Постанова Київський апеляційний суд № 753/7659/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД 03110, м. Київ, вул. Солом`янська, 2-а, e-mail: inbox@kia.court.gov.ua Єдиний унікальний номер справи № 753/7659/19 Головуючий у першій інстанції - Лужецька О.Р. Апеляційне провадження № 22-ц/824/1609/2020 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 січня 2020 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого судді: Яворського М.А., суддів: Кашперської Т.Ц., Фінагеєва В.О., за участю секретаря - Владімірової О.К., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 25 жовтня 2019 року у справі за заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову до пред`явлення позову, - ВСТАНОВИВ: У квітні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про забезпечення позову до подання позовної заяви до ТОВ «Національна агенція стягнення», ТОВ «Фінансова компанія «Алькор Інвест», ТОВ «Тайгетел Компані», приватного нотаріуса КМНО Щелкова Д.М., в якій просив накласти арешт на квартиру АДРЕСА_1 та заборонити майбутнім відповідачам вчиняти будь-які дії (відчуження, користування, розпорядження) щодо даного об`єкту нерухомості. На обґрунтування заяви ОСОБА_1 зазначив, що майбутні відповідачі вчинили проти нього та його родини протиправні дії, які він має намір оскаржувати в суді, а саме по сфальшованим документам на підставі договору купівлі-продажу № 598 від 21 вересня 2018 року черговий раз внесли зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про власника квартири АДРЕСА_1 , продали її засновнику ТОВ «Фінансова компанія «Алькор Інвест» - ОСОБА_2 , зняли його з родиною з реєстрації місця проживання, фактично позбавивши єдиного житла, яке належало йому на праві приватної власності. Незважаючи на те, що заявник є особою похилого віку ІІ групи інвалідності з незадовільним станом здоров`я і з ним у помешканні проживає неповнолітній онук і хвора дружина, представники колекторських компаній здійснювали силовий штурм спірної квартири, внаслідок чого їхнє життя та житло опинилося в небезпеці. У зв`язку з цим, заявник вважав, що існують підстави для вжиття заходів забезпечення позову до подання позовної заяви про визнання протиправними дій та скасування записів. Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 25 квітня 2019 року заяву про забезпечення позову повернуто заявнику на підставі частини дев`ятої статті 153 ЦПК України (заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог ст.151 ЦПК України). Не погоджуючись з указаним судовим рішенням, заявник подав апеляційну скаргу, яку постановою Київського апеляційного суду від 16 жовтня 2019 року задоволено частково. Ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 25 квітня 2019 року скасовано та направлено справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 25 жовтня 2019 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову до пред`явлення позову відмовлено. Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, відповідно до якої просив скасувати ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 25 жовтня 2019 року та прийняти нове рішення або повернути справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що судом не враховано всіх обставин справи, не надано оцінку всім доказам, заявам та клопотанням, не враховано особливостей стану здоров`я заявника. Апелянт також зазначає, що в даній заяві пропозиція зустрічного забезпечення не є обов`язковою для подання такої заяви, а може бути наданою вже до суду. Апелянт наголошує, що оспорюваним судовим рішенням суду першої інстанції протиправно позбавлено його, особу похилого віку, важкохворого інваліда II групи, із незадовільним станом здоров`я, права на судовий захист та фактично позбавлено єдиного житла. Відзив на апеляційну скаргу у встановлений апеляційним судом строк не надходив. Апелянт у судове засідання не з`явився, разом з тим відповідно до положень п.3 ч.8 ст. 128 ЦПК України вважається таким, що повідомлений про дату час та місце розгляду справи, а тому колегія суддів з врахуванням вимог ч.2 ст. 372 ЦПК України здійснила розгляд вказаної справи у відсутність сторін. Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав. Так, судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом про право власності серії НОМЕР_1 від 24 грудня 2007 року (а.с.19). Судом першої інстанції також встановлено, що заочним рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 13 грудня 2016 року в рахунок погашення заборгованості в сумі 1 772 833,60 грн за кредитним договором №014/1179/74/1551 від 15 жовтня 2007 року звернуто на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки від 15 жовтня 2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевчук З.