Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 520/9691/18

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 січня 2020 р.Справа № 520/9691/18 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Бегунца А.О., Суддів: Рєзнікової С.С. , Макаренко Я.М. , за участю секретаря судового засідання Машури Г.І. представника позивача Пономаренко Г.О., представника відповідача Саблукова Д.Є. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24.07.2019 року, головуючий суддя І інстанції: Спірідонов М.О., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 26.07.19 року по справі № 520/9691/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-сервісна компанія" до Головного управління ДФС у Харківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, ВСТАНОВИВ: Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-сервісна компанія" звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Харківській області, в якому просив суд: - визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Харківській області від 24 жовтня 2018 р. №00000681421 про донарахування грошового зобов`язання з ПДВ на суму 449054 грн. та штрафних санкцій на суму 112 263,5 грн. В обґрунтування позову позивач зазначив, що податкове повідомлення-рішення від 24 жовтня 2018 №00000681421 про донарахування грошового зобов`язання з ПДВ на суму 449054 грн. та штрафних санкцій на суму 112263,5 грн. є незаконним та таким, що прийнято з порушенням норм чинного законодавства України, а тому підлягає скасуванню. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 24.07.2019 адміністративний позов задоволено частково. Скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області від 24 жовтня 2018 р. №00000681421 про донарахування грошового зобов`язання з ПДВ на суму 449 054 грн. та штрафних санкцій на суму 112 263,5 грн. в частині, а саме: - за жовтень 2015 року в частині донарахування грошового зобов`язання з ПДВ на суму 13737,00 грн. та штрафних санкцій на суму 3434,13 грн.; - за листопад 2015 року в частині донарахування грошового зобов`язання з ПДВ на суму 15132,00 грн. та штрафних санкцій на суму 3782,88 грн.; - за грудень 2015 року в частині донарахування грошового зобов`язання з ПДВ на суму 31366,00 грн. та штрафних санкцій на суму 7841,50 грн.; - за січень 2016 року в частині донарахування грошового зобов`язання з ПДВ на суму 15912,00 грн. та штрафних санкцій на суму 3977,88 грн.; - за лютий 2016 року в частині донарахування грошового зобов`язання з ПДВ на суму 3472,00 грн. та штрафних санкцій на суму 867,88 грн.; - за березень 2016 року в частині донарахування грошового зобов`язання з ПДВ на суму 39848,00 грн. та штрафних санкцій на суму 9962,00 грн.; - за жовтень 2016 року в частині донарахування грошового зобов`язання з ПДВ на суму 15029,00 грн. та штрафних санкцій на суму 3 757,25 грн. В іншій частині податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області від 24 жовтня 2018 №00000681421 про донарахування грошового зобов`язання з ПДВ на суму 314558,00 грн. та штрафних санкцій на суму 78639,98 грн. - залишено в без змін. 27.08.2019 Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівельна-сервісна компанія" подано апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції, в якому позивач посилаючись на порушення норм матеріального права та невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, просив скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24.07.2019 в частині залишення без змін податкового повідомлення - рішення ГУ ДФС у Харківській області від 24.10.2018 № 00000681421 про донарахування грошового зобов`язання з ПДВ на суму 314558,00 грн. та штрафних санкцій на суму 78639,98 та прийняти рішення, яким повністю задовольнити позовні вимоги. Також, не погодившись з рішенням суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог, відповідачем ГУ ДФС у Харківській області подано апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення норм матеріального права та невідповідність висновків суду першої інстанції обставинм справи, просить рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24.07.2019 в частині задоволених позовних вимог скасувати та прийняти в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову ТОВ "Торгівельна-сервісна компанія" відмовити. Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 16.10.2019 відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ГУ ДФС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24.07.2019 по справі № 520/9691/18. Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 18.11.2019 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-сервісна компанія" задоволено. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24.07.2019 року по справі № 520/9691/18 в частині залишення без змін податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області від 24 жовтня 2018 року №00000681421 про донарахування грошового зобов`язання з ПДВ на суму 314558, 00 грн. та штрафних санкцій на суму 78639,98 грн. скасовано та прийнято постанову, якою позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-сервісна компанія" до Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення в зазначеній частині - задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області від 24 жовтня 2018 р. №00000681421 в частині донарахування грошового зобов`язання з ПДВ на суму 314558,00 грн. та штрафних санкцій на суму 78639,98 грн. В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24.07.2019 по справі № 520/9691/18 - залишено без змін. Також, ГУ ДФС у Харківській області оскаржено в касаційному порядку ухвалу Другого апеляційного суду від 16.10.2019. Так, відповідно до постанови Верховного Суду від 17.12.2019, касаційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області задоволено. Ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 16.10.2019 скасовано, а справу № 520/9691/18 направлено до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду. Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 27.12.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24.07.2019 по справі № 520/9691/18 . Колегія суддів зазначає, що порядок розгляду апеляційної скарги, що надійшла до суду апеляційної інстанції після закінчення апеляційного розгляду справи регламентований ст. 323 КАС України. Відповідно до ч. 1 ст. 323 КАС України, якщо апеляційна скарга надійшла до суду апеляційної інстанції після закінчення апеляційного розгляду справи і особа, яка подала скаргу, не була присутня під час апеляційного розгляду справи, суд розглядає її за правилами цієї глави. Відповідно до ч. 3 ст. 323 КАС України, за результатами розгляду апеляційної скарги, зазначеної в частині першій цієї статті, суд приймає постанову відповідно до статті 315 цього Кодексу. При цьому за наявності підстав може бути скасовано раніше прийняту постанову суду апеляційної інстанції. Відповідно до ч. 4 ст. 323 КАС України, суд апеляційної інстанції розглядає скаргу, зазначену в частині першій цієї статті, в межах доводів, які не розглядалися під час апеляційного розгляду справи за апеляційною скаргою іншої особи. В судовому засіданні представник позивача просив у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог залишити без змін. Представник відповідача в судовому засідання просив рішення суду першої інстанції скасувати, з підстав зазначених в апеляційній скарзі та у задоволенні позовних вимог відмовити. Колегія суддів заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги рішення суду першої інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, що працівниками Головного управління ДФС у Харківській області проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ Торгівельно - Сервісна Компанія (податковий номер 37091926) з питань дотримання вимог податкового законодавства України щодо господарських взаємовідносин з контрагентами - постачальниками: ТОВ Еліт профіль + (податковий номер 39915309) за жовтень 2015 року, листопад 2015 року, ТОВ Баланс УТФ (податковий номер 40521109) за жовтень 2016 року, ТОВ ХСФ Модус (податковий номер 39948025) за грудень 2015 року, ТОВ Твінкам ТК (податковий номер 40002820) за січень 2016 року, лютий 2016 року, березень 2016 року, ТОВ Абсолют СМК (податковий номер 40002919) за лютий 2016 року, квітень 2016 року, ТОВ А-Продакшн (податковий номер 40325822) за травень 2016 року, ТОВ АТК Дриада (податковий номер 40326014) за травень 2016 року, ТОВ АФ Сегмент (податковий номер 40945510) за лютий 2017 року, ТОВ ХСК Стендпро (податковий номер 40945614) за травень 2017 року, ТОВ Софі форт (податковий номер 41228204) за червень 2017 року, липень 2017 року, серпень 2017 року, ТОВ Поток-К (податковий номер 39983892) за листопад 2016 року, а також даних щодо подальшої реалізації та/або використання у власній господарській діяльності придбаних товарів (робіт, послуг). За наслідками перевірки складено акт № 4216/20-40-14-21-07/37091926 від 09.10.2018 р. яким встановлено порушення позивачем: - п.