Постанова Запорізький апеляційний суд № 314/2994/19

Дата документу 21.01.2020 Справа № 314/2994/19 ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний № 314/2994/19 Провадження №22-ц/807/57/20 Головуючий в 1-й інстанції - Мануйлова Н.Ю. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 січня 2020 року місто Запоріжжя Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого, судді-доповідачаКухаря С.В., суддів:Крилової О.В., Бєлки В.Ю., секретарБєлова А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форінт» на рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 15 липня 2019 року, ухвалене у м. Вільнянськ (повний текст рішення складено 19 липня 2019 року) у справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Пірамода», ОСОБА_2 про стягнення суми боргу,- В С Т А Н О В И В: У липня 2019 року до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 , у якій вона просила стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ТОВ «Пірамода» заборгованості за Договором позики б/н від 10.06.2014 у розмірі -16 млн. грн. Свої вимоги обґрунтувала тим, що між ОСОБА_1 , та ОСОБА_2 , укладено Договір безвідсоткової позики б/н від 10.06.2014, за яким Позикодавець передав, а Позичальник отримав готівкові грошові кошти у розмірі - 16 млн. грн., що підтверджується власноручною розпискою ОСОБА_2 , із строком повернення до 10.06.2019, а також в якості забезпечення належного виконання зобов`язань за Договором позики між Позивачем та ТОВ «Пірамода» було укладено Договір фінансової поруки б/н від 10.06.2014. Встановлений в Договорі позики та поруки строк грошові кошти відповідачами повернуті не були. Позивач направив письмові вимоги ОСОБА_2 , та ТОВ «Пірамода», які були отримані ними, але грошові кошти не повернуті, що вимусило ОСОБА_1 , звернутися з позовом до суду. Рішенням Вільнянського районного суду Запорізької області від 15 липня 2019 року, позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Пірамода» (місцезнаходження: м. Запоріжжя, вул. Базарна, буд. 14-а, код ЄДРПОУ 30651385), ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ) про стягнення суми боргу задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Пірамода» (місцезнаходження: м. Запоріжжя, вул. Базарна (Анголенка), буд. 14-а, код ЄДРПОУ 30651385) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) заборгованість за договором позики б/н від 10.06.2014 у розмірі 16000000,00 (шістнадцять мільйонів гривень). Стягнуто з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір в розмірі 4802,50 грн. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Пірамода» (місцезнаходження: м. Запоріжжя, вул. Базарна (Анголенка), буд. 14-а, код ЄДРПОУ 30651385) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір в розмірі 4802,50 грн. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форінт» подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Узагальненими доводами апеляційної скарги є те, що ТОВ «Пірамода» є поручителем перед ТОВ «ФК «Форінт» за виконання зобов`язань за кредитними договорами укладеними між ТОВ «ФК» Форінт», який є правонаступником АТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_3 . Відповідно до п.4.4. Договору поруки № 12/02-2/285/4 від 24.11.2011р. і договору поруки №12/17-41/411/10/2 від 24.11.2011 року, ТОВ «Пірамода» не має права вчиняти без попереднього письмового погодження Кредитора надання порук. Договір фінансової поруки б/н від 10.06.2014 року укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «Пірамода» з апелянтом не погоджено. Скаржник вважає, що укладання вказаного договору поруки здійснено умисно для створення штучної конкуренції кредиторських вимог під час примусового стягнення заборгованості на користь кредитора, що вказує на його фіктивність. Відповідно до відзивів на апеляційну скаргу ТОВ «Пірамода», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , зазначають, що під час розгляду справи судом першої інстанції надано належну правову оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами