Постанова КЦС ВС № 320/6776/15-ц

Постанова Іменем України 16 січня 2020 року м. Київ справа № 320/6776/15-ц провадження № 61-4047св19 Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Сімоненко В. М. (суддя-доповідач), суддів: Калараша А. А., Мартєва С. Ю., Петрова Є. В., Штелик С. П., учасники справи: позивач - публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» відповідачі - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», підписану представником Єрьоміною Єлизаветою Володимирівною, на рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 15 березня 2016 року у складі судді Кучеренко Н. В. та постанову Запорізького апеляційного суду від 22 січня 2019 року у складі колегії суддів: Бєлки В. Ю., Дашковської А. В., Кримської О. М., ВСТАНОВИВ : Описова частина Короткий зміст позовних вимог У серпні 2015 року публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» (далі - ПАТ «Дельта Банк») звернулося до суду позовом, у якому просило стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором у розмірі 2 276 989,67 грн, яка складається з: 1 518 267,36 грн - сума заборгованості за кредитом; 747 608,93 грн - сума заборгованості за відсотками; 11 116,68 грн - комісія на ведення кредиту, а також витрати по сплаті судового збору. Позовні вимоги мотивовано тим, що 25 грудня 2006 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» (далі - ТОВ «Український промисловий банк») та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 499-04/К-06, згідно з умовами якого їй було надано кредит у розмірі 76 500,00 доларів США на споживчі цілі, зі сплатою 13,5% річних за весь час фактичного користування кредитом на строк з 25 грудня 2006 року до 24 грудня 2021 року. З метою забезпечення виконання зобов`язання за кредитним договором 25 грудня 2006 року між ТОВ «Український промисловий банк» та ОСОБА_2 укладено договір поруки № 499-04/П-06. 30 червня 2010 року між ТОВ «Укрпромбанк» та ПАТ «Дельта Банк» укладено договір про передачу активів та кредитних зобов`язань ТОВ «Укрпромбанк» на користь ПАТ «Дельта Банк», у тому числі зобов`язань ОСОБА_1 . У зв`язку з невиконанням зобов`язань ОСОБА_1 неналежним чином станом на 13 липня 2015 року утворилася заборгованість у розмірі 2 276 989,67 грн, яку банк просив суд стягнути з боржника та поручителя солідарно. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 15 березня 2016 року у задоволенні позову ПАТ «Дельта Банк» відмовлено повністю. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ПАТ «Дельта Банк» у порушення вимог статті 64 ЦПК Українине надало письмових доказів, якими обґрунтовувалися позовні вимоги, зокрема, щодо переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні, щодо повідомлення у встановленому порядку відповідачів про заміну кредитора у зобов`язанні та детального розрахунку заборгованості за договором, а тому дійшов висновку про відмову в задоволенні позову через його недоведеність. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог у частині солідарного стягнення боргу з кредитора та поручителя, суд першої інстанції виходив із того, що вимогу до поручителя про виконання ним солідарного з боржником зобов`язання за договором повинно бути пред`явлено упродовж шести місяців із моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобов`язанням. Оскільки позивач пропустив шестимісячний строк звернення до суду з позовом до поручителя, суд першої інстанції вважав поруку припиненою. Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції Постановою Запорізького апеляційного суду від 22 січня 2019 року апеляційну скаргу ПАТ «Дельта Банк» задоволено частково. Рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 15 березня 2016 року в частині позову ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором скасовано та прийнято постанову про відмову у задоволенні позовних вимог з інших підстав. У решті рішення суду першої інстанції залишено без змін. Приймаючи нову постанову та відмовляючи у задоволенні позову з інших підстав, апеляційний суд дійшов висновку про застосування строків позовної давності, оскільки ПАТ «Дельта Банк» звернулося до суду з позовом у серпні 2015 року після спливу позовної давності, перебіг якої почався 26 листопада 2009 року та закінчився 26 листопада 2012 року. Щодо вимоги до поручителя про стягнення з нього солідарно з боржником заборгованості апеляційний суд погодився із судом першої інстанції