п. а п.198.1, абзаців першого та другого пп.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту на суму 449054,00 грн. - перевіркою ТОВ ТСК не підтверджено реальність здійснення господарських операцій, їх реальності та повноти відображення в обліку за взаємовідносинами з контрагентами -постачальниками ТОВ Елітпрофіль + (податковий номер 39915309) за жовтень 2015 року, листопад 2015 року, ТОВ Баланс УТФ (податковий номер 40521109) за жовтень 2016 року, ТОВ ХСФ Модус (податковий номер 39948025) за грудень 2015 року, ТОВ Твінкам ТК (податковий номер 40002820) за січень 2016 року, лютий 2016 року, березень 2016 року, ТОВ Абсолют СМК (податковий номер 40002919) за лютий 2016 року, квітень 2016, ТОВ А-Продакшн (податковий номер 40325822) за травень 2016 року, ТОВ АТК Дриада (податковий номер 40326014) за травень 2016 року, ТОВ АФ Сегмент (податковий номер 40945510) лютий-2017 року, ТОВ ХСК Стендпро (податковий номер 40945614) травень 2017 року,ТОВ Софі форт (податковий номер 41228204) за червень 2017 року, липень 2017 року, серпень 2017 року, ТОВ Поток-К (податковий номер 39983892) листопад 2016 року. Відповідно акту перевірки, встановлення контролюючим органом фактів відсутності реального здійснення господарських операцій позивачем з його контрагентами, виявлено з аналізу висновків узагальнених податкових інформацій, а саме: - посилань на акти та довідки оперативних підрозділів ДФС про незнаходження за податковою адресою контрагентів позивача, - посилань на неможливість встановити реальність господарських операцій в зв`язку з відсутністю за податковою адресою контрагентів позивача та відсутністю документального підтвердження рівня освіти їх найманих працівників, - не встановлення за ЕРПН фактів придбання товарів контрагентами в податкових періодах (місяцях) їх реалізації контрагентами позивачу; - інформації з державного реєстру судових рішень по кримінальним провадженням №42016000000000686 від 16.03.2016 р. та №42017000000001760 від 31.05.2017 за фактами вчинення за попередньою змовою групою невстановлених осіб фіктивного підприємництва, легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом, підроблення групою осіб документів по створенню (придбанню) ряду суб`єктів підприємницької діяльності, по яких відсутні відповідні вироки щодо конкретних засновників конкретних юридичних осіб. На підставі вищезазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 24 жовтня 2018 № 00000681421 про донарахування грошового зобов`язання з ПДВ на суму 449054 грн. та штрафних санкцій на суму 112263,5 грн. Не погоджуючись з оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням контролюючого органу позивач звернувся до суду з вказаним адміністративним позовом. Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем до суду не надано достатніх та беззаперечних доказів в обґрунтування прийнятого ним податкового рішення щодо неправомірності включення позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ "Еліт профіль+", ТОВ "Модус" та ТОВ "Твінкам Тк". Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції, виходячи з наступних підстав. Матеріалами справи встановлено, що по взаємовідносинах з ТОВ "Еліт профіль +" (податковий номер 39915309) як замовником, укладено угоди про надання послуг, а саме: - №21 від 01.10.2015 про надання послуг з технічного обслуговування та ремонту автотранспортних засобів з Додатком №1, в якому перелічені замовлені послуги на суму 66777,00 грн. в т.ч. ПДВ 11129,50 грн. Актом виконаних робіт від 12.10.2015 позивачем роботи прийняті та оплачені з ПДВ, що підтверджується платіжним дорученням №2075 від 02.11.2015. - постачання запчастин вартістю 15642,00 грн. в т.ч. ПДВ 2607,00 грн., що оформлено видатковою накладною №121 від 12.10.2015 без укладення окремого письмового договору купівлі-продажу, що допускаються цивільним правом. ТОВ "Еліт профіль +" зареєстрована в ЄРПН на адресу позивача податкова накладна №3 від 12.10.2015 на постачання запчастин, що підтверджено витягом з ЄРПН. По взаємовідносинах з ТОВ "Хсф Модус" (податковий номер 39948025) матеріалами справи встановлено, що позивачем, як замовником, укладено угоди про постачання товарів, а саме: -№168 від 01.11.2015 про надання послуг з технічного обслуговування та ремонту автотранспортних засобів. Актом виконаних робіт від 17.10.2015 позивачем роботи прийняті та їх вартість 45816,00 грн. в т.