Ухвала КЦС ВС № 235/2966/19

У Х В А Л А 20 січня 2020 року м. Київ справа № 235/2966/19 провадження № 61-23202 ск 19 Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Сімоненко В. М. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Донецького апеляційного суду від 12 листопада 2019 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» про стягнення заборгованості по заробітній платі, В С Т А Н О В И В : У квітні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ДП «Вугільна компанія «Краснолиманська» про стягнення заборгованості по заробітній платі. В обґрунтування позовних вимог вказував, що він 17 лютого 1992 року по 17 жовтня 2012 року перебував у трудових відносинах з відповідачем, де працював в якості гірничого робітника з ремонту гірничих виробок. В березні 2010 року його було безпідставно відсторонено від роботи. Скаржник просив суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість по заробітній платі за березень 2010 року, з урахуванням компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати у сумі 2 610, 59 грн. Рішенням Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 26 червня 2019 року, стягнуто з ДП «Вугільна Компанія «Краснолиманська» на користь ОСОБА_1 заборгованості по заробітній платі за березень 2010 рік в сумі 451, 70 грн. та компенсації за втрату частини заробітної плати в сумі 840, 16 грн., а всього 1291, 86 грн., нарахованих без утримання податку й інших обов`язкових платежів. Зобов`язано ДП «Вугільна Компанія «Краснолиманська» при виплаті ОСОБА_1 Заборгованості по заробітній платі у розмірі 1291, 86 грн. утримати з цієї суми податки та інші обов`язкові платежі. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Суд першої інстанції виходив з того, що Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачу не була своєчасно виплачена заробітна плата за березень 2010 року в сумі 2 337,66 грн. У зв`язку із порушенням строків виплати заробітної плати за березень 2010 року позивач має право на компенсацію втрати частини заробітної плати, яка з урахуванням невиплаченої позивачу заробітної плати за березень 2010 року у сумі 451,70 грн. за період з квітня 2010 року по день розгляду справи судом складає 840,16 грн. Не погоджуючись із вказаним рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу та просив рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог змінити таким чином, щоб позовні вимоги були задоволено в повному обсязі. Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 26 червня 2019 року змінено. Стягнуто з ДП «Вугільна Компанія «Краснолиманська» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі за березень 2010 року в сумі 451 грн. 70 коп., компенсацію втрати частини заробітної плати за березень 2010 року у зв`язку із порушенням строків її виплати в сумі 2 311 грн 81 коп., всього 2 763 грн. 51 коп., нарахованих без утримання податків та інших обов`язкових платежів. Зобов`язано ДП «Вугільна Компанія «Краснолиманська» при виплаті ОСОБА_1 заборгованості по заробітній платі у розмірі 2 763 грн 51 коп. утримати з цієї суми податки та інші обов`язкові платежі. Змінюючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив з того, що заробітна плата за березень 2010 року у сумі 2 337,66 грн. позивачу виплачена частково з затримкою більш, ніж на один календарний місяць (885,96 грн. у липні 2017 року; 1 005,00 грн. у грудні 2017 року), а у сумі 451,70 грн. не виплачена і на час розгляду справи судом першої інстанції, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позивач має право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків виплати заробітної плати за березень 2010 року. Проте, суд першої інстанції нарахував компенсацію втрати частини доходу лише на залишок заборгованості на час розгляду справи, який складає 451,70 грн., при цьому не врахував знецінення отриманих ним доходів за березень 2010 року у липні 2011 року та у грудні 2017 року, не нарахував компенсацію за порушення строків виплати цієї частини доходу за березень 2010 року. 23 грудня 2019 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Донецького апеляційного суду від 12 листопада 2019 року. Касаційна скарга мотивована тим, що судові рішення судів попередньої інстанції були прийнято з порушенням норм процесуального та матеріального права. Верховний Суд, дослідивши подану касаційну скаргу та додані до неї документи, оскаржуване судове рішення, зробив висновок, що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав. Згідно зі статтею 129 Конституції України та статей 2, 17 ЦПК України однією з основних засад цивільного судочинства є забезпечення апеляційного перегляду справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, враховуючи те, що провадження здійснюється судом після розгляду справи судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції. Згідно з пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, яке не підлягає касаційному оскарженню. Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Зазначений перелік є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає. Відповідно до частини шостої статті 19 ЦПК України малозначними справами є: справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Частина перша статті 274 ЦПК України визначає, що у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються: малозначні справи і справи, що виникають з трудових відносин, а згідно частини другої цієї статті - може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті. Відповідно до частини четвертої статті 274 ЦПК України, в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів та поділ майна подружжя; щодо спадкування; щодо приватизації державного житлового фонду; щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; в яких ціна позову перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; інші вимоги, об`єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1 - 5 цієї частини. Системний аналіз частини шостої статті 19, статті 274 ЦПК України дає підстави для висновку, що малозначними у цивільному процесі є, зокрема, справи незначної складності, визнані судом малозначними (за виключенням справ, які мають розглядатися тільки за правилами загального позовного провадження) та які фактично можна поділити на: справи, у яких ціна позову не перевищує 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності з ціною позову, що не перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності, у яких не можливо встановити ціну позову (немайнові вимоги), за виключеннями відповідно до частини четвертої статті 274 ЦПК України та пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України. При вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує критерії, визначені в частині третій статті 274 ЦПК України, а саме: ціну позову; значення справи для сторін; обраний позивачем спосіб захисту; категорію та складність справи; обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; кількість сторін та інших учасників справи; чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження. Предметом позову в даній справі є вимога про стягнення заборгованості по заробітній платі, що не представляє складності у зв`язку зі сталістю законодавства та судової практики, а тому справа є справою незначної складності і не належить до виключень із цієї категорії, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України. Відтак, справа є малозначною в силу змісту правовідносин та їх регулювання не представляє значної складності. При визначенні справи малознаною Верховний Суд враховує рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року № R (95) 5, згідно яких державам-членам необхідно вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей. Касаційна скарга не містить посилань на наявність обставин, які передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України. Обставин, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню, Верховним Судом у цій справі не встановлено. Крім того, відповідно до частини першої статі 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо: справу розглянуто і вирішено неповноважним складом суду; в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, і судом касаційної інстанції визнано підстави про відвід обґрунтованими; судове рішення не підписано будь-яким із суддів або підписано не тими суддями, що зазначені в судовому рішенні; судове рішення ухвалено суддями, які не входили до складу колегії, що розглянула справу; справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою; судове рішення ухвалено судом з порушенням правил інстанційної або територіальної юрисдикції; суд розглянув в порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; У цій справі обставин, передбачених частиною першою статті 411, частиною четвертою статті 274 або пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення в малозначних справах підлягають касаційному оскарженню або обставин, за яких судове рішення підлягає обов`язковому скасуванню не встановлено. Керуючись пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі судді Третьої судової палати Касаційного цивільного суду, У Х В А Л И В : У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Донецького апеляційного суду від 12 листопада 2019 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» про стягнення заборгованості по заробітній платі відмовити. Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу. Ухвала оскарженню не підлягає. Суддя В. М. Сімоненко