у справі, з`ясовано їх правову природу та як наслідок винесено обґрунтоване та законне рішення, а доводи апеляційної скарги є безпідставними та необґрунтованими. В зв`язку з наведеним, просять апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Судом першої інстанції встановлено, що між ОСОБА_1 , та ОСОБА_2 , укладено Договір безвідсоткової позики б/н від 10.06.2014року, за яким Позикодавець передав, а Позичальник отримав грошові кошти у сумі 16 000 000,00 грн., що також підтверджується розпискою. Крім договору позики між позивачем та Відповідачем-2 був укладений Договір фінансової поруки б/н від 10.06.2014 року підписаний керівником ТОВ «Пірамода» на підставі Протоколу № 5 загальних зборів товариства від 10.06.2014 року. У відповідності до цього Договору Поручитель поручається перед Кредитором за виконання обов`язку Боржника щодо повернення грошових коштів у розмірі - 16 000 000,00 (шістнадцять мільйонів гривен), за Договором позики, передбаченим статтею 2 цього Договору (надалі іменується «Основний договір» або «Договір Позики») та сплатити процентів за користування Позикою, а також сплатити пені, штрафів, передбачених у Договорі позики (п. 1.1. Договору). У випадку порушення Боржником обов`язку за основним договором, Боржник і Поручитель відповідають перед Кредитором як солідарні боржники (п. 1.3. Договору поруки). 11.06.2019 року Позивач вручив під розпис письмову вимогу Позичальнику та фінансовому поручителю, які залишилися не виконаними. Задовольняючи позовні вимоги у повному обсязі, суд першої інстанції виходив з того, що вони є законними та обґрунтованими при цьому визнання позову відповідачами не суперечить закону і не порушує прав і законних інтересів інших осіб. З вказаними висновками суду першої інстанції колегія суддів апеляційного суду не погоджується виходячи з наступного. Судом апеляційної інстанції встановлено. ТОВ ТОВ «ФК «Форінт» у своїй апеляційній скарзі, надавши відповідні докази, посилалось на наступні обставини, які сторонами у цій справі не спростовувались. 24.11.2011 року ТОВ «ПІРАМОДА» стало поручителем перед ТОВ «ФК «Форінт» за виконання зобов`язань за Кредитними договорами укладеними між ТОВ «ФК «Форінт», який є правонаступником АТ «Райффайзен Банк Аваль», та ОСОБА_4 . Так, 23.05.2007 року між Відкритим акціонерним товариством «Райффайзен банк Аваль» (Відповідно до вимог Закону України «Про акціонерні товариства» від 17.09.2008 р. № 514-УІ, назву «Відкрите акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» змінено на «Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль». Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» є правонаступником за всіма правами та обов`язками Відкритого акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль». та ОСОБА_4 (надалі - Позичальник) укладено Кредитний договір № 010/02-2/285 (надалі -Кредитний договір-]), відповідно до умов якого Банк надав позичальнику кредитні кошти на споживчі цілі у сумі 220 000,00 доларів США, під 12% річних, з датою остаточного погашення до 22.05.2017 р. 24.11.2011 року між Банком та Позичальником було укладено Додаткову угоду №9 до Кредитного договору-1 на рефінансування існуючої валютної заборгованості у національну валюту України - гривню із встановленням кредитного ліміту в сумі 1 795 399,19 гривень під 17% річних, з датою остаточного погашення кредиту до 22.05.2017року (меморіальний ордер № 2 від 25.11.2011 року про перерахування коштів Позичальнику в сумі 1 795 399,19 гривень за зазначеною Додатковою угодою №9 від 24.11.2015р. до Кредитного договору - додається до справи). Видача кредиту була здійснена в безготівковій формі шляхом перерахування кредитних коштів на поточний рахунок Позичальника згідно п. 1.7.1 Частини 2 Кредитного договору У забезпечення виконання зобов`язань за Кредитним договором-1 Кредитором укладено з Відповідачем-2 - ТОВ «ШРАМОДА» Договір поруки №12/02-2/285/4 від 24.11.2011 р. (надалі -Договір поруки-1). Відповідно до п. 1.1. Договору поруки-1 Відповідач-2, ТОВ «ШРАМОДА», зобов`язався відповідати перед Кредитором солідарно з Позичальником за виконання Забезпечених зобов`язань, у тому числі тих, що виникнуть у майбутньому, які випливають з умов Кредитного договору-1, за умови якого Позичальник зобов`язався повернути кредит у розмірі 1 795 399,19 грн. та сплатити проценти за користування кредитом в розмірі 17,0% річних, на протязі дії пільгової процентної ставки - 8,21% річних і 10,5% річних або в будь-якому іншому розмірі, зміненому відповідно до умов Кредитного договору-1, в т.