ч. ПДВ 7636,00 оплачені з ПДВ (п/д №2288 від 13.01.2016 p.). Колегією суддів встановлено, що в процесі виконання ремонтних робіт виконавцем використані власні запчастини, передача яких оформлена видатковими накладними №149 від 17.12.215 запчастин вартістю 19908,00 грн. в т.ч. ПДВ 3318,00 грн. та №147 від 17.12.2015 вартістю 13998,00 грн. в т.ч. ПДВ 2333,00 грн. В подальшому сторонами на підтвердження поставки запчастин укладені договори купівлі-продажу запчастин №138 від 21.12.2015 р. та №139 від 21.12.2015. Оплата за договором підтверджується п/д №2352 від 28.01.2016 ТОВ "Хсф Модус" зареєстровані в ЄРПН на адресу позивача податкові накладні №1 та №3 від 17.12.2015 на постачання запчастин, що підтверджено витягом з ЄРПН. Подальше використання поставлених запчастин у власній підприємницькій діяльності має документальне підтвердження, про що йдеться в акті перевірки. По взаємовідносинах з ТОВ "Твінкам Тк" (податковий номер 40002820) за січень-березень 2016 року, встановлено, що позивачем, як замовником, укладено угоди про постачання товарів, а саме: - договір поставки запчастин №10 від 11.01.2016 вартістю 12216,00 грн. в т.ч. ПДВ 2036,00 грн., передача яких оформлена видатковою накладною №44 від 21.01.2017. ТОВ "Твінкам Тк" зареєстрована в ЄРПН на адресу позивача податкова накладна №5 від 21.12.2016 на постачання запчастин, що підтверджено витягом з ЄРПН. - договір поставки запчастин №39 від 01.02.2016 вартістю 20829,00 грн. в т.ч. ПДВ 3471,50 грн., передача яких оформлена видатковою накладною №56 від 05.02.2016. ТОВ "Твінкам Тк" зареєстрована в ЄРПН на адресу позивача податкова накладна №5 від 05.02.2016 на постачання запчастин, що підтверджено витягом з ЄРПН. - договір поставки запчастин №68 від 21.03.2016 вартістю 12111,00 грн. в т.ч. ПДВ 2018,50 грн., передача яких оформлена видатковою накладною №72 від 21.03.2016. ТОВ "Твінкам Тк" зареєстрована в ЄРПН на адресу позивача податкова накладна №16 від 31.03.2016 на постачання запчастин, що підтверджено витягом з ЄРПН. - №15 від 01.03.2016 про надання послуг з технічного обслуговування та ремонту автотранспортних засобів. Актом виконаних робіт від 22.10.2015 позивачем роботи прийняті та їх вартість 65385,00 грн. в т.ч. ПДВ 10897,00 та оплачені з ПДВ. ТОВ "Твінкам Тк" зареєстрована в ЄРПН на адресу позивача податкова накладна № 8 від 22.03.2016 на суму 65385,00 грн. в т.ч. ПДВ 10897,00 грн., що підтверджено витягом з ЄРПН. Щодо посилань відповідача на інформацію з Єдиного державного реєстру судових рішень, що підприємство ТОВ "Еліт Профіль+" (податковий номер 39915309) є учасником проваджень за фактом своєння злочину, передбаченого ст. 205 КК України, колегія суддів зазначає, що згідно із правовим висновком у постанові Верховного Суду від 27.03.2018 по справі №816/809/17, сам факт порушення кримінальної справи та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб`єктів, в рамках такої кримінальної справи, або вироку не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами. Окрім того, під час проведення господарських операцій платник податків може бути і необізнаним стосовно дійсного стану правосуб`єктності своїх контрагентів і реально отримати від них товари (роботи чи послуги), незважаючи на те, що контрагенти можливо і мають наміри щодо порушення податкового законодавства. Колегія суддів зазначає, що надані первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ "Твінкам Тк", ТОВ "Хсф Модус", ТОВ "Еліт профіль +", які складені за результатами проведених операцій з дотриманням вимог законодавства і містять у собі відомості щодо змісту та обсягу проведених операцій, які узгоджуються між собою. Фактичні обставини об`єктивно засвідчують правомірність віднесення відповідних сум до складу валових витрат та податкового кредиту відповідно до первинних бухгалтерських документів та податкових накладних, які виписані на виконання умов вказаних договірних відносин. Також, колегія суддів зазначає, що позивач, як платник податку, самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення ним податку до бюджету відповідно до законодавства