LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Постанова Другий апеляційний адміністративний суд520/9702/19

від 20.01.2020НЕ ВЕРХОВНИЙ СУД
Резолютивна:Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Харківській області залишити без задоволення.

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 січня 2020 р.Справа № 520/9702/19 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Рєзнікової С.С., Суддів: Старостіна В.В. , Бегунца А.О. , за участю секретаря судового засідання Машури Г.І. представника позивача: Шестюка Р.В., представника відповідача: Шамілової Л.Ш., розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Державної податкової служби у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.11.2019 року, головуючий суддя І інстанції: Бабаєв А.І., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 22.11.19 року по справі № 520/9702/19 за позовом Комунального підприємства "Дергачікомунсервіс" до Головного управління Державної податкової служби у Харківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, ВСТАНОВИВ: Позивач, Комунальне підприємство Дергачікомунсервіс, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області, в якому просив суд: - визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 19.03.2019 №00005211307; - визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 19.03.2019 №00005221307. В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачем зазначено про те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 13.11.2019 адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області № 00005211307 від 19.03.2019, яким збільшено податкове зобов`язання на суму 2073975,20 грн., застосовано штрафні (фінансові) санкції на суму 1374734,14 грн. та визначено суму пені на суму 505409,83 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Стягнуто з Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області до Державного бюджету України (отримувач коштів: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783, Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), Рахунок отримувача: UА798999980000031211256026001, код класифікації доходів бюджету: 22030106) судовий збір у розмірі 19210 (дев`ятнадцять тисяч двісті десять) грн. 00 коп. Стягнуто з Комунального підприємства Дергачікомунсервіс до Державного бюджету України (отримувач коштів: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783, Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), Рахунок отримувача: UА798999980000031211256026001, код класифікації доходів бюджету: 22030106) судовий збір у розмірі 1921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) грн. 00 коп. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог, відповідачем подано апеляційну скаргу, згідно з якою апелянт просить суд скасувати оскаржуване рішення в цій частині, та прийняти постанову про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права. Позивач не скористався своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу. Протокольною ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 20.01.2020 задоволено клопотання Головного управління Державної податкової служби у Харківській області про заміну відповідача по справі № 520/9702/19, замінено відповідача - Головне управління Державної фіскальної служби у Харківській області на правонаступника - Головне управління Державної податкової служби у Харківській області. В судовому засіданні суду апеляційної інстанції 20.01.2020 представники сторін підтримали свої правові позиції по справі. Колегія суддів заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги рішення суду першої інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що фахівцями контролюючого органу проведено виїзну документальну планову перевірку КП Дергачікомунсервіс з питань правильності обчислення, повноти і своєчасності сплати податку на доходи фізичних осіб, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та військового збору за період з 01.10.2015 року по 30.09.2018 року, за результатами якої складено акт перевірки №566/20-40-13-07-07/38655895 від 25.02.2019 року. У висновках акту перевірки від 25.02.2019 року встановлено наступні порушення: - п.п.168.1.2, п.п.168.1.5 п.168.1 ст.168, п.п.176.2.«а» п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України несвоєчасне перерахування утриманого із заробітної плати за попередні періоди податку на доходи фізичних осіб у встановлений законодавством термін в загальній сумі 442907,22 грн., - п.п.168.1.2, п.п.168.1.5 п.168.1 ст.168, п.п.176.2 «а» п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України встановлено неперерахування утриманого із заробітної плати податку на доходи фізичних осіб у встановлений законодавством термін в загальній сумі 2073975,20 грн., (Додаток №1) в т.