кредиту щомісяця; б) кредиту, в розмірі, що вказаний в угоді-1. Якщо під час виконання угоди-1 зобов`язання боржника, що забезпечені цим договором збільшуються, внаслідок чого збільшується обсяг відповідальності поручителя, поручитель при укладанні цього договору дає свою згоду на збільшення зобов`язань за угодою-1 в розмірі таких збільшень. Додаткових узгоджень про такі збільшення з поручителем не потрібні (п.1.1.1), поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов`язань за угодою-1 в тому ж розмірі, що і боржник, включаючи сплату кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків. Згідно цього пункту поручитель відповідає перед кредитором всіма власними коштами та майном, яке належить йому на праві власності (п.1.2), у випадку невиконання боржником зобов`язань за угодою-1, боржник та поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники (п.1.5). Поручитель зобов`язаний виконати обов`язки боржника, зазначені в направленій кредитором вимозі згідно п.п.2.1.2 п.2.1 цього договору (п.2.4.1), Сторони взаємно домовились, що порука за цим договором припиняється через 15 років після укладення цього договору. У випадку виконання боржником та/або поручителем всіх зобов`язань за угодою-1 цей договір припиняє свою дію (п.4.1). 11.04.2018 на підставі укладеного договору, позивачем було перераховано на поточний рахунок відповідача - 1 кредитні кошти у розмірі 333000,00 грн., що підтверджується випискою з рахунку відповідача-1 № НОМЕР_1 (а.с. 31). У зв`язку із несплатою ТОВ "Торговий дім "Подільська агрохімкомпанія" кредитних коштів, в порушення умов договору, АТ КБ "Приватбанк" надіслав відповідачам повідомлення від 15.04.2019 №30.1.0.0/2, в якому банк просив позичальника та поручителя у термін не пізніше 5 календарних днів з дати одержання повідомлення погасити прострочену заборгованість в розмірі 110390,43 грн. 28.05.2019 АТ КБ "Приватбанк" звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Подільська агрохімкомпанія", до ОСОБА_1 про стягнення солідарно заборгованості за договором №б/н від 06.04.2018, в розмірі 90007,28 грн. Надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку обставинам справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. За приписами ст.16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені частиною 2 статті 16 ЦК України. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення. Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право. Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. Особа, яка звертається до господарського суду з позовом, самостійно обирає спосіб захисту, визначає відповідача, предмет та підстави позову та зазначає у позовній заяві яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов. За змістом ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Частиною 1 ст.173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. За приписами ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, зобов`язання виникають, зокрема, з договору. Згідно зі ст.626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до ст.ст.6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Відповідно до норм ст.639 Цивільного кодексу України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Частиною 1 ст.634 Цивільного кодексу України передбачено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Судом встановлено, що 06.04.2018 АТКБ "Приватбанк" (банк, кредитодавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Подільська агрохімкомпанія" (позичальник, відповідач-1) через систему інтернет-клієнт-банкінгу із використанням електронного цифрового підпису підписана анкета-заява про приєднання до розділу 3.2.8 Умов та правил надання банківських послуг "Кредит КУБ" (далі - Умови). З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає кредитний договір від 06.04.2018 як належну підставу, у розумінні норм ст.11 названого Кодексу, для виникнення у позивача та відповідача-1 взаємних цивільних прав та обов`язків. Укладений між сторонами у справі договір є змішаним за своєю правовою природою, оскільки містить елементи договору банківського рахунку та кредитного договору. Правила та Умови є публічною офертою, що містять умови та правила надання послуг банком його клієнтам. Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Статтею 1056-1 Цивільного кодексу України визначено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. У разі застосування змінюваної процентної ставки кредитор самостійно, з визначеною у кредитному договорі періодичністю, має право збільшувати та зобов`язаний зменшувати процентну ставку відповідно до умов і в порядку, встановлених кредитним договором. Кредитодавець зобов`язаний письмово повідомити позичальника, поручителя та інших зобов`язаних за договором осіб про зміну процентної ставки не пізніш як за 15 календарних днів до дати, з якої застосовуватиметься нова ставка. У кредитному договорі встановлюється порядок розрахунку змінюваної процентної ставки із застосуванням погодженого сторонами індексу. Порядок розрахунку змінюваної процентної ставки повинен дозволяти точно визначити розмір процентної ставки за кредитом на будь-який момент часу протягом строку дії кредитного договору. Кредитор не має права змінювати встановлений кредитним договором порядок розрахунку змінюваної процентної ставки без згоди позичальника (ч.4 ст.1056-1 Цивільного кодексу України). Пунктом 3.2.8.3.1 Умов сторони погодили, що повернення кредиту здійснюється щомісяця шляхом забезпечення клієнтом позитивного сальдо на його поточному рахунку в сумах і в дати щомісячних внесків, зазначених у заяві. Остаточний термін погашення заборгованості за кредитом є дата повернення кредиту. За користування кредитом у період з дати списання коштів з позикового рахунку до дат погашення кредиту згідно з п.п.3.2.8.1, 3.2.8.3 цього договору клієнт сплачує проценти в розмірі, зазначеному в п.3.2.8.3.2 (п.3.2.8.9 Умов). За змістом п.3.2.8.3.2 Умов передбачено, що за користування послугою клієнт сплачує щомісяця проценти за користування кредитом у вигляді щомісячної комісії в розмірі 2% від початкового розміру кредиту. Відповідно до п. 3.2.8.9.2 Умов, нарахування прострочених процентів здійснюється щодня, при цьому проценти розраховуються на непогашену частину кредиту за фактичну кількість днів користування кредитними ресурсами, виходячи з 360 днів у році. День повернення кредиту в часовий інтервал нарахування процентів не враховується. Пунктом 3.2.8.9.3 Умов передбачено, що сплата процентів за користування кредитом, передбаченої п.3.2.8.3.2, здійснюється в дати платежів, зазначені у заяві (п.3.2.8.3.1). Якщо повне погашення кредиту здійснюється в дату, що відрізняється від зазначеної в цьому пункті, то останньою датою погашення процентів, розрахованої від попередньої дати погашення по день фактичного повного погашення кредиту, є дата фактичного погашення кредиту. У п. 3.2.8.9.4 Умов вказано, що у разі, якщо дата погашення кредиту та/або сплати процентів за користування кредитом, винагороди, неустойки за цим Договором припадає на вихідний або святковий день, зазначені платежі повинні бути здійснені в банківський день, що передує вихідному або святковому дню. Банківський день - день, у який банківські установи України відкриті для проведення операцій з переказу грошових коштів із використанням каналів взаємодії з НБУ. Погашення кредиту, сплата процентів за цим Договором здійснюються у валюті кредиту. Погашення неустойки за цим Договором здійснюються у гривні відповідно до умов цього Договору. (п. 3.2.8.9.5. Умов). Відповідно до п. 3.2.8.9.6. Умов, зобов`язання за цим договором виконуються в такій послідовності: кошти, отримані від Клієнта, а також від інших уповноважених органів/ осіб, для погашення заборгованості за цим Договором, перш за все спрямовуються для відшкодування витрат/збитків Банку згідно з п.п. 3.2.8.5.14 цього договору, далі для погашення неустойки згідно з розділом 5 цього договору, далі - прострочених процентів, далі - простроченого кредиту, далі - процентів, далі - кредиту. Остаточне погашення заборгованості за цим договором проводиться не пізніше дати, зазначеної в п. 3.2.8.9.3. цього Договору. У разі несплати процентів у відповідні дати сплати, визначені в цьому Договорі, вони вважаються простроченими. У разі розрахунку витрат Банку згідно з п.п.3.2.8.5.14, цього Договору за згодою сторін можлива зміна термінів погашення кредиту. Пунктом 3.2.8.9.7 Умов передбачено, що розрахунок і нарахування процентів за користування кредитом здійснюється у терміни, вказані в заяві, кожного місяця, на наступний день після дня отримання Клієнтом кредиту або дня погашення чергової частини боргу і проводиться до повного погашення заборгованості за кредитом на первісну суму кредиту. Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Згідно із ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Як свідчать матеріали справи, на підставі укладеного договору, позивач 11.04.2018 перерахував на поточний рахунок відповідача - 1 кредитні кошти у розмірі 333000,00 грн., що підтверджується випискою з рахунку ТОВ "Торговий дім "Подільська Агрохімкомпанія". Судом апеляційної інстанції встановлено, що у зв`язку із неналежним виконанням своїх зобов`язань за кредитним договором станом на 08.05.2019 (згідно виписок позивача) утворилась заборгованість за договором в сумі 66607,36 грн. Однак, в матеріалах справи наявна копія довідки від 02.07.2019 за №190702SU14280603 відповідно до якої у ТОВ "Торговий дім "Подільська Агрохімкомпанія" позичкової заборгованості за кредитами та відсотками перед АТКБ "Приватбанк" не має (а.