ч. на підставі додаткових умов до нього, укладених після набуття чинності Договору поруки. Відповідач-2, ТОВ «П1РАМОДА», як фінансовий поручитель, кожен раз під час укладання Додаткових угод до Кредитного договору-1 надавав свою згоду на зміну умов Кредитного договору-1 відповідно до умов Додаткових угод та підтверджував, що зобов`язання ТОВ «ПІРАМОДА» як Поручителя відповідно до Договору поруки-1 зберігаються та забезпечують виконання зобов`язань позичальника за Кредитним договором-1 з врахуванням внесених змін, про що свідчать відповідні розписки у Додаткових угодах скріплені печаткою Відповідача та станом на час звернення з відповідним позовом не оскаржені. У зв`язку з невиконанням умов Кредитного договору-1 та Договору поруки-1 рішенням господарського суду Запорізької області від 08.02.2016р. у справі № 908/2505/14 стягнуто з ТОВ «ПІРАМОДА» на користь АТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість за Кредитним договором №010/02-2/285 від 23.05.2007 р. у сумі 1 271 431,00 грн. Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 22.09.2016 р. та Постановою Вищого господарського суду України від 16.01.2017 р. рішення господарського суду Запорізької області від 08.02.2016 р. у справі № 908/2505/14 залишено без змін. 27 липня 2007 року між Відкритим акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_4 укладено Генеральну кредитну угода №010/17-41/411 (надалі - Генеральна кредитна угода або Угода). Відповідно до пункту 1.1. цієї Угоди Кредитор зобов`язується надавати Позичальнику (Позивачу) кредитні кошти в порядку і на умовах, визначених у кредитних договорах, укладених у рамках цієї Генеральної кредитної угоди і які є її невід`ємними частинами. В пункті 1.2. цієї Угоди був визначений загальний розмір ліміту позичкової заборгованості, а саме він не повинен був перевищувати суми еквівалентної 700 000,00 дол. США, а термін дії Генеральної кредитної угоди був зазначений до 26.07.2017 року, (п.1.3 Угоди). Пізніше, згідно Додаткової угоди №1 від 18.04.2008 року загальний розмір позичкової заборгованості було збільшено до 1 500 000,00 дол. США. У п. 2.3. Угоди зазначено, що усі позики як і відсотки по них, повинні сплачуватись у тій самій валюті, в якій їх було надано. Згідно пункту 2.4. Угоди було чітко зазначено, що «Конкретні строки користування кредитними коштами, відсоткові ставки за користування кредитними коштами, об`єкти кредитування визначаються Сторонами окремо в кожному кредитному договорі, укладеному в рамках цієї Генеральної кредитної угоди.» 24 листопада 2011 року в рамках дії Генеральної кредитної угоди між Кредитором та Позичальником укладено Кредитний договір №010/17-41/411/10 (надалі -Кредитний договір-2), у відповідності до умов якого Кредитор надає Позичальнику кредит у сумі 14 482 561,91 грн. для рефінансування кредитної заборгованості, зі сплатою 17,0% річних, строком до 26.07.2017 р. У забезпечення виконання зобов`язань за Кредитним договором-2 Кредитором укладено з Відповідачем-2 - ТОВ «ПІРАМОДА» Договір поруки №12/17-41/411/10/2 від 24.11.2011 р. (надалі - Договір поруки-2). Відповідно до п. 1.1. Договору поруки-2 Відповідач-2. ТОВ «ПІРАМОДА». зобов`язався відповідати перед Кредитором солідарно з Позичальником за виконання Забезпечених зобов`язань, у тому числі тих. що виникнуть у майбутньому, які випливають з умов Кредитного договору-2, за умови якого Позичальник зобов`язався повернути кредиту у розмірі 14 482 561,91 грн. та сплати проценти за користування кредитом в розмірі 17,0% річних, на протязі дії пільгової процентної ставки - 9,2% річних і 10,5% річних або в будь-якому іншому розмірі, зміненому відповідно до умов Кредитного договору-2, в т.