LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Постанова Другий апеляційний адміністративний суд520/9318/19

від 22.01.2020НЕ ВЕРХОВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 січня 2020 р.Справа № 520/9318/19 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Спаскіна О.А., Суддів: Любчич Л.В. , Присяжнюк О.В. , за участю секретаря судового засідання Медяник А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 06.11.2019 року, головуючий суддя І інстанції: Панченко О.В., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, по справі № 520/9318/19 за позовом ОСОБА_1 до Московського відділу обслуговування громадян м. Харкова (сервісний центр) Головного управління Пенсійного фонду України Харківської області, Головного управління Пенсійного фонду України Харківської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 06.11.2019р. в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Московського відділу обслуговування громадян м.Харкова (сервісний центр) Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - відмовлено. Позивач, не погодившись з даним рішенням суду, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що приймаючи зазначене рішення суд першої інстанції дійшов до помилкових висновків, які призвели до неправильного вирішення справи, неповно з`ясував всі обставини справи, що мають значення при вирішенні спору, невірно застосував до спірних правовідносин вимоги матеріального та процесуального права. Вказує, що позивач є пенсіонером за віком та отримує пенсію в розмірі меншому, ніж передбаченому ст.24 Конституції України. Зауважує, що розрахунки управління пенсійного фонду є незаконними з тих підстав, що встановлення Законом України "Про Державний бюджет України" прожиткового мінімуму окремо для працездатних і непрацездатних осіб має ознаки дискримінації особи за ознакою стану здоров`я, що прямо заборонено ст.14 Європейської Конвенції з прав людини і основних свобод, тому наполягає на застосуванні суми прожиткового мінімуму для працездатних осіб при визначенні пенсії. Вважає, що внаслідок протиправної бездіяльності відповідача, що полягає у не нарахуванні та невиплаті належного розміру пенсії, за період з вересня 2017 року по серпень 2019 року залишилася невиплаченою пенсія ОСОБА_1 у розмірі 5917,65 грн. В судове засідання суду апеляційної інстанції сторони не прибули, про дату, час і місце судового засідання повідомлені своєчасно та належним чином. Представник відповідача в письмовому відзиві на апеляційну скаргу зазначив, що рішення суду першої інстанції є правомірним та обґрунтованим і підстав для його скасування не вбачає. Від позивача надійшло клопотання про проведення судового засідання без його участі. Відповідно до ч.2 ст. 313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. У зв`язку з неявкою у судове засідання всіх учасників справи фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до вимог ч.4 ст.229 КАС України не здійснювалось. Суд апеляційної інстанції розглянув справу в межах доводів та вимог апеляційних скарг відповідно до вимог ст.308 КАС України та керуючись ст.229 КАС України. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи та вимоги апеляційних скарг, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Московському відділі обслуговування громадян м.Харкова (сервісний центр) Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області з 06.09.2008 року та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". 07.06.2019 року позивач звернувся зі зверненням до відповідача з питань нарахування та виплати пенсії за період з 01.04.2017 по теперішній час. Листом від 19.06.2019 року №595/К-3 Московський відділ обслуговування громадян у м.Харкові (сервісний центр) Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області повідомив ОСОБА_1 , про те, що розрахунок пенсії провадиться згідно статей 27, 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Страховий стаж обчислено відповідно до ст.24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Заробітну плату для обчислення пенсії визначено відповідно до статті 40 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Коефіцієнт заробітної плати становить 0,49318. Загальний стаж роботи склав 28 років 2 місяці 5 днів. Стаж зараховано по 02.11.2008 року. Виплата пенсії провадиться як непрацюючій особі. Також в листі наведено розрахунки пенсії за період з квітня 2017 по червень 2019 рік. Станом на 01.06.2019 року розмір пенсії з надбавками становить 1638,83 грн. (а.с.6-11). Вважаючи, що відповідачем неправильно розраховано розмір пенсії, позивач звернувся до суду цим позовом. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що вони є безпідставними та необґрунтованими, оскільки відповідач виплачуючи позивачу пенсію у розмірі не нижче прожиткового мінімуму, встановленого законом, діяв в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне. Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Отже, зазначеними положеннями Конституції України, які є нормою прямої дії, імперативно визначено, право громадян на пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, які є основним джерелом існування, та які б забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Вказана гарантія громадян на соціальний захист розкрита у Законі України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", яким встановлено принципи, засади та механізм призначення та виплати пенсій. Так, згідно ст. 1 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" непрацездатні громадяни - особи, які досягли встановленого законом пенсійного віку або визнані інвалідами, у тому числі діти-інваліди, а також особи, які мають право на пенсію у зв`язку з втратою годувальника відповідно до цього Закону. Право на отримання пенсій передбачено, в тому числі, громадянам України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом (стаття 8 Закону). Частиною другою