ч.: за попередні періоди станом на 01.10.2015 року - 62516,68 грн., за жовтень 2015 року - 36032,46 грн., за листопад 2015 року - 33690,84 грн., за грудень 2015 року - 35062,25 грн., за січень 2016 року - 42107,23 грн., за лютий 2016 року - 43135,35 грн., за березень 2016 року - 47285,50 грн., за квітень 2016 року - 45203,33 грн., за травень 2016 року - 49420,45 грн., за червень 2016 року - 48228,58 грн., за липень 2016 року - 54027,26 грн., за серпень 2016 року - 42449,36 грн., за вересень 2016 року - 45814,87 грн., за жовтень 2016 року - 47815,03 грн., за листопад 2016 року - 46051,01 грн., за грудень 2016 року - 52147,13 грн., за січень 2017 року - 63562,75 грн., за лютий 2017 року - 62400,96 грн., за березень 2017 року - 66877,71 грн., за квітень 2017 року - 64641,28 грн., за травень 2017 року - 63057,59 грн., за червень 2017 року - 61197,08 грн., за липень 2017 року - 70685,94 грн., за серпень 2017 року - 66562,37 грн., за вересень 2017 року - 66849,90 грн., за жовтень 2017 року - 69104,76 грн., за листопад 2017 року - 66051,87 грн., за грудень 2017 року - 68326,82 грн., за січень 2018 року - 68305,43 грн., за лютий 2018 року - 65133,91 грн., за березень 2018 року - 71244,24 грн., за квітень 2018 року - 62263,39 грн., за травень 2018 року - 67164,28 грн., за червень 2018 року - 67647,20 грн., за липень 2018 року - 77738,03 грн., за серпень 2018 року - 74172,36 грн.; - п.п.168.1.2, п.п.168.1.5 п.168.1 ст.168, п.п.176.2.«а» п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України встановлено неперерахування утриманого із заробітної плати військового збору у встановлений законодавством термін в загальній сумі 48229,61 грн. (Додаток №2), в т.ч.: за лютий 2016 року - 3610,26 грн., за березень 2016 року - 4054,69 грн., за квітень 2016 року - 3898,94 грн., за травень 2016 року - 309,0 грн., за червень 2016 року - 1447,0 грн., за липень 2016 року - 3685,55 грн., за серпень 2016 року - 1967,85 грн., за жовтень 2016 року - 2958,37 грн., за листопад 2016 року - 739,83 грн., за травень 2017 року - 274,85 грн., за червень 2017 року - 3852,84 грн., за липень 2017 року - 3875,61 грн., за серпень 2017 року -745,3 грн., за квітень 2018 року - 856,3 грн., за травень 2018 року - 4099,74 грн., за червень 2018 року - 4850,19 грн., за липень 2018 року - 4116,43 грн., за серпень 2018 року - 2886,86 грн. На підставі вказаних вище висновків акту перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 00005211307 від 19.03.2019 року, яким збільшено податкове зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 2073975,20 грн., застосовано штрафні (фінансові) санкції на суму 1374734,14 грн. та визначено суму пені на суму 505409,83 грн. та податкове повідомлення-рішення №00005221307 від 19.03.2019 року, яким збільшено податкове зобов`язання з військового збору на суму 3291,67 грн., застосовано штрафні (фінансові) санкції на суму 34360,53 грн. та визначено суму пені на суму 631,61 грн. Не погоджуючись з оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями контролюючого органу позивач звернувся до суду з вказаним адміністративним позовом. Задовольняючи частково позовні вимоги суду першої інстанції виходив з їх обґрунтованості. Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції та зазначає наступне.. Так, відповідно до ст. 162 Податкового кодексу України, платниками податку на доходи фізичних осіб є: фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи; фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні; податковий агент. Згідно з ст. 163 Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України. Об`єктом оподаткування нерезидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід з джерела його походження в Україні; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання). Відповідно до п.п. 168.1.1, п.п. 168.1.2 п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України, податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу. Податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету. Порядок сплати (перерахування) податку до бюджету визначено п. 168.4 ст. 168 Податкового кодексу України. Згідно пп. 126.1 ст. 126 Податкового кодексу України, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу. Відповідно до п. 127.1 ст. 127 Податкового кодексу України, ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Ті самі дії, вчинені повторно протягом 1095 днів, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 50 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Дії, передбачені абзацом першим цього пункту, вчинені протягом 1095 днів втретє та більше, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 75 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Положення ст. 126 Податкового кодексу України щодо застосування штрафної санкції застосовуються у випадку, коли має місце несвоєчасність сплати платником податків узгодженої суми грошового зобов`язання. При цьому розмір такої санкції прямо залежить від часу затримки такої сплати. Тобто, у разі, якщо платник податків не сплачує суми самостійно визначеного грошового зобов`язання протягом строків, передбачених Податковим