Постанова 4857 № 260/484/19

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 січня 2020 рокуЛьвівСправа № 260/484/19 пров. № 857/13210/19 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді Онишкевича Т.В., суддів Іщук Л.П., Хобор Р.Б., з участю секретаря судових засідань Гром І.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу Державної служби геології та надр України на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 15 серпня 2019 року у справі за позовом Дочірнього підприємства «Санаторій Поляна» Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» до Державної служби геології та надр України про скасування наказу, суддя(і) у І інстанції Луцович М.М., час ухвалення рішення 13 год 15 хв, місце ухвалення рішення м. Ужгород, дата складення повного тексту рішення 15 серпня 2019 року, ВСТАНОВИВ: У квітні 2019 року Дочірнє підприємство «Санаторій Поляна» Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» (далі ДП «Санаторій Поляна») звернулося до суду з адміністративним позовом, у якому після уточнення своїх вимог просило: визнати протиправним і скасувати пункт 4 додатку 2 наказу Державної служби геології та надр України (далі Держгеонадра) від 31 жовтня 2018 року № 405, яким було зупинено дію спеціального дозволу на користування надрами № 1983 від 10 вересня 1999 року; визнати протиправним і скасувати пункту 1 додатку 4 до наказу Держгеонадра від 23 квітня 2019 року № 125, яким було внесено зміни до наказу відповідача від 31 жовтня 2018 року № 405 у частині доповнення підстав для зупинення дії спеціального дозволу на користування надрами № 1983 від 10 вересня 1999 року, наданого ДП «Санаторій Поляна». Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 15 серпня 2019 року у справі № 260/484/19 вказаний позов було задоволено повністю. При цьому суд першої інстанції виходив із того, що у відповідача не було належних підстав для прийняття оскаржуваного наказу від 31 жовтня 2018 року № 405 та зупинення дії спеціального дозволу на користування надрами № 1983 від 10 вересня 1999 року. Враховуючи те, що у позивача був наявний чинний акт про надання гірничого відводу № 3315 від 29 березня 2018 року та дозвіл на спеціальне водокористування УКР №948-А/ЗАК від 23 січня 2017 року, а також у зв`язку із скасуванням вимоги про проведення моніторингу та наукового супроводження надрокористування, пункт 4 додатку 2 до наказу Держгеонадра від 31 жовтня 2018 року № 405 є протиправним. Одночасно є протиправним та підлягає скасуванню і пункт 1 додатку 4 до наказу Держгеонадора від 23 квітня 2019 року № 125 з огляду на те, що порушення, виявлені після винесення наказу Держгеонадра від 31 жовтня 2018 року № 405, не можуть змінювати або розширювати підстави, які спеціально уповноваженим органом покладені в основу такого наказу станом на момент його видання. У апеляційній скарзі Держгеонадра просить зазначене судове рішення скасувати та прийняти нове про відмову в задоволенні позову ДП «Санаторій Поляна». Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що у ДП «Санаторій Поляна» з моменту отримання спеціального дозволу на користування надрами № 1983 від 10 вересня 1999 року (далі Дозвіл № 1983) виникли права та обов`язки, передбачені Кодексом України про надра (надалі - КУпН) та Порядком надання спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 травня 2011 року № 615 (далі Порядок № 615). Як додаток до Дозволу було укладено угоду № 1983 про умови користування надрами з метою видобування корисних копалин від 29 січня 2013 року (далі Угода № 1983), яка є невід`ємною його частиною. До особливих умов Дозволу № 1983, зокрема, включено обов`язковий моніторинг та наукове супроводження виконання особливих умов, передбачених дозволом та угодою про умови користування надрами відповідно до абзацу 3 пункту 26 Порядку №