України і не може нести відповідальність за порушення контрагентом правил здійснення господарської діяльності та/або податкової дисципліни. У разі якщо контрагентом допущені порушення норм податкового чи норм іншого законодавства то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Європейський суд з прав людини, розглянувши справу "Інтерсплав проти України", вказав на те, що "коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною кампанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань". Неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії, у випадку за неправомірні дії іншої компанії підтверджується практикою Європейського суду з прав людини. Так, в пункті 71 рішення у справі "Булвес" АД проти Болгарії" Європейський суд з прав людини дійшов такого висновку: "... Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов`язків щодо своєчасного декларування податку на додану вартість і, як наслідок, сплачувати податок на додану вартість повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності". Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагента. Згідно з підпунктом "а" пункту 198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі, в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Пунктом 198.3 цієї статті встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). При цьому законодавцем презюмується реальність оподатковуваних операцій та витрат платника податку, достовірність документів податкового обліку. За змістом наведених норм право платника податків на збільшення податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання платником податку у інших платників цього податку товарів (послуг), призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям господарської діяльності платника податку; підтвердження податковою накладною, виписаною постачальником - платником податку, митною декларацією (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 ПК) суми нарахованого (сплаченого) податку в ціні придбання товару (послуг). Вищенаведені норми ПК не ставлять у залежність право платника податку на податковий кредит від дотримання податкової дисципліни, зокрема і фактичної сплати сум податків до бюджету, постачальниками товарів (послуг) по всьому ланцюгу поставки, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (послуг), призначених для використання у його господарській діяльності, сплатив ПДВ в ціні придбаних товарів (послуг), а реальність операцій з придбання ним товарів (послуг) контролюючим органом при проведенні перевірки не спростована, а навіть підтверджена (накладні, фактична наявність товару, його використання та отримання поштою тощо). Порушення платником податку - постачальником податкового законодавства може бути підставою для позбавлення іншого платника податку - покупця права на отримання податкової вигоди у вигляді збільшення суми податкового кредиту лише за встановленого факту їхніх сумісних дій щодо незаконної мінімізації податкових зобов`язань. Обставини, які б достовірно свідчили про наявність таких фактів, у процесі перевірки не встановлені. Будь-яких доводів з приводу того, що позивач обізнаний зі станом виконання податкових зобов`язань, або отриманням товару від своїх контрагентів, постачальниками товару по ланцюгу поставок орган ДФС, у акті перевірки не наводить. Так само, як не наводить доказів або вирок суду, щодо обізнаності позивача у здійсненні контрагентом фіктивного підприємництва, тим більше, що податкові зобов`язання контрагентами позивача, а саме: ТОВ "Твінкам Тк", ТОВ "Хсф Модус", ТОВ "Еліт профіль +" належним чином задекларовані. Згідно із висновком ВСУ, викладеним у Постановах від 27 жовтня 2015 року № 21-1555а15 та від 22 вересня 2015 року № 21-1526а15, обов`язковою умовою виникнення у платника права на податковий кредит є реальне здійснення операцій з придбання товарів (послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення таких операцій всіма необхідними документами первинного бухгалтерського обліку. Наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування податкового кредиту за відсутності факту придбання товару. Сама по собі наявність або відсутність окремих документів не може бути підставою для висновків про відсутність господарської операції та відмови у формуванні податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства у зв`язку з його господарською