кодексом України, такий платник податків притягується до відповідальності відповідно до ст. 126 Податкового кодексу України. Положеннями ст. 127 Податкового кодексу України встановлюється як міра відповідальності, яка покладається на платника податків, в тому числі і на податкового агента, саме за несплату (неперерахування) податків, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, при чому відповідність розміру штрафних санкцій за вчинення такого порушення визначається (обчислюється) не з часу затримки такої несплати, як передбачено ст. 126 Податкового кодексу України, а з кількості разів допущених таких порушень протягом певного періоду часу. Склад порушення передбачає, що нарахування, сплата чи утримання податку не відбулися до чи на момент виплати доходу. Вказаний висновок відповідає правовій позиції викладеній у постановах Верховного Суду України від 10.11.2015 року у справі № 813/6793/13-а та від 22.03.2016 року у справі № 813/6774/13-а. Враховуючи вказане вище, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що контролюючий орган не мав фактичних та правових підстав для притягнення позивача до відповідальності та застосування до нього штрафних (фінансових) санкцій на підставі ст. 127 Податкового кодексу України в частині суми податку 442907,22 грн., які були сплачені, але з порушенням строку їх сплати. В даному випадку застосуванню підлягали положення ст. 126 Податкового кодексу України. При цьому, на час проведення перевірки у позивача існувала заборгованість по податку з доходів фізичних осіб за період з жовтня 2015 року по серпень 2018 року, тобто до вказаних періодів застосуванню підлягали положення ст. 127 Податкового кодексу України. Стосовно нарахування контролюючим органом штрафних санкцій в розмірі 50% та 75 %, як за вчинення правопорушення повторно, колегія суддів зазначає, що з урахуванням положень ст. 127 Податкового кодексу України, застосування штрафу більшого розміру (50% та 75% відповідно) можливе за умови встановлення податковим органом порушення протягом 1095 днів вдруге, втретє та більше. Відповідно до розрахунків до податкового повідомлення-рішення від 19.03.2019 року №00005211307, контролюючий орган застосував до позивача штрафну санкцію у розмірі 50% та у розмірі 75%. Податковим органом застосовано штрафну санкцію за вчинення порушення повторно (50%) та вчинення втретє і більше (75%) на підставі одного акта перевірки №566/20-40-13-07-07/38655895 від 25.02.2019 року, висновки якого слугували підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 19.03.2019 № 00005211307. В спірних правовідносинах факт повторного (втретє і більше) протягом 1095 днів не утримання та не перерахування до бюджету податку з доходів фізичних осіб найманих працівників податковим органом жодним актом не встановило та не зафіксувало. Відповідачем не доведено належними та допустимими доказами факт винесення податкових повідомлень-рішень, які б фіксували вчинення позивачем аналогічних порушень впродовж 1095 днів, що передували прийняттю оскарженого податкового повідомлення-рішення від 19.03.2019. У спірний період позивач вчиняв одне і те саме продовжуване порушення щодо невиплати (неперерахування) податку з доходів фізичних осіб у визначений законодавством термін, а для встановлення факту повторності порушення податкового законодавства необхідною умовою є вчинення аналогічного порушення протягом 1095 днів та притягнення платника податків за це до фінансової відповідальності. Отже, колегія суддів вважає правомірним висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для застосування до позивача штрафів у розмірі 50%, а також у розмірі 75%. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 24.10.2018 року по справі №820/2405/16. Крім того, колегія суддів зазначає, що апеляційна скарга контролюючого органу не містить доводів стосовно неправомірного розподілу судових витрат судом першої інстанції при прийнятті рішення по даній справі. У статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" зазначається, що суди при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права. За змістом п.

30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя . Однак, згідно з п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи. Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. За приписами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовані наведеними вище обставинами та нормативно - правовим обґрунтуванням, у зв`язку з чим підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається. Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Харківській області залишити без задоволення. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.11.2019 року по справі №520/9702/19 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя (підпис)С.С. Рєзнікова Судді(підпис) (підпис) В.В. Старостін А.О. Бегунц Повний текст постанови складено 24.01.2020 року

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»