615. На засіданні Комісії з питань надрокористування було вирішено надати позивачу, як власнику Дозволу № 1983, десять календарних днів для надання пояснень щодо такого: - 30 листопада 2016 року закінчився термін дії акту про надання гірничого відводу від 30 листопада 2001 року № 458; - 17 березня 2017 року закінчився термін дії дозволу на спеціальне водокористування від 17 березня 2014 року УКР №151-А/ЗАК; - відсутня інформація щодо виконання пункту 7 особливих умов Дозволу № 1983 стосовно проведення обов`язкового моніторингу та наукового супроводження виконання особливих умов передбачених Дозволом або Угодою № 1983. Наказом № 307 від 07 вересня 2018 року позивачу надано 10 днів для надання пояснень та підтверджуючих документів щодо наявності у ДП «Санаторій Поляна» чинних документів, а саме: акту про надання гірничого відводу та дозволу на спеціальне водокористування. Окрім того, було запропоновано надати інформацію щодо виконання пункту 7 особливих умов Дозволу № 1983 стосовно проведення обов`язкового моніторингу та наукового супроводження виконання особливих умов передбачених цим Дозволом або Угодою № 1983. Про винесення наказу № 307 від 07 вересня 2018 позивача було проінформовано листом від 14 вересня 2018 року № 18402/03/14-18, який ним було отримано 28 вересня 2018 року. У зв`язку із ненадання пояснень щодо закінчення терміну дії акту про надання гірничого відводу від 30 листопада 2001 року № 458; закінчення терміну дії дозволу на спеціальне водокористування від 17 березня 2014 року УКР №151-А/ЗАК; відсутність інформація щодо виконання пункту 7 особливих умов Дозволу № 1983 стосовно проведення обов`язкового моніторингу та наукового супроводження виконання особливих умов передбачених Дозволом або Угодою № 1983, наказом Держгеонадра № 405 від 09 листопада 2018 року було зупинено дію Дозволу № 1983 та надано надрокористувачу 30 календарних днів для усунення порушень. Про винесення наказу № 405 від 31 жовтня 2018 позивача було проінформовано листом від 09 листопада 2018 року № 22520/03/14-18. Наказом Держгеонадра № 450 від 28 листопада 2018 року «Про затвердження Річного плану здійснення заходів державного нагляду (контролю) Державною службою геології та надр України на 2019 рік», перевірку позивача було призначено на 23 січня 2019 року. Наказом Держгеонадра № 489 від 10 грудня 2018 року «Про проведення планових заходів державного нагляду (контролю) Державною службою геології та надр України у січні 2019 року», Департаменту державного геологічного контролю було доручено провести планові перевірки надрокористувачів, в зв`язку із чим позивачу було направлено повідомлення про проведення планової перевірки від 11 грудня 2018 року. З 23 по 25 січня 2019 року було проведено планову перевірку ДП «Санаторій Поляна», за результатами якої складено акт № 02-01 /08/2019-2/п-7 від 25 січня 2019 року, у якому зазначено такі порушення: - розробка ділянки Поляна Купіль Полянського родовища, де розташовані свердловини № 2-р та № 3-р, проводиться згідно із незатвердженим проектом (технологічною схемою); - відсутні документи, що посвідчують право на земельну ділянку для потреб, пов`язаних з користуванням надрами; - встановлені дозволом на спеціальне водокористування ліміти видобування води не дотримуються. На підставі висновків зазначеного акту перевірки було складено припис від 25 січня 2019 року № 60-19/02 щодо усунення порушень, зазначених у акті, у строк до 25 лютого 2019 року. У встановлений строк позивач не усунув порушення, зазначені у приписі. Позивач листом від 18 січня 2019 року № 31 повідомив Держгеонадра про те, що акт гірничого відводу № 3315 від 29 березня 2018 року був подовжений до 10 вересня 2034 року. Держгеонадра листом від 06 лютого 2019 року звернулось до ДНВП «Геоінформ України» з проханням надати інформацію щодо кількості видобутої корисної копалини Дії «Санаторій Поляна» за 2016-2017 роки. ДНВП «Геоінформ України» листом від 12 лютого 2019 року повідомило про те, що ДП «Санаторій Поляна» видобуто підземної води за 2016 рік - 11,106 тис. м3/рік, за 2017 рік - 13,034 тис. м3/рік. Таким чином, позивач протягом 2016-2017 років здійснював видобуток корисної копалини без акту гірничого відводу, який втратив свою чинність 30 листопада 2016 року. Так як у ДП «Санаторій Поляна» відсутні документи, що посвідчують право на земельну ділянку для потреб, пов`язаних з користуванням надрами, надрокористувачем порушено вимоги статті 18 КУпН. Встановлені дозволом на спеціальне водокористування ліміти видобування води не дотримуються, чим порушено вимоги статті 44 Водного кодексу України. Розробка ділянки Поляна Купіль Полянського родовища проводиться згідно із незатвердженим проектом, чим порушено вимоги статті 51 КУпН. Окрім того, ДП «Санаторій Поляна» порушило приписи пункту 5.3 Угоди № 1983, де передбачено забезпечення проведення моніторингу та наукового супроводження виконання особливих умов користування надрами передбачених Дозволом та цією Угодою спеціалізованими державними геологічними підприємствами, установами та організаціями, згідно з абзацом 3 пункту 26 Порядку №