статті 7 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" також встановлено, що пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Аналогічні вимоги щодо забезпечення рівня життя визначені статтею 17 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії", якою передбачено, що основні державні соціальні гарантії, до яких віднесено і мінімальний розмір пенсії за віком, не можуть бути нижчими від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Крім того пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про застосування Конституції України" при здійсненні правосуддя №9 від 1.11.1996 р. визначено, що, оскільки, Конституція України, як зазначено в її статті 8, має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати зміст будь-якого закону чи іншого нормативно-правового акта з точки зору його відповідності Конституції і в усіх необхідних випадках застосовувати Конституцію як акт прямої дії. Судові рішення мають ґрунтуватись на Конституції, а також на чинному законодавстві, яке не суперечить їй. Також Конституційний суд України у рішенні від 25.01.2012 №3-рп/2012 вказав, що суди під час вирішення справ про соціальний захист громадян керуються, зокрема, принципом законності. Цей принцип передбачає застосування судами законів України, а також нормативно-правових актів відповідних органів державної влади, виданих на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України, в тому числі нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, виданих у межах його компетенції на основі і на виконання Бюджетного кодексу України, Закону про Державний бюджет України на відповідний рік та інших законів України. Згідно частини 1 ст.28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (в редакції чинній на момент призначення пенсії позивачу) визначалось, що мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Законом України "Про Державний бюджет України на 2017 рік" №1801-VIII від 21.12.2016 року встановлено у 2017 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня 2017 року - 1853 гривні, з 1 липня - 1936 гривень, з 1 грудня - 2027 гривень, а для основних соціальних і демографічних груп населення: осіб, які втратили працездатність: з 1 січня 2017 року - 1247 гривень, з 1 травня - 1312 гривень, з 1 грудня - 1373 гривень (ст. 7). Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, з розрахунку пенсії ОСОБА_1 , пенсія в квітні 2017 року становила 1364,97 грн., з 01.05.2017 року - 1429,97 грн, а за 01.10.2017 року - 1493,83 грн. Таким чином, розмір пенсії позивача перевищує, встановлений у 2017 році прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність. Законом України "Про Державний бюджет України на 2018 рік" №2246-VІІІ від 07.12.2017 року встановлено, що у 2018 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня 2018 року - 1700 гривень, з 1 липня - 1777 гривень, з 1 грудня - 1853 гривень, а для основних соціальних і демографічних груп населення: осіб, які втратили працездатність: з 1 січня 2018 року - 1373 гривні, з 1 липня - 1435 гривень, з 1 грудня - 1497 гривень (ст. 7). З наданого представником відповідача розрахунку пенсії позивача слідує, що розмір пенсії ОСОБА_1 з січня 2018 року становить 1493,83 грн, а з 01.12.2018 року - 1538,83 грн., що не є нижчим, ніж прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність у 2018 році. Відповідно до ст.7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" №2629-VІІІ від 23.11.2018 року, встановлено у 2019 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня 2019 року - 1853 гривні, з 1 липня - 1936 гривень, з 1 грудня - 2027 гривень, а для основних соціальних і демографічних груп населення: осіб, які втратили працездатність: з 1 січня 2019 року - 1497 гривень, з 1 липня - 1564 гривні, з 1 грудня - 1638 гривень. Матеріалами справи встановлено, що розмір пенсії позивача станом на 01.01.2019 року становив 1538,83 грн., в березні 2019 року-квітні 2019 року позивачу виплачено пенсію у розмірі 2843,91 грн. (пенсія за місяць - 1638,83 грн. + одноразова доплата індексації відповідно до Постанови КМУ від 20.02.2019 №124 "Питання проведення індексації пенсій у 2019 році" - 1205,08 грн.). Розмір пенсії позивача з 01.06.2019 року становить 1638,83 грн., яка розраховується відповідно до ч.1 ст.27 ЗУ "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (Розмір пенсії за віком визначається за формулою: П = Зп х Кс, де: П - розмір пенсії, у гривнях; Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи, визначена відповідно до статті 40 цього Закону, з якої обчислюється пенсія, у гривнях; Кс - коефіцієнт страхового стажу застрахованої особи, визначений відповідно до статті 25 цього Закону. Так, розмір пенсії позивача за віком становить - 611,83 грн. з урахуванням доплати до прожиткового мінімуму у розмірі 885,17 грн., доплати за понаднормовий стаж (за 8 років) - 48,95 грн., доплати до 100 грн. індексації з 01.01.2019 - 92,88 грн. Всього 1638,83 грн.). Враховуючи вищевикладене, судова колегія зауважує, що пенсія позивачу виплачувалась у розмірі не нижче прожиткового мінімуму встановленого законом, відтак, в досліджуваний період відповідач діяв правомірно, а отже позов не підлягає задоволенню. Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам ст. 242 КАС України, а тому відсутні підстави для його скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта. Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, спростовані зібраними по справі доказами та встановленими обставинами, з наведених підстав висновків суду не спростовують. Керуючись ч. 4 ст. 241, ч. 3 ст. 243, ст.ст. 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 06.11.2019 року по справі № 520/9318/19 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя О.А. Спаскін Судді Л.В. Любчич О.В. Присяжнюк Повний текст постанови складено 24.01.2020 року.

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»