ч. на підставі додаткових умов до нього, укладених після набуття чинності Договору поруки. Відповідач-2, ТОВ «ПІРАМОДА», як фінансовий поручитель, кожен раз під час укладання Додаткових угод до Кредитного договору-2 надавав свою згоду на зміну умов Кредитного договору-2 відповідно до умов Додаткових угод та підтверджував, що зобов`язання ТОВ «ПІРАМОДА» як Поручителя відповідно до Договору поруки-2 зберігаються та забезпечують виконання зобов`язань позичальника за Кредитним договором-2 з врахуванням внесених змін, про що свідчать відповідні розписки у Додаткових угодах скріплені печаткою Відповідача та станом на час звернення з відповідним позовом не оскаржені. У зв`язку з невиконанням умов Кредитного договору-2 та Договору поруки-2 постановою Донецького апеляційного господарського суду від 28.03.2017 р. у справі №908/2504/14 скасовано рішення Господарського суду Запорізької області від 23.12.2016 р. у справі № 908/2504/14, яким відмовлено у задоволені позову АТ «Райффайзен Банк Аваль» та прийнято нове рішення про задоволення позову, а саме стягнуто з ТОВ «ПІРАМОДА» на користь АТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість за Кредитним договором №010/17-41/411/10 від 24.11.2011 р. у сумі 23 853 537,69 грн. Постановою Вищого господарського суду України від 08.08.2017 р. у справі № 908/2504/14 касаційну скаргу ТОВ «ПІРАМОДА» залишити без задоволення, а постанову Донецького апеляційного господарського суду від 28.03.2017 р. у справі № 908/2504/14 частково змінено, а саме стягнуто з ТОВ «ПІРАМОДА» на користь АТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість за Кредитним договором №010/17-41/411/10 від 24.11.2011 р. у сумі 23 106 285,35 грн. 11.04.2018 р. між АТ «Райффайзен Банк Аваль» та ТОВ «ФК «Форінт» було укладено Договір №Б/Н (надалі- Договір), відповідно до умов якого, (п. 2.1., 2.5.) АТ «Райффайзен Банк Аваль» зобов`язалось передати у власність ТОВ «ФК «Форінт» Права Вимоги, вказані в Реєстрі кредитних операцій до відступлення, в порядку та на умовах, визначених в цьому Договорі, а Набувач - зобов`язався прийняти від Кредитора Права Вимоги в обсязі та на умовах, що існуватимуть на Дату відступлення Права Вимоги, та сплатити Кредитору їх вартість. Перехід Права Вимоги від Кредитора і набуття їх Набувачем у власність відбувається за умови сплати Набувачем Кредитору Загальної вартості Прав Вимоги відповідно до п.п. 3.1., 3.2. Договору та з моменту підписання Сторонами Реєстру відступлених Прав Вимоги. Реєстри відступлених Прав Вимоги підписується Сторонами у строк не пізніше 3 (трьох) Робочих днів з дня сплати Набувачем Кредитору Загальної вартості Прав Вимоги в повному обсязі. З дати відступлення права вимоги АТ «Райффайзен Банк Аваль» перестало бути стороною Кредитних договорів, зазначених в Реєстрі відступлених Прав Вимоги, а ТОВ «ФК «Форінт» стає виключним та єдиним кредитором за відповідними Кредитними договорами (стає новим кредитором за Кредитними договорами) і набуває права вимагати повернення Позичальниками сум заборгованості окремо по кожному із Кредитних договорів в розмірі станом на Дату відступлення Прав Вимоги, зазначеному в Реєстрі відступлених Прав Вимоги (п. 2.6.). Відповідно до п. 2.11. Договору у зв`язку з відступленням Прав Вимоги Кредитор, за умови повного виконання умов Набувачем свого обов`язку щодо сплати Кредитору Загальної вартості Прав Вимоги згідно з п. 3.1., 3.2. Договору, зобов`язується відступити Набувачу, а Набувач -зобов`язується прийняти від Кредитора права за Договорами забезпечення, зазначеними у Реєстрі договорів забезпечення. На виконання зазначених зобов`язань Сторони у продовж 5 (п`яти) Робочих днів з Дати відступлення Прав Вимоги окремо укладають договори відступлення прав за Договорами забезпечення. Пунктом 3.2. Договору