Постанова Закарпатський апеляційний суд № 305/1763/19

Справа № 305/1763/19 П О С Т А Н О В А Іменем України 21 січня 2020 року м. Ужгород Закарпатський апеляційний суд у складі колегії суддів: головуючого судді-доповідача: Мацунича М.В. суддів: Джуга С.Д., Кожух О.А. з участю секретаря судового засідання: Чучка Н.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рахівського районного суду Закарпатської області, ухваленого 29 жовтня 2019 року головуючим суддею Ємчук В.Е. у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди завданої злочином, встановив: ОСОБА_1 звернулася у суд з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, відомості про яке внесено до ЄРДР за №1201907014000221 від 19 березня 2019 року. Позовні вимоги мотивувала тим, що 25 лютого 2019 року вона звернулася із письмовою заявою до начальника Рахівського ВП Тячівського ВП ГУНП в Закарпатській області Палкуша М.І. про те, що 25 липня 2018 року Апеляційним судом Закарпатської області по справі 305/357/18 її було поновлено на посаді директора Чорнотисянського сільського будинку культури та визнано незаконним розпорядження голови Чорнотисянської сільської ради Павлючка Івана Дмитровича №02 від 27 лютого 2018 року про звільнення ОСОБА_1 з роботи. Дане рішення сільський голова ОСОБА_2 всіляко умисно ухилявся виконувати й вона вимушена була звернутися до Рахівського районного відділу Державної виконавчої служби, яка примусово виконала рішення суду й поновила її на роботі. Крім того, відповідач систематично перешкоджає їй виконувати її функціональні обов`язки, перешкоджає їй у доступі до її робочого кабінету, змінивши замок від кабінету, закрив його і вона не може туди зайти, забороняє прибиральниці опалювати кабінет. Систематично перевищує свої службові повноваження і погрожує їй тим, що він її нищить та уб`є. Підтвердженням упередженого ставлення відповідача до неї є незаконні акти про нібито її відсутність на робочому місці, що складають за його вказівкою працівники сільської ради. ОСОБА_2 навмисно нацькував проти неї працівницю будинку культури ОСОБА_3 , яка побила її на робочому місці. Враховуючи те, що ОСОБА_2 переслідує її за політичні переконання і вороже ставиться до неї просила поліцію вжити відповідних заходів й притягнути сільського голову с. ОСОБА_4 до відповідальності за незаконне звільнення, відповідно до ст. 172 КК України. ЇЇ заява тривалий час не реєструвалась поліцією, тому вона звернулася до слідчого судді Рахівського районного суду, за наслідками було постановлено ухвалу, якою зобов`язано Рахівське ВП Тячівського ВП ГУНП в Закарпатській області внести відповідні дані за її заявою від 25.02.2019 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Вважає, що дії відповідача призвели до її незаконного звільнення з роботи та завдали їй значної моральної шкоди. За цей час вона пережила тяжкі моральні та фізичні страждання через незаконне звільнення її з роботи, мусила вживати заходів для захисту своїх прав та інтересів, що були умисно порушені Чорнотисянським сільським головою Павлючком І.Д. Вона вимушена була звертатися до суду, їздити до Апеляційного суду Закарпатської області в м. Ужгород та Рахівського районного суду, вимушена була звертатись до виконавчої служби задля примусового виконання рішення суду. У зв`язку з незаконними діями Чорнотисянського сільського голови ОСОБА_2 порушився її стандартний ритм життя, вона зазнала переживань, пережила хвилювання, погіршився стан здоров`я, а саме серцеві та головні болі, які продовжуються по цей час, що завдало їй матеріальної шкоди в розмірі 1558,43 гривні та моральну шкоду, яку вона оцінює в суму 150000 гривень. У зв`язку з наведеним просить стягнути з ОСОБА_2 , на її користь матеріальну шкоду в сумі 1558,43 гривні та моральну шкоду в сумі 150000 гривень. Рішенням Рахівського районного суду Закарпатської області від 29.10.2019 року в задоволенні позову, відмовлено. Не погоджуючись з даним рішенням ОСОБА_1 оскаржила його в апеляційному порядку. Доводи апеляційної скарги є аналогічними доводам позовної заяви. Заперечуючи доводи апеляційної скарги, ОСОБА_2 подав відзив у якому зазначає, що усі вимоги позивачки ґрунтуються на особистих домислах та припущеннях, які не підтверджені належними та допустимими доказами. А тому, просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає, що така не підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з його недоведеності. Апеляційний суд погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке. Згідно ст.ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. З позовної заяви вбачається, що ОСОБА_1 звернулася у суд із позовом до ОСОБА_2 про відшкодування моральної та матеріальної шкоди була завдана їй внаслідок кримінального правопорушення, внесеного до ЄРДР за №12019070140000221 від 19 березня 2019 року. На підтвердження своїх позовних вимог ОСОБА_1 надала суду повідомлення слідчого відділення Рахівського ВП Тячівського ВП ГУНП в Закарпатській області від 19 березня 2019 року про початок досудового розслідування з попередньою правовою кваліфікацією кримінального правопорушення за ст. 172 КК України, відомості щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №1201907014000221 (а.с.5). Також з матеріалів справи вбачається, що ухвалою слідчого судді Рахівського районного суду Закарпатської області від 13.03.2019 року було задоволено скаргу ОСОБА_1 та зобов`язано Рахівське ВП Тячівського ВП ГУНП в Закарпатській області, внести відповідні дані за завою ОСОБА_1 від 25.02.2019 року про вчинення кримінального правопорушення та розпочати досудове розслідування (а.с.4). Водночас апеляційний суд констатує, що саме по собі внесення органом досудового розслідування відомостей до ЄРДР (в тому числі внаслідок задоволення слідчим суддею відповідної скарги) не може бути безумовною підставою для стягнення з певної особи шкоди спричиненої злочином, позаяк в силу приписів ст. 214 КПК України таке внесення відомостей до ЄРДР є обов`язковим для органу досудового розслідування за будь-якою заявою, незалежно від її обґрунтованості. Натомість матеріали справи не містять жодних відомостей про те, що у кримінальному провадженні №1201907014000221 вчинялися якісь слідчі дії, які могли свідчити про причетність до вказаної події відповідача ОСОБА_2 , зокрема що останньому повідомлялося про підозру у вказаному кримінальному провадженні. Також суд обґрунтовано і критично оцінив долучені позивачем виписку з амбулаторної карточки, листок непрацездатності, квитки на проїзд в автобусі у напрямку міста Рахова та селища Ясіня, оскільки такі не знаходяться в причинно-наслідковому зв`язку з подіями, які стосуються звільнення позивача з роботи та поновлення її судом. Так, звільнення ОСОБА_1 з роботи мало місце 27 лютого 2018 року, а рішення про її поновлення на роботі ухвалено 25 липня 2018 року. Натомість виписка з амбулаторної карточки та листок непрацездатності стосується подій, які мали місце у 2017 року, тобто до звільнення позивачки, а квитки на проїзд в автобусі у напрямку міста Рахова та селища Ясіня датовані лютим-березнем 2019 року та липнем-серпнем 2019 року, тобто вже після звільнення позивача та її поновлення на роботі. Відтак, суд вірно виходив з недоведеності факту спричинення позивачу шкоди саме внаслідок вчинення відповідачем кримінального правопорушення відомості щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №1201907014000221, а доводи апеляційної скарги не спростовують такого висновку суду. Таким чином, перевіривши дану апеляційну скаргу в межах її доводів, апеляційний суд вважає, що вона, відповідно до ст. 375 ЦПК України, підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Зважуючи на викладене та керуючись статями 367, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд, постановив: апеляційну скаргу ОСОБА_1 , залишити без задоволення. Рішення Рахівського районного суду Закарпатської області від 29 жовтня 2019 року, залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови суду складено 24 січня 2020 року. Суддя-доповідач Судді