Постанова Запорізький апеляційний суд № 334/6588/19

запорізький апеляційний суд Провадження №33/807/10/20Головуючий у 1-й інстанції Гнатюк О.М. Єдиний унікальний №334/6588/19Доповідач в 2-й інстанції Гончар О.С. Категорія - п.6 ч.1 ст.212-2 КУпАП ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 січня 2020 року м.Запоріжжя Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду Гончар О.С., за участі ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову судді Ленінського районного суду м.Запоріжжя від 11 листопада 2019 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, працюючого завідувачем сектору охорони державної таємниці, технічного та криптографічного захисту інформації Запорізької митниці Державної фіскальної служби, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , притягнуто до адміністративної відповідальності за п.6 ч.1 ст.212-2 КУпАП, ВСТАНОВИВ Згідно з постановою суду, у період з 14 по 22 серпня 2019 року під час проведення позапланової контрольної перевірки стану охорони державної таємниці в Запорізькій митниці Державної фіскальної служби виявлено, що ОСОБА_1 , обіймаючи посаду завідувача сектору охорони державної таємниці, технічного та криптографічного захисту інформації Запорізької митниці ДФС, не вживає у повному обсязі заходів, спрямованих на організацію та забезпечення режиму секретності, та не здійснює належний контроль за виконання заходів щодо забезпечення охорони державної таємниці в Запорізькій митниці ДФС, що призвело до порушення вимог ст.ст.21, 28 Закону України «Про державну таємницю» та п.п.42(2), 42(8), 42(15), 42 (16), 116, 696, 697, 698,700 Порядок-939, внаслідок чого створено загрозу до витоку секретної інформації. ОСОБА_1 визнано винним за п.6 ч.1 ст.212-2 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 510 грн. на користь держави. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 384,20 грн. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просив скасувати постанову суду та закрити провадження у справі за відсутністю в його діях події та складу адміністративного правопорушення. Свої вимоги обґрунтовує тим, що розгляд справи відбувся за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, матеріали справи не містять документів у підтвердження своєчасності сповіщення його про дату та час розгляду справи. Крім того, судом першої інстанції не з`ясовані обставини, що підлягають з`ясуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення. Ані протоколом про адміністративне правопорушення, ані матеріалами справи не встановлено факти невжиття ним заходів щодо охорони державної таємниці, а встановлено проведення аналітичної роботи по виявленню та закриттю каналів витоку секретної інформації в Запорізькій митниці ДФС без достатньої кількості аналітичних та службових записок, що за своєю суттю не є заходами щодо охорони державної таємниці в розумінні ст. 18 Закону України «Про охорону державної таємниці». Заслухавши в судовому засіданні ОСОБА_1 , який підтримав апеляційну скаргу; перевіривши матеріали справи та аргументи скарги, суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного. Згідно протоколу про адміністративне правопорушення № 59/17/20 нт, ОСОБА_1 ставилося у провинну те, що він обіймаючи посаду завідувача сектору охорони державної таємниці, технічного та криптографічного захисту інформації Запорізької митниці ДФС, не вживав у повному обсязі заходів, спрямованих на організацію та забезпечення режиму секретності, та не здійснював належний контроль за виконанням заходів щодо забезпечення охорони державної таємниці в Запорізькій митниці ДФС, внаслідок чого працівник установи ОСОБА_2 , який має допуск та доступ до державної таємниці здійснював неодноразові виїзди на тимчасово окуповану територію України та на територію, на якій органи державної влади України тимчасово не здійснюють свої повноваження (АР Крим, Донецька область), без письмових повідомлень про це відповідного режимно-секретного органу Запорізької митниці ДФС та не проходив в режимно-секретному органі установи інструктажі з питань охорони державної таємниці, про що свідчить відсутність записів у Журналі обліку виїздів, який ведеться згідно з додатком 92 до Порядку-939. Однак, із пояснень ОСОБА_1 , матеріалів справи, вимог Закону та Порядку №939 режимно-секретної діяльності, вбачається наступне. З обставин, які ставились в провину ОСОБА_1 , зокрема порушення ним п.п. 42(2), 42(8), 700 Порядку-939, суд дійшов висновку, що вони є вкрай неконкретизовані і такими, що унеможливлюють здійснити висновок про наявність причинно-наслідкового зв`язку між не в повній мірі дотриманням ОСОБА_1 в своїй діяльності положень вказаних пунктів та незабезпеченням ним контролю за охороною та охороною державної таємниці. Відповідно до абзацу 6 ст.28 Закону України «Про державну таємницю» громадянин, якому надано допуск до державної таємниці, зобов`язаний: повідомляти посадових осіб, які надали йому доступ до державної таємниці, та відповідні режимно-секретні органи про виникнення обставин, передбачених статтею 23 цього Закону, або інших обставин, що перешкоджають збереженню довіреної йому державної таємниці, а також повідомляти у письмовій формі про свій виїзд з України. Відповідно до підпункту 7-1 пункту 2 Порядку організації та забезпечення режиму секретності в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.12.2013 року №939 виїзд у приватних справах громадянина, якому у встановленому порядку надано допуск та доступ до державної таємниці, на тимчасово окуповану територію України або територію, на якій органи державної влади України тимчасово не здійснюють свої повноваження. ОСОБА_1 ставиться в провину та обставина, що він нібито не довів до відома співробітників