Постанова 4873 № 910/16853/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "21" січня 2020 р. м.Київ Справа№ 910/16853/19 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Яковлєва М.Л. суддів: Куксова В.В. Шаптали Є.Ю. за участю секретаря судового засідання: Майданевич Г.А. за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання від 21.01.2020 року у справі №910/16853/19 (в матеріалах справи). Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРТРАНСЗВ`ЯЗОК» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 02.12.2019 у справі №910/16853/19 (суддя Спичак О.М.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРТРАНСЗВ`ЯЗОК» до 1.Державного підприємства «УКРХІМТРАСАМІАК», 2.Акціонерного товариства «Комерційний банк «Глобус» про визнання зобов`язання припиненим, визнання банківської гарантії такою, що не підлягає виконанню. В С Т А Н О В И В: У листопаді 2019 року Товариством з обмеженою відповідальністю «УКРТРАНСЗВ`ЯЗОК» подано до Господарського суду міста Києва заяву про забезпечення позову до подачі позову шляхом заборони Акціонерному товариству «Комерційний банк «ГЛОБУС» здійснювати перерахування коштів по банківській гарантії від 22.03.2019 №12109-8. В обґрунтування вказаної заяви Товариство з обмеженою відповідальністю «УКРТРАНСЗВ`ЯЗОК» посилається на те, що 19.03.2019 між ним та Державним підприємством «УКРХІМТРАНСАМІАК» був укладений договір №06-03/2019 на надання послуг з розробки технічного завдання на створення «Автоматизованої системи виявлення несанкціонованого доступу до об`єктів аміакопроводу та несанкціонованих дій на інженерні споруди аміакопроводу Державного підприємства «УКРХІМТРАНСАМІАК». В забезпечення виконання заявником обов`язків за вказаним правочином було видано банківську гарантію №12109-8 Акціонерного товариства «Комерційний банк «Глобус». Заявник стверджує, що ним свої обов`язки за договором на надання послуг з розробки технічного завдання на створення «Автоматизованої системи виявлення несанкціонованого доступу до об`єктів аміакопроводу та несанкціонованих дій на інженерні споруди аміакопроводу Державного підприємства «УКРХІМТРАНСАМІАК» виконано, проте, замовник у строки, визначені умовами договору №06-03/2019 від 19.03.2019 акти виконаних робіт не підписав, мотивованої відмови від прийняття робіт не надав. Одночасно, у заяві вказано, що замовником як бенефіциаром було направлено Акціонерному товариству «Комерційний банк «Глобус» вимогу №1433 від 14.11.2019 про сплату гарантії у зв`язку із порушенням виконавцем своїх обов`язків за договором №06-03/2019 від 19.03.2019. Тобто, вказані обставини і стали підставою для виникнення у Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРТРАНСЗВ`ЯЗОК» права на звернення до суду з позовом про визнання зобов`язань за договором №06-03/2019 від 19.03.2019 припиненими у зв`язку з його належним виконанням, а також визнання банківської гарантії №12109-8 Акціонерного товариства «Комерційний банк «Глобус» такою, що не підлягає виконанню. Обґрунтовуючи необхідність застосування заходу забезпечення позову шляхом заборони банку здійснювати перерахування коштів по банківській гарантії, заявник посилається на те, що невжиття означених заходів призведе до ускладнення захисту його прав та спричинить додаткове фінансове навантаження на Товариство з обмеженою відповідальністю «УКРТРАНСЗВ`ЯЗОК» у зв`язку з виникненням у гаранта зворотної вимоги до боржника у відповідності до ст.569 Цивільного кодексу України. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.12.2019 у справі №910/16853/19 у задоволенні заяви про забезпечення позову відмолено. Відмовляючи в задоволенні заяви про забезпечення позову суд першої інстанції виходив із того, що заявником не наведено достатніх обґрунтувань та не доведено належними доказами про наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «УКРТРАНСЗВ`ЯЗОК» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить суд апеляційної інстанції скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 02.12.2019 у справі №910/16853/19 та прийняти нове судове рішення, яким задовольнити заяву про забезпечення позову. В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник посилається на те, що оскаржуване судове рішення є необґрунтованим у зв`язку з невідповідністю висновків обставинам справи та недоведеністю обставин, що мають значення для справи. Крім того, скаржник посилається на те, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення не враховано правову позицію Верховного Суду, яка викладена у постанові від 16.08.2018 по справі №910/1040/18, а також судові рішення у справах №910/15637/19 та 910/10808/19. Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.12.2019, справу №910/16853/19 передано на розгляд колегії суддів у складі: Яковлєв М.Л. - головуючий суддя; судді: Шаптала Є.Ю., Куксов В.В. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.12.