Постанова 4811 № 466/148/19

Справа № 466/148/19 Головуючий у 1 інстанції: Свірідова В.В. Провадження № 22-ц/811/3082/19 Доповідач в 2-й інстанції: Приколота Т. І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 січня 2020 року м.Львів Справа № 466/148/19 Провадження № 22ц/811/3082/19 Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Приколоти Т.І., суддів : Мікуш Ю.Р., Савуляка Р.В., секретар Іванова О.О. розглянув апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Львова, ухвалене у м. Львові 2 серпня 2019 року у складі судді Свірідової В.В. у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, - встановив: 3 січня 2019 року ОСОБА_1 звернулась з цим позовом, просила стягнути з ОСОБА_2 на її користь 53 027,08 грн. майнової шкоди, 5 302,70 грн. моральної шкоди, 1200 грн. за проведення експертизи, 3000 грн. витрат за оплату послуг адвоката та судові витрати. В обґрунтування позову посилається на те, що 17 жовтня 2018 року сталася ДТП з вини ОСОБА_2 , який керував транспортним засобом марки «Фіат», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , та здійснив зіткнення з транспортним засобом марки «Ауді», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_3 Вказує, що відповідно до постанови Шевченківського районного суду м. Львова від 14 листопада 2018 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КпАП України. Внаслідок ДТП автомобіль «Ауді», власником якого є вона ( ОСОБА_1 ), зазнав технічних пошкоджень на загальну суму 53 027,08 грн. Просить позов задовольнити. Оскаржуваним Шевченківського районного суду м. Львова від 2 серпня 2019 року в позові відмовлено. Рішення суду оскаржила позивач. Вважає рішення незаконним та необґрунтованим, таким що порушує її законні права та інтереси, винесеним з порушенням норм матеріального права. Просить рішення суду скасувати та постановити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на доводи, які викладені у позовній заяві. 17 грудня 2019 року ОСОБА_2 подав відзив на апеляційну скаргу, у якому посилається на законність рішення суду першої інстанції та необґрунтованість апеляційної скарги. Згідно з ч.2 ст.247 ЦПК України у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Відповідно до частин 4,5 ст.268 ЦПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить відхилити. Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. На підставі ст.ст. 76-81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до ч. 6 ст. 82 цього Кодексу вирок суду в кримінальному провадження, який набрав законної сили, є обов`язковим для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалено вирок, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства. Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; а також питання щодо розподілу судових витрат, допуску рішення до негайного виконання, скасування заходів забезпечення позову. Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з такого. Встановлено, що 17 жовтня 2018 року ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом марки «Фіат»,державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , при виїзді на нерегульоване перехрестя не надав перевагу в русі транспортному засобу марки «Ауді», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_3 , який рухався по головній дорозі, та скоїв з ним зіткнення, завдавши транспортним засобам технічних пошкоджень, що стверджується постановою Шевченківського районного суду м. Львова від 14 листопада 2018року. Відповідно до ч.6 ст.82 ЦПК України, постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, що набрала законної сили, є обов`язковою для суду, який розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалена постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. Згідно із ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної особи або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкода завдана не з її вини. Відповідно до ст.1188 цього Кодексу шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення. Якщо внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки було завдано шкоди іншим особам, особи, які спільно завдали шкоди, зобов`язані її відшкодувати незалежно від їхньої вини. ?Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлений обов`язок власників транспортних засобів застрахувати свою відповідальність. Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів (стаття 1 Закону України «Про страхування»). Відповідно до ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору. Згідно із ч.1 ст.10 Закону України «Про страхування» страхувальник вносить страховику, згідно з договором страхування, певну плату, яка називається страховим платежем (страховим внеском, страховою премією) Відповідно до ст. 980 ЦК України предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані, зокрема, з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності). Згідно із ст. 5 Закону України «Про страхування» розрізняють добровільну та обов`язкову форми страхування. Добровільним може бути, зокрема, страхування наземного транспорту (п. 6 ч. 4 ст. 6 цього Закону). Відповідно до ч.1 ст. 999 ЦК України законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування). До відносин, що випливають із обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства. Види обов`язкового страхування в Україні визначені ст. 7 Закону України «Про страхування». До них відносяться страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Відносини у цій сфері регламентує, зокрема, Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Встановлено, що згідно полісу № АМ/3192664 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 18 лютого 2018 року забезпечено цивільну відповідальність у зв`язку з експлуатацією транспортного засобу марки «Фіат», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_2 , зі страховим лімітом за шкоду, заподіяну майну, у розмірі 100 000 грн. та за шкоду, завдану життю і здоров`ю, у розмірі 200 000 грн. Страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором (полісом). Відповідно до Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи. У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку. При цьому потерпілий не є стороною договору страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, але наділяється правами за договором: на його користь страховик зобов`язаний виконати обов`язок зі здійснення страхового відшкодування. Відповідно до ст. 3 зазначеного Закону обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється, зокрема, з метою забезпечення відшкодування шкоди майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників. Згідно із постановою Великої Палати Верховного Суду від 4 липня 2018 року покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності. Уклавши договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов`язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов`язку страхувальника, який завдав шкоди. З урахуванням встановленого, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про відмову в задоволенні позову. З висновками суду першої інстанції належить погодитися, оскільки ним правильно визначено характер спірних правовідносин та встановлено дійсні обставини справи. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду. Підстави для скасування рішення суду відсутні. Керуючись ст. 367, п.1 ч.1 ст.374, ст.ст. 375, 381-384, 388-391 ЦПК України, суд,- п о с т а н о в и в: Рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 2 серпня 2019 року залишити без змін, апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення безпосередньо до Верховного Суду. Постанову складено і підписано 23 січня 2020 року. Головуючий Судді