615. Оскільки надрокористувач порушив умови надрокористування, встановлені дозволом, угодою та діючим законодавством та не надав документів, що підтверджують усунення порушень надрокористування, керуючись підпунктами 1, 4 пункту 22 Порядку № 615, наказом Держгеонадра № 125 від 23 квітня 2019 року було зупинено дію Дозволу № 1983, про що позивача повідомлено листом №8210/03/14-19 від 06 травня 2019 року, який отримано останнім 14 травня 2019 року. З огляду на те, що Порядком № 615 не передбачено процедури повторного зупинення дії вже зупиненого спеціального дозволу, то Держгеонадра фіксує встановлені порушення шляхом видачі наказу про внесення змін до наказу, яким було зупинено дії спеціального дозволу. З огляду на викладене, при прийнятті оскаржуваних наказів Держгеонадра діяла у межах та на підставі чинного законодавства. Окрім того, на думку скаржника, оскільки Держгеонадра повідомляла позивача про прийняття оскаржуваного наказу № 307 від 07 вересня 2018 листом від 14 вересня 2018 року № 18402/03/14-18, який було отримано останнім 28 вересня 2018 року, то перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається з 28 вересня 2018 року. У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечив обґрунтованість доводів апелянта та просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, а подану апеляційну скаргу без задоволення. Додатково звертає увагу апеляційного суду на те, що позивач усунув усі порушення, які стали підставою видання оскаржуваних наказів Держгеонадра, і Дозвіл № 1983 на даний час поновлено у відповідності до пункту 5 додатку № 1 до наказу Держгеонадра № 440 від 28 листопада 2019 року. Учасники справи, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, на виклик апеляційного суду не прибули, що відповідно до частини 2 статті 313 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає розгляду справи. Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи із такого. Як безспірно встановлено судом першої інстанції, Держгеонадра надало ДП «Санаторій Поляна» Дозвіл № 1983 з метою видобування підземних мінеральних лікувально-столових вод, придатних для внутрішнього і зовнішнього лікування та промислового розливу. Як додаток до Дозволу № 1983 було укладено Угоду № 1983. 07 вересня 2018 року Держгеонадра було видано наказ № 307, яким у відповідності до підпункту 1 пункту 22 Порядку № 615 було зобов`язано ДП «Санаторій Поляна» надати протягом 10 календарних днів пояснення та підтверджуючі документи щодо наявності у позивача акту про надання гірничого відводу; дозволу на спеціальне водокористування, а також надати інформацію щодо виконання пункту 7 особливих умов Дозволу № 1983 щодо проведення обов`язкового моніторингу та наукового супроводження виконання особливих умов передбачених Дозволом № 1983 або Угодою № 1983. У період з 23 по 25 січня 2019 року Західним міжрегіональним відділом Держгеонадра було проведено планову перевірку позивача та складено акт перевірки № 02-01/08/2019-2/п-7 від 25 січня 2019 року, у якому вказано про виявлення ряду порушень, зокрема: розробка ділянки родовища згідно з незатвердженим проектом; відсутність документів, що посвідчують право на земельну ділянку; недотримання лімітів видобування води; неприпинення видобування підземних вод після зупинення дії спеціального дозволу; видобування підземних вод за відсутності акту про надання гірничого відводу; невиконання пунктів Угоди № 1983 про умови користування надрами. Наказом Держгеонадра від 23 квітня 2019 року № 125 (пунктом 1 додатку 4 до наказу) внесено зміни до наказу Держгеонадра від 31 жовтня 2018 року № 405 у частині доповнення підстав для зупинення дії Дозволу № 1983, наданого ДП «Санаторій Поляна» з метою видобування мінеральної лікувально-столової води ділянки Поляна Купіль родовища Полянське. ДП «Санаторій Поляна» із вказаними