діяльністю. Також вказані висновки узгоджуються із правовим висновком у постанові Верховного Суду від 20.02.2018 року у справі №814/328/15, згідно з яким зазначено, що господарські операції для визначення податкового кредиту та витрат при обчисленні об`єкту оподаткування податком на прибуток мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Виникнення у покупця права на формування податкових вигод виникають за наявності сукупності обставин та підстав, однією із яких є наявність ділової мети. Спірним питанням в межах даних правовідносин є достатність наданих Позивачем первинних документів в підтвердження здійснення ним господарських операцій по поставки товарів контрагентами позивача, надання ними транспортно-експедиційних послуг, вантажно-розвантажувальних робіт, послуг з перепродажної підготовки товарів, а також повнота цих первинних документів, чи утримують вони в собі необхідну інформацію про отримані Товариством товари/послуги, чи розкривають зміст господарських операцій, що свідчить про реальність їх здійснення. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами. Згідно із правовим висновком у постанові Верховного Суду від 16.01.2018 №820/4648/13-а твердження податкового органу про відсутність у контрагентів позивача необхідної для ведення господарської діяльності кількості працівників, технічних, транспортних, інших виробничих ресурсів, відсутність за юридичною адресою на момент звірки не свідчить про безтоварність угод поставки з позивачем. В межах перевірки позивача відповідачем має досліджувати можливість залучення постачальниками позивача матеріально-технічних, майнових, трудових та виробничих ресурсів шляхом укладення цивільно-правових угод або іншій не забороненій законом формі у період поставок ТМЦ. Право на віднесення сум до складу валових витрат при нарахуванні податку на прибуток та право на віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту виникають у разі здійснення господарських операцій, підтверджених відповідними розрахунковими платіжними та інші первинними документи, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку. Доведеність податкового правопорушення полягає у комплексному дослідженні усіх складових господарських операцій. Сам факт неможливості проведення перевірки, звірки контрагентів платника податків засвідчує виключно неможливість їх проведення, та не є належним доказом який доводить або спростовує реальність вчинення господарських операцій. Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спріних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Що стосується доводів апеляційної скарги щодо реальності господарських операцій з ТОВ "Баланс УТФ", колегія суддів зазначає наступне. Згідно ч. 1 ст. 323 КАС України, якщо апеляційна скарга надійшла до суду апеляційної інстанції після закінчення апеляційного розгляду справи і особа, яка подала скаргу, не була присутня під час апеляційного розгляду справи, суд розглядає її за правилами цієї глави. Відповідно до ч. 4 ст. 323 КАС України, суд апеляційної інстанції розглядає скаргу, зазначену в частині першій цієї статті, в межах доводів, які не розглядалися під час апеляційного розгляду справи за апеляційною скаргою іншої особи. Оскільки зазначененим доводам надана правова оцінка у постанові Другого апеляційного адміністративного суду від 18.11.2019 за апеляційною скаргою ТОВ "Торгівельно-сервісна компанія", вони в межах розгляду зазначеної апеляційної скарги перевірці не підлягають. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін. Згідно із ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процессуального права. Таким чином, колегія суддів, переглянувши рішення суду першої інстанції, дійшла висновку, що при прийнятті рішення, суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального права Наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головне управління ДФС у Харківській області залишити без задоволення. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24.07.2019 року по справі № 520/9691/18 залишити без змін в частині задоволених позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-сервісна компанія" до Головного управління ДФС у Харківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя (підпис)А.О. Бегунц Судді(підпис) (підпис) С.С. Рєзнікова Я.М. Макаренко Повний текст постанови складено 24.01.2020 року