Ухвала КЦС ВС № 208/4147/17

Ухвала 24 січня 2020 року м. Київ справа № 208/4147/17 провадження № 61-1563ск20 Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Стрільчука В. А., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 17 грудня 2019 року в справі за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», Приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Кобельницького Сергія Івановича, ОСОБА_3 про визнання протиправним та скасування рішення, визнання недійсним договору купівлі-продажу, витребування майна, визнання права власності, ВСТАНОВИВ: У липні 2017 року ОСОБА_2 і ОСОБА_1 звернулися до суду з указаним позовом, в якому просили: визнати протиправними дії Приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Кобельницького С. І. (далі - Приватний нотаріус) щодо прийняття ним рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 31 травня 2017 року № 35470604 на нежитлове приміщення по АДРЕСА_1 ; скасувати рішення Приватного нотаріуса від 31 травня 2017 року № 35470604 про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно (магазин непродовольчих товарів, вбудоване приміщення №1), загальною площею 61,9 кв. м, розташоване по АДРЕСА_1 ; визнати недійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна від 31 травня 2017 року № 133; витребувати спірне нерухоме майно з чужого володіння ОСОБА_3 та визнати за ними право власності на це майно по 1/2 частині за кожним. Рішенням Заводського районного суду міста Дніпродзержинська від 11 липня 2019 року позов задоволено. Визнано неправомірними дії Приватного нотаріуса щодо рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 31 травня 2017 року № 35470604 на нерухоме майно - нежитлове приміщення по АДРЕСА_1 . Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 31 травня 2017 року № 35470604 про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно (магазин непродовольчих товарів, вбудоване приміщення АДРЕСА_1 загальною площею 61,9 кв. м. Визнано недійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна (магазин непродовольчих товарів, вбудоване приміщення АДРЕСА_1 загальною площею - 61,9 кв. м, укладений 31 травня 2017 року, серія та номер:

133. Витребувано майно з чужого володіння, а саме ОСОБА_3 та визнано право власності на нерухоме майно по АДРЕСА_1 загальною площею 61,9 кв. м за ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у розмірі 1/2 частини магазину непродовольчих товарів (вбудоване приміщення № 1) за кожним з них. Вирішено питання про розподіл судових витрат. Постановою Дніпровського апеляційного суду від 17 грудня 2019 року апеляційні скарги ОСОБА_3 , ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» задоволено. Рішення Заводського районного суду міста Дніпродзержинська від 11 липня 2019 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким в задоволенні позову відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат. 16 січня 2020 року ОСОБА_1 подала засобами поштового зв`язку касаційну скаргу на постанову Дніпровського апеляційного суду від 17 грудня 2019 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі рішення Заводського районного суду міста Дніпродзержинська від 11 липня 2019 року. Касаційна скарга не може бути прийнята касаційним судом до розгляду та вирішення питання про відкриття касаційного провадження, оскільки в порушення пункту 3 частини четвертої статті 392 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) до касаційної скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документів, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону. Ставка судового збору, чинна на час подання касаційної скарги на рішення суду встановлена підпунктом 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» та визначена у розмірі 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги в розмірі оспорюваної суми. Ціна позову у позовах, що складаються з кількох самостійних вимог, визначається загальною сумою всіх вимог (пункт 10 частини першої статті 176 ЦПК України). Згідно з пунктом 2 частини першої статті 80 Цивільного процесуального кодексу України від 18 березня 2004 року в редакції, чинній на час подання позовної заяви ціна позову у позовах про визнання права власності на майно або його витребування визначається вартістю майна. Аналогічні положення містяться у пункті 2 частини першої статті 176 ЦПК України. У позові заявлено дві вимоги немайнового характеру: визнання протиправними дії Приватного нотаріуса щодо прийняття ним рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на нерухоме майно і скасування цього рішення; визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна, а також дві вимоги майнового характеру: витребування нерухомого майна з чужого володіння; визнання права власності на нерухоме майно (у розмірі 1/2 частини за кожним з позивачів) . Рішенням місцевого суду позов було задоволено в повному обсязі, а постановою апеляційного суду відмовлено в задоволенні позову в повному обсязі. В касаційній скарзі заявник просить скасувати постанову апеляційного суду і залишити в силі рішення місцевого суду, тобто оскаржує постанову в повному обсязі, зокрема й в частині позовних вимог другого позивача. Позовну заяву подано у липні 2017 року, ставка судового збору за подання до суду позовної заяви немайнового характеру фізичною особою становила 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01 січня 2017 року - 1 600 грн) (підпункт 2 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» в редакції, чинній станом на дату подання позовної заяви в цій справі). Ставка судового збору за подання до суду позовної заяви майнового характеру фізичною особою або фізичною особою-підприємцем становила 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (підпункт 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» в редакції, чинній станом на дату подання позовної заяви в цій справі). Вартість нерухомого майна, яке просили витребувати позивачі та визнати право власності на нього, визначена в оспорюваному договорі купівлі-продажу цього нерухомого майна від 31 травня 2017 року та становить 411 668 грн. Таким чином, розмір судового збору за подання цієї касаційної скарги становить 19 026,72 грн ((1 600 грн х 0,4 х 2) + (411 668 грн х 1 % х 2)) х 200 %). Оскільки заявником було сплачено судовий збір за подання касаційної скарги в розмірі 2 560 грн, то їй необхідно доплатити 16 466,72 грн (19 026,72 грн-2 560 грн). Недоплачена сума судового збору за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду в розмірі 16 466,72 грн має бути перерахована або внесена за реквізитами: отримувач коштів - УК у Печер. р?ні/ Печерс.р?н/22030102, ЄДРПОУ - 38004897, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), номер рахунку отримувача (стандарт IBAN) UA288999980313151207000026007, Код класифікації доходів бюджету - 22030102 «Судовий збір (Верховний Суд, 055)». Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону України «Про судовий збір». На підтвердження сплати судового збору необхідно надати Верховному Суду оригінал квитанції (платіжного доручення). Відповідно до частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, зокрема, якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу (залишення заяви без руху), про що суддею постановляється відповідна ухвала. Отже касаційну скаргу ОСОБА_1 необхідно залишити без руху з наданням можливості усунути вищевказані недоліки. Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України,

УХВАЛИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 17 грудня 2019 року залишити без руху та надати для усунення зазначених вище недоліків строк десять днів з дня вручення цієї ухвали. У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною і буде повернута заявнику. Ухвала оскарженню не підлягає. Суддя В. А. Стрільчук