Постанова КАС ВС № 361/1849/16-а

ПОСТАНОВА Іменем України 23 січня 2020 року м. Київ справа №361/1849/16-а адміністративне провадження №К/9901/45362/18 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Саприкіної І. В., суддів Бучик А. Ю., Чиркіна С. М., розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Броварського міськрайонного суду Київської області (суддя Сердинський В. С.) від 06 червня 2017 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду (головуючий суддя Парінов А. Б., судді: Грибан І. О., Губська О. А.) від 27 липня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Броварського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, УСТАНОВИВ: У квітні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до Броварського міськрайонного суду Київської області з адміністративним позовом до Броварського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області (далі - Броварське ОУПФУ Київської області), у якому просив: - визнати протиправними дії УПФУ у м. Бровари за безпідставне переведення ОСОБА_1 при обрахуванні розміру пенсії зі ст. 22 Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон № 2262-XII) на пенсію згідно ст. 21 цього ж закону без заяви позивача та без його повідомлення про перевід, та відмову надати розпорядження про перевід на іншу пенсію відповідно до заробітної плати; - встановити, з якого часу позивача було переведено на обчислювання пенсійних виплат відповідно до заробітної плати; - скасувати дане розпорядження та поновити позивачу обрахування пенсійних виплат відповідно ст. 22 Закону № 2262-XII; - зобов`язати відповідача здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 відповідно ст. 22 Закону № 2262-XII в розмірі 110 % від трьох з половиною мінімальних пенсій за віком, виходячи з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV), з урахування проведених виплат, та стягнути різницю недоотриманої пенсії позивачу, починаючи з 2011 року; - зобов`язати відповідача перерахувати належну позивачу додаткову пенсію, як постраждалому від ЧАЕС III категорії відповідно до ст. 51 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон № 796-XII), із розрахунку 25 % мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону № 1058-IV, та стягнути різницю недоотриманої пенсії, починаючи з 2011 року; - зобов`язати відповідача відшкодувати матеріальні збитки позивачу в розмірі триста тисяч гривен (300 000 грн), які підтверджуються безпідставним переведенням позивача з 01 листопада 2011 року з пенсії відповідно до ст. 22 Закону № 2262-XII із розміру 110 % від трьох з половиною мінімальних пенсій за віком; - зобов`язати відповідача відшкодувати моральні збитки позивачу в розмірі триста тисяч гривень (300 000 грн), а також зобов`язати відповідача провести обрахування пенсійних виплат позивачу з 01 січня 2016 року згідно заробітної плати, отриманої під час служби в рядах Радянської армії, та проіндексованої. Постановою Броварського міськрайонного суду Київської області від 06 червня 2017 року позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Броварського ОУПФУ Київської області за безпідставне переведення ОСОБА_1 при обрахуванні розміру пенсії зі ст. 22 Закону № 2262-XII на пенсію згідно ст. 21 цього ж закону без його заяви та без повідомлення про перевід, та відмову надати розпорядження про перевід на іншу пенсію відповідно до заробітної плати. Зобов`язано Броварське ОУПФУ Київської області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01 листопада 2011 року відповідно до ст. 22 Закону № 2262-XII в розмірі 110 % від трьох з половиною мінімальних пенсії за віком, виходячи з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону № 1058-IV, та стягнути різницю недоотриманої пенсії. Зобов`язано Броварське ОУПФУ Київської області перерахувати належну ОСОБА_1 додаткову пенсію, як постраждалому від аварії на ЧАЕС III категорії, з 01 листопада 2011 року відповідно до ст. 51 Закону № 796-XII із розрахунку 25 % мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону № 1058-IV, з урахування проведених виплат, та стягнути різницю недоотриманої пенсії. В іншій частині позову відмовлено. Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 27 липня 2017 року апеляційну скаргу Броварського ОУПФУ Київської області задоволено. Постанову Броварського міськрайонного суду Київської області від 06 червня 2017 року скасовано. Прийнято нову постанову. Закрито провадження у справі в частині задоволення вимог адміністративного позову щодо зобов`язання Броварського ОУПФУ Київської області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01 листопада 2011 року відповідно ст. 22 Закону № 2262-XII в розмірі 110 % від трьох з половиною мінімальних пенсії за віком, виходячи з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону № 1058-IV, стягнути різницю недоотриманої пенсії та зобов`язання Броварського ОУПФУ Київської області перерахувати належну ОСОБА_1 