рішеннями Держгеонадра не погодилося та звернулося до суду із адміністративним позовом, що розглядається. Надаючи правову оцінку правильності вирішення судом першої інстанції даного публічно-правового спору оскаржуваним рішенням та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого. Відповідно до частини 1 статті 19 КУпН надра надаються у користування підприємствам, установам, організаціям і громадянам лише за наявності у них спеціального дозволу на користування ділянкою надр. Право на користування надрами засвідчується актом про надання гірничого відводу. Частиною 1 статті 24 КУпН передбачено, що користувачі надр мають право: 1) здійснювати на наданій їм ділянці надр геологічне вивчення, комплексну розробку родовищ корисних копалин та інші роботи згідно з умовами спеціального дозволу або угоди про розподіл продукції; 2) розпоряджатися видобутими корисними копалинами, якщо інше не передбачено законодавством або умовами спеціального дозволу; 3) здійснювати на умовах спеціального дозволу консервацію наданого в користування родовища корисних копалин або його частини; 4) на першочергове продовження строку тимчасового користування надрами; 5) користуватися додатковими правами, передбаченими угодою про розподіл продукції. Згідно із частиною 2 статті 24 КУпН Користувачі надр зобов`язані: 1) використовувати надра відповідно до цілей, для яких їх було надано; 2) забезпечувати повноту геологічного вивчення, раціональне, комплексне використання та охорону надр; 3) забезпечувати безпеку людей, майна та навколишнього природного середовища; 4) приводити земельні ділянки, порушені при користуванні надрами, в стан, придатний для подальшого їх використання у суспільному виробництві; 4-1) надавати та оприлюднювати інформацію про загальнодержавні та місцеві податки і збори, інші платежі, а також про виробничу (господарську) діяльність, необхідну для забезпечення прозорості у видобувних галузях, відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України; 5) виконувати інші вимоги щодо користування надрами, встановлені законодавством України та угодою про розподіл продукції. Права та обов`язки користувача надр виникають з моменту отримання спеціального дозволу на користування надрами, а в разі надання права користування надрами на умовах угод про розподіл продукції - з моменту набрання чинності такою угодою, якщо інше не передбачено цією угодою (частина 3 статті 24 КУпН). Відповідно до статті 25 КУпН права користувачів надр охороняються законом і можуть бути обмежені лише у випадках, передбачених законодавством України. За правилами пункту 22 Порядку № 615 дія дозволу зупиняється органом з питань надання дозволу безпосередньо або за поданням Мінприроди, центральних органів виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері здійснення державного гірничого нагляду, епідеміологічного нагляду (спостереження), державного нагляду (контролю) за додержанням вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, органів місцевого самоврядування, органів ДФС у разі: порушення надрокористувачем умов користування надрами, передбачених дозволом або угодою про умови користування ділянкою надр; виникнення внаслідок проведення робіт, пов`язаних з користуванням ділянкою надр, безпосередньої загрози життю чи здоров`ю працівників або населення; невиконання в установлений строк приписів уповноважених органів щодо усунення порушень законодавства у сфері надрокористування або охорони навколишнього природного середовища; наявності підстав, передбачених Законом України «Про санкції»; наявності підстав, передбачених Законом України «Про оцінку впливу на довкілля»; неотримання висновку з оцінки впливу на довкілля у випадках отримання дозволу на геологічне вивчення нафтогазоносних надр, у тому числі дослідно-промислову розробку родовищ, з подальшим видобуванням нафти, газу (промислова розробка родовищ). Відповідно до матеріалів справи, Держгеонадра наказом № 405 від 31 жовтня 2018 року зупинив дію Дозволу № 1983 у зв`язку із порушення надрокористувачем умов користування надрами, передбачених дозволом або угодою про умови користування ділянкою надр на підставі статті 24 КУпН. Безпосередньою підставою зупинення дії Дозволу № 1983 стало ненадання ДП «Санаторій Поляна» на