М. та зареєстровано за №1642д - квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , яка належить ОСОБА_1 на праві власності, шляхом реалізації предмета іпотеки на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, встановивши початкову ціну предмета іпотеки для його подальшої реалізації у розмірі 987 936 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» судовий збір у розмірі 26 592,50 грн. Окрім того, судом також було встановлено, що постановою Апеляційного суду міста Києва від 16 січня 2018 року апеляційну ОСОБА_1 задоволено частково, заочне рішення Дарницького районного суду міста Києва від 13 грудня 2016 року в частині стягнення з ОСОБА_1 судового збору в розмірі 26 592,50 грн скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення про відмову. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін. Окрім того, матеріали справи містять витяг з Єдиного державного реєстру судових рішень, відповідно до якого вбачається, що ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 25 червня 2018 року було повернуто позов, підписаний ОСОБА_3 , в якому позивачем вказано ТОВ «Фінансова компанія «АЛЬКОР ІНВЕСТ» до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про виселення (а.с.76). Відповідно до договору купівлі-продажу квартири від 21 вересня 2018 року, який укладено між ТОВ «ФК «Алькор Інвест», як продавцем, та ОСОБА_2 , як покупцем, ТОВ «ФК «Алькор Інвест» продає, а ОСОБА_2 купує квартиру АДРЕСА_1 , і сплачує за неї ціну, визначену цим договором. Продаж квартири за домовленістю сторін вчинено за 767 500 грн (а.с.141). Матеріали справи також містять копію ухвали Дарницького районного суду міста Києва від 03 вересня 2018 року по справі №753/16185/18, якою було задоволено заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову до подання позовної заяви й накладено арешт на спірну квартиру. Проте, в матеріалах справи міститься також постанова Київського апеляційного суду від 06 березня 2019 року по справі №753/16185/18, якою було скасовано вжиті заходи забезпечення позову, оскільки останні порушують права та інтереси особи ОСОБА_2 , який не є стороною по справі. Відповідно до положень ч. ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам закону судове рішення суду першої інстанції відповідає. Відповідно до вимог ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Відповідно до вимог ст. 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Згідно ч. 1 ст. 151 ЦПК України у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову, захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності. У пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді справ про забезпечення позову» № 9 від 22 грудня 2006 року роз`яснено судам, що при розгляді заяви про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконанню чи утрудненню виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам. З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про забезпечення позову до подання позовної заяви, відповідно до якої в якості осіб, щодо яких необхідно вжити заходів забезпечення позову вказав ТОВ «Національна агенція стягнення», ТОВ «ФК «Алькор Інвест», ТОВ «Тайгетел компані». Разом з тим, ОСОБА_1 просить накласти арешт на квартиру, яка зареєстрована за ОСОБА_2 , згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 21 вересня 2018 року, проте останній не є учасником по справі. Апеляційний суд критично ставиться до доводів апелянта з приводу того, що ОСОБА_2 є керівником ТОВ «Національна агенція стягнення», а тому є належною стороною у справі (майбутнім відповідачем), оскільки чинне законодавство передбачає, що заходи забезпечення позову можуть бути застосовані судом зокрема щодо майна та (або) грошових коштів, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб. Оскільки ОСОБА_1 визначив ТОВ «Національна агенція стягнення» як особу, яка в майбутньому може набути статусу відповідача, проте не зазначивши ОСОБА_2 як фізичну особу, яка також може набути статусу відповідача, суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги в цій частині не спростовують висновків суду першої інстанції. За таких обставин колегія суддів доходить висновку, що судове рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасовано з підстав, викладених в апеляційній скарзі. Згідно ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. На підставі викладеного та керуючись ст. 367, 374, 375, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 25 жовтня 2019 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та відповідно до положень ст. 389 ЦПК України касаційному оскарженню не підлягає. Повний текст постанови викладено 22 січня 2020 року. Головуючий суддя : М.А.Яворський Судді: Т.Ц.Кашперська В.О.Фінагеєв