Постанова 4852 № 340/1884/19

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 23 січня 2020 року м. Дніпросправа № 340/1884/19 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Семененка Я.В. (доповідач), суддів: Бишевської Н.А., Добродняк І.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2019 року (суддя Пасічник Ю.П.) у справі №340/1884/19 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області про визнання протиправними та скасування рішень, - в с т а н о в и В : ФОП ОСОБА_1 , звернулася до суду з позовом, в якому просила визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення: - №00000511403, яким до позивача на підставі п. 1 ст. 17 Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг застосовано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 1,00 грн.; - №00000491403, яким до позивача на підставі абз. 1 п. 1 Указу Президента України від 12.06.1995р. №436/95 застосовано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 15620,45 грн.; - №00000501403, яким до позивача на підставі абз. 1 п. 1 Указу Президента України від 12.06.1995р. №436/95 застосовано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 16494 грн.; - №00000481403, яким до позивача на підставі абз. 5 ч. 2 ст. 17 Закону України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів застосовано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 17000 грн. В обґрунтування заявлених вимог посилалась на те, що фактична перевірка, за наслідками якої прийнято оскаржувані рішення, проведена без достатніх для цього правових підстав; відповідачем допущено процедурні порушення на стадії початку проведення перевірки, а саме, наказ про проведення перевірки від 13.02.2019р. №235 не містить підстав для її проведення, які визначені ст. 80 ПК України, містить адресу проведення перевірки відмінну від дійсної адреси місця знаходження магазину, а також його невручення до початку проведення перевірки. Також позивачка вказувала, що висновки відповідача щодо несвоєчасного оприбуткування готівки на підставі фіскальних чеків надрукованих на наступний робочий день, замість в день їх фактичного надходження, здійснені без урахуванням тієї обставини, що оприбуткування здійснювалось не в день її фактичного надходження, у зв`язку з виходом з ладу реєстратора розрахункових операцій, що підтверджується довідками сервісного центру. Щодо застосування штрафної санкції за здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями без наявності ліцензії, позивачка зазначала, що у зв`язку з закінченням терміну дії попередньої ліцензії 09.07.2018р., вона завчасно, звернулась до відповідача із відповідною заявою, але нова ліцензія була видана із початком строку дії з 12.07.2018р., а не 09.07.2018р., що стало підставою для висновку про здійснення торгівлі алкогольними напоями в період з10.07.2018р. по 12.07.2018р. Зазначаючи про протиправність застосування штрафної санкції в розмірі 1,00 грн. за проведення розрахункової операції без застосування РРО позивачка вказувала, що роздруківка фіскального чеку не була здійснена через відміну розрахункової операції, що не зумовлює виникнення обов`язку з роздруківки чеку. РішеннямПостановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2019 року позов задоволено частково, а саме: визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення-рішення від 05.03.2019р. №00000491403 на суму 15620,45 грн. та №000005011403 на суму 16494 грн. В іншій частині позову відмовлено. Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2019 року, в частині задоволених позовних вимог, було предметом перегляду в апеляційному порядку за апеляційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області, за наслідками якого постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2019 року апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. З постанови суду апеляційної інстанції вбачається, що за наслідками перегляду справи судом апеляційної інстанції надавалася оцінка рішенню суду першої інстанції, на предмет його законності та обґрунтованості, виключно в межах доводів апеляційної скарги відповідача, тобто в частині задоволених позовних вимог. Після перегляду справи за апеляційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області до суду надійшла апеляційна скарга ФОП ОСОБА_1 , в якій остання просить скасувати рішення суду першої інстанції, в частині не задоволених позовних вимог та в цій частині прийняти нову постанову про задоволення позову. Апеляційна скарга фактично обґрунтована незгодою з висновками суду першої інстанції щодо правомірності прийняття відповідачем рішень, в частині незадоволених позовних вимог. Позивачка вказує на те, що відповідач не мав законних підстав проводити фактичну перевірку; наказ про проведення фактичної перевірки не відповідав вимогам Податкового кодексу України, у ньому містилися помилки щодо розташування об`єкта перевірки, а також в ньому не було визначено конкретних підстав для проведення перевірки. З цих підстав, вказуючи на порушення відповідачем порядку проведення фактичної перевірки, позивачка зазначає про відсутність правових наслідків такої перевірки, що є підставою для скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень. Справу розглянуто в порядку письмового провадження з підстав, передбачених п.2 ч.1 ст.311 КАС України. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду, в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з таких підстав. Встановлені обставини справи свідчать про те, що відповідно до наказу на проведення перевірки від 13.02.2019р. №235 та направлень на перевірку від 13.02.2019р. №№227, 228, 229 посадовими особами відповідача була проведена фактична перевірка господарської одиниці в якій позивачем здійснюється господарська діяльність з питання дотриманням суб`єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, порядку здійснення розрахункових операцій та наявності патентів і ліцензій, свідоцтв. За результатами перевірки складено акт від 13.02.2019р. №12/11/11/РРО/2540418489, в якому зроблено висновки про порушення ФОП: - п. 1, 2 ст. 3 Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг - проведення розрахунків без застосування РРО та без видачі розрахункового документа встановлено форми; - абз. 14 ст. 15 Закону України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів - реалізація алкогольних напоїв без ліцензії на право роздрібної торгівлі вказаними напоям; - п. 2.6. розділу ІІ Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року №637 та п. 11 розділу ІІ Положення про проведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою правління НБУ від 29.12.2017р. №148 відсутність оприбуткування готівки в день її одержання в повній сумі. На підставі акту перевірки ГУ ДФС у Кіровоградській області прийнято податкові повідомлення-рішення від 05.03.2019р.: - №00000511403, яким до позивача на підставі п. 1 ст. 17 Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг застосовано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 1,00 грн.; - №00000491403, яким до позивача на підставі абз. 1 п. 1 Указу Президента України від 12.06.1995р. №436/95 застосовано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 15620,45 грн.; - №00000501403, яким до позивача на підставі абз. 1 п. 1 Указу Президента України від 12.06.1995р. №436/95 застосовано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 16494 грн.; - №00000481403, яким до позивача на підставі абз. 5 ч. 2 ст. 17 Закону України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів застосовано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 17000 грн. Правомірність та обґрунтованість вказаних рішень відповідача є предметом спору, який передано на вирішення суду. Як зазначено вище, за наслідками розгляду справи судом першої інстанції ухвалено рішення, яким позов задоволено частково, а саме визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення-рішення від 05.03.2019р. №00000491403 на суму 15620,45 грн. та №000005011403 на суму 16494 грн. В іншій частині позову було відмовлено. Рішення суду першої інстанції, в частині не задоволених позовних вимог, мотивовано тим, що відповідачем у межах наданих повноважень, на підставі та у спосіб, що визначені Податковим кодексом України, проведено фактичну перевірку за наслідками якої встановлено, зокрема, порушення позивачкою положень Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг та Закону України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів. Вказані обставини стали обґрунтованою підставою для застосування до позивачки штрафних санкцій, які визначені податковими повідомленнями-рішеннями №00000511403 та №00000481403. З такими висновками суду першої інстанції суд апеляційної інстанції погоджується з огляду на таке. Щодо суті виявлених порушень. Так за наслідками проведеної перевірки було встановлено те, що позивачка, здійснюючи розрахункову операцію 13.02.2019р. на суму 125,50 грн., не застосувала реєстратор розрахункових операцій та відповідно не видала фіскальний чек, що підтверджується актом проведення контрольної розрахункової операції (а.