виконання вимог наказу Держгеонадра від 07 вересня 2018 року № 307 пояснень щодо закінчення терміну дії акту про надання гірничого відводу від 30 листопада 2001 року № 458, закінчення терміну дії дозволу на спеціальне водокористування від 17 березня 2014 року УКР № 151-А/ЗАК; відсутності інформації щодо виконання пункту 7 особливих умов Дозволу № 1983 стосовно проведення обов`язкового моніторингу та наукового супроводження виконання особливих умов, передбачених Дозволом або Угодою про умови користування надрами. Позивач наполягає на тому, що про винесення наказу Держгеонадра від 07 вересня 2018 року № 307 та витребування від ДП «Санаторій «Поляна» певних документів та пояснень дізнався лише 03 грудня 2018 року з листа відповідача № 22520/03/14-18 від 09 листопада 2018 року (а.с. 12). На переконання апеляційного суду, слід погодитися із судом першої інстанції у тому, що відповідачем не було надано належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження своїх тверджень про те, що про існування наказу № 307 від 07 вересня 2018 року позивач був проінформований листом від 14 вересня 2018 року № 18402/03/14-18, який ним отримано 28 вересня 2018 року, через невідповідність у супровідному листі № 18402/03/14-18 від 14 вересня 2018 року та у рекомендованому повідомлені про вручення поштового відправлення із штрих-кодовим ідентифікатором № 8931300330447 адреси позивача та відсутності відмітки про отримання такого поштового відправлення на поштовому повідомленні про вручення поштового відправлення. З огляду на викладене апеляційний суд вважає вірним висновок суду першої інстанції про відсутність у Держгеонадра підстав для зупинення дії Дозволу № 1983 оскаржуваним наказом від 31 жовтня 2018 року № 405 через неналежне повідомлення ДП «Санаторій «Поляна» про необхідність виконання вимог наказу Держгеонадра від 07 вересня 2018 року № 307, що свідчить про його протиправність. При цьому апеляційний суд звертає увагу на те, що відповідно до приписів частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини. Частиною 2 статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Тому апеляційний суд вважає за можливе врахувати позицію Європейського суду з прав людини, яку він висловив у справі «Федорченко та Лозенко проти України» (заява № 387/03, 20 вересня 2012 року, п. 53), відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумними сумнівом», тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими. Одночасно суд апеляційної інстанції вважає вірним висновок суду першої інстанції про протиправність пункту 1 додатку 4 до наказу Держгеонадра від 23 квітня 2019 року № 125, яким було доповнено підстави для зупинення дії Дозволу № 1983 від 10 вересня 1999 року, з огляду на неможливість обґрунтування рішення суб`єкта владних повноважень обставинами, виявленими після його ухвалення. При цьому суд першої інстанції доречно звернув увагу на те, що таке рішення відповідача не узгоджується із критеріями, передбаченими статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України, що підлягають застосуванню у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративними судами. Доводи Держгеонадра щодо порушення ДП «Санаторій «Поляна» строку звернення до адміністративного суду суперечать фактичним обставинам справи та до уваги апеляційним судом не приймаються. Порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права поза межами вимог апелянта та доводів, викладених у апеляційній скарзі, у ході апеляційного розгляду справи встановлено не було. З огляду на викладене суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення. Підстав для зміни розподілу судових витрат за наслідками апеляційного перегляду справи у відповідності до вимог частини 6 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України немає. Керуючись статтями 241, 243, 308, 310, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ: апеляційну скаргу Державної служби геології та надр України залишити без задоволення, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 15 серпня 2019 року у справі № 260/484/19 без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Головуючий суддя Т. В. Онишкевич судді Л. П. Іщук Р. Б. Хобор Постанова у повному обсязі складена 24 січня 2020 року.