с.52). Окрім того, апелянт надав до апеляційної скарги проміжну виписку за період з 01.01.2019 по 25.10.2019 по рахунку ТОВ "Торговий дім "Подільська Агрохімкомпанія", згідно якої відповідачем-1 20.05.2019 здійснено платіж на суму 66607,36 грн, чим здійснено повне погашення заборгованості по кредитному договору (а.с. 135). Як слідує з матеріалів справи, суд першої інстанції встановив строк для подання відзиву на позов до 09.07.2019 року. Відзив на позов подано апелянтом тільки 31.07.2019 року. У поданому відзиві ТОВ "Торговий дім "Подільська Агрохімкомпанія" вказувало, що позовну заяву не визнає, оскільки станом на 31.07.2019 року заборгованість у товариства відсутня, що підтверджується довідкою від 02.07.2019 за №190702SU14280603, яка видана банком. Вказана довідка додана до відзиву додатком під №1. В господарському процесі суд, сторони, інші учасники можуть здійснювати ті дії, які передбачені господарськими процесуальними нормами. Роль і значення процесуальної форми полягає в тому, щоби забезпечити захист існуючих прав суб`єктів господарювання та гарантувати винесення законних і обґрунтованих рішень. Господарський процес являє собою єдність процесуальних прав і обов`язків господарського суду, сторін та інших учасників процесу. Процесуальна форма є нормативно встановленим порядком здійснення правосуддя. Здійснення процесуальних прав і виконання процесуальних обов`язків повинно відбуватися згідно з порядком, встановленим господарським процесуальним законодавством. Згідно ч.ч.8, 9 ст. 165 ГПК України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі. У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. Частинами 3 та 8 ст.80 ГПК України унормовано, що відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї. Колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції щодо не прийняття ним відзиву до розгляду, оскільки останній поданий поза межами встановленого судом строку для його подання. Однак, встановлення судом обставин справи полягає в об`єктивізації спірних правовідносин, виявленні юридичних аспектів спору (правового конфлікту), встановленні порушених прав та інтересів позивача, інших учасників справи, що, у свою чергу, дає можливість суду перевірити обґрунтованість позовних вимог. При цьому суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в сукупності, керуючись законом. Під час розгляду справи суд першої інстанції додатково не з`ясував у позивача наявність боргу у відповідача-1 на момент звернення позивача до суду 28.05.2019, при тому, що пояснення які надав представник відповідача-1 в судовому засіданні зводились до необхідності з`ясування обставин які містяться у відзиві, а саме відсутність заборгованості у відповідача-1 на час звернення з позовною заявою до суду (суд апеляційної інстанції прослухав звукозапис судового засідання 01.08.2019, який міститься на диску в матеріалах справи). Межі та обсяг мотивування судового рішення певною мірою залежать від судової інстанції, у якій розглядається справа. Так, найбільше навантаження стосовно формування інформаційної основи для встановлення обставин справи покладено на суд першої інстанції, оскільки саме цей суд має першим розглянути та вирішити спір по суті. Апеляційний суд приймає докази, які не були подані до суду першої інстанції, лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Згідно ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права. Як зазначено у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Мала проти України», no. 4436/07, від 03.07.2014, принцип справедливості, закріплений у статті 6 Конвенції, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником. Суд завжди повинен знаходити розумний баланс між вмотивованістю судового рішення як гарантією реалізації принципу верховенства права та пошук відповідей на всі без винятку аргументи сторін. Європейський суд з прав людини з цього питання виробив практику пошуку відповідного балансу. У п. 96 рішення у справі «Вагнер та J.M.W.L. проти Люксембургу» (Wagner and J.M.W.L. v. Luxembourg, №76240/01) та у п. 72 рішення у справі «Фабрі проти Франції» (Fabris v. France, №16754/08) ЄСПЛ підкреслив, що навіть якщо суди не зобов`язані викладати мотиви відмови стосовно кожного доводу сторін, вони не звільнені