встановлено, що Набувач зобов`язаний сплатити Кредитору Загальну вартість Прав Вимоги протягом 3 (трьох) Робочих днів з дня укладання цього Договору. На виконання умов договору ТОВ «ФК «Форінт» здійснило розрахунок у повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням від 11.04.2018 р. Згідно Реєстру відступлених Прав Вимоги за Договором від 11.04.2018 р., який є невід`ємною частиною договору. ТОВ «ФК «Форінт» було відступлене заборгованість боржника ОСОБА_4 , в тому числі: за Кредитним договором №010/17-41/411/10 від 24.11.2011 р., який укладено в межах Генеральної кредитної угоди №010/17-41/41 1 від 27.07.2007 р.. з урахуванням змін та доповнень внесених додатковими угодами; за Кредитним договором №010/02-2/285 від 23.05.2007 р. з урахуванням змін та доповнень внесених додатковими угодами. На виконання пункту 2.11. Договору, у зв`язку із відступленням Прав Вимоги та з належним виконанням ТОВ «ФК «Форінт» по сплаті Загальної вартості Прав Вимоги, сторонами 11.04.2018 р. було укладено та підписано Договір Відступлення прав за договорами поруки №Б/Н, згідно якого, в числі інших. АТ «Райффайзен Банк Аваль» було відступлене ТОВ «ФК «Форінт» право вимоги за договорами поруки, в тому числі: за Договором поруки №12/02-2/285/4 від 24.11.2011 р., укладений між АТ «Райффайзен Банк Аваль» та ТОВ «ПІРАМОДА в забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_4 за Кредитним договором №010/02-2/285 від 23.05.2007 р.; за Договором поруки №12/17-41/411/10/2 від 24.11.2011 р., укладений між АТ «Райффайзен Банк Аваль» та ТОВ «ПІРАМОДА в забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_4 за Кредитним договором №010/17-41/411/10 від 24.11.2011 р., який укладено в межах Генеральної кредитної угоди №010/17-41/411 від 27.07.2007 р. Відповідно до п. 2.1., 2.2. Договору Відступлення Прав за договорами поруки №Б/Н від 11.04.2018 р., Права за Договорами поруки вважаються переданими (відступленими) АТ «Райффайзен Банк Аваль» ТОВ «ФК «Форінт» з моменту підписання цього Договору. З моменту передання (відступлення) прав за Договорами поруки ТОВ «ФК «Форінт» змінює АТ «Райффайзен Банк Аваль» у правовідносинах, які склалися між ними та поручителями за Договорами поруки. Підсумовуючи наведене, апелянт послався на те, що ТОВ «ФК «Форінт» виступає кредитором відносно ОСОБА_4 за Кредитним договором №010/02-2/285 від 23.05.2007 р. і Генеральною кредитною угодою №010/17-41/411 від 27.07.2007 р., та за всіма кредитними договорами, укладеними в її рамках, та Кредитором за Договором поруки №12/02-2/285/4 від 24.11.2011 р. і Договором поруки №12/17-41/411/10/2 від 24.11.2011 р., укладені між Банком та Товарством з обмеженою відповідальністю «Пірамода», що виступає в якості забезпечення виконання зобов`язань за Кредитним договором №010/02-2/285 від 23.05.2007 р. і Генеральною кредитною угодою №010/17-41/41 1 від 27.07.2007 р. та укладеним в її рамках Кредитним договором №010/17-41/41 1/10 від 24.11.2011 р. Ухвалами господарського суду Запорізької області від 24.05.2018 року по справам №908/2504/14 та №908/2505/14 задоволено заяви АТ «Райффайзен Банк Аваль» щодо процесуального правонаступництва. а саме: по справі №908/2504/14 замінено стягувана за наказом господарського суду Запорізької області № 908/2504/14 від 29.08.2017 р. з примусового виконання постанови Вищого господарського суду України від 08.08.2017 р. у справі №908/2504/14 АТ «Райффайзен Банк Аваль» на його правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форінт» (код ЄДРПОУ 40658146); по справі №908/2505/14 замінено стягувана за наказом господарського суду Запорізької області №908/2505/14 від 29.02.2016 р. з примусового виконання рішення господарського суду Запорізької області від 29.02.2016 р. у справі № 908/2505/14 АТ «Райффайзен Банк Аваль» на його правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форінт» (код ЄДРПОУ 40658146). Відповідно до п. 4.4. Договору поруки №12/02-2/285/4 від 24.11.2011 р. і Договору поруки №12/17-41/411/10/2 від 