та вважав правильним висновок суду про припинення поруки у зв`язку з пропуском банком шестимісячного строку. Короткий зміст вимог касаційної скарги 21 лютого 2019 року ПАТ «Дельта Банк» звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою, яка підписана представником Єрьоміною Є. В., у якій просить скасувати рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 15 березня 2016 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 22 січня 2019 року, і ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі. Находження касаційної скарги до суду касаційної інстанції Ухвалою Верховного Суду від 28 лютого 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ПАТ «Дельта Банк» на рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 15 березня 2016 року, постанову Запорізького апеляційний суд від 22 січня 2019 року та витребувано з Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області цивільну справу № 320/6776/15-ц. 25 березня 2019 року справа надійшла до Верховного Суду. Ухвалою Верховного Суду від 16 грудня 2019 року справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Аргументи учасників справи Доводи особи, яка подала касаційну скаргу Касаційна скарга мотивована порушенням судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема, суди помилково застосували норми, закріплені в статтях 261 та 559 ЦК України, що призвело до безпідставного застосування строку позовної давності та положень закону про припинення поруки. Відмовляючи в задоволенні позову у зв`язку з пропуском банком строку позовної давності, апеляційний суд не звернув належної правової уваги на те, що перебіг позовної давності для вимог до боржника починається з часу несплати кожного чергового платежу, та помилково вважав, що перебіг строку позовної давності почався 26 листопада 2009 року та закінчився 26 листопада 2012 року. Відзив на касаційну скаргу Відзиви на касаційну скаргу ПАТ «Дельта Банк» до Верховного Суду не надходили. Фактичні обставини справи, встановлені судами Судами встановлено, що 25 грудня 2006 року між ТОВ «Український промисловий банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 499-04/К-06, згідно з яким банк надав позичальнику кредит у розмірі 76 500,00 доларів США на споживчі цілі, з розрахунку 13,5% річних за весь час фактичного користування кредитом на строк із 25 грудня 2006 року до 24 грудня 2021 року. На забезпечення виконання зобов`язання 25 грудня 2006 року між ТОВ «Український промисловий банк» та ОСОБА_2 укладено договір поруки № 499-04/П-06, відповідно до умов якого поручитель поручається перед кредитором за виконання боржником зобов`язань за кредитним договором. Відповідно до пункту 3 договору поруки поручитель та боржник несуть перед кредитором солідарну відповідальність. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи повернення кредиту, сплату процентів, штрафних санкцій та відшкодування збитків. У зв`язку з неналежним виконанням позичальником ОСОБА_3 умов кредитного договору станом на 13 липня 2015 року утворилася заборгованість у розмірі 2 276 989,67 грн, яка складається із: заборгованості за кредитом - 1 518 267,36 грн, заборгованості за відсотками - 747 608,93 грн, комісії за ведення кредиту - 11 116,68 грн. Банк використав право достроково вимагати з позичальника та поручителя повернення заборгованості за кредитним договором, надіславши 13 січня 2009 року вимогу про дострокове повернення всієї суми кредиту й пов`язаних із ним платежів протягом 15 днів з дня направлення вимоги банком у зв`язку з порушенням станом на 08 січня 2009 року обов`язку по сплаті щомісячних платежів. У зв`язку з невиконанням досудової вимоги ТОВ «Український промисловий банк» 26 листопада 2009 року звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Заочним рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 06 квітня 2010 року у справі № 2-579/2010 року позовні вимоги ТОВ «Український промисловий банк» задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором у розмірі 636 321,51 грн. Судами також встановлено, що 30 червня 2010 року між ТОВ «Укрпромбанк», ПАТ «Дельта Банк» та Національним Банком України укладено договір про передачу активів та кредитних зобов`язань ТОВ «Укрпромбанк» на користь ПАТ «Дельта Банк», відповідно до якого ТОВ «Укрпромбанк» відступило права вимоги, а ПАТ «Дельта Банк» набуло право вимоги по кредитному договору № 499-04/К-06 від 25 грудня 2006 року.