додаткову пенсію, як постраждалому від аварії на ЧАЕС III категорії, з 01 листопада 2011 року відповідно до ст. 51 Закону № 796-XII із розрахунку 25 % мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону № 1058-IV, з урахування проведених виплат, та стягнути різницю недоотриманої пенсії. В іншій частині позову відмовлено. Приймаючи таке судове рішення, апеляційний суд виходив з того, що управління ПФУ правомірно виплачувало позивачу пенсію у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України залежно від фінансових ресурсів Пенсійного фонду України на 2015-2016 роки. Стосовно вимог адміністративного позову про зобов`язання відповідача провести обрахування пенсійних виплат позивачу з 01 січня 2016 року згідно заробітної плати отриманої під час служби в рядах Радянської армії, та проіндексованої, апеляційний суд зазначив, що позивач не звертався до відповідача із заявою про перерахунок його пенсії на цій підставі. Закриваючи провадження у частині позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що існує така, що набрала законної сили, ухвала суду з того самого спору і між тими самими сторонами. Не погодившись із вказаними вище судовими рішеннями, ОСОБА_1 подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Броварського міськрайонного суду Київської області від 06 червня 2017 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 27 липня 2017 року і прийняти нову, якою позов задовольнити в повному обсязі. ОСОБА_1 у касаційній скарзі наголошує, що його незаконно було переведено з пенсії, визначеної відповідно до ст. 22 Закону № 2262-XII, на пенсію за ст. 21 цього Закону. Також позивач стверджує, що розмір пенсії, яку він повинен отримувати згідно зі ст. 22 Закону № 2262-ХІІ і ст. 51 Закону № 796-ХІІ, фактично є значно меншим, ніж встановлено в рішенні Київського апеляційного адміністративного суду від 01 червня 2011 року по справі № 2-а-1322/10, а застосування постанов Кабінету Міністрів України є неправомірним. Вищий адміністративний суд України ухвалою від 15 серпня 2017 року відкрив провадження у цій справі за вказаною касаційною скаргою. 15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (далі - Закон № 2147-VIII), яким КАС України викладено в новій редакції. Відповідно до підп. 4 п. 1 розд.«Перехідні положення» КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу. Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду ухвалою від 22 січня 2020 року прийняв цю справу до провадження та призначив її до розгляду. Відповідно до ст. 341 України (у редакції Закону № 2147-VIII) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Дослідивши наведені в касаційній скарзі доводи та перевіривши матеріали справи, колегія суддів встановила таке. Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 є інвалідом війни II групи (внаслідок травми і захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби) і належить до ІІІ категорії постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи. Позивач перебуває на обліку у Броварському ОУПФУ Київської області та отримує пенсію по інвалідності за Законом № 2262-ХІІ, а також додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров`ю, відповідно до ст. 51 Закону № 796-ХІІ. Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 01 червня 2011 року по справі № 2-а-1322/10 частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 та зобов`язано управління ПФУ провести з 11 січня 2010 року перерахунок розміру пенсії по інвалідності відповідно до ст. 22 Закону № 2262-ХІІ із розрахунку 110 % від трьох з половиною мінімальних пенсій за віком, виходячи з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону № 1058-IV, з урахування проведених виплат, а також зобов`язано управління ПФУ провести з 11 січня 2010 року перерахунок розміру додаткової пенсії по інвалідності позивача відповідно до ст. 51 Закону № 796-ХІІ із розрахунку 25 % мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону № 1058-IV, з урахування проведених виплат. На виконання вказаного судового рішення пенсійний орган здійснив перерахунок пенсії ОСОБА_1 , відтак у підсумку загальний розмір пенсії позивача становив 3749,00 грн. У зв`язку з тим, що з 01 листопада 2011 року пенсійний орган почав виплачувати позивачу пенсію у меншому розмірі, 13 січня 2016 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою, в якій просив надати інформацію щодо розміру та порядку розрахунку пенсії, яку він на даний час отримує. Листом від 22 січня 2016 року управління повідомило позивача про те, що розмір пенсії складає 2838,70 грн та обрахований наступним чином: 1299, 54 грн - основний розмір пенсії 110 % (1074 х 110 %); 113,88 грн - додаткова пенсія потерпілому внаслідок Чорнобильської катастрофи; 429,60 грн - збільшення по ст. 21 Закону № 2262-ХІІ; 541,62 грн - державна адресна допомога; 100 грн - доплата з 01 травня 2012 року згідно постанови КМУ від 23 квітня 2012 року № 3; 50 грн - щомісячна цільова грошова допомога інвалідам війни. Стосовно зазначених складових відповідачем надано роз`яснення, що з 01 вересня 2015 року розмір прожиткового мінімуму на одну особу, яка втратила працездатність, відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» становить 1074 грн. Розмір пенсії обчислений з урахуванням постанов КМУ від 28 грудня 2011 року № 1381 «Про підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення» та від 23 листопада 2011 року № 1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Крім того, до листа додано розпорядження від 25 січня 2016 року № 201582 про перерахунок пенсії. Не погоджуючись із тим, що розмір пенсії, яку він повинен отримувати згідно зі ст. 22 Закону № 2262-ХІІ і ст. 51 Закону № 796-ХІІ, фактично є значно меншим, ніж встановлено в рішенні Київського апеляційного адміністративного суду від 01 червня 2011 року по справі № 2-а-1322/10, а застосування постанов КМУ є неправомірним, ОСОБА_1 звернувся з даним адміністративним позовом за захистом порушених, на його думку, прав та інтересів. Дослідивши наведені в касаційній скарзі доводи про оскарження судового рішення апеляційної інстанції, перевіривши матеріали справи й заслухавши суддю-доповідача про обставини справи, колегія суддів дійшла таких висновків. За приписами ч. 1 ст. 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги. Згідно з положеннями ч. 4 ст. 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Відповідно до ч. 1, 2 та 3 ст. 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Крім того, ст. 2 та ч. 4 ст. 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Ураховуючи ту обставину, що постановою апеляційного суду було скасовано рішення суду першої інстанції та прийнято нове, колегія суддів переглядає касаційну скаргу ОСОБА_1 в межах касаційного оскарження постанови суду апеляційної інстанції і знаходить, що постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 27 липня 2017 року відповідає зазначеним вимогам процесуального закону, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими з огляду на наступне. Частиною 2 ст. 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Пунктом 7 Закону України від 14 червня 2011 року № 3491-VІ «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» (далі - Закон № 3491-VІ) прикінцеві положення цього Закону було доповнено п. 4, за змістом якого у 2011 році норми і положення ст. 39, 50, 51, 52, 54 Закону № 796-ХІІ, ст. 14, 22, 37 і ч. 3 ст. 43 Закону № 2262-ХІІ застосовуються у порядку та розмірах, встановлених КМУ, виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік. На виконання вимог Закону № 3491-VI КМУ прийняв постанову від 06 липня 2011 року № 745 «Про встановлення деяких виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету» (набрала чинності 23 липня 2011 року; далі - Постанова № 745), за змістом п. 5 якої мінімальний розмір пенсії по інвалідності, яка призначається відповідно до Закону № 2262-ХІІ для інвалідів війни II групи, не може бути нижче 110 % прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність. Згідно з п. 1 Постанови № 745 особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, що належать до категорії ІІІ, щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю, відповідно до Закону № 796-ХІІ виплачується у розмірі 10 % прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність. Рішенням Конституційного Суду України від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011 у справі № 1-11 п. 4 Прикінцевих положень Закону № 3491-VІ визнано таким, що відповідає Конституції України (є конституційним). 23 листопада 2011 року КМУ прийняв постанову № 1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Порядок № 1210), п. 13 якої встановлено, що щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю, відповідно до Закону № 796-ХІІ, особам, що належать до категорії ІІІ, виплачується з 01 січня 2012 року у розмірі 10 %, з 01 липня 2012 року - у розмірі 12 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Законом України від 22 грудня 2011 року № 4282-VІ «Про Державний бюджет України на 2012 рік» установлено, що і в 2012 році норми ст. 20-23, 30, 31, 37, 39, 48, 50, 51, 54 Закону № 796-ХІІ та ст. 14, 22 Закону № 2262-ХІІ застосовуються у порядку та розмірах, встановлених КМУ з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету Пенсійного фонду України на 2012 рік. З метою здійснення у 2012 році заходів щодо поетапного до 2015 року підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення КМУ прийняв постанову від 28 грудня 2011 року № 1381 «Про підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення», у п. 2 якої встановлено, що мінімальний розмір пенсії по інвалідності, який визначається відповідно до Закону № 2262-ХІІ, для інвалідів війни II групи не може бути нижче 110 % прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність. Пунктом 4 Перехідних положень Закону