Постанова КАС ВС № 805/3050/16-а

ПОСТАНОВА Іменем України 24 січня 2020 року Київ справа №805/3050/16-а адміністративне провадження №К/9901/36018/18 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Олендера І.Я., суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф., розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Костянтинівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 22.11.2016 (суддя Галатіна О.О.) та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 01.03.2017 (судді: Геращенко І.В. (головуючий), Арабей Т.Г., Міронова Г.М.) у справі № 805/3050/16-а за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Костянтинівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про скасування податкових повідомлень-рішень, У С Т А Н О В И В: ІСТОРІЯ СПРАВИ Короткий зміст позовних вимог

1. Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач, Підприємець) звернувся до суду з позовом до Костянтинівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області (далі - відповідач, контролюючий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень: - від 25.05.2015 № 3398/10/05-14-17-01-13-1, яким позивачу визначено суму податкового зобов`язання з транспортного податку з фізичних осіб у розмірі 25000 грн; - від 18.06.2015 № 332-17, яким позивачу визначено суму податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, які є власниками об`єктів житлової нерухомості у розмірі 1548,24 грн; - від 18.06.2015 № 333-17, яким визначено суму податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, які є власниками об`єктів житлової нерухомості у розмірі 330,01 грн.

2. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на помилковість нарахування контролюючим органом податкових зобов`язань з транспортного податку та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2015 рік, зважаючи на те, що рішення Костянтинівської міської ради від 13.01.2015 № 6/54-947 може бути застосовано до правовідносин з питань оподаткування транспортним податком та податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, які виникли з 01 січня 2016 року, адже його не було прийнято та опубліковано у строк, визначений пп.12.3.4 п.12.3 ст.12 Податкового кодексу України, тому вважає, що вказані податкові повідомлення - рішення є протиправними та підлягають скасуванню. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 22.11.2016, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 01.03.2017, позов задоволено, оскаржувані податкові повідомлення - рішення визнано протиправними та скасовано.

4. Задовольняючи позовні суди виходили з того, що застосування контролюючим органом положень статей 266 та 267 Податкового кодексу України з метою оподаткування транспортним податком та податком на майно, відмінне від земельної ділянки, на підставі рішення Костянтинівської міської ради від 13.01.2015 № 6/54-947не може мати місце у 2015 році, з урахуванням норми підпункту 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України, оскільки рішення місцевої ради стосовно податку на майно прийняті в 2015 році та опубліковані протягом січня-лютого 2015 року, не могли бути застосовані в 2015 році. Такі рішення могли передбачати плановим лише 2016 рік, і саме з цього періоду транспортний податок та податок на майно, відмінне від земельної ділянки міг вважатися встановленим місцевою радою. Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Донецького окружного адміністративного суду від 22.11.2016, ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 01.03.2017 та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог Підприємця.

6. Касаційний розгляд справи проведено в попередньому судовому засіданні, відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

7. Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до листа Костянтинівської ОДПІ за позивачем існують об`єкти нерухомого майна, які розташовані за адресами: - АДРЕСА_1 (загальна площа 105,1, житлова площа 58,2); - АДРЕСА_2 (загальна площа 22,2, житлова площа 17,1). Також, відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, у власності позивача перебуває транспортний засіб Mercedes-Benz ML 350, 2011 року випуску з об`ємом двигуна 3498 куб.см. Рішенням Костянтинівської міської ради від 13.01.2015 № 6/54-947 встановлено на 2015 рік податок на майно, у тому числі податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, транспортний податок та плату за землю, а також встановлено ставки вказаних податків. Контролюючим органом на підставі рішення Костянтинівської міської ради від 13.01.2015 № 6/54-947 у відношенні позивача були прийняті оскаржувані податкові повідомлення - рішення на загальну суму 26878,25 грн. ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

8. В доводах касаційної скарги контролюючий орган цитує норми матеріального та процесуального права, перелічує порушення, які на його думку допущено позивачем та вказує на неврахування судами першої та апеляційної інстанцій положень статей 4, 266 та 267 Податкового кодексу України, а також того, що Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28.12.2014 № 71-VIII не вносились зміни до елементів податків та зборів, а ним було запроваджено нові види податку - «транспортний податок» та «податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки», що у своїй сукупності призвело до порушень судами норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішень.

9. Позивач надіслав заперечення на касаційну скаргу, в якому вказує на правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права та просить залишити скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін. ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

10. Податковий кодекс України (у редакції на час виникнення спірних правовідносин): 10.1 Пункт12.3 статті 12 Податкового кодексу України. Сільські, селищні, міські ради в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів. 10.2 Підпункт 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України. Рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом. 10.3 Пункт 12.5 статті 12 Податкового кодексу України. Офіційно оприлюднене рішення про встановлення місцевих податків та зборів є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами, який набирає чинності з урахуванням строків, передбачених підпунктом 12.3.4 цієї статті.