Мотивувальна частина Позиція Верховного Суду Перевіривши доводи касаційної скарги, врахувавши всі аргументи, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне. Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення частково не відповідають. Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права Європейський суд з прав людини вказав, що інститут позовної давності є спільною рисою правових систем Держав-учасниць і має на меті гарантувати: юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, спростувати які може виявитися нелегким завданням, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що які відбули у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із спливом часу (STUBBINGS AND OTHERS v. THE UNITED KINGDOM, № 22083/93, № 22095/93, § 51, ЄСПЛ, від 22 жовтня 1996 року; ZOLOTAS v. GREECE (No. 2), № 66610/09, § 43, ЄСПЛ, від 29 січня 2013 року). Згідно зі статтею 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України). Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України). Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність. Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України). Початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд. Згідно зі статтею 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги. Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати відсотків. Таким чином, пред`явлення вимоги про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом змінює строк виконання зобов`язання та зумовлює перебіг позовної давності. Як встановлено судами, у зв`язку з порушенням боржником виконання зобов`язання за кредитним договором банк використав право достроково вимагати з позичальника та поручителя повернення заборгованості за кредитним договором, надіславши 13 січня 2009 року вимогу про дострокове повернення всієї суми кредиту й пов`язаних із ним платежів протягом 15 днів з дня направлення вимоги банком у зв`язку з порушенням станом на 08 січня 2009 року обов`язку по сплаті щомісячних платежів, факт отримання якої сторонами не заперечувався. У зв`язку з невиконанням досудової вимоги ТОВ «Український промисловий банк» 26 листопада 2009 року звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Суд апеляційної інстанції вважав, що зверненням до суду 26 листопада 2009 року ТОВ «Український промисловий банк» перервало перебіг позовної давності, який почався заново та закінчився 26 листопада 2012 року. Колегія суддів не погоджується із зазначеним висновком суду апеляційної інстанції з огляду на наступне. Відповідно до частини другої статті 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач, та в силу частини третьої цієї статті після переривання перебіг позовної давності починається заново. Правила переривання перебігу позовної давності застосовуються судом незалежно від наявності чи відсутності відповідного клопотання сторін у справі, якщо в останніх є докази, що підтверджують факт такого переривання. У справі, що переглядається, встановлено, що ухвалою Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 20 грудня 2010 року заочне рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 06 квітня 2010 року у справі № 2-579/2010 скасовано, а справу призначено до розгляду в загальному порядку. Ухвалою Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 20 грудня 2010 року та ухвалою Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 22 лютого 2011 року позов ТОВ «Український промисловий банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором залишено без розгляду у зв`язку з повторною неявкою позивача. Вказана ухвала сторонами не оскаржувалася та набрала законної сили. З огляду на положення частини першої статті 265 ЦК України залишення судом позову без розгляду з підстав, зазначених у частині третій статті 207 ЦПК України, не зупиняє перебігу позовної давності, тобто перебіг позовної давності, що розпочався до подання позову, продовжується в загальному порядку. У постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року у справі № 6-1763цс16 зроблено висновок, що перебіг позовної давності шляхом пред`явлення позову може перериватися в разі звернення позивача до суду, в тому числі й направлення позовної заяви поштою, здійсненого з додержанням вимог процесуального законодавства. Якщо суд у прийнятті позовної заяви відмовив або її повернув, то перебіг позовної давності не переривається. Не перериває перебігу такого строку й подання позову з недодержанням правил підсудності, а також з іншим предметом спору та з іншими матеріально-правовими підставами. Таким чином, з урахуванням встановлених обставин та вимог закону колегія суддів вважає, що перебіг позовної давності щодо повернення кредиту не переривався, а тому перебіг позовної давності за вимогою про повернення кредиту позичальником достроково почався на 16-ий день після надсилання вимоги (п.6.2 Кредитного договору), тобто 29 січня 2009 року та сплинув 29 січня 2012 року. Враховуючи той факт, що до ПАТ «Дельта Банк» як нового кредитора, перейшли права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, тому в силу статті 514 ЦК України перебіг позовної давності продовжився, а не розпочався спочатку. Судом апеляційної інстанції встановлено, що позов нового кредитора ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, який поданий до суду в лютому 2013 року, ухвалою Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 07 жовтня 2013 року залишено без розгляду у зв`язку з повторною неявкою позивача. Вказана ухвала сторонами не оскаржувалася та набрала законної сили. Тобто, в силу положень частини першої статті 265 ЦК України звернення ПАТ «Дельта Банк» з позовом в лютому 2013 року, який залишений судом без розгляду, не зупинило перебігу