24.11.2011 р., які є однакові і тотожні. Відповідач-2, ТОВ «ПІРАМОДА», не має права вчиняти без попереднього письмового погодження Кредитора наступні дії: *отримання Поручителем грошових позик, кредитів чи інших кредитних операцій від інших осіб, в тому числі банків, оформлення боргових зобов`язань Поручителем перед іншими особами в будь-якій формі (крім виникнення поточної кредиторської заборгованості за придбані товари, роботи, послуги), включаючи надання порук, емісію боргових цінних паперів, видачу векселів тощо; *надання Поручителем позик, поворотної/безповоротної фінансової допомоги, укладання договорів про спілу діяльність; *створення обтяжень будь-яких активів Поручителя заставою, іпотекою або в інший спосіб, застосування якого передбачає можливість відчуження цих актів, у тому числі як вклад по договорах про спільну діяльність. Оскільки, Договір поруки №12/02-2/285/4 від 24.11.2011 р. і Договір поруки №12/17-41/411/10/2 від 24.11.2011 р. між ТОВ «ФК «Форінт», який є правонаступником АТ «Райффайзен Банк Аваль», та ТОВ «ПІРАМОДА» укладено в 2011 році, тобто до укладання Договору фінансової поруки б/н від 10.06.2014 р. між ОСОБА_1 та ТОВ «ПІРАМОДА» у забезпечення зобов`язань ОСОБА_5 за Договором безвідсоткової позики б/н від 10.06.2014 р., ТОВ «ФК «Форінт» має пріоритетне право оскаржити зобов`язання ТОВ «ПІРАМОДА» за зазначеним Договором фінансової поруки б/н від 10.06.2014 р. в зв`язку з тим, що Кредитор жодних письмових погоджень на укладання цього договору не надавав. Апелянт вважає, що позовну заяву ОСОБА_1 про солідарне стягнення з ОСОБА_2 та ТОВ «ПІРАМОДА» заборгованості за договором позики б/н від 10.06.2014 р. у розмірі 16 000 000,00 (шістнадцять мільйонів гривень) була подана за попередньою змовою Позивача та Відповідачів з метою створення штучної конкуренції кредиторських вимог під час примусового стягнення заборгованості на користь Кредитора за Договором поруки №12/02-2/285/4 від 24.11.2011 р. і Договором поруки №12/17-41/411/10/2 від 24.11.2011 р., в тому числі у разі звернення стягнення на майно ТОВ «ПІРАМОДА». Підставами для такого висновку є те, що не зважаючи на наявність заборони, щодо оформлення боргових зобов`язань Поручителем перед іншими особами в будь-якій формі (крім виникнення поточної кредиторської заборгованості за придбані товари, роботи, послуги), включаючи надання порук, Договір безвідсоткової позики б/н та Договором фінансової поруки б/н датовані 10.06.2014 р., а саме через два місяця після отримання вимог про виконання зобов`язань за Кредитними договорами №010/17-41/411/10 від 24.11.2011 р. і № 010/02-2/285 від 23.05.2007 р. та за місяць до порушення господарських справ №№908/2504/14, 908/2505/14 про стягнення заборгованості за зазначеними кредитними договорами. Метою, на думку апелянта, Позивача та Відповідача-2 було перешкодити задоволенню вимог Кредитора під час примусового стягнення кредитної заборгованості за Договорам поруки №12/02-2/285/4 від 24.11.2011 р. і №12/17-41/411/10/2 від 24.11.2011 р. шляхом створення штучної конкуренції кредиторських вимог та оскарженням новим кредитором будь-яких дій з примусового стягнення заборгованості на користь ТОВ «ФК «Форінт». Додатковим підтвердженням дійсності намірів Позивача та Відповідача-2 є те, що ТОВ «ШРАМОДА» до теперішнього часу не повідомила кредитора про наявність заборгованості за Договором фінансової поруки б/н від 10.06.2014 р. та замість залучення кредитора до участі у справі в якості третьої особи безпідставно визнала позовні вимоги в повному обсязі. Укладаючи Договір фінансової поруки б/н від 10.06.2014 року на значну суму, Відповідач-2, ТОВ «ПІРАМОДА», не міг не знати про реальний фінансово-майновий стан підприємства і об`єктивну неможливість виконання взяти на себе зобов`язання. Підписання Договору фінансової поруки б/н від 10.06.2014 року на значну суму беззаперечно свідчить про наявність у його сторін умислу, спрямованого на створення штучної кредиторської заборгованості ТОВ «ПІРАМОДА», а не на дійсне забезпечення зобов`язань позичальника ОСОБА_5 . Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. За своїми ознаками договір позики є реальним, оплатним або диспозитивно безоплатним, одностороннім, строковим або безстроковим. Договір позики вважається укладеним в момент здійснення дій з передачі предмета договору на основі попередньої домовленості (пункт 2 частини першої статті 1046 ЦК України). Ця особливість реальних договорів зазначена у частині другій статті 640 ЦК України, за якою якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії. Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою. За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видає боржник кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей. Отже, досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, а також надавати оцінку всім наявним доказам і залежно від установлених результатів - робити відповідні правові висновки. Зазначена правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 18 січня 2017 року у справі № 442/6733/14-ц. Частиною другою статті 1047 ЦК України передбачено, що на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей. Особиста неявка в судове засідання сторін у справі, які не з`явились особисто і до апеляційного суду, ненадання під час судового розгляду беззаперечних доказів походження дуже значної суми коштів у фізичної особи ОСОБА_1 , невстановлення способу зберігання коштів у фінансових установах до передачі їх у позику, не встановлення фактів особистого знайомства чи родинних стосунків між сторонами за договором позики, враховуючи їх проживання у різних населених пунктах, ненадання доказів відносин між відповідачем ОСОБА_2 та юридичною особою ТОВ «Пірамода», яке виступило поручителем виконання ОСОБА_2 зобов`язань перед ОСОБА_1 за договором позики, ненадання беззаперечних доказів необхідності отримання позивачкою такої значної для фізичної особи суми так і доказів витрат 16000000,00 грн. за наявності обґрунтованих доводів фінансових обов`язків поручителя ТОВ «Пірамода» перед апелянтом вказують на те, що у цій справі не доведено справжню правову природу правовідносин, які витікають із договору позики. Наявність у розписці виправлень щодо суми боргу та зазначення з різним тлумаченням скорочення «м.л.н.», а також факт притягнення відповідача ОСОБА_2 після немовби отриманих 16000000,00 грн. до виникнення обов`язку їх повернення за постановою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 28.09.2018 року до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу за ч.1 ст.151 КУпАП за торгівлю в кафе пивом без ліцензії, є підстави вважати досить сумнівним та недоведеним факт доказів отримання останньою значної суми коштів від позивача. Згідно ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях. Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Апеляційним судом відкладалось судове засідання за клопотанням сторін для надання додаткових доказів, як наявності правовідносин за договором позики, так і походження коштів, витрат такої значної суми. Однак сторонами такі докази надані не були. За ст.ст. 76 - 79 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. За ч. 6 ст. 81 ЦПК доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Направлена до апеляційного суду роздруківка про обмін «Bitcoin» не є належним доказом про придбання позивачкою валюти «біткоїн» у зазначеному нею розмірі, оскільки з вказаної копії неможливо ідентифікувати будь-яких осіб, не можливо встановити наявність будь-яких операцій по придбанню валюти, при цьому не надані жодні платіжні документи, що підтверджують вказану операцію. Направлена до апеляційного суду відповідачкою нею самою завірена, без надання оригіналу, копія Інвестиційного договору підписаної нею та ТОВ «Сувенір», про інвестування на вказану вище суму будівництва у м. Ялта, колегія суддів оцінює критично. Ні відповідач, яка особисто до апеляційного суду не з`являлась ні її представник не надали суду оригіналу цього договору та актів виконаних