11. Закон України від 28 грудня 2014 року №71-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" (далі - Закон №71-VIII). 11.1 Пункту 4 Прикінцевих положень Закону №71-VIII. Рекомендувати органам місцевого самоврядування у місячний термін з дня опублікування цього Закону переглянути рішення щодо встановлення на 2015 рік податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) для об`єктів житлової нерухомості, а також прийняти та оприлюднити рішення щодо встановлення у 2015 році податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) для об`єктів нежитлової нерухомості, податку на майно (в частині транспортного податку) та акцизного податку з реалізації суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

12. Встановлення податку на майно, зокрема в частині транспортного податку та податку на майно, відмінне від земельної ділянки, є безумовним обов`язком місцевої ради, який повинен бути виконаний шляхом прийняття відповідного рішення. Підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України передбачено обов`язок місцевої ради опублікувати рішення про встановлення місцевого податку, а також наслідки несвоєчасного опублікування відповідного рішення. Причому норма розрізняє період опублікування рішення ради (це період, який передує плановому), плановий період (у якому планується встановити місцевий податок) і наступний період, (тобто період, який є наступним за плановим). Кожен із цих періодів має самостійне правове значення. При цьому такі періоди не можуть співпадати в часі. Зокрема, не може бути плановим період, у якому було прийняте та опубліковане відповідне рішення ради. Плановим у будь-якому разі може бути лише той період, який є наступним після періоду опублікування рішення ради. Якщо таке рішення не буде опубліковано до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому підлягає застосуванню відповідний податок, таке рішення застосовується з початку наступного бюджетного періоду за тим, у якому планувалося запровадити відповідний податок. У даному випадку із запровадженням транспортного податку та податку на майно, відмінне від земельної ділянки, на 2015 рік відповідні норми Закону № 71-VIII набрали чинності з 1 січня 2015 року. Отже, лише в 2015 році місцеві ради отримали повноваження і одночасно набули обов`язку щодо встановлення транспортного податку та податку на майно, відмінне від земельної ділянки (для об`єктів нежитлової нерухомості). Відповідно, лише після цієї дати місцеві ради мали юридичні підстави для прийняття рішення про встановлення транспортного податку та податку на майно, відмінне від земельної ділянки. При цьому, виходячи з неможливості збігу між періодом опублікування рішення та плановим періодом, в 2015 році не можна було визначити плановим періодом 2015 рік. Плановим відповідно до норми підпункту 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України є період після того, в якому приймається відповідне рішення ради. Отже, рішення місцевих рад щодо транспортного податку та податку на майно, відмінне від земельної ділянки, прийняті у 2015 році, могли встановлювати плановим лише 2016 рік, тому, рішення місцевих рад стосовно транспортного податку, прийняті та опубліковані протягом 2015 року, не могли бути застосовані в 2015 році. Такі рішення могли передбачати плановим лише 2016 рік, і саме з цього періоду транспортний податок та податок на майно, відмінне від земельної ділянки, могли вважатися встановленими місцевою радою. При цьому факт прийняття Верховною Радою України і набрання чинності Закону №71-VIII, а так само обов`язковість для місцевих рад впровадити транспортний податок та податок на майно, відмінне від земельної ділянки, не може заперечувати необхідність встановлення цього податку саме рішенням місцевих рад, оскільки встановлення місцевих податків є виключною компетенцією саме місцевих рад, як це визначено пунктом 10.2 статті 10 Податкового кодексу України. Прикінцеві положення Закону №71-VIII рекомендували встановити місцевим радам транспортний податок на 2015 рік у 2015 році. Проте така рекомендація не може розглядатися як скасування чинної норми підпункту 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України, яка імперативно врегульовує порядок опублікування і застосування рішення місцевої ради про встановлення місцевого податку. Прийняті за рекомендацією Верховної Ради України рішення місцевих рад не можуть застосовуватися інакше, ніж це передбачено підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України. Рішення місцевої ради щодо встановлення місцевого податку не може набрати чинності в тому самому бюджетному періоді, в якому воно прийняте. В свою чергу, з урахуванням пункту 10.2 статті 10 Податкового кодексу України юридичний факт встановлення місцевого податку місцевою радою відповідним рішенням має передувати його справлянню. Для конкретної правової ситуації період прийняття рішення місцевою радою щодо запровадження транспортного податку - це 2015 рік, оскільки саме цього року місцеві ради набули повноважень і одночасно обов`язку встановити транспортний податок. Плановим у цьому разі залишається виключно 2016 рік, оскільки за змістом підпункту 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України період прийняття рішення завжди передує плановому періоду. Тобто, в 2015 році місцеві ради могли встановити транспортний податок лише на 2016 рік, а не на 2015 рік. Виходячи з вищезазначеного, підстави для справляння транспортного податку та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у 2015 році відсутні. Законодавчою перешкодою для цього є приписи підпункту 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України. Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції

13. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України).

14. Доводи касаційної скарги не містять інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені у запереченні на адміністративний позов, апеляційній скарзі та з урахуванням яких суди попередніх інстанцій вже надавали оцінку встановленим обставинам справи. У ході розгляду справи судами першої та апеляційної інстанції було надано належну оцінку доказам, наданих позивачем, відповідачем та зібраних судами на підставі статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції на час прийняття судами рішень).

15. Виходячи із системного аналізу вищевказаних норм права, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що у контролюючого органу були відсутні правові підстави для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, оскільки з урахуванням норми підпункту 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України рішення місцевих рад стосовно транспортного податку та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, прийняті в 2015 році, не могли бути застосовані в 2015 році. Такі рішення могли передбачати плановим лише 2016 рік, і саме з цього періоду вказані податку могли вважатися встановленими місцевою радою. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

16. Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судами фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, враховуючи положення статей 10, 12, 266, 267 Податкового кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень, а тому касаційну скаргу Костянтинівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 22.11.2016 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 01.03.2017 слід залишити без задоволення.

17. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

18. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій (частина перша статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України). Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359, пунктом 4 частини першої Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, Суд, П О С Т А Н О В И В: Касаційну скаргу Костянтинівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області залишити без задоволення, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 22.11.2016 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 01.03.2017 у справі № 805/3050/16-а залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає. ........................... ........................... ........................... І.Я.Олендер І.А. Гончарова Р.Ф. Ханова , Судді Верховного Суду