Постанова 4855 № 753/11341/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 753/11341/19 Суддя (судді) першої інстанції: Лужецька О.Р. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 січня 2020 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Ісаєнко Ю.А., суддів: Земляної Г.В., Собківа Я.М., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 06.11.2019 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції, рядового рядового поліції батальйону 1 роти 6 Управління патрульної поліції у м. Києві Гирного Олександра Георгійовича про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, В С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції, рядового поліції батальйону 1 роти 6 Управління патрульної поліції у м. Києві Гирного Олександра Георгійовича про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення за ч. 2 ст.122 Кодексу України про адміністративні правопорушення серії АЕВ № 1113945 від 01.05.2019. Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 06.11.2019 в задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, апелянтом подано апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та задовольнити позов. Доводи апелянта, зокрема, обґрунтовані тим, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи та положенням закону, оскільки позивачем не порушено вимоги п.10.10 Правил дорожнього руху, а відповідачем не доведено факт вчинення такого порушення належними доказами. Справа розглянута у порядку письмового провадження відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України. Згідно з ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, з огляду на наступне. Як вбачається з матеріалів справи, постановою серії АЕВ № 1113945, складену інспектором рядовим поліції Управління патрульної поліції у м. Києві Гирним О.Г. 01.05.2019 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КУпАП із застосуванням до нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 гривень. Не погоджуючись із зазначеними діями та рішенням відповідача, позивач звернувся з вказаним позовом до суду. Суд першої інстанції відмовляючи в задоволенні позовних вимог виходив з того, що стягнення відповідачем застосовано без порушень, в межах санкції ч. 2 ст. 122 КУпАП, за якою позивач притягнутий до адміністративної відповідальності, а тому підстави для задоволення позову відсутні, оскільки постанова винесена уповноваженою особою, яка мала право розглядати справу про адміністративне правопорушення з дотриманням правил чинного законодавства, доказів, які мали спростувати факт наявності адміністративного правопорушення та обставин, що виключають адміністративну відповідальність, позивачем у межах розгляду даної справи надано не було і судом не встановлено. Колегія суддів погоджується із зазначеним висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного. Згідно постанови серії АЕВ № 1113945, 01.05.2019 о 05 год. 38 хв. в м. Києві, по проспекту Перемоги, водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «Opel Combo», н/з НОМЕР_1 здійснив рух заднім ходом на перехресті пр-т. Перемоги та вул. Академіка Янгеля, чим порушив п. 10.10 «д» ПДР України, тобто скоїв правопорушення передбачене ч.2 ст.122 КУпАП. Відповідно до ч. 2 ст. 122 КУпАП порушення правил проїзду перехресть тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів. Пунктом 10.9 ПДР України визначено, що під час руху транспортного засобу заднім ходом водій не повинен створювати небезпеки чи перешкод іншим учасникам руху. Для забезпечення безпеки руху він у разі потреби повинен звернутися за допомогою до інших осіб. Відповідно п. 10.10 ПДР України забороняється рух транспортних засобів заднім ходом на автомагістралях, дорогах для автомобілів, залізничних переїздах, пішохідних переходах, перехрестях, мостах, шляхопроводах, естакадах, у тунелях, на в`їздах і виїздах з них, а також на ділянках доріг з обмеженою оглядовістю чи недостатньою видимістю. Дозволяється рух заднім ходом на дорогах з одностороннім рухом за умови дотримання вимог пункту 10.9 цих Правил та неможливості під`їхати до об`єкта іншим чином. Суд першої інстанції вірно вказав, що позивач не заперечує, що 01.05.2019 року здійснив рух заднім ходом на перехресті пр-т. Перемоги та вул. Академіка Янгеля. Вказане, зокрема, вбачається із змісту позовної заяви ОСОБА_1 . Колегія суддів відхиляє посилання апелянта на те, що він не створював перешкод і відповідно до п. 10.9 ПДР мав право рухатись заднім ходом, позаяк імперативними приписами п. 10.10 ПДР України заборонено рух заднім ходом, зокрема, на перехрестях. Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, а також іншими документами. Суд апеляційної інстанції критично оцінює посилання апелянта на неправомірність притягнення його до відповідальності з огляду на відсутність належних доказів вчинення адміністративного правопорушення та не надання таких відповідачем, з огляду на те, що позивачем не заперечено факт здійснення руху заднім ходом на перехресті пр-т. Перемоги та вул. Академіка Янгеля, що свідчить про відсутність необхідності надання таких доказів. Разом з тим, суд вказує на положення ч. 1 ст. 78 КАС України, якими передбачено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників. В контексті викладеного, суд не приймає аргументи апелянта щодо відсутності доказів вчинення адміністративного правопорушення. Крім того, суд першої інстанції вірно вказав, що у відповідності до положень ст. 276 КУпАП, інспектором рядовим поліції Управління патрульної поліції у м. Києві Гирним О.Г. розглянуто справу про адміністративне правопорушення за місцем його вчинення та, враховуючи характер вчиненого правопорушення, відповідно ст. 283 КУпАП, винесено постанову в справі про адміністративне правопорушення, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності та застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 425 грн. Враховуючи викладене нормативне регулювання та обставини справи, судом першої інстанції обґрунтовано відмовлено в задоволенні позовних вимог. Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків не спростовують та не свідчать про наявність підстав для скасування оскаржуваного рішення суду. Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. За змістом частини першої статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін. Керуючись статтями 242, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Дарницького районного суду міста Києва від 06.11.2019 - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає. Головуючий суддя Ю.А. Ісаєнко Суддя Г.В. Земляна Суддя Я.М. Собків