с.108). Відповідно до п. 1, 2 ст. 3 Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов`язані: 1) проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок; 2) видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов`язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції. Відповідно до п.1 ст.17 Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг за порушення вимог цього Закону до суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних контролюючих органів застосовуються фінансові санкції у таких розмірах: у разі встановлення протягом календарного року в ході перевірки факту: проведення розрахункових операцій з використанням реєстраторів розрахункових операцій або розрахункових книжок на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг); непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи; невідповідності у юридичних осіб на місці проведення розрахунків суми готівкових коштів сумі коштів, зазначеній у денному звіті, більше ніж на 10 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, а в разі використання юридичною особою розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня; нероздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки на окремому господарському об`єкті такого суб`єкта господарювання: вчинене вперше - 1 гривня. Отже, враховуючи положення вказаних норм права та встановлені обставини справи, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо обґрунтованості застосування до позивачки штрафної санкції у розмірі 1 гривня, яка визначена податковим повідомленням-рішенням №00000511403. Встановлені обставини справи також свідчать про те, що 10.07.2018р. позивачкою здійснено реалізацію алкогольних напоїв (пиво) в період відсутності ліцензії на право здійснення діяльності з роздрібної торгівлі алкогольними напоями. Вказані обставини позивачкою не заперечувалися, але позивачка зазначала, що відсутність ліцензії 10.07.2018р. пов`язана з протиправними діями відповідача, оскільки позивачка завчасно, до закінчення терміну дії попередньої ліцензії, який спливав 09.07.2018р., звернулася із заявою про її видачу, але замість видачі ліцензії з терміном дії з 09.07.2018р., ліцензія була видана з терміном дії з 12.07.2018р. Такі аргументи позивачки обґрунтовано не прийняв до уваги суд першої інстанції з таких підстав. Так з матеріалів справи вбачається, що позивачка 03.07.2018р. подала до відповідача власноручно написану заяву про видачу ліцензії, самостійно визначивши термін її дії з 12.07.2018р. (а.с.110). Розпорядженням відповідача від 05.07.2018р. №310-р прийнято рішення про видачу ліцензій на право здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами суб`єктам господарювання, в т.ч. і позивачці (а.с.111-114). Копія ліцензії на право здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями №002099, яка видана позивачці містить строк дії ліцензії з 12.07.2018р. по 12.07.2019р., тобто саме той строк про який зазначила позивачка у заяві про видачу ліцензії. Згідно ст. 1 Закону України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів роздрібна торгівля - діяльність по продажу товарів безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків, у тому числі на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших суб`єктах господарювання громадського харчування; ліцензія (спеціальний дозвіл) - документ державного зразка, який засвідчує право суб`єкта господарювання на провадження одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності протягом визначеного строку. Відповідно до ч. 14 ст. 15 Закону України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами може здійснюватися суб`єктами господарювання всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій. У відповідності із абз.5 ч.2 ст.17 Закону України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів до суб`єктів господарювання (у тому числі іноземних суб`єктів господарювання, які діють через своє зареєстроване постійне представництво) застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі: оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями та тютюновими виробами без наявності ліцензій (крім випадків, передбачених цим Законом), - 200 відсотків вартості отриманої партії товару, але не менше 17000 гривень. Отже, враховуючи положення вказаних норм права та встановлені обставини справи, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо обґрунтованості застосування до позивачки штрафної санкції у розмірі 17000грн., яка визначена податковим повідомленням-рішенням №00000481403. Щодо аргументів позивачки про відсутність підстав для проведення фактичної перевірки та порушення відповідачем порядку проведення перевірки, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити таке. Відповідно до пунктів 20.1.10 та 20.1.11 п. 20.1. ст. 20 ПК України контролюючі органи мають право: здійснювати контроль за додержанням законодавства з питань регулювання обігу готівки (крім банків), порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), за наявністю ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, торгових патентів, за додержанням порядку приймання готівки для подальшого