позовної давності, перебіг якої розпочався 29 січня 2009 року та сплинув 29 січня 2012 року. Таким чином, правильним є висновок суду апеляційної інстанції про те, що звернення ПАТ «Дельта Банк» до суду з позовами в лютому 2013 року та в серпні 2015 року мали місце вже після спливу позовної давності. Разом із тим, суд апеляційної інстанції помилково вважав, що зверненням до суду 26 листопада 2009 року ТОВ «Український промисловий банк» перервало перебіг позовної давності, який розпочався заново та закінчився 26 листопада 2012 року. Колегія суддів погоджується із висновком суду апеляційної інстанції щодо спливу позовної давності за вимогами банку про стягнення заборгованості за кредитним договором, проте не погоджується із датою, визначеною апеляційним судом, та вважає, що перебіг позовної давності за вимогою про повернення кредиту позичальником розпочався на 16-ий день після надсилання вимоги про дострокове стягнення всієї суми (п.6.2 Кредитного договору), тобто 29 січня 2009 року та сплинув 29 січня 2012 року. Щодо позовних вимог у частині солідарного стягнення кредитної заборгованості з боржника та поручителя Колегія суддів погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій про визнання поруки припиненою з огляду на наступне. Згідно з частиною четвертою статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя. У постанові Верховного Суду України від 17 вересня 2014 року у справі № 6-53цс14 зроблено висновок, що «виходячи з положень другого речення частини четвертої статті 559 ЦК України слід дійти висновку про те, що вимогу до поручителя про виконання ним солідарного з боржником зобов`язання за договором повинно бути пред`явлено в судовому порядку в межах строку дії поруки, тобто протягом шести місяців з моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобов`язанням (якщо умовами договору передбачено погашення кредиту періодичними платежами) або з дня, встановленого кредитором для дострокового погашення кредиту в порядку реалізації ним свого права, передбаченого частиною другою статті 1050 ЦК України, або з дня настання строку виконання основного зобов`язання (у разі якщо кредит повинен бути погашений одноразовим платежем)». У постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2662цс15 зроблений висновок, що «строк, передбачений частиною четвертою статті 559 ЦК України, є преклюзивним, тобто його закінчення є підставою для припинення поруки, а отже, і для відмови кредиторові у позові. Цей строк не можна поновити, зупинити чи перервати. З огляду на вказане, враховуючи зумовлене цим припинення права кредитора вимагати у поручителя виконання забезпеченого порукою зобов`язання, застосоване у другому реченні частини четвертої статті 559 ЦК України словосполучення «пред`явлення вимоги» до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання як умови чинності поруки слід розуміти як пред`явлення кредитором у встановленому законом порядку протягом зазначеного строку саме позову. Це твердження не позбавляє кредитора можливості пред`явити до поручителя іншу письмову вимогу про погашення заборгованості боржника, однак і в такому разі кредитор може звернутися з такою вимогою до суду лише протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання». Таким чином, Верховний Суд погоджується з висновками попередніх судів про припинення поруки у зв`язку з тим, що перебіг позовної давності для вимог до боржника та обрахування встановленого частиною четвертою статті 559 ЦК України шестимісячного строку для пред`явлення вимог до поручителя щодо щомісячних платежів, щодо виконання основного зобов`язання в повному обсязі встановлено з 29 січня 2009 року, а з зазначеним позовом банк звернувся лише у 2015 році. Доводи касаційної скарги про те, що висновки судів у частині застосування позовної давності та визнання поруки припиненою є передчасними, а висновки щодо початку перебігу позовної давності та застосування перебігу позовної давності ґрунтуються на неправильному застосуванні норм матеріального права є необґрунтованими, були предметом розгляду суду апеляційної інстанції і їм була надана належна правова оцінка, та не спростовують висновків суду про пропуск позовної давності, про застосування якої заявлено відповідачем у спорі. Інші доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на законність судових рішень не впливають, а направлені на переоцінку доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги Частинами 1, 3 статті 412 ЦПК України встановлено, що підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухваленням нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Відповідно до частини четвертої статті 412 ЦПК України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити частково, оскаржене рішення апеляційної інстанції змінити, виключивши з її мотивувальної частини посилання на переривання банком строку позовної давності, в іншій частині оскаржені рішення слід залишити без змін. Оскільки Верховний Суд змінює оскаржене рішення, але виключно у частині мотивів прийняття, то новий розподіл судових витрат не здійснюється. Керуючись статями 400, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду ПОСТАНОВИВ : Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» задовольнити частково. Постанову Запорізького апеляційного суду від 22 січня 2019 року змінити у мотивувальній частині, виклавши її в редакції цієї постанови. Рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 15 березня 2016 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 22 січня 2019 року у незміненій частині залишити без змін. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає. Головуючий В. М. Сімоненко Судді: А. А. Калараш С. Ю. Мартєв Є. В. Петров С. П. Штелик