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРТРАНСЗВ`ЯЗОК» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 02.12.2019 у справі №910/16853/19; розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРТРАНСЗВ`ЯЗОК» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 02.12.2019 у справі №910/16853/19 призначено на 21.01.2020 о 11:50 год.; встановлено учасникам справи строк для подачі всіх заяв (відзивів) та клопотань в письмовій формі протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали. 14.01.2020 через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду від Державного підприємства «УКРХІМТРАНСАМІАК» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, як таке, що прийнято у повній відповідності до вимог законодавства України. Акціонерне товариство «Комерційний банк «Глобус» не скористалося своїм правом згідно ч.1 ст.263 ГПК України та не надало суду відзиву на апеляційну скаргу, що згідно ч.3 ст.263 ГПК не перешкоджає перегляду оскаржуваного судового рішення. Товариство з обмеженою відповідальністю «УКРТРАНСЗВ`ЯЗОК» та Акціонерне товариство «Комерційний банк «Глобус» наданим їм процесуальним правом не скористалися та у судове засідання, яке відбулося 14.01.2020, не з`явились, своїх повноважних представників не направили, про причини своєї неявки суд не повідомили. При цьому, судом апеляційної інстанції було вчинено всі дії з метою належного повідомленні їх про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги. Пунктом 1 частини 3 статті 202 ГПК України визначено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки. У відповідності до п.12 ст.270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Враховуючи те, що матеріали справи містять докази повідомлення всіх учасників судового процесу про дату, час та місце судового засідання, явка представників сторін не визнавалась обов`язковою, а також нез`явлення їх не перешкоджає вирішенню спору, колегія суддів вважає можливим розглянути справу у відсутності учасників справи. 14.01.2020 в судовому засіданні представник Державного підприємства «УКРХІМТРАНСАМІАК» заперечив проти вимог апеляційної скарги та підтримав доводи викладенні у відзиві на апеляційну скаргу. Відповідно до ч.1 ст.271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Згідно із ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скаргита та відзиву, заслухавши представника Державного підприємства «УКРХІМТРАНСАМІАК», дослідивши матеріали справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваної ухвали суду, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала суду першої інстанції не підлягає скасуванню чи зміні, з наступних підстав. У відповідності до ст.136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову; забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 7) передачею речі, що є предметом спору, на зберігання іншій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цієї частини (ч.1 ст.137 ГПК України). Відповідно до ч.11 ст.137 ГПК України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті. Отже, забезпечення позову - це, по суті обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача. Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову. При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Заходи до забезпечення позову повинні бути співрозмірними з заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову. Враховуючи положення ч.11 ст.137 ГПК України, суд зобов`язаний з`ясувати, чи тотожні за змістом заявлені заходи забезпечення позову задоволенню заявлених позовних вимог, та не повинен вживати заходів забезпечення позову, якщо здійснення таких заходів забезпечення позову практично є задоволенням заявлених позовних вимог, і при цьому спір не вирішується по суті. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у справах № 906/824/17 (ухвала від 07.08.2018 ) та № 902/483/18 (постанова від 21.01.2019). При цьому, за приписами частини 4 та 11 статті 137 ГПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті. Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову немайнового характеру господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: - розумності, обґрунтованості, адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; - наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги та їх співмірності; - забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; - наявності реальної загрози ефективному захисту порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача у разі невжиття судом обраного позивачем способу забезпечення позову; - заборони забезпечення позову таким способом, який фактично підмінює собою судове рішення у справі та вирішує позовні вимоги до розгляду справи по суті судом. Зі змісту позову полягає, що предметом спору у справі буде саме визнання зобов`язання за договором підряду припиненим та визнання банківської гарантії такою, що не підлягає виконанню, а отже, у даному випадку застосування обраного заявником способу захисту ніяким чином не забезпечення виконання судового рішення у справі у разі задоволення позову, оскільки перерахування суми гарантії буде здійснено гарантом на рахунок бенефіціара, а отже, саме у банку, у разі визнання