Постанова Дніпровський апеляційний суд № 199/4392/19

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/1803/20 Справа № 199/4392/19 Суддя у 1-й інстанції - Подорець О. Б. Доповідач - Макаров М. О. Категорія 27 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 січня 2020 року м. Дніпро Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі: головуючого судді Макарова М.О. суддів Демченко Е.Л., Куценко Т.Р. розглянувши в порядку спрощеного письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою акціонерного товариства комерційний банк ПриватБанк на заочне рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 21 серпня 2019 року по справі за позовом акціонерного товариства комерційний банк ПриватБанк до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості, - В С Т А Н О В И Л А : У травні 2019 року АТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості. Позовні вимоги Банку мотивовані тим, що 11 грудня 2013 року між банком та відповідачем було укладено кредитний договір, відповідно до якого останній отримав кредит в розмірі 4900,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку. Свої зобов`язання за кредитним договором позичальник не виконує, в зв`язку з чим, станом на 07 травня 2019 року має заборгованість в сумі 12164,87 грн., з яких: заборгованість за кредитом - 4701,36 грн., заборгованість по процентам 6006,04 грн., заборгованість за пенею та комісією 402,00 грн., штраф (фіксована частина) - 500,00 грн., штраф (процентна складова) 555,47 грн.. Вказану суму кредитної заборгованості Банк просив стягнути з відповідача на свою користь. Заочним рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 21 серпня 2019 року позовні вимоги акціонерного товариства комерційний банк ПриватБанк задоволено частково, а саме стягнуто з відповідача заборгованість за тілом кредиту в розмірі 4701,36 грн.. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Задовольняючи частково позовні вимоги Банку, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості вимог лише в частині стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту, оскільки фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку Банку не повернуті. При цьому, відмовляючи у стягненні заборгованості за відсотками, пенею та комісією, штрафами, - суд першої інстанції виходив з недоведеності вказаних позовних вимог. В апеляційній скарзі акціонерне товариство комерційний банк ПриватБанк посилаючись на невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просило вказане рішення суду скасувати в частині відмови у стягненні заборгованості з відсотків та неустойки та ухвалити в цій частині нове судове рішення про задоволення вказаних вимог в повному обсязі. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що договір у встановленому законом порядку відповідачем не оспорювався та не визнавався недійсним, як і не оспорювалося відповідачем укладення чи не укладення кредитного договору, що свідчить про згоду з усіма умовами цього договору. Апелянт зазначає, що під час підписання анкети-заяви відповідач ознайомився та погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг, Тарифами Банку щодо умов кредитування. Відповідач користуючись кредитними коштами та здійснюючи погашення заборгованості висловив свою згоду з формою договору та його умовами. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями встановленими цією главою. Для цілей цього кодексу малозначними справами є: справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п.1 ч.6 ст.19 ЦПК України). Згідно з ч. 13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Отже, враховуючи викладене апеляційна скарга акціонерного товариства комерційний банк ПриватБанк на заочне рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 21 серпня 2019 року підлягає розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та без їх виклику як малозначна. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, а рішення суду в задоволеній частині скасувати, з наступних підстав. Відмовляючи Банку у стягненні заборгованості за відсотками, пенею та комісією, штрафами, - суд першої інстанції виходив з недоведеності вказаних позовних вимог та з цими висновками колегія суддів погоджується. Проте колегія суддів не може погодитися із рішенням суду в частині задоволення позовних вимог, виходячи з наступного. Відповідно до ч. 4 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ПАТ КБ ПриватБанк в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту, колегія суддів виходить з наступного. Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Відповідно до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним(ст.1055 ЦК України). Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Витягом з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витягом з Умов та правил надання банківських послуг, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, умови кредитування. При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи анкету-заяву про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування. Так, в позовній заяві Банк посилається на те, що відповідно до укладеного договору № б/н від 11 грудня 2013 року відповідач отримав кредит у розмірі 4900,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку. Разом з позовною заявою АТ КБ ПриватБанк надав розрахунок заборгованості за договором б/н від 11 грудня 2013 року, тоді як даний договір в матеріалах справи відсутній. В матеріалах справи міститься Анкета-Заява відповідача від 11 грудня 2013 року, з якої не простежується, що останній за нею отримав кредитні кошти в розмірі 4900,00 грн., так як вказаний документ містить лише його анкетні дані. Крім того, у вказаній Анкете-заяві зазначено, що відповідач ознайомлений з Умовами та правилами надання банківських послуг, проте в цій заяві відсутні дані того, що відповідач отримав кредитну картку чи кредит, а тому, колегія суддів приходить до висновку, що між сторонами не було укладено у належній формі кредитного договору. Дослідивши зібрані у справі докази окремо й в їх сукупності, колегія суддів вважає за необхідне відмовити у задоволенні позовних вимог Банку й в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту, оскільки жоден із наданих позивачем документів не містить підтвердження факту надання відповідачу 11 грудня 2013 року кредитних коштів в сумі 4900,00 грн.. Крім того, колегія суддів вважає, що наданий позивачем до матеріалів позовної заяви розрахунок заборгованості за договором не є належним та допустимим доказом наявності цивільно-правових відносин між сторонами у справі, оскільки по суті є калькуляцією, якою позивач обґрунтовує розмір своїх вимог. Доводи апелянта в скарзі про те, що договір відповідачем не оспорювався та не визнавався недійсним, як і не оспорювалося відповідачем укладення чи не укладення кредитного договору, а також те, що під час підписання анкети-заяви відповідач ознайомився та погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг, Тарифами Банку щодо умов кредитування, відповідач користуючись кредитними коштами та здійснюючи погашення заборгованості висловив свою згоду з формою договору та його умовами, - колегія суддів вважає необґрунтованими, безпідставними, з огляду на наступне. Відповідно до вимог ст. 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Частиною 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Згідно зі ст. 81 ЦПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України). За приписами статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Надані позивачем Витяг з Умов та правил надання банківських послуг, вказана вище Заява та Витяг з Тарифів обслуговування карт Універсальна, 30 днів пільговий період виключають реальну можливість стягнення за ними заборгованості, оскільки в розумінні положення ст. 626 ЦК України не є договором, а тому за вказаними документами виключається реальна можливість стягнення будь-яких коштів. Неподання стороною позивача належних і допустимих доказів на підтвердження своїх позовних вимог є підставою для висновку колегії суддів про недоведеність та необґрунтованість позовних вимог, оскільки вони ґрунтуються лише на припущеннях. Зважаючи, що позивачем є юридична особа банківська установа, яка має в своєму підпорядкуванні юридичний відділ,- зазначене вказує лише на те, що представники позивача були обізнані із нормами процесуального права, які регламентують принципи цивільного судочинства, в тому числі й такий принцип як змагальність сторін, за яким кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень та диспозитивність цивільного судочинства, за яким суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи; учасник справи розпоряджається своїми права щодо предмету спору на власний розсуд та знає, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що вирішуючи даний спір, суд першої інстанції у порушення норм матеріального та процесуального права дійшов помилкового висновку про стягнення з відповідача на користь Банку заборгованості за тілом кредиту. При цьому, колегія суддів вважає, що суд обґрунтовано відмовив у стягнення заборгованості за відсотками, пенею та комісією, штрафами в зв`язку з їх недоведеністю. Такими чином, заочне рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 21 серпня 2019 року в частині задоволення позовних вимог як таке, що суперечить нормам матеріального та процесуального права підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового судового рішення про відмову у задоволенні цих вимог. Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 376 ЦПК України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк Приватбанк задовольнити частково. Заочне рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 21 серпня 2019 року в частині задоволення позову акціонерного товариства комерційний банк ПриватБанку до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за тілом кредиту та судових витрат скасувати та відмови в задоволенні позову в цій частині. В решті рішення суду залишити без змін Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Головуючий суддя М.О. Макаров Судді Е.Л. Демченко Т.Р. Куценко