LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Ухвала КЦС ВС530/1866/16-ц

від 21.01.2020 · Цивільна
Резолютивна:У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Зіньківського районного суду Полтавської області від 24 липня 2019 року та постанову Полтавського апеляційного суду від …

Ухвала 21 січня 2020 року м. Київ справа № 530/1866/16-ц провадження № 61-1290ск20 Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Ступак О. В., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Зіньківського районного суду Полтавської області від 24 липня 2019 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 03 грудня 2019 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Полтавагаз Збут» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожитий природній газ, ВСТАНОВИВ: У грудні 2016 року Товариства з обмеженою відповідальністю «Полтавагаз Збут» (далі - ТОВ «Полтавагаз Збут») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожитий природний газ. Позов мотивований тим, що ОСОБА_1 є споживачем природного газу та перебуває у договірних відносинах із ТОВ « Полтавагаз Збут». Відповідач, як споживач послуг, належним чином не здійснювала оплату за спожиті послуги, внаслідок чого у неї виникла заборгованість у розмірі 1 764,07 грн, яку позивач просив стягнути із останньої на його користь. Рішенням Зіньківського районного суду Полтавської області від 24 липня 2019 року, залишеним без змін постановою Полтавського апеляційного суду від 03 грудня 2019 року, позов ТОВ «Полтавагаз Збут» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Полтавагаз Збут» 1 764,07 грн. Вирішено питання розподілу судових витрат. Задовольняючи позов, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що відповідач є споживачем послуг з природного газу, оплата за спожитий природний газ проводилась нею не у повному обсязі, що призвело до утворення заборгованості, яка підлягає стягненню із відповідача на користь позивача. У січні 2020 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову. Верховний Суд дійшов висновку, що відсутні підстави для відкриття касаційного провадження з огляду на таке. Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково За правилом пункту 1 частини другої статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Предметом позову у цій справі є стягнення грошових коштів у розмірі 1 764,07 грн, що є меншим, ніж сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (210 200,00 грн), а тому у розумінні ЦПК України справа є малозначною. Зазначення судом апеляційної інстанції у постанові про можливість її оскарження до суду касаційної інстанції не змінює характер та предмет позову у даній справі, та не спростовує наявність у Верховного Суду повноважень на визнання справи малозначною, оскільки частина шоста статті 19 ЦПК України розміщена у загальних положеннях цього Кодексу, то вона поширюються й на касаційне провадження. Крім того, при визначенні справи малознаною Верховний Суд враховує рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року № R (95) 5, згідно яких державам-членам необхідно вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей. Враховуючи те, що касаційну скаргу подано на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, і судом не встановлено передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України випадків за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню, тому підстави для відкриття касаційного провадження відсутні. Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 1 частини шостої, частиною дев`ятою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд,

УХВАЛИВ: У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Зіньківського районного суду Полтавської області від 24 липня 2019 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 03 грудня 2019 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Полтавагаз Збут» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожитий природній газ відмовити. Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу. Ухвала оскарженню не підлягає. Суддя О. В. Ступак

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»