Запорізької митниці ДФС, яким у встановленому порядку надано допуск та доступ до державної таємниці, даних вимог зазначеного порядку. Як наслідок чого, у зв`язку із неналежним контролем з боку начальника РСО ОСОБА_1 за забезпеченням охорони державної таємниці в Запорізькій митниці ДФС, працівник ОСОБА_2 здійснював неодноразові виїзди (17.04.2018, 24.04.2018, 27.06.2018, 22.04.2019) на тимчасово окуповану територію України та територію, на якій органи державної влади України тимчасово не здійснюють свої повноваження без письмових повідомлень про це РСО Запорізькій митниці ДФС та не проходив в РСО установи інструктаж з питань охорони державної таємниці, про, що свідчить відсутність записів у Журналі обліку виїздів, який ведеться згідно із додатком 92 до Порядку-939. Проте відповідно до абзацу 5 пункту 116 Порядку №939 громадянин, якому надано допуск та доступ до державної таємниці, зобов`язаний: повідомляти посадовим особам, які надали йому доступ до державної таємниці, та відповідні РСО про виникнення інших обставин, що перешкоджають збереженню довіреної громадянину державної таємниці, а також повідомляти в письмовій формі про свій виїзд за межі України. Згідно з пунктам 696 Порядку №939 громадянину, якому надано допуск до державної таємниці, інструктаж з питань охорони державної таємниці проводить начальник РСО, перед виїздом такого громадянина лише до іноземної держави. Відповідно до копій заяв ОСОБА_2 від 17.04.2018 та 22.04.2019 останній здійснював виїзди до АР Крим та Донецьку область, які не є територією іноземної держави. Наявність двох цих письмових заяв свідчить про обізнаність особи про необхідність письмового повідомлення начальника РСО про такі свої наміри. Відтак ставити в провину ОСОБА_1 неповідомлення ОСОБА_2 про свої виїзди 24.04.2018 та 27.06.2018 на тимчасово окуповану територію України або територію, на якій органи державної влади України тимчасово не здійснюють свої повноваження, є неправильним, оскільки згідно з підпунктом 7-1 пункту 2 та абзацом 5 пункту 116 та Порядку №939 саме ОСОБА_2 зобов`язаний був повідомляти ОСОБА_1 про такі свої виїзди. Оскільки виїзди ОСОБА_2 мали місце не на територію іноземної держави проведення інструктажів та реєстрація відомостей про його виїзд до іноземної держави в журналі обліку виїздів за кордон працівників у відповідності до Порядку №939 проводити не було потреби. Таким чином, викладені в протоколі по відношенню до поїздок ОСОБА_2 до АР Крим та Донецьку область факти не відповідають вимогам Закону України «Про державну таємницю» та Порядку №939 Згідно з резолюцією начальника митниці, зафіксованою також АІС УД , на підставі заяви ОСОБА_4 від 14.05.2018 року ОСОБА_1 з останнім було проведено інструктаж відповідно до пункту 696 Порядку №939. Таким чином, фактично інструктаж перед виїздом до іноземної держави було проведено. Проте ОСОБА_1 в порушення пункту 696 Порядку 939 не була проведена реєстрація відомостей про виїзд ОСОБА_4 в журналі обліку виїздів за кордон працівників, яким надано допуск до державної таємниці. Після повернення ОСОБА_4 з ним було проведено співбесіду відповідно до п.698 Порядку 939 про що зроблено відмітку на копії заяви. Таким чином, висновок суду про наявність у діях ОСОБА_1 ознак адміністративного правопорушення, передбаченого п.6 ч.1 ст.212-2 КУпАП знайшов своє підтвердження лише в цій частині. Разом з тим, з характеристики, яка міститься в матеріалах справи вбачається, що ОСОБА_1 характеризується як досвідчений, відповідальний керівник, серйозно ставиться до виконання поставлених завдань, усвідомлює цілі та завдання органів ДФС щодо охорони державної таємниці, технічного та криптографічного захисту інформації, визначені посадові обов`язки виконує сумлінно та з високим почуттям відповідальності. Згідно положень статті 22 КУпАП, малозначне правопорушення - це такі дії, які не спричинили або не могли спричинити істотної шкоди суспільним та державним інтересам, правам і свободам громадян або іншим цінностям, що охороняються законом. В силу даної норми, при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення орган (посадова особа), уповноважений вирішувати справу, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням. Вищенаведена сукупність фактів та обставин вчиненого правопорушення, мотиви його вчинення, а також сукупність пом`якшуючих відповідальність обставин та даних про особу винного, на переконання суду свідчать про те, що від дій ОСОБА_1 жодних наслідків не настало і не могло настати, а тому за сукупності обставин, які суд відносить виключно до пом`якшуючих, вбачається достатньо підстав для звільнення останнього від адміністративної відповідальності на підставі ст.22 КУпАП за малозначністю вчиненого, обмежившись усним зауваженням. Враховуючи вищенаведене, приймаючи рішення за наслідками розгляду апеляційної скарги, суд вважає за необхідне задовольнити вказану скаргу частково; скасувати постанову суду, а провадження у справі закрити на підставі ст.22 КУпАП у зв`язку з його звільненням від адміністративної відповідальності через малозначність вчиненого ним адміністративного правопорушення, обмежившись усним зауваженням. Керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд, ПОСТАНОВИВ Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Постанову судді Ленінського районного суду м.Запоріжжя від 11 листопада 2019 року в цій справі щодо ОСОБА_1 скасувати, а провадження у справі закрити на підставі ст.22 КУпАП у зв`язку зі звільненням ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності через малозначність вчиненого адміністративного правопорушення, обмежившись усним зауваженням. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя О.С. Гончар Дата документу Справа № 334/6588/19