Ухвала КАС ВС № 810/4444/18

УХВАЛА 23 січня 2020 року Київ справа №810/4444/18 адміністративне провадження №К/9901/267/20 Колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: суддя -доповідач - Гусак М. Б., судді - Гімон М. М., Усенко Є. А., перевіривши касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Київській області (правонаступник Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області) на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2019 року у справі № 810/4444/18 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Фора" до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, УСТАНОВИЛА: 28 грудня 2019 року Головним управлінням Державної податкової служби у Київській області до Верховного Суду надіслано касаційну скаргу на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2019 року про відмову у відкритті апеляційного провадження у зв`язку із відсутністю підстав для поновлення строку на подання апеляційної скарги. Заявник просить скасувати оскаржувану ухвалу та направити справу до апеляційного суду для продовження розгляду. До касаційної скарги додано клопотання про заміну відповідача у справі на правонаступника. Касаційну скаргу обґрунтовано тим, що апеляційним судом не було надано оцінки доводам скаржника щодо неможливості вчасно сплатити судовий збір за апеляційне оскарження рішення Київського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2018 року у зв`язку із недостатністю фінансування відповідача. Колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду доходить висновку про те, що правильне застосовування Третім апеляційним адміністративним судом норм права під час постановлення оскаржуваної ухвали є очевидним і не викликає розумних сумнівів, враховуючи таке. Як вбачається з оскаржуваної ухвали, ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 травня 2019 року повернуто первинну апеляційну скаргу відповідача на рішення Київського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2018 року. 23 серпня 2019 року відповідач повторно звернувся з апеляційною скаргою на вказане рішення. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 листопада 2019 року апеляційну скаргу залишено без руху, оскільки вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 КАС України, і підстави, вказані відповідачем у заяві про поновлення строку для подачі апеляційної скарги, визнані неповажними. 2 грудня 2019 року апелянт подав заяву про поновлення строку, проте, не вказав інших підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження зазначеного рішення Київського окружного адміністративного суду, окрім відсутності можливості вчасно сплатити судовий збір. При цьому, апеляційний суд зазначив, що апелянтом не надано доказів, які б свідчили про неможливість повторного звернення з апеляційною скаргою відразу після сплати судового збору, тобто після 29 травня 2019року, а звернувся до суду повторно лише 23 серпня 2019 року. Апеляційний суд, посилаючись на Порядок складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2002 року № 228, дійшов висновку, що особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, відповідно, обставини, пов`язані з фінансуванням установ чи організацій з державного бюджету, відсутністю в ньому коштів, призначених для сплати судового збору тощо, не є поважною підставою при вирішенні питання про поновлення строку апеляційного оскарження. Колегія суддів погоджується із позицією суду апеляційної інстанції та зазначає, що законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними, та після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Таким чином, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій і стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. У справі "Рисовський проти України" Європейський Суд з прав людини підкреслив особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси. Тобто, виходячи з принципу "належного урядування", державні органи зобов`язані діяти вчасно та в належний спосіб, а держава не повинна отримувати вигоду у вигляді поновлення судами строку на оскарження судових рішень та виправляти допущені органами державної влади помилки за рахунок особи, яка діяла добросовісно (у даному випадку - за рахунок позивача у зв`язку з порушенням принципу остаточності судового рішення, прийнятого на користь останнього). Крім того, відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі "Креуз проти Польщі" "право на суд" не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими. Відповідно до частини другої статті 333 КАС України у справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), а також у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи), суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо, зокрема, правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення. Отже, з огляду на очевидну безпідставність касаційної скарги колегія суддів дійшла висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження за скаргою Головного управління Державної податкової служби у Київській області на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2019 року у справі № 810/4444/18. Керуючись статтями 333, 355, 359 КАС України, УХВАЛИЛА:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Державної податкової служби у Київській області (правонаступник Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області) на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2019 року у справі № 810/4444/18.

2. Копію ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити особі, яка подала касаційну скаргу.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та оскарженню не підлягає. Судді: М. Б. Гусак М. М. Гімон Є. А. Усенко