Постанова 4824 № 755/7681/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 січня 2020 року місто Київ. Справа 755/7681/19 Апеляційне провадження № 22-ц/824/803/2020 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Желепи О.В., суддів: Олійника В.І., Рубан С.М. секретар судового засідання Гордійчук Ж.В. розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 25 червня 2019 року,( у складі судді Чех Н.А., повний текст ухвали складено 01 липня 2019 року) в справі за скаргою ОСОБА_2 на протиправні дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Крайчинського Сергія Станіславовича, заінтересовані особи: (стягувач) - Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк «Укргазбанк», Державне підприємство «Сетам»,- ВСТАНОВИВ: В травні 2019 року ОСОБА_2 звернулась до Дніпровського районного суду м. Києва зі скаргою на дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Крайчинського С.С., в якій просила визнати неправомірними дії виконавця щодо реалізації на електронних торгах квартири АДРЕСА_1 у межах виконавчого провадження № 57071482. Скарга обґрунтована тим, що на виконанні приватного виконавця Крайчинського С.С. перебуває виконавче провадження № 57071482 з виконання рішення Дніпровського районного суду м. Києва, постановленого 12.05.2010 року у справі № 2-587/10 про стягнення з неї заборгованості в розмірі 138 931,32 Євро, еквівалент станом на 22.10.2009 року 1 656 944,24 грн. В процесі вчинення виконавчих дій приватним виконавцем було описано належну їй квартиру АДРЕСА_1 , проведено її оцінку, та розміщено заявку на її реалізацію. 23.04.2019 року опубліковано оголошення про проведення електронних торгів, лот № 345982. Вважає дії виконавця незаконними, оскільки діє мораторій на звернення стягнення майна, наданого як забезпечення кредиту в іноземній валюті. Ухвалою Дніпровського районного суду м.Києва від 25 червня 2019 року скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення. Не погодившись з такою ухвалою ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 через поштове відділення 26.07.2019 року подав апеляційну скаргу, в якій не погоджується з ухвалою суду першої інстанції, просить її скасувати, прийняти нову постанову, якою задовольнити скаргу ОСОБА_2 . В апеляційній скарзі посилається на те, що сокаржуване рішення постановлено з неправильним застосуваням норм матеріального права, грунтується на необ`єктивному і неповному дослідженні судом доказів і фактичних обставин справита на висновках суду, які не відповідають обставинам справи. Вказує, що усі висновки приватного виконавця, щодо невідповідності арештованого майна ОСОБА_2 критеріям, встановленим статтею 1 Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті", - є припущеннями, не підтвердженими належними доказами. Зазначав, що судом не досліджено факт проживання у арештованій та переданій на реалізацію квартирі скаржника неповінолітньої ОСОБА_3 , а відповідно органом опіки і піклування має надватись дозвіл на реалізацію нерухомого майна. Відповідно до наявної в справі довідки, до комісії з питань захисту прав дитини Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації, станом на день звернення, не надходили будь які запити від приватного виконаця Крайчанського С.С. 09 січня 2020 року представником ПАТ АБ "Укргазбанк" подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він вказує що апеляційна скарга є безпідставною, необгрунтованою та такаю, що не підлягає задоволенню. Посилається на обов`язковість виконання судових рішень; на матеріали зібрані у виконавчому провадженні та заперечує щодо досліджень нових доказів та обставин у суді апеляційної інстанції. В судовому засіданні скаржник ОСОБА_2 та її представник адвокат Дерев`янчук В.А. доводи апеляційної скарги підтримали. Приватний виконавець Крайчинський С.С., а також представник стягувача ПАТ АБ "Укргазбанк" проти доводів апеляційної скарги заперечували, посилаючись на законність та обгрунтованість ухвали суду першої інстанції. В судове засідання представник ДП «Сетам» не з`явився, про час та місце розгляду справи судом повідомлялись у встановленому законом порядку, причини неявки суду не повідомив, тому колегія суддів вважає можливим розгляд справи у його відсутності. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які з`явились в судове засідання, розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого по справі судового рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке. Відповідно до частин 1 та 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Статтею 447 ЦПК України визначено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи. Згідно з ч. 3 ст. 451 ЦПК України, якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги. Відмовляючи в задоволенні скарги, сул першої інстанціх вважав встановленими такі обставини. 