України від 06 грудня 2012 року № 5515-VI «Про Державний бюджет України на 2013 рік» (далі - Закон № 5515-VI), зокрема, встановлено, що у 2013 році норми і положення ст. 20, 21, 22, 23, 30, 31, 37, 39, 48, 50, 51, 52 та 54 Закону № 796-ХІІ, ст. 14, 22, 37 та 43 Закону № 2262-ХІІ застосовуються у порядку та розмірах, встановлених КМУ, виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету Пенсійного фонду України на 2013 рік. Вказана норма Закону № 5515-VI неконституційною не визнавалась та її дія у 2013 році не зупинялась. З 01 січня 2014 року Законом України від 16 січня 2014 року № 719-VII «Про Державний бюджет України на 2014 рік» (далі - Закон № 719-VII) не було передбачено жодних змін чи обмежень для застосування розмірів основної та додаткової пенсій, встановлених ст. 50, 54 Закону № 796-XII, а також для застосування розмірів пенсії по інвалідності, встановлених Законом № 2262-ХІІ. Чинним залишався й Порядок № 1210. Тобто, з 01 січня 2014 року нарахування та виплата позивачу додаткової пенсії, як постраждалому внаслідок Чорнобильської катастрофи ІІІ категорії, мали б здійснюватися у розмірі та на підставах, встановлених Законом № 796-ХІІ, а пенсію по інвалідності внаслідок травми, що настала під час проходження військової служби - у розмірах, встановлених Законом № 2262-ХІІ. Водночас, Законом України від 31 липня 2014 року № 1622-VII «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» (далі - Закон № 1622-VII), який набрав чинності 03 серпня 2014 року, розділ «Прикінцеві положення» Закону № 719-VII доповнено п. 67, яким, зокрема, встановлено, що норми і положення ст. 20 - 23, 30, 31, 37, 39, 48, 50 - 52, 54 Закону № 796-XII, ст. 14, 22, 37 та 43 Закону № 2262-ХІІ застосовуються у порядку та розмірах, встановлених КМУ, виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету ПФУ на 2014 рік. Таким чином, з 03 серпня 2014 року Законом № 719-VII КМУ знову надано повноваження встановлювати інші, ніж передбачено Законом № 796-XII, розміри додаткової пенсії для осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, а також визначати розмір пенсії п інвалідності за Законом № 2262-ХІІ - залежно від фінансових ресурсів ПФУ на 2014 рік . Порядок № 1210 на цей час також був чинним. Відповідно, в період з 01 січня по 02 серпня 2014 року управління ПФУ повинно було нараховувати та виплачувати додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров`ю особам, віднесеним, зокрема, до ІІІ категорії постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, в розмірі, визначеному ст. 51 Закону № 796-XII, а пенсію по інвалідності військовослужбовця (яка настала при виконанні службових обов`язків) - з урахуванням мінімальних розмірів, встановлених ст. 22 Закону № 2262-ХІІ. Крім того, п. 9 «Прикінцеві положення» Закону України від 28 грудня 2014 року № 80-VIII «Про Державний бюджет України на 2015 рік» (далі - Закон № 80-VIII), серед іншого, установлено, що КМУ затверджується особливий порядок проведення індексації грошових доходів населення у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету ПФУ та бюджетів інших фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на 2015 рік; норми і положення ст. 20, 21, 22, 23, 30, 31, 37, 39, 48, 50, 51, 52 та 54 Закону № 796-ХІІ, ст. 14, 22, 36, 37 та 43 Закону № 2262-ХІІ застосовуються у порядку та розмірах, встановлених КМУ, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування. Отже, з січня 2015 року КМУ також надано право визначати порядок та розміри додаткових пенсій за шкоду, заподіяну здоров`ю особам, віднесеним, зокрема, до ІІІ категорії постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, а також розмірів пенсій по інвалідності для осіб, які мають право на пенсійне забезпечення на умовах Закону № 2262-ХІІ. Пунктом 11 Прикінцевих положень Закону України від 25 грудня 2015 року № 928-VIII «Про Державний бюджет України на 2016 рік» установлено, що норми і положення ч. 1, 2 ст. 9, ст. 14, 22, 36, 37 та 43 Закону № 2262-ХІІ застосовуються у порядку та розмірах, встановлених КМУ, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевих бюджетів та бюджету Фонду соціального страхування України. З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині зобов`язання відповідача здійснити перерахунок пенсії позивачу відповідно ст. 22 Закону № 2262-XII, оскільки відповідачем правомірно виплачувалася позивачу пенсія у порядку та розмірах, встановлених КМУ залежно від фінансових ресурсів ПФУ на 2015-2016 роки. Як убачається з матеріалів справи та вірно установлено апеляційним судом, 29 березня 2016 року Київським апеляційним адміністративним судом було розглянуто апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Броварського міськрайонного суду Київської області від 11 листопада 2015 року у справі за його позовом до УПФУ в м. Броварах та Броварському районі Київської області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії та відшкодування матеріальної і моральної шкоди (справа № 361/807/2015-а). Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 29 березня 2016 року скасовано постанову Броварського міськрайонного суду Київської області від 11 листопада 2015 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог про зобов`язання УПФУ в м. Броварах та Броварському районі Київської області перерахувати пенсію ОСОБА_1 з 01 листопада 2011 року відповідно до ст. 51 Закону № 796-XII із розрахунку 25 % мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону № 1058-IV, з урахуванням проведених виплат та зобов`язання УПФУ в м. Броварах та Броварському районі Київської області перерахувати пенсію ОСОБА_1 з 01 листопада 2011 року згідно із ст. 22 Закону № 2262-XII із розрахунку 110 % від трьох з половиною мінімальних пенсій за віком, виходячи з розміру встановленого ч. 1 ст. 28 Закону № 1058-IV, з урахуванням проведених виплат. Провадження у цій справі закрито. Тобто, існує така, що набрала законної сили, ухвала суду з того самого спору і між тими самими сторонами. Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про закриття провадження у цій справі щодо позовних вимог в частині зобов`язати відповідача здійснити перерахунок пенсії позивачу відповідно ст. 22 Закону № 2262-XII, ст. 51 Закону № 796-XII та стягнути різницю недоотриманої пенсії позивачу за період з 2011-2014 роки. Стосовно посилання позивача, що його незаконно було переведено з пенсії, визначеної відповідно до ст. 22 Закону № 2262-XII, на ст. 21 цього Закону, колегія суддів вважає вірними твердження суду апеляційної інстанцій про їх безпідставність та відмову у задоволенні позову у цій частині, ураховуючи слідуюче. Статтею 21 Закону № 2262-ХІІ визначено розміри пенсій по інвалідності. Пенсії по інвалідності військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, призначаються в таких розмірах: а) інвалідам війни I групи - 100 процентів, II групи - 80 процентів, III групи - 60 процентів відповідних сум грошового забезпечення (заробітку); б) іншим інвалідам I групи - 70 процентів, II групи - 60 процентів, III групи - 40 процентів відповідних сум грошового забезпечення (заробітку). Поряд з цим, за приписами ст. 22 цього Закону встановлено мінімальні розміри пенсій по інвалідності. Мінімальні розміри пенсій по інвалідності встановлюються інвалідам війни з числа солдатів і матросів строкової служби I групи - у розмірі 120 відсотків, II групи - 110 відсотків, III групи - 105 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Отже, ст. 21 Закону № 2262-ХІІ визначає порядок розрахунку пенсії у відсотковому відношенні від заробітку, а ст. 22 цього Закону, в свою чергу, встановлює мінімальний розмір пенсії, тобто визначає величину у відсотковому відношення від прожиткового мінімуму, від якої пенсія не може бути меншою. Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку, що твердження ОСОБА_1 про переведення його з пенсії відповідно до ст. 22 на ст. 21 Закону № 2262-ХІІ є помилковим, оскільки цими статтями одночасно врегульовано порядок обрахунку розміру пенсії, а також мінімальний її розмір. Що стосується вимог про зобов`язання відповідача провести обрахування пенсійних виплат позивачу з 01 січня 2016 року згідно заробітної плати, отриманої під час служби в рядах Радянської армії, та проіндексованої, колегія суддів також погоджується з висновками апеляційного суду про відмову у їх задоволенні, оскільки ОСОБА_1 не звертався до відповідача із відповідною заявою про перерахунок його пенсії на цій підставі. Крім того, судом апеляційної інстанції вірно зазначено, що не підлягають задоволенню і вимоги позивача про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, оскільки судом не встановлено протиправних дій чи бездіяльності відповідача, на які посилається скаржник, як на підставу для відшкодування такої шкоди. З огляду на викладене, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду знаходить, що постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 27 липня 2017 року є законною та обґрунтованою і не підлягає скасуванню, оскільки суд апеляційної інстанції, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують. Суд касаційної інстанції при прийнятті даного рішення також застосовує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в п. 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії», заява № 303-A, п. 29). Відповідно до ст.350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд апеляційної інстанції не допустив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення чи вчиненні процесуальних дій. Оскільки колегія суддів залишає в силі рішення апеляційного суду, то відповідно до ст. 139 КАС України судові витрати не підлягають новому розподілу. Керуючись ст. 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 27 липня 2017 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач: І. В. Саприкіна Судді: А. Ю. Бучик С. М. Чиркін