банківської гарантії такою, що підлягає виконанню виникне право на повернення вказаних грошових коштів. Крім того, частина 1 статті 563 цього Кодексу передбачає, що у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов`язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії. Отже, наявність факту порушення боржником основного зобов`язання, що забезпечено гарантією, встановлюється гарантом при настанні так званого гарантійного випадку та розгляді вимоги кредитора про сплату грошової суми, в якій останній повинен вказати, у чому полягає порушення принципалом основного зобов`язання, і, відповідно, гарант здійснює платіж по гарантії лише у випадку невиконання чи неналежного виконання принципалом основного зобов`язання, що забезпечене. Натомість відсутність такого порушення (на чому наполягає позивач у цій справі), може бути, зокрема, підставою для відмови у задоволенні вимог бенефіціара (кредитора) гарантом при розгляді, але не підставою для забезпечення позову шляхом заборони гаранту здійснювати перерахування коштів по банківській гарантії при вирішенні спору щодо змін основного зобов`язання, виконання якого забезпечено гарантією. Тобто, заявник фактично просить суд на етапі вжиття заходів забезпечення позову вирішити спір по суті щодо виконання гарантом зобов`язання сплатити визначену в гарантії суму, внаслідок чого кредитор позбавиться можливості отримати належні йому суми протягом строку, на який видана гарантія, що є порушення ч.11 ст.137 ГПК України. Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, яка викладена в постанові від 16.12.2019 по справі №910/10808/19. Крім того, у немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного судового провадження за його позовом без нових звернень до суду. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18. Обставини, наведені скаржником в обґрунтування заяви про забезпечення позову, не є такими, які б свідчили про можливе істотне ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або позбавлення позивача можливості ефективно захистити його порушені чи оспорювані права та інтереси, за захистом яких він звернувся до суду, у разі невжиття таких заходів забезпечення позову про які просить заявник. Крім того, заявлені заходи забезпечення позовну не призведуть до ефективного захисту порушених прав заявника, а навпаки можуть призвести до негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову. До того ж, колегія суддів звертає увагу на те, що листом №1-10811 від 28.12.2019 Акціонерне товариство «Комерційний банк «Глобус» надіслало Державному підприємству «УКРХІМТРАНСАМІАК» відмову від перерахування коштів за банківською гарантією №12109-8 з підстав наявності триваючого судового розгляду Господарським судом м.Києва справи №910/17203/19, копія якого долучена до відзиву на апеляційну скаргу як додаток. З огляду на що, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що обставини, наведені позивачем в обґрунтування заяви про забезпечення позову, не є такими, які б свідчили про можливе істотне ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або позбавлення можливості ефективно захистити порушені чи оспорювані права та інтереси, за захистом яких він звернувся до суду, у разі невжиття таких заходів забезпечення позову про які просить позивач. Порушень або неправильного застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права колегією суддів під час перегляду справи не встановлено. Доводи, наведені скаржником в апеляційних скаргах, колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються вищевикладеним та матеріалами справи. Також, відсутні підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення в розумінні ст.277 ГПК України з викладених в апеляційних скаргах обставин. При цьому, колегія суддів звертає увагу, що Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України"). Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла до висновку про те, оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає законодавству та матеріалам справи, а тому відсутні підстави для його скасування чи зміни. Колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційних скарг. Судові витрати (судовий збір) на підставі ст.129 ГПК України покладаються на скаржника. На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 252, 255, 269, 270, 271, 273, 275, 276, 281-285 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, - П О С Т А Н О В И В : 1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРТРАНСЗВ`ЯЗОК» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 02.12.2019 у справі №910/16853/19 залишити без задоволення. 2.Ухвалу Господарського суду міста Києва від 02.12.2019 у справі №910/16853/19 залишити без змін. 3.Судові витрати покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю «УКРТРАНСЗВ`ЯЗОК».

4. Матеріали справи №910/16853/19 повернути до Господарського суду міста Києва. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту. Повний текст судового рішення складено 27.01.2020. Головуючий суддя М.Л. Яковлєв Судді В.В. Куксов Є.Ю. Шаптала