12.05.2010 року Дніпровським районним судом м. Києва постановлено рішення у справі № 2-587/2010 за позовом ПАТ АБ «Укргазбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором кредиту, яким стягнуто з ОСОБА_2 борг у сумі 138 931,32 Євро, еквівалент станом на 22.10.2019 року 1 656 944,24 грн. Рішення суду набрало законної сили 14.12.2010 року. 04.05.2012 року видано виконавчий лист на примусове виконання рішення суду. 23.08.2018 року ПАТ АТ «Укргазбанк» подав приватному виконавцю виконавчого округу міста Києва Крайчинському С.С. заяву про примусове виконання рішення суду у справі № 2-587/2010, де просив відкрити провадження та вчинити ряд виконавчих дій. 27.08.2018 року виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 57071482. 27.08.2018 року приватний виконавець своєю постановою наклав арешт на все рухоме та нерухоме майно ОСОБА_2 . Приватним виконавцем здійснено перевірку нерухомого та рухомого майна боржника. Виконавцем було встановлено, що ОСОБА_2 належить квартира АДРЕСА_1 , яка перебуває в іпотеці, іпотекодержатель - ПАТ АБ «Укргазбанк». Згідно свідоцтва про право власності від 20.09.2004 року дана квартира належить боржнику на праві власності. З матеріалів виконавчого провадження встановлено, що приватним виконавцем вчинено виконавчі дії щодо виконання рішення суду, втім було з`ясовано, що боржник не має коштів у банках, транспортні засоби не зареєстровані, земельні ділянки відсутні, має у власності лише вказану квартиру. 12.03.2019 року виконавцем здійснено вихід за адресою - АДРЕСА_2 , де було вствнолено, що боржник за даною адресою не проживає, там знаходиться Хостел, що підтверджується повідомленням консьєржа ОСОБА_4 та інформацією в мережі Інтернет, про що складено відповідний Акт. Постановою від 12.03.2019 року приватним виконавцем описано та накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1 . 16.04.2019 року призначено суб`єкта оціночної діяльності - суб`єктів господарювання для участі у виконавчому провадження - для проведення експертної грошової оцінки вказаної квартири. 17.04.2019 року складено Звіт про оцінку квартири. В подальшому квартира виставлена на електронні торги. Відмовляючи у задоволенні скарги, суд першої інстанції виходив з того, що приватний виконавець діяв в межах своїх повноважень та у відповідності з Законом, а викладені скаржником обґрунтування не знайшли свого підтвердження в суді, та спростовані матеріалами справи. Незаконною є і сама вимога щодо визнання неправомірними дії виконавця щодо реалізації на електронних торгах спірної квартири, оскільки виконавець не здійснює реалізацію майна на електронних торгах, такі дії вчиняють інші особи. Дослідивши наявні в справі письмові докази, колегія суддів приходить до висновку, що вищенваведені обставини справи, які суд вважав встановленими є доведеними, а висновки суду відповідають цим обставинам та вимогам Закону. Доводи апеляційної скарги в частині не вірного застосування норм парва, наявності підстав для задоволення поданої скарги та визнання неправомірними дій приватного виконавця, колегія суддів не приймає з огляду на наступне. Відповідно до ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом. Відповідно до ст.ст. 1, 2 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: верховенства права; обов`язковості виконання рішень; законності; диспозитивності; справедливості, неупередженості та об`єктивності; гласності та відкритості виконавчого провадження; розумності строків виконавчого провадження; співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців. Відповідно до ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Статтею 48 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах. У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати види майна чи предмети, які необхідно реалізувати в першу чергу. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається виконавцем. Стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця. У разі якщо боржник володіє майном разом з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням виконавця. Згідно ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на об`єкти нерухомого майна здійснюється у разі відсутності в боржника достатніх коштів чи рухомого майна. При цьому в першу чергу звертається стягнення на окрему від будинку земельну ділянку, інше приміщення, що належать боржнику. В останню чергу звертається стягнення на житловий будинок чи квартиру, в якому фактично проживає боржник. У разі звернення стягнення на об`єкт нерухомого майна виконавець здійснює в установленому законом порядку заходи щодо з`ясування належності майна боржнику на праві власності, а також перевірки, чи перебуває це майно під арештом. Після документального підтвердження належності боржнику на праві власності об`єкта нерухомого майна виконавець накладає на нього арешт та вносить відомості про такий арешт до відповідного реєстру у встановленому законодавством порядку. Про накладення арешту на об`єкт нерухомого майна, заставлене третім особам, виконавець невідкладно повідомляє таким особам. Згідно статті 56 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна. Виконавець за потреби може обмежити право користування майном, здійснити опечатування або вилучення його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що він виносить постанову або зазначає обмеження в постанові про арешт. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі. Копії постанов, якими накладено арешт на майно (кошти) боржника, виконавець надсилає банкам чи іншим фінансовим установам, органам, що здійснюють реєстрацію майна, реєстрацію обтяжень рухомого майна, в день їх винесення. Про проведення опису майна (коштів) боржника виконавець виносить постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника. Як вбачається з аметріалів справи, приватним виконавцем було накладено арешт на кошти боржника, однак, постанова не була виконана у зв`язку з їх відсутністю. Транспортні засоби, земельні ділянки боржник не має. Це свідчить проте, що виконавець при накладенні арешту на кошти та майно боржника діяв відповідно до норм Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», та статей 48, 50, 56 Закону України «Про виконавче провадження». Вийшовши за адресою іпотечного та арештованого майна, виконавцем було встановлено, що боржник за місцем реєстрації не проживає, здає квартиру в оренду (Хостел). Згідно з пунктом 1 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» визначено, що протягом дії цього Закону: 1) не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов`язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об`єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об`єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку. В суді було встановлено, що в даній квартирі боржник не проживає, та здає квартиру в оренду (Хостел). Доказів на спростування даних обставин скаржник суду першої інстанції не надала. Також скаржник не навела переконливих доводів, що вона була позбавлена можливості надати будь-які докази суду першої інстанції з причин, що не залежали від її волі. Згідно частини третьої статті 367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Відповідно до частини другої статті 43 ЦПК України учасники справи зобов`язані, зокрема, сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази. Відповідно до частин другої, четвертої, восьмої статті 83 ЦПК України позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї. Посилання скаржника на те, що передана на реалізацію квартира є її єдиним місцем проживання спростовуються складеним актом від 12.03.2019 Приватного виконавця Крайчинського С.С., якими встановлено, що квартира АДРЕСА_1 використовується як хостел, тобто є об`єктом комерційного призначення, а не житлове майно яке використовується Боржником як місце постійного проживання. (а.с. 143 т. 1) Крім того, правомірність дій приватного виконавця та не проживання скаржника в переданій на реалізацію квартирі було встановлено також під час розгляду іншої скарги ОСОБА_2 на дії приватного виконавця Крайчинського С.С. в справі " 755/4734/19. Так, в постанові апеляційного суду від 13 січня 2020 року зазначено, що відповдіно до договору оренди від 01 травня 2019 року, що укладений ОСОБА_2 та ОСОБА_5 , передано квартиру АДРЕСА_1 для власного проживання в суборенду та розміщення хостелу. Тобто, самою ОСОБА_2 не виключається обставина використання квартири як хостела, що і було повідомлено консьєржем будинку приватному виконавцю. Під час розгляду даної скарги суду першої інстанції ОСОБА_2 не надала належних та допустимих доказів, що вона проживала у арештованій квартирі одночасно з іншими особами, яким квартира передавалась в оренду. Посилання скаржника на проживання в іпотечній квартирі неповнолітньої особи, та неправоміність дій приватного виконавця, щодо реалізації квартири без згоди органу опіки та піклування, колегія суддів не приймає з огляду на те, що вказані доводи не зазначались скаржником в поданій до суду першої інстанції скарзі, а тому не можуть перевірятись на стадії апеляційного розгляду. Інші доводи скарги висновків суду не спростовують та є фактично повторенням доводів скарги, яким суд у своїй ухвалі надав належну правову оцінку. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Апеляційним судом встановлено, що ухвалу постановлено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення. Враховуючи, те що апеляційна скарга залишається без задоволення, у суду апеляційної інстанції відсутні підстави для зміни розподілу судових витрат судом першої інстанції. Судові витрати у виді судового збору за подачу апеляційної скарги покладено на особу, яка оскаржила рішення. Іншими учасниками справи не заявлено до відшкодування судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у апеляційному суді. Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 залишити без задоволення. Ухвалу Дніпровського районного суду м.Києва від 25 червня 2019 рокубез змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 23 січня 2020 року. Суддя-доповідач Судді