робіт за ним для огляду судом апеляційної інстанції. Відповідно до наданих доказів апелянтом в тому числі і витягу з реєстру юридичних осіб, ТОВ «Сувенір» з 03.07.2009 року перебуває в стадії припинення за судовим рішенням про банкрутство. Рішення господарського суду АРК від 18.06.2009 року про визнання юридичної особи банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури №2-6/11006-2008. При цьому ліквідатором є ОСОБА_6 а не особа, яка підписала з відповідачкою договір. Окрім цього не надано жодних платіжних документів про рух зазначеної значної суми коштів через банківські установи, як до передачі їх юридичній особі, так і після, включаючи їх обрахунок на ТОВ. Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Згідно частини третьої статті 13 ЦК України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. Складання боргової розписки, укладення договору поруки і в подальшому стягнення за нею боргу з боржника та поручителя не може використовуватися учасниками цивільного обороту для уникнення сплати боргу одним з боржників або виконання судового рішення про стягнення боргу у інших правовідносинах. Як позивач так і відповідачі, проти яких ухвалене судове рішення про стягнення боргу солідарно, діють очевидно недобросовісно та зловживають правами стосовно апелянта, оскільки створення штучної конкуренції заборгованості порушує майнові інтереси апелянта як кредитора і направлений на недопущення звернення стягнення на майно боржника. Тому правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом. Відповідно до ст. 44 ЦПК учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема: подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер. Встановивши, що на момент звернення позивача до суду з позовом про стягнення солідарно заборгованості є в тому числі таке яке набрало законної сили судове рішення - Постанова Вищого господарського суду України від 08.08.2017 р. у справі № 908/2504/14 якою касаційну скаргу ТОВ «ПІРАМОДА» залишено без задоволення, а постанову Донецького апеляційного господарського суду від 28.03.2017 р. у справі № 908/2504/14 частково змінено, а саме стягнуто з ТОВ «ПІРАМОДА» на користь АТ «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого є ТОВ «ФК «Форінт» заборгованість за Кредитним договором №010/17-41/411/10 від 24.11.2011 р. у сумі 23 106 285,35 грн., враховуючи те, що доказів його виконання не надано, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про скасування рішення суду першої інстанції та відмову в позові, у зв`язку з тим, що створення штучної конкуренції за заборгованостями направлено на уникнення виконання зазначених судових рішень які набрали законної сили. Вказані висновки відповідають висновкам викладеним у Постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11.11.2019 року у справі №337/474/14. Окрім цього, відповідно до ст. 1046 ЦК України договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками, а докази передачі грошей у справі відсутні, тому колегія суддів вважає, що вимоги позивача є недоведеними, а тому і з цих підстав рішення суду попередньої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в позові. Частиною четвертою статті 10 ЦПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Відповідно до статей 1 та 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини. Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд. Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29). Керуючись ст.ст. 367, 374, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів,- ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форінт» задовольнити. Рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 15 липня 2019 року у цій справі скасувати та прийняти нову постанову. У задоволенні позову ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Пірамода», ОСОБА_2 про стягнення суми боргу - відмовити. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови. Повна постанова складена 24 січня 2020 року. Судді: С. В. Кухар О. В. Крилова В. Ю. Бєлка