переказу (крім приймання готівки банками), за дотриманням суб`єктами господарювання установлених законодавством обов`язкових вимог щодо забезпечення можливості розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів; проводити контрольні розрахункові операції до початку перевірки платника податків щодо дотримання ним порядку проведення готівкових розрахунків та застосування реєстраторів розрахункових операцій. Товари, отримані службовими (посадовими) особами контролюючих органів під час проведення контрольної розрахункової операції, підлягають поверненню платнику податків у непошкодженому вигляді. У разі неможливості повернення такого товару відшкодування витрат здійснюється відповідно до законодавства з питань захисту прав споживачів. Згідно пп. 75.1.3 п. 75.1. ст. 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами). Відповідно до пунктів 80.1. та 80.4. ст. 80 ПК України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи). Перед початком фактичної перевірки, з питань дотримання порядку здійснення розрахункових операцій та ведення касових операцій, посадовими особами контролюючих органів на підставі підпункту 20.1.10 пункту 20.1 статті 20 цього Кодексу може бути проведена контрольна розрахункова операція. З матеріалів справи вбачається, що відповідно до наказу на проведення перевірки від 13.02.2019р. №235 та направлень на перевірку від 13.02.2019р. №№227, 228, 229 посадовими особами відповідача була проведена фактична перевірка господарської одиниці в якій позивачем здійснюється господарська діяльність з питання дотриманням суб`єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, порядку здійснення розрахункових операцій та наявності патентів і ліцензій, свідоцтв (а.с.18, 103-105). Як вбачається зі змісту вказаних наказу та направлень, підставою для проведення перевірки вказано пп. 80.2.5. п. 80.2 ст. 80 ПК України. Відповідно до пп.80.2.5 п.80.2 ст.80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав: у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального; Отже в наказі про призначення фактичної перевірки визначено правові підстави для її проведення, чим спростовуються аргументи позивачки щодо не зазначення контролюючим органом підстав для проведення фактичної перевірки. При цьому, як правильно зазначив суд першої інстанції, положення ст. 80 ПК України не покладають обов`язку на представників контролюючих органів, пред`являти докази на підтвердження підстав для проведення перевірки. Направлення від 13.02.2019р. №№227, 228, 229 та наказ на проведення перевірки від 13.02.2019р. №235 було вручено безпосередньо позивачці, що підтверджується її особистою розпискою на примірниках направлень. Посилання позивачки на те, що вказані документи їй було пред`явлено після контрольної розрахункової операцій, обґрунтовано визнав безпідставними суд першої інстанції, яким правильно зазначено те, що пункти 80.1. та 80.4. ст. 80 ПК України чітко передбачають, що контрольна розрахункова операція може бути проведена перед початком фактичної перевірки, а тому контрольна розрахункова операція ще не є свідченням початку перевірки. Отже аргументи позивачки щодо неправомірності проведення фактичної перевірки, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду справи. При цьому суд апеляційної інстанції вважає, що аргументи позивачки про неправильність визначення в наказі та направленнях на проведення перевірки адреси здійснення позивачкою господарської діяльності, не може бути підставою для висновків щодо незаконності проведення перевірки. Так, дійсно, як в наказі про проведення перевірки так і направленнях адресою здійснення позивачкою господарської діяльності визначено: АДРЕСА_1 , в той час, як правильною адресою є: АДРЕСА_1 . Але перевірку було проведено за адресою АДРЕСА_1 , тобто за фактичною адресою здійснення позивачкою господарської діяльності, що останньою не заперечувалось. Таким чином, встановивши зазначені обставини справи та дослідивши аргументи позивача, з якими останній пов`язував як неправомірність застосування до нього штрафних санкцій так незаконність і необґрунтованість рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення, в частині незадоволених позовних вимог, з додержанням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим підстав для його скасування не існує. На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.1 ст.315, ст.ст. 316, 321, 322, 325 КАС України, суд, - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2019 року у справі №340/1884/19 без змін. Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та строки, визначені ст.ст.328, 329 КАС України. Повний текст постанови виготовлено 24.01.2020р. Головуючий - суддя Я.В. Семененко суддя Н.А. Бишевська суддя І.Ю. Добродняк