від обов`язку розглядати їх належним чином і надавати оцінку основним наданим доводам. Крім того, якщо ці доводи стосуються прав і свобод, що гарантовані Конвенцією і протоколами до неї, національні суди повинні розглядати їх в обов`язковому порядку і з особливою ретельністю, тому що йдеться про засади принципу субсидіарності. Колегія суддів вважає, що суд першої інстанцій на підставі дослідження наведених учасниками справи доводів та наданих доказів не встановив обставин, які окремо чи в сукупності можуть свідчити про наявність на момент звернення позивача до суду заборгованості за кредитним договором та наявність достатніх правових підстав для її стягнення. З огляду на зазначене, враховуючи, що факт наявності у відповідача-1 заборгованості за кредитним договором на момент звернення з позовом до суду не знайшов свого підтвердження, суд першої інстанції дійшов до необгрунтованого висновку, про наявність підстав для солідарного стягнення заборгованості з відповідачів за кредитним договором №б/н від 06.04.2018, в розмірі 90007,28 грн. У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. З огляду на встановлене судом апеляційної інстанції, враховуючи положення статті 275 та статті 277 ГПК України, колегія апеляційного господарського суду приходить до висновку, що суд першої інстанції не повно з`ясував обставини справи, неправильно застосував норми матеріального права, а тому апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Подільська агрохімкомпанія" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 16.10.2019 у справі №924/566/19 підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції - скасуванню. Щодо вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Подільська агрохімкомпанія" про відшкодування йому витрат на професійну правову допомогу в сумі 6000,00грн. (а.с.132-133), колегія суддів зазначає наступне. Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою (ч.1 ст.16 ГПК України). Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ч. 2 ст. 16 ГПК України). Відповідно ч.3 ст.123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду. Пунктом 1 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом. Так, у матеріалах справи міститься витяг з реєстру адвокатів України, згідно якого Малькуту Олександру Олександровичу видано 27.06.2012 свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №765 (а.с. 131). Відповідно до п.4 ч.1 ст.1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги (ч.1 ст.26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"). Відповідно до частини 3 статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. За змістом статті 126 Кодексу витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Згідно з частиною 8 статті 129 ГПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача; розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. Аналіз наведених норм статтей 126, 129 ГПК України дає підстави для висновку, що для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом. Крім зазначеного у статті 126 ГПК України принципу змагальності сторін, іншими основними засадами (принципами) господарського судочинства також є: верховенство права та пропорційність. Згідно зі статтею 15 ГПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо. Отже, з урахуванням викладеного, виходячи зі змісту статей 3, 11, 15 ГПК України, питання співмірності заявлених позивачем до стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу має вирішуватись із застосуванням критеріїв пропорційності та розумності, керуючись принципом верховенства права. Колегія суддів зазначає, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, пунктах 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009, пункті 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, пункті 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004, пункті 268 рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України" від 02.06.2014, заява N 19336/04, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим. Склад і розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Правову позицію щодо застосування положень статей 126, 129 ГПК України Верховний Суд, висловив, зокрема, у постановах від 03.05.2019 у справі №910/10911/18, від 14.05.2019 у справі № 922/576/18, від 29.05.2019 у справі №910/10483/18, від 18.06.2019 у справі №922/3787/17, від 25.06.2019 №916/1340/18. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 ГПК України). Водночас за змістом частини 4 статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 ГПК України). У розумінні положень частини 5 цієї статті зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. Аналогічну правову позицію викладено у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19. В матеріалах справи міститься договір про надання юридичних послуг від 24.10.2019 укладений між адвокатом Малькутою Олександром Олександровичем (адвокат) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Подільська агрохімкомпанія" (клієнт, відповідач-1) (а.с. 132). Також, 24.10.2019 між адвокатом Малькутою Олександром Олександровичем (адвокат) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Подільська агрохімкомпанія" підписано додаток №1 до договору про надання юридичних послуг від 24.10.2019 (розрахунок суми витрат на надання юридичних послуг, що надаються згідно договору) (а.с. 133). Адвокат згідно з договором про надання правової допомоги від 24.10.2019 року та розрахунку суми витрат на надання юридичних послуг визначив свої витрати в обсязі 6 000,00 грн., а саме: зустріч з клієнтом (надання усної консультації) - 350,00 грн., пошук та аналіз судової практики, складання стратегії представництва в судовому засіданні - 1100,00 грн., складання позовної заяви - 1000,00 грн., складання відповіді на відзив - 1000,00 грн., складання та подання процесуальних документів (клопотань, заяв) - 1000,00 грн., участь представника у судовому засіданні - 1550,00 грн. Як вбачається із матеріалів справи, позивач подав відзив в якому заперечив проти відшкодування відповідачу-1 витрат на оплату правничої допомоги, а саме зазначив, що апелянтом документально не підтверджено витрати на правову допомогу поза межами судового засідання. В апеляційній інстанції справа розглядається без виклику сторін в порядку спрощеного провадження, тобто така послуга, як участь в судовому засіданні теж не надана. Також, апелянтом не надано копію квитанції до прибуткового касового ордера, згідно з якою адвокатом прийнято від відповідача 6000,00 грн. на підставі договору, книгу доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи, що провадять незалежну професійну діяльність, зазначеного адвоката, з якої вбачається, що згадана сума коштів ним була прийнята; видатковий касовий ордер або платіжне доручення про передачу коштів адвокату. Тобто, доказів фактичного понесення витрат на правову допомогу (їх оплати) суду не надано. Вирішуючи питання про розподіл витрат, пов`язаних з наданням правничої допомоги адвокатом, колегія суддів враховує правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 20.12.2019 у справі № 903/125/19, згідно якої витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. З огляду на зазначене, враховуючи норми ст.126, ст.129 ГПК України, оцінивши заявлені вимоги апеляційної скарги, з урахуванням всіх аспектів і складності її перегляду в апеляційній інстанції, а також час, який міг би витратити адвокат на правову допомогу клієнту з приводу подання відповідачем-1 апеляційної скарги, враховуючи заперечення позивача, колегія суддів прийшла до висновку, що витрати на правову допомогу адвоката підлягають стягненню з відповідача у розмірі 1500,00 гривень. Витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги відповідача-1 покладаються на позивача згідно вимог ст.129 ГПК України. Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Подільська агрохімкомпанія" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 16.10.2019 у справі №924/566/19 - задоволити.

2. Рішення Хмельницької області від 16.10.2019 у справі №924/566/19 - скасувати. Прийняти нове рішення, яким в позові - відмовити.

3. Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" (01001, м.Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, код ідентифікаційний код 14360570) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Подільська агрохімкомпанія" (29000, м. Хмельницький, вул. Прибузька, буд.8, кім.46, код 39319779) 1500,00 грн витрат на професійну правову допомогу, пов`язану із розглядом апеляційної скарги.

4. Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" (01001, м.Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, код ідентифікаційний код 14360570) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Подільська агрохімкомпанія" (29000, м. Хмельницький, вул. Прибузька, буд.8, кім.46, код 39319779) 2881,50 грн витрат зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги.

5. Місцевому господарському суду видати судові накази.

6. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і не може бути оскаржена в касаційному порядку згідно п.2 ч.3 ст.287 ГПК України.

7. Справу повернути до Господарського суду Хмельницької області. Головуючий суддя Розізнана І.В. Суддя Грязнов В.В. Суддя Мельник О.В.