Ухвала КЦС ВС № 210/2869/19

Ухвала 24 січня 2020 року м. Київ справа № 210/2869/19 провадження № 61-1073 ск20 Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Черняк Ю. В. розглянув касаційну скаргу Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області в особі Криворізького відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області на постанову Дніпровського апеляційного суду від 10 грудня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області в особі Криворізького відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області про встановлення факту перебування на утриманні, ВСТАНОВИВ: У травні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області в особі Криворізького відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області про встановлення факту перебування на утриманні. На обґрунтування позову ОСОБА_1 посилалася на те, що з 07 вересня 1979 року вона перебувала в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 21 квітня 2011 року її чоловіку було встановлено професійне захворювання, перша група інвалідності і 90% втрати професійної працездатності безстроково. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер у зв`язку з професійним захворюванням, однак відповідач відмовив їй у призначенні страхових виплат через відсутність довідки про перебування на утриманні померлого чоловіка або відповідного рішення суду про встановлення цього факту. Рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 19 вересня 2019 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що окрім доходів допомоги померлого заявник отримувала пенсію за віком, яка забезпечувала її прожитковий мінімум, встановлений законом. Постановою Дніпровського апеляційного суду від 10 грудня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 19 вересня 2019 року скасовано та ухвалено нове рішення про задоволення позову. Встановлено факт перебування ОСОБА_1 на утриманні її чоловіка ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Вирішено питання судового збору. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 , апеляційний суд зазначив, що допомога, яка надавалася позивачу, була хоч і не єдиним, проте постійним і основним джерелом засобів до існування. При цьому сам по собі факт отримання позивачем пенсії, який забезпечував її прожитковий мінімум, не має правового значення для вирішення даного спору. У січні 2020 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області в особі Криворізького відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській на постанову Дніпровського апеляційного суду від 10 грудня 2019 року, в якій заявник, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувану постанову суду апеляційний інстанції, та залишити в силі рішення суду першої інстанції. Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах. За правилом пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Ураховуючи предмет позову та складність зазначеної справи, а також беручи до уваги, що касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню, а також ураховуючи, що частина шоста статті 19 ЦПК України належить до Загальних положень цього Кодексу, які поширюються у тому числі і на касаційне провадження, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною. Додатково Верховним Судом враховано, що судове рішення судом апеляційної інстанції постановлено після набрання чинності Законом України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», тобто після 15 грудня 2017 року. Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, узгоджуються із положеннями Конституції України, відповідно до статті 129 якої основними засадами судочинства є, серед інших, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Наведене повністю узгоджується з правовими позиціями, сформованими Європейським судом з прав людини у справах Levages Prestations Services v. France (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) та Brualla Gomez de la Torre v. Spain (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії), згідно з якими умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції. З урахуванням викладеного, оскільки оскаржувана заявником постанова Дніпровського апеляційного суду від 10 грудня 2019 року ухвалена у малозначній справі, вона не підлягає касаційному оскарженню і у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити. Керуючись статтею 129 Конституції України, статтями 19, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області на постанову Дніпровського апеляційного суду від 10 грудня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області в особі Криворізького відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області про встановлення факту перебування на утриманні. Копію ухвали разом з доданими до скарги матеріалами повернути особі, яка подавала касаційну скаргу. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає. Суддя Ю. В. Черняк